Розлади харчової поведінки (РХП), на жаль, стають дедалі актуальнішою проблемою у суспільстві. Часто ці розлади виникають у підлітків, особливо у дівчаток, але у жінок і чоловіків вони теж спостерігаються. У всьому світі близько 9% людей страждають від РХП, але насправді ця цифра значно більша, оскільки далеко не кожен звертається за допомогою до фахівців, що призводить до сумних наслідків.
Щоб зрозуміти, як чинити в подібній ситуації, важливо знати, що саме стосується розладів харчової поведінки, які прояви існують, до кого слід звертатися за допомогою.
РХП включає деструктивну поведінку і переконання щодо прийому їжі, регулярності харчування, свого зовнішнього вигляду, власної фігури і т.д.
До розладів харчової поведінки належать нервова анорексія, булімія, компульсивне переїдання та ін.
Розлади харчової поведінки. У чому небезпека?
Якщо ігнорувати та не лікувати розлади харчової поведінки, це може мати сумні наслідки.
По-перше – при анорексії вага може знизитися настільки, що буде спостерігатися порушення роботи всіх систем та органів, а це може бути небезпечним для життя людини.
По-друге – розлади харчової поведінки порушують звичний спосіб життя, і людина стає асоціальною, тому що їй важко перебувати в громадських місцях та комунікувати з людьми.
По-третє – разом з розладом харчової поведінки згодом можуть спостерігатися інші психічні розлади невротичного спектру, такі як депресивний, фобічний, тривожний, обсесивно-компульсивний та ін.
Нещодавно до мене на консультацію записалася мати 19-річної дівчини. Причина – її дочка втратила близько 20 кг. Спочатку вага становила 60 кг, потім вона стала 40 кг, і ситуація продовжувала погіршуватися. Крім поганого самопочуття та слабкості, з’явилися перепади настрою, порушився менструальний цикл, вірніше, менструації припинилися повністю, почалися проблеми зі шлунково-кишковим трактом тощо.
Під час консультації з’ясувалося, що студентки з її групи в університеті регулярно робили їй зауваження щодо зайвої ваги. Вони казали, що в неї дуже товсті ноги і постійно озвучували, що бути гарною може лише худа дівчина. Результат – практично повна відмова від їжі, за словами дівчини – вона снідала лише вівсянкою на воді, а більше нічого не їла цілий день. До того ж, вона регулярно займалася в тренажерному залі. Природно, що таке бездумне схуднення не могло не позначитися на стані її фізичного та психічного здоров’я. Найсумніше у цій ситуації те, що вона продовжувала бачити себе товстою, негарною, вважала свою схему харчування оптимальною для зниження ваги та нехтувала погіршенням здоров’я внаслідок дотримання незбалансованої дієти. Картину ускладнила вторинна депресія, яка вимагала додаткового лікування.
На щастя, мама вчасно помітила нездоровий стан дочки і звернулася за допомогою.
Відомо, що у світі щогодини одна людина помирає від розладу харчової поведінки.
Симптоми розладу харчової поведінки
Оскільки поняття РХП включає багато різних розладів, симптоматика може відрізнятися. Найпоширенішими є такі ознаки, хоча вони не завжди можуть вважатися загальними для всіх розладів харчової поведінки.
- Обмеження їжі. Людина не просто намагається не переїдати або дотримуватись дієти, а взагалі негативно сприймає будь-яке вживання їжі і робить все можливе, щоб його уникнути. При компульсивному переїданні ця ознака відсутня.
- З’являється страх набрати вагу, що супроводжується постійним невдоволенням собою, своєю зовнішністю. Якщо людина все ж таки поїла (не завжди об’їлася), вона прагне скоріше «очиститися», тобто викликати блювоту, зробити клізму або «спалити» калорії за допомогою нескінченних тренувань. Нерідко приховує це від рідних та ховає від них блювотні маси. Ця ознака найчастіше спостерігається при булімії.
- Не бачить себе та своєї проблеми. Навіть, довівши власне тіло до виснаження, продовжує сприймати себе, як людину із зайвою вагою, у якої зберігається бажання схуднути ще більше.
- Якщо родичі, помічаючи проблему, намагаються нагодувати, людина з РХП може ховати чи викидати їжу, щоб її не їсти.
- Надмірне вживання різних біологічних добавок, ліків із проносним та сечогінним ефектом.
- Можлива і зворотна ситуація – переїдання, постійна зацикленість лише з їжі, самобичування через те, що «об’ївся, не стримався» тощо.
- Все життя «крутиться» навколо харчування, схуднення, зовнішності тощо. Інші теми та життєві питання залишаються поза увагою, байдужі та не цікаві.
Різновиди розладів харчової поведінки
Найбільш поширеними різновидами РХП є:
1. Нервова анорексія
Пацієнти з цим розладом переконані, що вони товсті, незважаючи на реальний індекс маси тіла, який часом лякає. При цьому зниження маси тіла спровоковане самою хворою людиною за рахунок одного або декількох прийомів, таких як: уникнення більшості харчових продуктів, а часто – голодування, штучне блювання, використання сечогінних або проносних засобів, надмірні фізичні навантаження і т.п. У результаті люди, які страждають на цей харчовий розлад, бувають виснажені настільки, що іноді питання лікування – це питання життя або смерті. Якщо помітити проблему та боротися з нею на початкових етапах – є можливість допомогти амбулаторно, але у важких випадках необхідно перебування в стаціонарі, оскільки людина вже не може харчуватися самостійно, її організм повністю розбалансований, а обмін речовин серйозно порушений. Навіть у разі покращення стану необхідно спостерігати за тим, чи з’їв пацієнт запропоновану йому їжу, оскільки можливі хитрощі та обман з його боку. Взагалі, вкрай складно на ранніх етапах помітити, що людина має цей розлад, оскільки люди з анорексією уникають місць, де близькі можуть побачити, як вони харчуються, носять одяг фрисайз і т.д.
2. Нервова булімія
Для пацієнтів з булімією характерним є постійне або епізодичне неконтрольоване поглинання їжі. Голод настільки сильний, що зупинитися і припинити їсти людина не може. Після цього приходить почуття провини, огиди до себе. Дуже часто булімія супроводжується депресією.
Поведінка людини з булімією відрізняється тим, що після їжі вона намагається позбавитися того, що «потрапило» в її організм. Штучно викликане блювання, клізми, прийом медикаментів зі проносним та сечогінним ефектом – найбільш поширені способи, якими користуються люди з цим розладом для «очищення» організму.
3. Компульсивне переїдання
Компульсивне переїдання – це розлад харчової поведінки, що характеризується епізодами обжерливості, як реакцією на стресові обставини. Людина відчуває непереборне бажання приймати їжу, інакше відчуває тривогу, страх, зневіру. При цьому справа не в почутті голоду, можливо, навіть відчуття нудоти від надлишку їжі, а зупинитися не виходить. Всі проблеми та складні емоції «заїдаються», це стосується навіть елементарної нудьги чи поганого настрою. На відміну від булімії, спроби «очищення» відсутні, тому люди з компульсивним переїданням часто мають проблеми зі значною зайвою вагою.
4. Атипові харчові розлади
Можуть мати ознаки анорексії, булімії, компульсивного переїдання, але відмінність полягає в тому, що вони не є постійними, а з’являються і зникають, тому клінічна картина не настільки яскрава. Дані розлади мають нападоподібний характер.
5. Нервова орторексія
Останнім часом також приділяється увага такому розладу харчової поведінки, що не включений до діагностичних довідників, як нервова орторексія. Воно пов’язане з нав’язливим бажанням вживати виключно продукти, що відносяться самою людиною до корисних. Ті, що страждають нервовою орторексією, зациклені не на схудненні і власній зовнішності, а саме на якості вживаних продуктів та їх «корисності». Доходить до того, що в раціоні залишається кілька видів товарів, вживання яких мало для нормальної життєдіяльності. Анемія, знижений тиск, запаморочення, нудота, порушення випорожнень і т.д. – лише невелика частина проблем, що виявляються у людей з орторексією.
Існують і інші різновиди РХП, які зустрічаються набагато рідше, але також негативно впливають на стан фізичного та психічного здоров’я.
Причини виникнення розладів харчової поведінки
До причин виникнення розладів харчової поведінки належить як генетичний чинник, так і особливості особистості, а також психо-соціальні чинники.
Огляд досліджень, проведених у цій галузі, показує, що люди, які мають розлади харчової поведінки, можуть відрізнятися особливостями темпераменту, рисами характеру, мати різні вольові якості.
Проте спільним для них із психологічного погляду є такі особливості:
1.Виражений розрив між Я-реальним і Я-ідеальним, що змушує людину бути постійно незадоволеною сама собою, своїми досягненнями, зовнішнім виглядом і цим забезпечує хронічний емоційний дискомфорт.
- Відсутність навичок подолання стресу, обмежений репертуар адаптивних копінг-стратегій. Зазнаючи постійного психологічного дискомфорту, людина не має способів з ним справлятися. І тоді їжа використовується, як швидкий спосіб виправити свій емоційний стан і отримати розрядку напруги.
Соціум також грає величезну роль. Мода на «худих», нав’язані шаблони краси, бажання відповідати критеріям, які зараз у тренді – помітно посилюють становище.
Професія також може впливати на можливість розвитку розладів харчової поведінки. Представники творчих професій, які особливо багато уваги приділяють своїй зовнішності, більше ризикують поповнити ряди людей з цими розладами. Танцюристи, актори, телеведучі, моделі часто страждають від РПП, оскільки завжди знаходяться в центрі уваги, прагнуть відповідати критеріям, які існують у суспільстві щодо їхніх професій.
Лікування розладів харчової поведінки
Розлад харчової поведінки – психічний розлад, який може бути загрозливим фактором і причиною смерті, тому вимагає до себе максимально серйозного відношення. Працювати з пацієнтами необхідно цілій команді лікарів, а не одному фахівцю. Ендокринолог, кардіолог, психіатр, психолог, психотерапевт, гастроентеролог, гінеколог та ін. Фахівці складають у подібних ситуаціях консиліум. У важких випадках пацієнти знаходяться не просто у стаціонарах, а навіть у реанімаційних відділеннях.
Для лікування розладів харчової поведінки необхідне застосування не лише соматичної терапії для того, щоб запобігти летальному кінцю та допомогти відновити роботу всіх органів та систем. При цьому обов’язковою умовою є набір ваги для норми даної людини.
Також при РХП рекомендується прийом седативних препаратів за наявності тривоги та порушень сну, а також антидепресивної терапії, що впливає на порушення нейромедіації серотоніну. Найчастіше застосовують антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Дозу психотропних препаратів обов’язково розраховують на одиницю ваги людини, яка страждає на РХП.
Важливо розуміти, що усунення соматичних проблем є обов’язковим, але воно жодним чином не запобігає повторенню ситуації, не гарантує остаточної перемоги над РХП, тому роботі з психіатром, психотерапевтом та психологом слід приділити особливу увагу. Розлад харчової поведінки може супроводжуватися тривожністю, депресією, обсесивно-компульсивною симптоматикою та іншими порушеннями психіки, які може діагностувати та лікувати лише психіатр.
Пацієнту, у якого діагностовано РХП, потрібна психотерапія, оскільки треба змінити сприйняття себе, опрацювати руйнівні установки та переконання, сформувати нові навички мислення. Це тривала і тонка робота, яку можна виконати виключно з кваліфікованим психотерапевтом або психологом.
Тільки спільна робота психіатра та психотерапевта чи психолога зможе максимально якісно допомогти при розладах харчової поведінки.
Існують випадки, коли пацієнти з ожирінням через компульсивне переїдання наважуються на барріатрію, та думають, що резекція шлунка врятує їх. Але, минає час та звички харчової поведінки роблять свою справу, вага знову повертається, а іноді й перевищує попередні показники.
Від самого пацієнта, а також поведінки його близьких людей і родичів залежить дуже багато. Скільки б людині з РХП не намагалися допомогти, поки вона не захоче змінити своє життя і сприйняття саму себе, надати допомогу вкрай важко. Спосіб життя при розладі харчової поведінки – дуже важлива складова одужання. Якщо людина після тго, як вийшла з критичного стану, починає правильно харчуватися, консультується з дієтологом, займається з психотерапевтом чи психологом, приділяє увагу спорту, не закривається у собі, а спілкується, проживає активне та цікаве життя – розлади харчової поведінки можуть не рецидивувати. У разі ж бездіяльності – рецидив настане дуже швидко, а лікарям щоразу все складніше «ремонтувати» організм такого пацієнта.
Тому нічого, у тому числі жодні хірургічні та інші втручання не допоможуть тому, хто не готовий працювати над собою заради власного світлого, щасливого, здорового та повноцінного майбутнього.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/rozladi-xarchovoiyi-povedinki-yak-vporatisya/.
Напишить повідомлення