Соціальна фобія – це психічний розлад, котрий в умовах, коли особа може стати обєктом уваги сторонніх осіб, супроводжується вираженим страхом виконання певних суспільних дій. Як і агарофобія – боязнь відкритих просторів, а також страх віддалятися від своєї оселі (за американською класифікацією) входить в кластер тривожно-фобічних розладів. Нерідко для визначення вираженого страху соціальної взаємодії використовується термін соціофобія.
Як й інші фобії, соціальна фобія може супроводжуватися зниженням адаптації в суспільстві. Людина, яка страждає від цього розладу, як правило, усвідомлює ірраціональність своїх страхів, але, тим не менш, наполегливо намагається уникати тих ситуацій соціальної взаємодії, в яких вона проявляється.
Прояви соціальної фобії
Невмотивована боязнь деяких громадських дій та прагнення ухилитися від них – це базові прояви соціальної фобії. Зазвичай у соціофоба (так називають людину з цим розладом) є кілька ситуацій , за яких він відчуває себе ніяково. Це можуть бути виступи на публіці, відвідування кафе і ресторанів, необхідність спілкуватися з незнайомими людьми або з представниками протилежної статі та ін. аналогічні, якщо в них він може зіткнутися з увагою з боку оточуючих. В інших випадках соціофоб відчуває себе цілком вільно та не уникає соціальної взаємодії.
Когнітивні прояви соціальної фобії
Люди, із соціальною фобією відчувають жах лише при думці, що за ними хтось може спостерігати – у яких спостерігається соціальна фобія, приходять в жах при думці про те, що вони можуть бути оцінені сторонніми спостерігачами. Найчастіше в роздумах вони схильні надто концентруватися на собі, своєму зовнішньому вигляді або поведінці та пред’являють до себе завищені вимоги. Можливість залучення уваги до своїх дій викликає у такої людини ірраціональний страх, нескінченне програвання в думках сценаріїв розвитку ситуації, передбачення своєї помилки – це найбільш виражені когнітивні прояви соціальної фобії. У тому випадку, якщо неприємна подія все-таки відбулася, соціофоб неодноразово прокручує її в пам’яті, лає себе за допущені помилки і, в результаті, закріплює негативний досвід. Спогади про дискомфортні випадки соціальної взаємодії стають джерелом побоювань в майбутньому.
Поведінкові прояви соціальної фобії
Поведінка людини, яка страждає від соціофобії, направлена на уникнення обставин, які її лякають. Залежно від того, які саме ситуації соціальної взаємодії викликають виражену тривогу, особистість з цим типом фобічного розладу може ухилятися від відвідування закладів громадського харчування, підписання документів у присутності сторонніх, спілкування з незнайомими людьми, візитів в офіційні установи, здачі усних іспитів та інше. Спроби уникнути ситуацій, які лякають, взаємодії з іншими людьми – це найбільш помітні поведінкові прояви соціальної фобії.
Більшість людей, які страждають соціофобією визнають, що ці страхи не обгрунтовані, але, на відміну від здорових людей, які теж можуть відчувати хвилювання перед, наприклад, публічним виступом, соціофоби не можуть подолати свою фобію і, як наслідок, у них значно знижується соціальна адаптація . Поведінкові прояви соціальної фобії можуть стати діагностичною ознакою цього розладу тільки в тому випадку, якщо вони викликають дискомфорт у функціонуванні особистості та тривають значний період часу (не менше півроку).
Фізіологічні прояви соціальної фобії
Тілесні явища, викликані страхом привернути увагу з боку сторонніх осіб або бути негативно оціненим, аналогічні тим, що спостерігаються при тривожних розладах. 
Вони зумовлені викидом в кров такої речовини, як адреналін – гормону реакції на небезпеку.
Ця фізіологічно активна сполука чинить стимулюючу дію переважно на симпатичну вегетативну нервову систему: частішає пульс та дихання, підвищується артеріальний тиск – людський організм приходить в стан готовності до відбиття загрози одним з двох способів: атака або втеча. Цей механізм розвинувся в результаті еволюції людини, коли для уникнення небезпеки була потрібна мобілізація фізичних ресурсів: сили та витривалості. У ситуації соціальної взаємодії людині не потрібно тікати або атакувати хижака, але закріплені за багато століть фізіологічні реакції на загрозу збереглися.
Фізіологічні прояви соціальної фобії – підвищена пітливість, відчуття жару або ознобу, запаморочення, почервоніння шкіри, шум у вухах, тунельний зір і т.п. – це результат впливу гормону стресу на тіло людини.
Під дією адреналіну може сповільнюватися робота органів травлення, а також різко підвищуватися концентрація цукру в крові. Але дія цієї речовини обмежена за часом – близько 30-40 хвилин. Після розщеплення адреналіну людина відчуває себе розбитою, тіло тремтить, з’являється спрага.
Спектр неприємних відчуттів, які відчуває соціофоб в некомфортній для себе ситуації взаємодії з іншими людьми, нагадує панічну атаку. Головна відмінність соціальної фобії від панічного розладу полягає в тому, що при ній можна виділити одне або кілька (обмежена кількість) ситуацій, в яких людина переживає такі виражені психовегетативні реакції, а панічна атака виникає спонтанно і не залежить від зовнішніх факторів.
Поширеність соціальної фобії
Як правило, формування соціальної фобії відбувається в підлітковому віці. Цей розлад порівняно рідко діагностується, оскільки люди, які страждають на нього, нечасто звертаються за спеціалізованою допомогою та намагаються самостійно адаптуватися. Невиражені прояви соціальної фобії можуть бути фактично непомітні оточуючим і не чинити значного впливу на повсякденну активність людини.
Поширеність соціальної фобії, не ускладненою коморбідними (супутніми) захворюваннями оцінюється за різними джерелами в 3-13% від дорослого населення.
Соціальна фобія та супутні розлади
Соціальна фобія може проявлятися протягом усього життя , та буває періодичною або прогресуючою. Згодом перебіг розладу може приводити до збільшення спектру обставин соціальної взаємодії, що викликають виражену тривогу, а, отже, істотно обмежують сферу функціонування. Без психіатричної або психотерапевтичної допомоги у соціофоба можуть виникати супутні розлади афективного та тривожного спектру: депресія, агорафобії, панічні атаки і т.п. Крім того, постійне внутрішнє напруження, пов’язане з необхідністю публічного виконання певних дій (що раніше називалося неврозом очікування) може провокувати прийом алкоголю або наркотичних речовин, що призводить до розвитку залежності. У деяких дослідженнях отримані дані, що соціальна фобія часто передує таких розладам, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, порушення харчової поведінки та ін.
Соціальна фобія та коморбідний стан (супутні розлади) – погіршує прогноз перебігу обох захворювань та істотно знижує якість життя. Крім того, у соціофобів частіше виявляють суїцидальні думки та наміри, ніж у здорових.
Діагностика соціальної фобії
Соціальна фобія відноситься до психічних захворювань та запозначена в десятій редакції Міжнародної класифікації хвороб під рубрикою F40.1.
Діагностика соціальної фобії базується на чітких критеріях:
– Стійкий страх та виражена тривога з приводу обмеженої кількості ситуацій соціальної взаємодії з ризиком пильної уваги оточуючих повинні спостерігатися протягом тривалого часу (не менше шести місяців).
– Пацієнт докладає зусиль, щоб уникнути ситуацій, які його лякають.
– Негативні емоції (страх і тривога) не виправдані, значно перевершують фактичну загрозу (з урахуванням соціокультурних норм).
– Страх і тривога з приводу певних ситуацій соціальної взаємодії обмежують функціонування особистості та приносять істотний дискомфорт.
Лікування соціальної фобії
Розвиток соціофобії може призводити не тільки до обмеження соціальної активності хворого, але й до розвитку супутніх розладів. Для того, щоб запобігти формуванню хворобливих способів адаптації (прийом алкоголю або наркотиків, самоізоляція) та інших психічних захворювань необхідна своєчасна діагностика та терапія соціофобії.
Психотерапія при соціальній фобії
Найбільш ефективним способом допомоги при соціофобії є психотерапевтична робота з пацієнтом. Психотерапія при соціальній фобії спрямована на поступове звикання пацієнта до тих соціальних обставин, при яких він відчуває страх, відновлення навичок взаємодії, вироблення більш адекватних реакцій. Формами психотерапії при соціальній фобії є когнітивно-поведінкова терапія, групова психотерапія та експлозія. Крім того, використовуються техніки релаксації, спрямовані на зниження рівня тривожності.
Медикаментозне лікування соціальної фобії
Основним методом біологічного лікування соціальної фобії є застосування антидепресантів з групи СІОЗ, які відновлюють баланс нейромедіаторів – речовин, що передають нервові імпульси.
Призначення лікарських препаратів, які помітно знижують симптоми тривоги, – допоміжні засоби в лікування соціальної фобії. Порівняно швидке зниження вираженості тривожних переживань та тілесних проявів розладу, що забезпечує медикаментозне лікування соціальної фобії, має використовуватися для сприятливого початку психотерапевтичної роботи з пацієнтом, оскільки тривалий прийом протитривожних та седативних засобів вкрай небажаний. Проте, в більшості випадків рекомендується використання ліків на першому етапі терапії.
Прогноз при соціальнійї фобії
Соціофобія – досить відоме захворювання. Поєднання лікарських препаратів, що знімають тривожність, та психотерапевтичних методик дозволяють пацієнтові впоратися з негативними установками, подолати переконання в невідворотності невдачі в ситуаціях соціальної взаємодії, підвищити самооцінку. Прогноз при соціальній фобії за умови прихильності хворого до лікування сприятливий.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/socialna-fobiya-proyavi-ta-likuvannya/.
Напишить повідомлення