Талановиті та цілеспрямовані люди, які досягли успіху в житті в цілому, або значних результатів у кар’єрі, як не дивно, зовсім не застраховані від низької самооцінки, різних фобій та синдрому самозванця у тому числі. Здавалося б, результати їхньої діяльності говорять про себе самі, але виявляється, що цього може бути недостатньо. Розберемося докладніше у тому, що називають синдромом самозванця і розглянемо варіанти його подолання.
Синдром самозванця, що це?
У чому полягає синдром самозванця? Чи бувало таке, що хтось із вашого оточення, хто досяг неабияких успіхів у кар’єрі, побудував міцну сім’ю, володіє неабияким інтелектом списує всі свої перемоги виключно на везіння, випадковість, удачу? І відбувається це не через скромність, хороше виховання, особливі витончені манери, а саме через невміння встановити зв’язок між власними зусиллями, працездатністю, талантом, грамотно вибудованим процесом роботи з отриманими результатами.
Саме так проявляється «синдром самозванця», коли людина, що повністю відповідає необхідним параметрам, почувається некомпетентною, абсолютно не вірить у себе, а все, що в неї відбулося, дало результати, відносить до щасливого випадку, а не до своїх досягнень. При цьому вона вважає себе не гідною того, що має, перебуває в стані тривоги, зазнає тривалого дискомфорту, думає, що його «розкусять», і всім стане ясно, що вона випадково опинився на такій класній роботі або в такій міцній сім’ї. Звичайно, самооцінка в цій ситуації вкрай занижена, а претензії та вимоги до себе, навпаки, величезні.
Синдром самозванця може негативно вплинути на кар’єрне зростання, оскільки страх невдачі постійно збільшується, заважає зважитися на нові проекти, складніші завдання. У побудові сімейних відносин він теж може стати серйозною проблемою, оскільки партнер навряд цінуватиме і поважатиме того, хто сам не усвідомлює своєї цінності.
Цікаво, що на відміну від інших людей, великі успіхи можуть не тішити людину із синдромом самозванця, а навпаки, лякати. Вона не припинить думати, наприклад, про те, що її підвищення не має до неї відношення, що незабаром її начальство і колеги дізнаються «правду», зрозуміють, що вона не має жодних особливих заслуг, що вона просто самозванець без особливих здібностей. Ні про яке визнання власного досвіду, знань, професіоналізму в цілому тут не йдеться. А ось усі невдачі, провали, навіть пов’язані виключно із зовнішніми обставинами, навпаки, будуть прийняті на свій рахунок.
Синдром самозванця
Іноді ситуація доходить до абсурду. В одному з випадків жінка настільки не вірила у власні сили та компетентність, що свідомо робила все для того, щоб уникнути підвищення. 
Вона щиро вважала, що, незважаючи на багато років, проведених нею в якості одного з провідних співробітників компанії, не заслуговує на нову посаду, більш оплачувану, котра спонукає до подальшого розвитку та зростання як фахівця.
Важливо розуміти, що синдром самозванця не є діагнозом. Це психологічне явище (синдром), яке може виявлятися у різних людей у різні періоди життя, торкатися однієї або кількох сфер, тривати довго або виникати епізодично.
Але недооцінювати його не варто, тому що цей стан тісно пов’язаний з тривогою, зневірою, страхами. Тому наслідками його ігнорування можуть стати тривожні розлади і навіть депресія, які, своєю чергою, вимагають звернення не до психолога, а до психотерапевта чи психіатра. Саме ці фахівці нададуть кваліфіковану медикаментозну допомогу та психотерапевтичну підтримку.
Старт синдрому самозванця. Можливі причини
Існує кілька можливих причин виникнення синдрому самозванця.
Вплив оточення
Нерідко успішна людина чує у тому, що її результати праці – це везіння. Навіть найближчі люди, родичі та друзі можуть знецінювати успіхи, говорити про якийсь фарт, «щасливу зірку», випадковий збіг обставин і зводити нанівець значення здібностей і докладених зусиль.
Поступово віра в себе під такою дією тане, а власні досягнення вже не здаються такими.
Причинами такої поведінки оточуючих може бути спроба виправдати себе і власний «неуспіх», банальна заздрість, бажання зачепити за живе тощо.
Дитяча травма
Якщо всі старання і високі результати сприймалися батьками як належне, дитина незабаром припиняє сприймати свої досягнення. У дорослому віці зникає почуття, що зроблено щось складне чи особливе, що потребує зусиль, знань тощо. Результат – відсутність задоволення від своєї роботи, сприйняття всього, як належного, а не цінного і важливого.
Перфекціонізм
Невміння оцінити результати своєї праці внаслідок величезних вимог до себе. Така людина бачить недоліки так, ніби дивиться на них крізь збільшувальне скло, а ось перемоги для неї непомітні, оскільки їй завжди потрібно «вище, далі, краще». Подібний підхід може не лише «вкрасти» задоволення від будь-якої справи, а й призвести до соматичних та ментальних проблем, оскільки людина не може зупинитися та розподілити власні ресурси так, щоб не шкодити собі самій.
Ознаки синдрому самозванця
До основних ознак синдрому самозванця відноситься почуття незручності, сором’язливості, навіть бажання втекти в тих ситуаціях, коли вас хвалять за якісно виконану роботу. Ви розумієте, що старалися і працювали старанно, але десь у глибині душі продовжуєте відчувати невпевненість у тому, що заслуговуєте на похвалу.
Далі можна назвати страх, що вас викриють, зрозуміють, що ви не на своєму місці, з ганьбою звільнять, побачать вашу некомпетентність, хоча насправді ви відповідаєте всім необхідним критеріям.
І одна з найпоширеніших ознак – невміння приймати комплементи, похвалу взагалі. Наприклад, на фразу про те, що ви зуміли виховати дуже талановитих дітей, прозвучить відповідь: “Що Ви, це просто такі діти в мене, мені пощастило”. Хоча саме ви водили їх у музичну школу по три рази на тиждень, оплачували її, додатково наймали репетиторів тощо.
Синдром самозванця. Подолаємо разом
Щоб позбавитися синдрому самозванця потрібно:
- Завжди спиратися на думку експертів. Саме вони можуть аргументовано та об’єктивно оцінити вашу роботу, пояснити помилки, якщо такі є, та вказати на сильні сторони.
- Навчіться. Щоб почуватися впевненіше, встигати за новими віяннями у вашій справі – розвивайтеся. Підтягніть знання іноземних мов, проходьте онлайн-курси, знайомтеся з літературними новинками тощо.
- Перемагайте страх. Не думайте, що за допомогою уникнення можна вирішити свої проблеми. Таким чином, можна тільки залишитися на колишніх позиціях, та й то далеко не завжди. Кому потрібен безініціативний співробітник, який усього боїться і не прагне вдосконалюватися?
- Перестаньте порівнювати. Коли ви дивитеся на співробітницю, яка отримує зарплату вдвічі більшу за вашу, нескінченно їздить на семінари в інші країни, здається, що такий рівень доступний лише «небожителям». Але, насправді, якщо ви припините порівнювати і принижувати себе у своїх же очах, ця ж ситуація може стати для вас мотиватором. Якщо вона змогла, чому ви не зможете? Проведіть експеримент, як би вивчіть людину, яка може бути взірцем для наслідування, і спробуйте «прокачати» у себе її якості.
- Ведіть щоденник успіхів та досягнень. Заведіть блокнот чи зошит, записуйте всі свої успіхи, досягнення, ідеї. Все, що показує, що ви працюєте, розвиваєтесь, креативно мислите. У ті моменти, коли невпевненість, страхи, бажання «заховати голову в пісок» будуть відвідувати вас – ви будете мати той набір фактів, який не вдасться оскаржити навіть вам самим.
- Дозвольте помилятися. Припиніть ставитися до себе як до роботи, який запрограмований виконувати певні завдання. Прийміть у собі людину, яка може мати різний настрій, бути в різних обставинах і навіть має право на помилку.
Психотерапія при синдромі самозванця
Когнітивно-поведінкова психотерапія при синдромі самозванця є дуже корисною. Саме вона дозволяє позбутися забобонів, переоцінити значення помилки в житті людини, допомагає «пізнавати» ті думки, які призводять до негативних, руйнівних наслідків і поступово замінити їх ресурсними або, як мінімум, виробити навичку їх порівняння з реальним станом речей.
Синдром самозванця
. Вправи для усунення синдрому самозванця
Побудьте трохи наодинці з собою. Важливо, щоб вас не відволікали. Візьміть кольорові листочки паперу, напишіть на кожному з них страхи, недоліки, перешкоди, які зараз вам заважають. А після – на звороті кожного напишіть протилежне, саме позитивне почуття, ідею, звичку. Так у вас з’явиться цілий набір інструментів для подолання. Ви побачите, які саме якості вам допоможуть знайти бажане. Можливо, вони вже розвинені у вас, а може над ними потрібно буде попрацювати, але в будь-якому випадку ви вже побачите вихід з ситуації.
Виконайте просту вправу «Я люблю у собі…»
Візьміть ручку, папір та випишіть усе те, що можете вважати своїми сильними сторонами, перевагами. Усуньте у цей момент скромність. Не уникайте жодних сфер життя. Так ви зможете побачити не тільки те, що вас у собі не влаштовує, а й якості зі знаком «+».
Багато хто в дитинстві бачив мультфільм, в якому дівчинка говорила цікаву фразу: «Хто похвалить мене краще за всіх, той отримає велику і солодку цукерку». Ваше завдання – зробити це для себе самостійно, а саме, обравши зручне місце і час, коли вам не заважають, не відволікають, взяти дзеркальце і, дивлячись у нього, щодня хвалити себе за успіхи або ж «дарувати собі цукерку». Це не обов’язково мають бути солодощі. Просто «нагороджуйте» себе за здобутки. Сходіть на масаж, купіть обновку, випийте каву в приємному закладі, прогуляйтеся квітучим садом. Виберіть те, що порадує і підбадьорить саме вас.
У будь-якому разі, головне – зрозуміти, що синдром самозванця можна подолати. Необхідно працювати над собою, підтримувати себе, звертатися до фахівців, які підкажуть вихід і стануть саме тими людьми, які допоможуть наново відчути смак життя, його повноцінність та гармонійність.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/sindrom-samozvancya-podolayemo-razom/.
Напишить повідомлення