Соціофобія і її лікування

Социофобия и ее лечение

Соціофобія – це стійкий страх здійснення деякого роду соціальних дій – соціальної взаємодії, публічних виступів, різних ситуацій, в яких людина стає об’єктом уваги з боку інших людей і т.д. Фахівці схильні вважати соціофобію другою найпоширенішою фобією (перша за поширеністю – агорафобія). Хоча, не виключено, що проблема соціальної фобії може бути навіть дещо недооцінена: багато хворих з даним розладом вважають за краще не звертатися за спеціалізованою допомогою, соромлячись говорити про цю проблему або побоюючись невиліковності розладу.

Соціальна фобія проявляється у вигляді яскраво вираженого страху і уникнення одного або декількох видів соціальних ситуацій. У більшості випадків уникнення лякаючих ситуацій може принести короткочасне полегшення, однак в подальшому воно призводить до руйнування майже всіх соціальних зв’язків соціофоба. У деяких випадках хворий і сам може розуміти безпідставність, ірраціональність своїх побоювань, проте, впоратися зі страхом самостійно не може. На щастя, соціофобія виліковна – більшість технік когнітивно-поведінкової терапії, а також в деяких випадках медикаментозна терапія спрямовані на допомогу людям з різними фобіями.

Симптоми соціофобії

Будь-яке лікування патології має починатися з підтвердження розладу, саме тому слід почати з перерахування найбільш поширених симптомів соціофобії:

  • Страх спостереження з боку інших людей ( «не можу це зробити / сказати, доки інші на мене дивляться»);
  • Страх зганьбитися («зараз почну заїкатися / не знатиму, що казати, всі почнуть сміятися»), виставити себе в поганому світлі, здатися дурним, незграбним і т.д.;
  • Боязнь бути в центрі загальної уваги, страх публічних виступів;
  • Боязнь відвідування всіляких зборів, зустрічей, вечірок (заходів, які передбачають зібрання великої кількості людей) і відвідування громадських закладів;
  • Небажання приймати їжу на людях (в ресторанах, кафе);
  • Страх щось робити або говорити перед аудиторією (наприклад, для дитини це може бути страх виступів біля дошки);
  • Боязнь першому зав’язувати розмову (особливо – з незнайомими людьми) або підтримувати бесіду з малознайомою людиною;
  • Страх запитати що-небудь у інших (наприклад, боязнь запитати у перехожих як пройти до певного місця) і т.д.
  • Уникнення соціальних ситуацій, які викликають страх;
  • Прояв соматичних симптомів у соціальної ситуації,що тривожить: тремтіння, тремор рук, посилене серцебиття, підвищене потовиділення, нудота і т.д.

Причини соціофобії

Соціофобія завжди пов’язана з малопривабливими наслідками для людини: руйнуються відносини з іншими людьми, людині багато в чому доводиться себе обмежувати, щоб не потрапляти в лякаючі ситуації. У чому ж можуть бути причини появи соціофобії?

Социофобия и ее лечение

По-перше, певну роль можуть грати біологічні фактори – генетична схильність, порушене функціонування норадренергічної і серотонінергічної систем. Однак, дія біологічної схильності не є визначальним фактором розвитку соціофобії. Більш значиму роль у формуванні соціофобії має фактор навчання (закріплення неправильної реакції на ситуацію).

В цілому соціальну фобію прийнято розглядати як вивчений страх, сприятливими факторами якого можуть стати травмуючі ситуації (наприклад, хтось висміяв під час виступу) і поведінку батьків (контролюча поведінка або гіперопіка зі сторони батьків, завищені вимоги до дитини і т.д.) .

Саму травмуючу ситуацію теж можна виділити у вигляді причини соціофобії. Більш значущими для розвитку соціальних фобій будуть сімейні фактори розвитку (модель поведінки батьків по відношенню до дитини), проте негативно вплинути на розвиток розладу можуть також: ситуація сімейного насильства; неприйняття батьками (дитина намагався якимись своїми діями викликати у мами похвалу, а вона цього не оцінила або не звертала увагу); глузування (наприклад, якщо дитина була висміяна перед усім класом після невдалого виступу).

Таким чином, основними причинами виникнення соціальної фобії можуть бути навчення, психотравма або біологічна схильність. Після того, як процес розвитку розладу був запущений, у людини починають формуватися специфічні глибинні переконання, які згодом будуть підтримувати існування розладу. Це переконання типу «я нікчемний», «я повинен все робити ідеально», «світ небезпечний» і т.д. Глибинні переконання сприяють формуванню проміжних переконань, які відображають правила взаємодії з іншими людьми і світом в цілому для людини ( «я повинен бути ідеальним співрозмовником», «я не повинен починати те, з чим не зможу впоратися на вищому рівні», «спілкування – це дуже складно і болісно для мене »і т.д.); також глибинні переконання стають причиною «вспливання» в свідомості автоматичних думок в страшних ситуаціях (наприклад: «я не зможу сподобатися аудиторії», «я почну червоніти і заїкатися перед аудиторією»). Як правило, у людини з соціофобією навіть немає можливості ґрунтовно перевірити істинність цих переконань на практиці – лякаючих ситуацій він намагається  уникати. До того ж, неприємний «набір» з глибинних переконань, автоматичних думок, уникнень та інших «компонентів» соціофобії утворює порочне коло, з якого дуже складно вибратися без допомоги психотерапевта.

Лікування соціофобії

Після виявлення і обговорення причин розвитку симптомів, опрацювання травмуючих ситуацій, можна перейти безпосередньо до проблеми лікування соціофобії і адаптації до соціальної дійсності. У руслі когнітивно-поведінкової терапії існує два основні методи допомоги при соціофобії:

Експозиційна терапія

Експозиційна терапія передбачає зустріч зі своїми страхами. В процесі лікування клієнту (часто – в супроводі терапевта) пропонується зіткнутися зі своїм страхом, навмисно опинитися в лякаючій ситуації соціальної взаємодії. Метод передбачає поступову зустріч зі страхом: наприклад, людині, яка боїться виступати перед публікою, спочатку пропонується виступити перед двома незнайомцями, потім – в маленькій аудиторії, а вже після цього – перед великою аудиторією слухачів.

Социофобия и ее лечение

Під час таких «боїв зі страхом» клієнт починає помічати позитивні моменти ситуації, яка раніше викликала тільки страх, розуміє безпідставність своїх побоювань і т.д.

Навчання навичкам соціальної взаємодії

Навіть після обговорення в процесі терапії всіх причин соціофобії, після тривалої роботи над собою, може залишатися одна причина, яка заважає соціальній взаємодії – це відсутність у пацієнта навичок соціальної взаємодії. Справа в тому, що соціофобія часто розвивається в дитячому або підлітковому віці, і спілкування обмежується самим хворим ще до настання зрілості. Як наслідок, деякі соціальні навички не були розвинені за браком практики спілкування і соціальної взаємодії. Тому одним із завдань терапевта є психологічний супровід клієнта під час його адаптації до нового соціально активного способу життя.

Зрештою, завдяки спеціалізованій психологічній допомозі у клієнта з’являється можливість вилікуватися від соціофобії і значно поліпшити соціальну складову свого життя.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено