Реактивна депресія – це психічний розлад, одна з форм депресії, викликана будь-яким психотравмуючим фактором. На відміну від ендогенної, спадково зумовленої депресії, пов’язаної з біологічними причинами, маніфестація реактивної депресії відбувається через психічну травму. У літературі зустрічаються інші назви реактивної депресії – екзогенна чи психогенна. Якщо депресивна реакція пов’язана з діагностикою будь-якого серйозного соматичного захворювання з раптовим виникненням, протіканням, що загрожує життю, соціальною стигматизацією, то такий підвид реактивних депресій називається нозогенним.
Факторами, що сприяють розвитку реактивної депресії, зазвичай є несподівані незворотні втрати: смерть когось із близьких людей, розрив сімейних зв’язків, розставання з коханою людиною, банкрутство, звільнення з роботи, втрата житла та соціального статусу у зв’язку зі стихійними лихами чи війною, судові рішення тощо, виявлення тяжкого соматичного чи психічного захворювання.
Не у всіх людей, які переживають “удари долі”, виникає психогенна (реактивна) депресія. Ризик розвитку цього розладу залежить від особистісних характеристик індивідуума, його конституційної схильності, особливостей сприйняття навколишнього, культуральних обставин, а також від віку, наявності соматичних та психічних захворювань, взаємодії з найближчим оточенням.
Симптоматика реактивної депресії
Диференціація реактивної депресії від інших форм цього розладу має важливе значення, оскільки цим визначається тактика лікування та вибір терапевтичних засобів.
Симптоматика реактивної депресії дещо відрізняється від проявів ендогенної форми розладу. Тим не менш, базові ознаки депресії, що дозволяють запідозрити наявність захворювання, спостерігаються у більшості випадків.
Базові ознаки депресії
У всіх медичних класифікаторах вказуються базові ознаки депресії, що є основою встановлення діагнозу лікарем психіатром. Не всі вони можуть бути одночасно; крім того, прояви депресії можуть не усвідомлюватись пацієнтом, тому діагностувати захворювання може лише кваліфікований лікар.
Симптоматика депресії:
- Стійке зниження настрою; можуть спостерігатися пригніченість, меланхолійність, туга, підвищена тривожність, афективна відстороненість.
- Втрата інтересу до тих видів діяльності, які у минулому, до формування розладу, були привабливими, стійка ангедонія – втрата можливості отримувати задоволення.
- Почуття постійної втоми, виражена астенія.
- Порушення сну: неможливість заснути навіть за сильної втоми, переривчастий чи неглибокий сон, ранні (на кілька годин раніше звичного часу) пробудження.
Іноді спостерігається гіперсомнія. - Зниження апетиту та пов’язана з цим втрата маси тіла (у деяких випадках – підвищення апетиту та набір ваги).
- Когнітивні труднощі, складності з концентрацією уваги, сприйняттям інформації, забудькуватість.
- Уповільнення рухової та розумової активності.
- Виражене почуття провини, ідеї про власну нікчемність.
- Думки про смерть чи самогубство.
- Песимізм не лише щодо майбутнього, а й у оцінці сьогодення та минулого.
Не всі перераховані симптоми депресії можуть спостерігатися у кожного конкретного пацієнта; діагностика депресії відбувається за наявності не менше п’яти ознак, якщо вони простежуються досить тривалий час – щонайменше два тижні.
Реактивна депресія має деякі особливості перебігу, які дозволяють лікарю психіатру визначити, яка саме форма депресивного розладу (реактивна або ендогенна) має місце в конкретному випадку.
Характерні та базові характеристики реактивної (психогенної) депресії відображаються у тріаді Ясперса.
- Реактивні стани починається після та внаслідок психічної травми.
- Симптоматика у клінічній картині відображає зміст психічної травми.
- Реактивний стан завершується після закінчення психічної травми, тобто зі зникненням причин виникнення (після ліквідації або втрати актуальності психічної травми).
Симптоми реактивної депресії
Реактивна депресія, насамперед, характеризується чітким причинно-наслідковим зв’язком з психотравмуючої ситуацією
. Хвора людина постійно повертається до трагічної події, фіксується на ній, згадує у розмові.
Симптоми реактивної депресії включають тривогу, відчай, сльозливість, яка посилюється при випадкових асоціаціях з психотравмуючою подією, переживання почуття власної вини в події, деяку загальмованість або, навпаки, ажитацію за наявності вираженої тривоги.
Особливості реактивної депресії
Людина, яка страждає на реактивну депресію, постійно поглинута спогадами про психотравмуючу подію, вона подумки перебирає всі супутні обставини, знаходить власні помилки, що призвели до трагічного фіналу. Зміст депресивних переживань може довго не дезактуалізуватись навіть у тому випадку, коли депресія переходить у затяжну форму, і її прояви стають стертішими. У цьому випадку буває досить випадкової асоціативної обставини для того, щоб хворий на реактивну депресію знову поринув у тяжкі спогади і пережив спалах відчаю.
Часто повсякденні справи можуть відволікати від депресивних переживань, але трагедія, що трапилася, проявляється в неможливості заснути або в нічних кошмарах. Згодом людина з реактивною депресією раціоналізує трагічну подію, починає краще усвідомлювати ті обставини, що призвели до трагедії, менше звинувачує себе.
Обдумування всіх аспектів сумного факту доповнюються роздумами про майбутні страждання: той, хто втратив когось із близьких, передбачає болісну самоту, хто переживає фінансовий крах – неможливість задовольнити свої потреби та своєї сім’ї, обвинувачений у злочині – тяжке покарання тощо.
Перепади настрою протягом доби (знижений афект вранці, покращення (улучшение) стану ближче до вечора), що характерні для ендогенної депресії, при реактивному типі розладу виражені слабкіше. Як правило, психогенна депресія призводить до наростання хворобливих (болезненных) симптомів у вечірній час.
Якщо людина схильна до істеричних проявів чи демонстративності, то при реактивній депресії може спостерігатися деяка театральність: ридання, заламування рук, драматичні інтонації в голосі, роздуми про суїцид з метою привернути увагу.
Може спостерігатися іпохондричний перебіг реактивної депресії, якщо вона спричинена виявленням певного захворювання. У цій ситуації людина перебільшує симптоми, постійно прислухається до своїх відчуттів, не довіряє лікарю, вимагає проведення додаткових досліджень і т.п.
Реактивна (психогенна) депресія також, як і ендогенна, може ховатися за соматичною «маскою» – хворий не усвідомлює наявність у себе афективного розладу, а основними скаргами є порушення сну, внутрішня напруга, відчуття нестачі повітря або утруднення вдиху, неприємні відчуття за грудиною чи в епігастральній ділянці, прискорений пульс і т.п. Але при клінічній бесіді лікарю психіатру вдається виявити інші симптоми реактивної депресії, які не відзначаються пацієнтом у скаргах.
Суїцидальні тенденції, що становлять небезпеку за будь-яких видів депресивного розладу, при реактивній депресії дещо нижчі, ніж при ендогенній. Наміри таких хворих вчинити самогубство логічно обґрунтовані та зрозумілі, пов’язані з неможливістю змінити ситуацію, від якої людина неймовірно страждає. Ці думки висловлюються, хворий не намагається їх приховати.
З часом реактивна депресія може повністю пройти мимовільно після ліквідації психічної травми або дезактуалізації.
Якщо психічну травму не можна ліквідувати (наприклад, смерть близької людини та ін), фіксація на психотравмуючій обставині поступово стихає, але емоційний фон залишається зниженим. Тоді можна говорити про віталізацію депресії, коли вона набуває клінічних та біохімічних рис ендогенної депресії. Таку депресію називають віталізованою реактивною депресією або ендореактивною. Це спостерігається у тих людей, які мають конституційну готовність до розвитку ендогенної депресії.
Коли це відбувається, тоді особливості перебігу реактивної депресії згладжуються і розлад набуває всіх ознак класичної ендогенної депресії з відповідними їй симптомами.
Якщо реактивна депресія спостерігається не вперше, то психотравмуючу подію можна розглядати як поштовховий чинник маніфестації ендогенної (спадково обумовленої) депресії.
Лікування реактивної депресії
Вибір стратегії терапії депресивного розладу обумовлений декількома факторами. Це – особливості перебігу депресії, її вид (ендогенна або реактивна), особистісні характеристики пацієнта, його вік, наявність або відсутність супутніх захворювань, готовність дотримуватися рекомендацій лікаря.
Як правило, реактивна депресія легкого ступеня виразності добре піддається психотерапії, а лікарські препарати виступають допоміжним засобом для того, щоб зменшити інтенсивність тривоги та покращити сон або взагалі не використовуються.
У тому випадку, якщо реактивна депресія віталізується і набуває клінічних та біохімічних рис ендогенної депресії, досягаючи помірного або вираженого ступеня, лікування реактивної депресії починають з прийому медикаментів, у тому числі обов’язково антидепресантів, а після деякого полегшення стану підключають психотерапію.
Медикаментозне лікування депресії
Базовими препаратами, що призначаються при депресії, є антидепресанти, стабілізатори настрою, седативні зокрема протитривожні засоби. Антидепресанти призначаються на тривалий термін, інші препарати необхідні для полегшення стану у період медикаментозного лікування депресії. Терапія розладу підбирається індивідуально; лікар психіатр враховує особливості перебігу захворювання, комфортність прийому препаратів, мінімізацію можливих побічних ефектів.
Неприпустимо самостійно змінювати призначену терапію або припиняти прийом препаратів, оскільки такі дії можуть призвести до хроніфікації розладу або розвитку толерантності до лікування. Антидепресанти необхідно приймати тривало протягом декількох місяців після усунення всіх симптомів захворювання.
Психотерапія при реактивній депресії
Оскільки реактивна (психогенна) депресія пов’язана з неможливістю вести колишній спосіб життя, втратою надії отримати бажане та відчуттям відсутності контролю над власним життям, хворому потрібна психотерапевтична допомога. Психотерапія при реактивній депресії спрямована насамперед на опрацювання тяжких спогадів, що дозволяє знизити напругу та впорядкувати емоції. Крім того, під керівництвом фахівця людина, яка страждає на реактивну депресію, аналізує своє сприйняття і поведінкові звички та виробляє більш адаптивні моделі.
Прогноз при реактивній депресії
Вибір кваліфікованих фахівців (лікаря психіатра, психолога та психотерапевта) робить прогноз при реактивній депресії досить сприятливим. Після грамотно проведеної психотерапії або медикаментозного лікування при віталізації депресії людина повертається в активне життя з усіма її радощами та може долати неминучі труднощі.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/reaktivna-depresiya-simptomatika-osoblivosti-perebigu-ta-terapiiyi/.
Напишить повідомлення