
Нелегко знайти повністю задоволену своєю зовнішністю людину, яка ніколи не хвилювалася з цього приводу. На жаль, ніхто не ідеальний, і у кожної людини є свої недоліки: як у фізичному, так і в психологічному плані. Відомий представник школи психоаналізу, учень і послідовник Зигмунда Фрейда Альфред Адлер висунув твердження про те, що ще з дитячого віку людина нерідко переживає почуття власної неповноцінності і переваги оточуючих людей над собою. Якщо до зрілого віку вона не може його подолати, то можуть виникнути прояви неврозу, які спостерігаються у людини протягом усього її життя.
Це стосується не тільки психологічних, але і фізичних вад. Людина може або змиритися з ними, або прагнути викорінити їх і змінити щось в собі на краще.
Таким є психоаналітичний підхід до оцінки походження дисморфофобії.
Бажання змінити свою зовнішність зазвичай обумовлено трьома основними причинами:
- прагненням наблизитися до певних естетичних «стандартів»;
- надією на поліпшення сімейного, професійного (балерини, моделі) і соціального статусу;
- необхідністю позбутися вікових змін зовнішності.
Дефекти зовнішності нерідко можуть бути надуманими і не мати ніяких об’єктивних підстав.
Людям не залежно від віку притаманні певні актуальні психологічні інтереси. Наприклад, професійний успіх в зрілому віці або матеріальна забезпеченість в старості. Зміст будь-яких нав’язливостей черпається з найбільш актуальних для людей переживань. Підвищена увага до власної зовнішності, нав’язливі думки про свої зовнішні переваги чи недоліки (дисморфофобії) найбільш характерні для підлітків.
Дисморфофобія (грец. Dis – розлад, порушення, morphe – форма, зовнішність, phobia -страх) – болісний нав’язливий страх людини до власної (з її точки зору) потворності, фізичних недоліків, тілесної деформації, чого у більшості людей немає насправді, а якщо є, то стає перебільшеним без існуючих підстав.
Симптомокомплекс дисморфофобії спостерігається при невротичних розладах, таких, як тривожні, нав’язливі або іпохондричні розлади, і вони можуть проявлятися в підлітковому віці. При дисморфофобії існує критика до упередженого ставлення до своїх уявних недоліків, але вона не зупиняє таких хворих в прагненні їх змінити.
Існує ще таке поняття, як дисморфоманія (грец. Dis – розлад, порушення, morphe – форма, зовнішність, mania – пристрасть), що є божевільною ідеєю наявності уявного каліцтва, яке зустрічається при психічних порушеннях, зазвичай при шизофренії. Як будь-яка безглузда ідея, вона не піддається перевихованню, і хворий не має критичного ставлення до неї.
Поширеність дисморфофобії
Дисморфофобія найбільш часто зустрічається в пубертатному періоді (понад 75% випадків припадає на підлітковий вік), рідше зустрічається – у представників чоловічої статі і більш часто у жінок. У таких хворих також проявляється страх, що їх уявні недоліки привертають загальну увагу.
Достовірних даних про те, в яких цифрах виражається поширеність дисморфофобії в цілому у популяції не існує, тому навряд чи можна говорити про точні і достовірні епідеміологічні показники. У деяких дослідженнях вказують на виявлення дисморфофобічних проявів у 1-2 відсотків населення.
Рідше дисморфофобія проявляється після закінчення пубертатного періоду. Нав’язливий страх з приводу недоліків своєї зовнішності може мати поступовий розвиток, або виникнути гостро.
З точки зору психоаналізу, у тих, хто страждає від дисморфофобії, образ власного тіла, який присутній у всіх людей (фізичний образ «Я»), вкрай змінений – в цьому і криється джерело нескінченного дискомфорту.
Фізичний образ «Я» – це наше бачення, відчуття і розуміння себе. На нього накладається психологічний образ «Я», тобто ряд уявлень про те, яка я людина. Ці образи «Я» разом складають «Я-концепцію» особистості. Саме через неї людина розуміє, хто вона і для чого існує.
Прояви дисморфофобії
Люди, які страждають від цього розладу, часто намагаються всіляко приховати своє обличчя. Вони зазвичай першими не заходять в приміщення, намагаються перебувати в малоосвітлених місцях, ховатися за предметами меблів, постійно тримають руку біля рота, підборіддя або щік, прикривають обличчя предметами одягу, одягають сонячні окуляри. Спроби приховати від оточуючих своє обличчя – це помітні прояви дисморфофобії.
Дисморфофобія може бути симптомом або сукупністю симптомів (синдромом), при якому людина відчуває нав’язливі побоювання, що її особистість або інші частини тіла, мають дефекти, є непривабливими і потворними. При цьому людина розуміє, що її страхи не мають об’єктивних підстав.
Тобто, при дисморфофобії людина надто переймається уявним дефектом в своїй зовнішності. У тому випадку, якщо реальний незначний недолік присутній, він надає йому перебільшене значення.
Згадана заклопотаність викликає виражений дистрес або зниження соціальної адаптації, викликає проблеми в службовій діяльності чи іншій сфері функціонування.
Дисморфофобія не є окремою нозологічною одиницею (захворюванням) згідно поточної десятої редакції Міжнародної класифікації психічних хвороб, а відноситься до проявів обсесивно-компульсивного (ОКР), тривожного або іпохондричного розладу.
Іноді причинами появи дисморфофобічних думок можуть стати різні психогенії (негативні психічні стресори), наприклад, наслідки зауважень людей з приводу зовнішності юної особи. За переживаннями можуть стояти дійсно існуючі фізичні вади (відстовбурчені вуха, великий ніс і т. п.). Але те місце, яке займає турбота про свої «недоліки» в житті людини, не відповідає ні реальним якостям зовнішності, ні силі нанесеної психотравми. Досить часто виникненню нав’язливих страхів і переживань з приводу своєї зовнішності психогенія не передує.
Дисморфофобія може зустрічатися не лише при невротичних розладах (ОКР, тривожний та іпохондричний), але і при шизофренії, як неврозоподібний симптом.
Дисморфофобічне переживання часто спрямоване на вигадані самим хворим недоліки зовнішніх даних (великий ніс, надмірно кругла або витягнута форма обличчя, відстовбурчені вуха, будова щелепи, повнота і форма губ або фігури (повнота або худорлявість, пропорції тіла і т. д.).
Дисморфофобія у дівчаток зазвичай починається внаслідок занадто швидкого розвитку (вони болісно переживають з цього приводу, їх турбує збільшення грудей і обсягу стегон), а у хлопчиків – через затримку розвитку (низький зріст, пізні прояви первинних і вторинних статевих ознак). Тематика занепокоєння не змінюється під час перебігу захворювання, але в процесі розвитку цього розладу кількість надуманих недоліків може рости або змінюватися зміст дисморфофобії (спочатку підліток вважає негарним свій ніс, потім дане переживання стає неактуальним, і з’являються думки про занадто широкий рот і т. д.).
Якщо людина з дисморфофобією приховує свої хворобливі переживання (це трапляється нерідко), то хворобу видають тільки особливості поведінки. Підлітки годинами стоять біля дзеркала, розглядаючи свій неіснуючий недолік і намагаючись придумати, як можна замаскувати його (така поведінка називається симптомом дзеркала), або ж, навпаки, при будь-яких обставинах намагаються не дивитися у дзеркальні поверхні. Часто наявна ще одна особливість поведінки (симптом фотографії) – людина відмовляється фотографуватися під будь-яким приводом (навіть для документів).
Останні характерні прояви поведінки (симптоми дзеркала і фотографії) можуть спостерігатися також і при дисморфоманії, яка спостерігається зазвичай при шизофренії.
І при дисморфофобії, і при дисморфоманії люди не тільки приховують свій удаваний дефект, а й намагаються позбутися від нього будь-якими способами. Але якщо при дисморфофобії людина реагує на відмову у виконанні будь-якого оперативного втручання засмученням, але відмовляється від подальших спроб, і каже, що сама розуміє необґрунтованість своїх страхів. То при дисморфоманії хворі після відмови лікарів в так званій допомозі, продовжують наполегливо домагатися свого. Вони вдаються до допомоги косметологів, дерматологів, пластичних хірургів, всіляко наполягають на операції, в разі відмови роблять з цього особисту трагедію, навіть намагаються самостійно виправляти свою уявну потворність і цілком здатні скалічити себе. Існують випадки самостійного надрізання вушних раковин, тривалого носіння прищіпки на носі, підшивки шкіри для зміни розрізу очей тощо.
Поведінка людини з дисморфофобією залежить від ступеня екстравесії, який пов’язаний з її характером. Деякі хворі енергійно діють для виправлення надуманих недоліків. А такі особистості, як астеніки і шизоїди, переважно схильні про це не говорити, приховувати свої хворобливі переживання і уникати компанії інших людей. У них нерідко спостерігається депресивний стан, і навіть суїцидальні думки.
Лікування дисморфофобії
Пластичні операції при дисморфобії і дисморфоманії заборонені, тому що нав’язливі думки і маячні ідеї у таких хворих не зникають, а психічний стан їх зазвичай погіршується.
При вираженій депресії, аутоагресії і ризику суїциду показана госпіталізація цих хворих в психіатричний стаціонар.
Якщо ми говоримо про дисморфоманічне маячення при шизофренії, то лікування такого хворого може бути призначене лише психіатром. І це не вирок, оскільки шизофренія при сучасному арсеналі засобів біологічної терапії дійсно піддається лікуванню. У цьому випадку застосовуються антипсихотичні препарати.
Якщо ми говоримо про дисморфофобії в структурі невротичного розладу (ОКР, тривожного або іпохондричного розладу), то крім медикаментозного лікування, яке теж призначає психіатр, є обов’язковим застосування когнітивно-поведінкової терапії. Методи і принципи психотерапії багато в чому схожі з тими, які застосовуються для лікування ОКР і тривожного розладу.
Психотерапію комбінують з препаратами, які покращують настрій і зменшують рівень тривоги. Призначають антидепресанти, протитривожні засоби (анксіолітики) і транквілізатори.
При своєчасному зверненні до фахівця і виконанні призначеної психотерапії та медикаментозного лікування, можна досягти значного поліпшення стану.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/shho-take-dismorfofobiya/.
Напишить повідомлення