Соматоформними розладами називають групу станів, у яких психічні розлади проявляються через тілесні симптоми. Тобто соматоформні розлади у своїй основі мають психогенну природу.
Симптоми соматоформних розладів завжди мають функціональний характер, тобто патологічні зміни внутрішніх органів, які б пояснили погіршення самопочуття, відсутні. Порушення функціонування організму, систем та органів людини не підтверджуються об’єктивними даними, зокрема результатами аналізів та інструментальних досліджень.
Людина, яка страждає на соматоформний розлад, неодноразово звертається до лікарів різної спеціалізації у спробі діагностувати та вилікувати своє захворювання, але призначена на підставі скарг пацієнта терапія виявляється неефективною.
Найважливішою особливістю соматоформних станів є те, що людина відмовляється усвідомити психогенну природу свого стану навіть за наявності вираженої тривоги, депресивних проявів та чіткого зв’язку з стресовою ситуацією.
За статистикою Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, соматоформні розлади можуть бути виявлені у чверті пацієнтів, які звернулися за медичною допомогою до фахівців загального профілю. Ці розлади рідше зустрічаються у чоловіків, ніж у жінок, як правило, виникають в юності або в дорослому віці, хоча не виключені й випадки розладу маніфестації в шкільні роки.
Причини виникнення соматоформних розладів
Єдина причина виникнення соматоформного розладу – психологічний дистрес.
Психотравмуючі ситуації, стресові обставини, внутрішні конфлікти – саме ці фактори негативно впливають на психіку, формують патологічні стереотипи поведінки та уявлення про навколишнє середовище і власну особистість.
Розвиток соматоформного розладу може бути спровокований однією або кількома обставинами:
- наявність гострої вираженої або хронічної психотравмуючої ситуації;
- несприятливі обставини в сім’ї, особливості виховання;
- нездорова атмосфера у робочому коллективі;
- високий рівень службових навантажень;
- відхід із життя або хвороба близької людини;
- драматичний розрив любовних стосунків;
- матеріальні труднощі;
- стихійне лихо, війна, автокатастрофа;
- втрата соціального статусу;
- відсутність успіхів при спробі самореалізації у професії тощо.
Психічні травми, що тривають у часі, проявляються у вигляді стабільного перенапруги, надмірних вимог до себе або оточуючих, посилюються недостатністю емоційної підтримки близьких людей. Часто соматоформні розлади є реакцією організму на те що, що довкілля не відповідає актуальним потребам людини.
Особливу роль у виникненні та розвитку соматоформних розладів відіграють психологічні травми, отримані в ранньому віці, якщо дитина була позбавлена емоційної взаємодії з батьками, ігнорувалась ними або зростала в умовах дефіциту турботи, а також у тому випадку, якщо була кумиром сім’ї.
Існують різні погляди на природу соматоформних станів: частина психіатрів розцінюють їх як масковану (приховану) депресію, інші – як один із варіантів перебігу дисоціативних (конверсійних) розладів. Але більшість зазначає, що люди з діагностованим соматоформним розладом мають нижчий поріг толерантності до фізичного дискомфорту. 
Відчуття, які інші відчувають як дискомфорт, пацієнти з соматоформними проявами сприймають, як біль.
Поступово зазначене трактування підкріплюється внутрішніми установками та переконаннями: людина вже відчувала біль, вона знову чекає на біль і розглядає кожен неприємний сигнал тіла, як біль.
Найчастіше у разі соматоформного розладу лікарі чують такі скарги:
- прискорений пульс, печіння, здавлювання або колюча біль за грудиною;
- відчуття нестачі повітря, дискомфорт та біль у грудній клітці, прискорене дихання;
- здуття кишечника, відрижка, тяжкість у шлунку, діарея чи запори;
- надто часте або болюче сечовипускання;
- болі в спині та суглобах, головні болі та запаморочення, тремор, порушення чутливості, загальна слабкість;
Пацієнти із соматоформними розладами концентруються на фізичних симптомах, вимагають призначення медикаментозної терапії, а свою тривожність, нервозність, дратівливість та безсоння пояснюють стабільно поганим самопочуттям. При цьому, природно, призначені їм засоби неефективні, оскільки природа соматоформних розладів – це порушення психічного стану.
Особливості соматоформних розладів
Люди із соматоформними розладами насамперед звертаються до фахівців загального профілю. Як правило, на підставі їхніх скарг лікарі виставляють їм такі діагнози:
– гастроентерологи – синдром подразненого кишечника (СПК), функціональна диспепсія;
– гінекологи – хронічний біль у тазових органах, передменструальний синдром (ПМС);
– кардіологи – кардіальний синдром;
– терапевти – хронічна втома, вегето-судинна дистонія;
– неврологи – міалгія, головний біль напруги.
Як загальні прояви соматоформних розладів необхідно відзначити виражене занепокоєння пацієнтів, що стосується зниження фізичних та розумових можливостей, дратівливість, безсоння, підвищену тривогу, депресивні реакції. Ознаки патології можуть бути різними, але завжди відзначаються болі, порушення роботи серцевого м’яза, астенія (занепад сил), тому пацієнти із соматоформним розладом часто скаржаться на труднощі у службовій діяльності, втому, неможливість нормально функціонувати.
Соматоформні розлади не є небезпечними, але вони драматично знижують якість життя людини. Їх не можна розглядати як симуляцію. Ці люди справді страждають, а причина їхнього здоров’я корениться в емоційній сфері.
Діагностика соматоформних розладів
Діагностика соматоформних розладів значною мірою ускладнена. Більшість пацієнтів не прислухаються до рекомендацій лікарів соматичного профілю з приводу звернення до психіатра, ставляться до цього скептично, намагаються зв’язатися з іншими лікарями, щоб виявили приховану органічну (соматичну) патологію.
Лікар психіатр може припустити наявність соматоформного розладу, спираючись на скарги пацієнта, детальний анамнез і особливо на проведені раніше лабораторні та інструментальні дослідження, які не підтверджують наявність соматичної хвороби.
Типовим є прагнення пацієнта заперечувати психологічні причини нездужання та наполегливе бажання продовжити обстеження. Люди, схильні до соматоформних розладів, відрізняються деякими особливостями:
- необ’єктивна інформація про початок захворювання;
- перебільшення симптомів, розповідь про хворобу, як про щось драматичне та загадкове, що заслуговує на посилену увагу;
- неприйняття припущень про наявність у соматоформного розладу психологічних причин;
- дратівливість, плаксивість, гнів стосовно оточуючих та їх міркувань про захворювання.
Як правило, такі люди не можуть ідентифікувати свої емоції. Вони прислухаються до тілесних проявів, турбуються, постійно напружені та пригнічені.
Діагностика соматоформного розладу здійснюється психіатром на основі скарг пацієнта на погіршення самопочуття, відсутність підтвердженої соматичної патології та психологічного портрета.
Класифікація соматоформних розладів
У практиці психіатри користуються класифікацією соматоформних розладів, яка виходить з переважання скарг на певну систему органів.
До найпоширеніших соматоформних розладів відносять такі види:
– іпохондричний соматоформний розлад;
– соматизований соматоформний розлад;
– соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи;
– хронічний больовий соматоформний розлад.
– недиференційований соматоформний розлад.
Іпохондричний соматоформний розлад
Іпохондричний соматоформний розлад характеризується вираженою заклопотаністю людини з приводу наявності у неї недіагностованого важкого захворювання, яке прогресує. Звичайні відчуття трактуються хворим, як загрозливі, він концентрується на певній системі організму та внутрішніх органах.
Людина з іпохондричним соматоформним розладом стабільно стурбована своїм станом, вишукує підтвердження своєї правоти, але не зацікавлена в полегшенні симптомів, що вказує на страждання у психічній сфері. Хворий проходить безліч обстежень, але ніколи не задоволений їх результатом.
Іпохондричний чи тривожний соматоформний розлад супроводжується сенестопатіями – тяжкими відчуттями в тілі, позбавленими предметності, що виникають за відсутності соматичної патології. Людина тривожиться з приводу свого стану, вона сумна, тривожність підвищена, емоційний стан пригнічений, переважають безнадійність та зневіра.
Пацієнти з іпохондричним соматоформним розладом характеризуються надзвичайною наполегливістю, намагаючись виявити тяжку хворобу та отримати медичну допомогу. Вони повторно звертаються до лікарів, та їх уявлення про своє захворювання відрізняються нестабільністю: передбачуваний діагноз нерідко змінюється.
Часто ці люди обмежують соціальні контакти, концентруючись на внутрішньому стані; їх перестає цікавити спілкування з друзями та близькими та просування по службі. Вони постійно напружені, нехтують сімейними обов’язками, що спричиняє конфлікти з родичами.
Несвоєчасна діагностика іпохондричного соматоформного розладу призводить до розвитку ускладнень. Хворі страждають від побічної дії непотрібної медикаментозної терапії, від вимушених обмежень, які самі на себе накладають: дотримання суворої дієти та зниження фізичної активності.
Соматизований розлад
Цей різновид соматоформного розладу проявляється тілесними симптомами, через які виражаються внутрішні конфлікти. При соматизованому розладі спостерігається відмінний від іпохондричного варіант емоційного реагування. При іпохондричному соматоформному розладі пацієнт впевнений у тому, що у нього є важка невиліковна хвороба, тривожиться, очікуючи на швидку смерть і нестерпні страждання, а при соматизованому – вимагає від лікарів полегшити його симптоми.
Серед лікарів загальної практики все частіше зустрічаються фахівці, які розпізнають у великій кількості скарг, які не підтверджені результатами об’єктивних досліджень, психогенну природу симптомів, але пацієнт сприймає їхні рекомендації звернутися до психіатра вороже. Він продовжує розповідати про різноманітні болісні відчуття, які не типові ні для якої соматичної хвороби, але вони більш стабільні порівняно зі скаргами при іпохондричному соматоформному розладі.
Соматизований стан супроводжується зниженим емоційним фоном, який може говорити про наявність депресії, та постійну тривожність.
Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи
Соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи – одна з форм соматоформного розладу з величезним переважанням вегетативних симптомів. Його розвиток пов’язаний із зміною функціонування органів, які знаходяться під контролем автономної (вегетативної) нервової системи.
Найчастіше відзначається переважання симптомів двох типів. Перші асоційовані з перенапругою вегетативної нервової системи: підвищена пітливість, відчуття жару, втома, занепокоєння з приводу самопочуття. Другі – не співвідносяться з клінічною картиною хвороби, вони суб’єктивні, невизначені, неспецифічні та мінливі. Захворілий скаржиться на швидкоплинні болі по всьому тілу, припливи жару, втому, важкість у животі або здуття, болючі відчуття в ділянці серця, прискорений пульс, порушення сечовипускання. Пацієнт із соматоформною дисфункцією вегетативної нервової системи страждає від утрудненого дихання, пітливості, діареї; у нього можуть спостерігатись підвищення температури до субфебрильного рівня, стрибки артеріального тиску та інші патологічні прояви.
Як і при інших варіантах перебігу соматоформного розладу, у розмові з фахівцем пацієнти припускають, що їхні симптоми пов’язані з будь-якою соматичною хворобою, але виражений страх перед фатальним захворюванням (що характерно для іпохондричного розладу) або конфліктність і переконаність у виключно соматичній основі симптомів (як при соматизированному розладі) виражені менш чітко. Зазвичай є невизнання психогенної природи нездужання, але реагування на припущення лікаря про відсутність соматичної патології відбувається за астенічним типом.
Соматоформний больовий розлад
Соматоформний больовий розлад характеризується постійною наявністю виснажливих, болісних больових відчуттів, які виникають без явної причини, локалізуються в одному і тому самому місці, найчастіше – в області серця або шлунка. Характер болю, як правило, не змінюється з часом, вегетативні та неврологічні порушення не спостерігаються. Ретроспективно можна визначити, що болі при цій формі соматоформного розладу виникають або посилюються після якогось конфлікту чи стресової ситуації.
Як і в інших випадках соматоформних розладів, людина не прагне полегшити свій стан, а хоче отримати співчуття і увагу з боку медичних працівників та близьких людей. Нерідко наврологи виставляють діагноз з незрозумілим формулюванням: головний біль напруги, фіброміалгія і т.п. Насправді такі «хвороби» – це первинні тривожні розлади з вторинним болем.
Недиференційований соматоформний розлад
Стан відносять до недиференційованих соматоформних розладів, якщо скарги, які пред’являються пацієнтом, неможливо класифікувати, як ознаки перерахованих вище варіантів, або вони спостерігаються протягом недостатньо тривалого часу – менше 2-х років.
Недиференційований соматоформний розлад характеризується такими особливостями.
– Скарги, з якими звертається пацієнт, надмірно деталізовані, але розпливчасті та не синхронізовані в динаміці.
– Спостерігається підвищена тривога, пригніченість, виражена емоційна лабільність.
– Пацієнт відчуває незадоволеність, він внутрішньо напружений і дратівливий, відзначає порушення у когнітивній сфері та виражену фізичну втому.
Лікування соматоформних розладів
Лікування соматоформних розладів розпочинають після консультації лікаря психіатра. Лікар проводить диференціальну діагностику, щоб унеможливити маніфестні стадії соматичних захворювань, а також психічних розладів. Слід брати до уваги, що соматоформний розлад може бути коморбідним (поєднуватися), як із істинним соматичним захворюванням, так і з будь-яким психічним розладом: депресією, генералізованим тривожним, панічним, іпохондричним, посттравматичним або обсесивно-компульсивним розладом.
Для людей із соматоформним розладом характерний розвиток вторинного депресивного стану, як реакції на безуспішність лікування. Втрата надії на одужання, пригніченість, зниження інтересу до колишніх захоплень, неможливість відчувати позитивні емоції спостерігається у більшості пацієнтів із соматоформним розладом.
Терапія соматоформних розладів
Затвердженого протоколу лікування соматоформних розладів немає. Нерідко довірчі стосунки з лікарем психіатром, які допомагає пацієнтові розібратися в природі його симптомів, стають важливим фактором одужання.
Як правило, кваліфікований психіатр використовує комплексну терапію – поєднання лікарських засобів та психотерапію.
Психотерапевтичні методики підбираються, виходячи з важкості стану, характерологічних особливостей хворого, типу внутрішнього конфлікту або стресових обставин. Найчастіше ефективними виявляються динамічна, раціональна та когнітивно-поведінкова, терапія, навчання технікам розслаблення та управління стресом, колективні тренінги, щодо покращення комунікаційних та соціальних навичок та ін.
Психотерапевтичні сесії допомагають хворому переглянути свої дисфункціональні переконання щодо стану його здоров’я, навчають справлятися зі стресовими ситуаціями та тривожністю.
Для того, щоб допомогти пацієнтові подолати прояви захворювання, лікар психіатр може додатково призначити хворому із соматоформним розладом лікарські препарати з груп антидепресантів, транквілізаторів та низькопотенційованих нейролептиків.
Прогноз при соматоформному розладі
В-цілому, прогноз при соматоформному розладі сприятливий – якщо пацієнт погоджується з тим, що його стан має психогенну природу, і готовий спільно з психотерапевтом працювати над своїм сприйняттям реальності, він порівняно швидко позбавляється симптомів, що його страждають.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/somatoformni-rozladi-simptomi-prichini-likuvannya/.
Напишить повідомлення