Шизофренія. Симптоми і лікування

И еще раз о шизофрении

У формуванні, виникненні шизофренії відіграє основну роль спадкова обтяженість. Існують характерні для шизофренії зміни в 6, 8 і 13 хромосомах, а також специфічні аномалії можуть зустрічатися і в інших хромосомах.

Але чомусь часто хворі та їхні родичі пов’язують початок шизофренічного психозу з перенесеними напередодні психотравмуючими подіями. Так, після виникнення якогось стресового чинника можуть проявитися симптоми шизофренії,але в цьому випадку драматична ситуація може бути тільки поштовховим фактором в загостренні захворювання. Тобто вплив зовнішніх факторів може трактуватися, як пускові або співпричинні обставини, скоріше як пускові… І в цій ситуації можна навести приклад з червивим яблуком, яке ще висить на дереві. Якщо потрусити яблуню, воно впаде. Якщо подує сильний вітер, яблуко теж може впасти. Але навіть якщо не буде цих двох зовнішніх чинників, то яблуко все одно з часом впаде, так як воно вже «хворе». Так і з початком цієї хвороби.

 Які можуть бути ознаки шизофренії?

 Є дуже багато видів шизофренії, і її ознаки у кожного хворого проявляються по різному. Але можна їх умовно розділити на дві групи: це продуктивні симптоми або ті, яких не було, і вони «додаються», такі, як голоси і маячення. І негативні, коли щось «убуває» у хворого на шизофренію.

Для шизофренії характерні специфічні, т.зв. «особливі» голоси і маячення. При цій хворобі спостерігаються псевдогалюцинації, які можуть бути слуховими, зоровими, тактильними та ін. і не мають чіткої локалізації. Якщо пацієнт чує голоси, за словами самих хворих, вони відчувають їх дифузно – всередині тіла або всередині голови. І вони коментують,що відбувається, підказують або наказують хворим, як себе вести. І коли голоси наказують, вони називаються імперативними, і тоді хворого на шизофренію необхідно лікувати в психіатричному стаціонарі навіть без його згоди. Адже вони ж можуть змусити хворого зробити все, що завгодно, наприклад, навіть убити.

И еще раз о шизофрении

Маячення – це хворобливий прояв, якого в нормі не буває, і під ним немає реальної основи, а ще хворі до нього абсолютно не критичні. Тобто, не треба сваритися і сперечатися з хворим, що він все вигадує. Ви не переконаєте його в цьому, маячення потрібно тільки лікувати медикаментозно. Не потрібно сваритися з хворим, необхідно залишатися з ним у довірчих стосунках, щоб знати про його хворобливих переживаннях і намірах. А ще, будучи з ним в хороших відносинах, можна привести його до лікаря за непрямими ознаками. Наприклад, «давай сходимо на обстеження,… у тебе нестабільна нервова система,… ти відчуваєш страх, тривогу, погано спиш або не спиш зовсім,… у тебе болить голова і т. д.».

Існують різні маячні ідеї, але для хворих на шизофренію характерні і специфічні маячення відношення, впливу і переслідування. Він може вважати, що до нього погано ставляться оточуючі його люди і звичайні події,що відбуваються навколо може трактувати по-своєму. Наприклад, хтось моргнув оком, а у хворого на шизофренію виникає відчуття, що ця людина до нього погано відноситься. А якщо кашлянув керівник на роботі, то хворий може вважати, що керівник навмисно кашляє, і таким чином подає умовний знак співробітникам щодо того, що хворий погано виконав звіт. Щодо маячення впливу – це коли хворий на шизофренію може вважати, що на нього впливають якісь сили з космосу або сусід впливає електромагнітними променями, щоб вижити хворого з квартири. Буває ще маячення переслідування. Також можуть зустрічатися маячення обкрадання, маячення ревнощів і ін.

Характерний, т. зв. специфічний негативний симптом шизофренії – це апатія. Люди ототожнюють цей термін з депресією, хоча апатія є проявом емоційних змін при шизофренії, що становить основу для формування шизофренічного дефекту.

Що таке дефект особистості при шизофренії?

Перебіг шизофренічного процесу безслідно не проходить. Навіть після першого шизофренічного психозу формуються певні відхилення від норми: розміри бічних шлуночків збільшуються, а обсяг головного мозку і сірої речовини зменшується.

У таких хворих з часом змінюються, знижуються і випадають емоції. Першими гаснуть вищі емоції, такі як співчуття, любов, відповідальність, спонукання до дії, самовдосконалення. Вони стають апатичними, тобто не такими жалісливими та ініціативними, «теплими», емотивними, як до хвороби. Проявляється якась лінь. Неначе зникає колишня любов до дітей, рідних і т. д. З часом хворим на шизофренію при прогресуванні хвороби (якщо не лікувати) їм стає все однаково. Також ускладнюється можливість комунікації, вони припиняють спілкуватися, як раніше, тому що «не знають, про що говорити і навіщо». Зникає потреба з кимось спілкуватися, він не знає, про що говорити. При цьому формується дефект особистості. А це в свою чергу впливає на те, що людина не може соціалізуватися. Хворий замикається в собі. Він живе при цьому своїми переживаннями і в своєму хворобливому світі, а зовнішні життєві стимули не грають для нього ніякої ролі.

И еще раз о шизофрении

Після перенесеного психозу хворим дуже важко адаптуватися в суспільстві. Тут безцінною є допомога родичів, які повинні їх підштовхувати і направляти на дії щось робити далі, жити і працювати, допомагати комунікувати, спілкуватися зі старими знайомими, допомагати в спілкуванні з новими людьми.

Можуть бути і дуже небезпечні дії, які наказують зробити голоси.

Так, можуть бути і небезпечні і, навіть смішні дії. Наприклад, у мене була хвора, якій голоси наказали вийти голою на стадіон. І вона пішла туди. Але це ще добре. Але були і трагічні моменти. Одній хворій голоси наказали втопити свого сина і себе. І вона його втопила. Потім і сама стала тонути, але оточуючі її врятували. Потім вона довго лікувалася, і коли поправилася і усвідомила, що накоїла, у неї була депресія.

Тому в таких випадках, коли голоси наказують, тобто спостерігаються імперативні галюцинації, хворого необхідно негайно госпіталізувати в психіатричне відділення.

Які методи лікування шизофренії застосовуються сьогодні?

 Методи при лікуванні шизофренії застосовуються тільки медикаментозні. Це антипсихотичні препарати нового покоління, які мають не так багато побічних дій, як більш ранні нейролептики. Ці медикаменти потрібно застосовувати достатньо довго. Активна терапія передбачає прийом цих препаратів протягом від 4х до 8 ми тижнів, а профілактична (протирецидивна) – до 5 ти років. Але є такі форми шизофренії, коли антипсихотичні препарати доводиться приймати все життя.

Так, довго, але хворі з діабетом і гіпертонічною хворобою приймають все життя, а онкологічні хворі були б тільки щасливі, якщо у них був хоч якийсь шанс протирецидивної терапії. Це не така вже й велика ціна за можливість повернутися в життя і там функціонувати, а не лежати в лікарні і деградувати.

Повноцінна ремісія може тривати роками. Але оцінити ступінь ремісії і дозу препарату може тільки лікар психіатр. Якщо не долікувати хворого і залишаться хоч якісь симптоми шизофренії,які навіть не впливають на поведінку хворих (а ці симптоми дуже важко виявити, тому що ці хворі їх приховують), то перебіг хвороби може стати хронічним. У цьому випадку прогноз буде несприятливим не тільки в зв’язку з хроніфікації процесу і труднощами в лікуванні, але і в зв’язку з формуванням шизофренічного дефекту, про який я говорила вище.

У мене є такі випадки, коли вже багато років у хворих спостерігається стійка ремісія, і немає ніяких проявів хвороби. Вони працюють на цілком пристойних роботах, живуть в сім’ї, виховують дітей. І це не тільки двірники і різноробочі.

Одна моя хвора працює доцентом кафедри і пише підручники, інша – працює в банку. Навіть в закритих військових підприємствах працюють.

Найважливіше – приймати препарати, але ось з цим є проблеми. Приймають самостійно і усвідомлено близько 10%. Тому дуже важливий і необхідний контроль з боку родичів і близьких. Тому, що при порушенні прийому препаратів рецидив може повторитися.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено