Психосоматика – причини виникнення

Про те, що на тіло (сому) впливає душа, говорили за часів стародавньої Греції. «Psyche» (душа) і «soma» (тіло) – ці два грецькі слова утворили таке поняття, як «психосоматика».

Людина може відчувати себе здоровою, коли існує повна гармонійна взаємодія і взаємоіснування душі та тіла.

Зигмунд Фрейд і Франц Александер писали, що «невисловлені, пригнічені, загнані вглиб емоції рано чи пізно знаходять вихід в тілі, породжуючи невиліковні хвороби».

Як впливають психологічні чинники на появу та перебіг соматичних хвороб (внутрішніх органів і систем)? Психосоматичний напрямок в медицині відповідає на це питання, підкреслюючи і стверджуючи, що психічний (психологічний) стан тісно пов’язаний з соматичним / фізичним станом людини.

За даними статистики від 15% до 50% населення страждає психосоматичними розладами, а в медичній практиці (тобто серед тих, хто звернулися за допомогою) ці цифри ще збільшуються.

Соматичний стан і психічна діяльність людини впливають та взаємодіють один з одним.

Коли психічні розлади поєднуються з соматичними симптомами, прийнято говорити про соматизацію захворювань.

Психосоматичні захворювання

Психосоматичні захворювання («психосоматози») – це ті соматичні хвороби, коли етіологічним фактором (причиною) їх виникнення є психічний конфлікт або травма. Тобто, психотравмуючі ситуації сприяють появі та протіканню психосоматичних хвороб. До них відносяться такі захворювання, як гіпертонічна хвороба (ГХ), ішемічна хвороба серця (ІХС), виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, екзема, нейродерміт, неспецифічний виразковий коліт.

Психосоматичними порушеннями називають набагато більш широке коло захворювань, ніж ті, для яких психічний фактор є етіологічним (6 хвороб, які вказані вище). Їх виникнення обумовлено психотравмуючою ситуацією (психічною травмою) або внутрішнім конфліктом – «хочу, але не можу», «хочу, але не дають», «хочу і те, і інше».

Ці захворювання можуть дебютувати або давати загострення в умовах психотравмуючих ситуацій. У дослідженнях доведено, що стресова ситуація або подія, а також сам стрес, як реакція організму, діють на неспецифічні механізми нейрогуморальної регуляції організму.

Що відбувається? З одного боку – це ускладнює перебіг соматичних захворювань, з іншого – визначає схильність людини до захворювання, її стійкість і внутрішні компенсаторні сили / механізми.

Соматизовані розлади

У цих випадках «соматичні» симптоми не характерні для якогось певного соматичного захворювання. Також необхідні, а також непотрібні (на вимогу самого хворого) множинні лабораторні та інструментальні обстеження не доводять існування захворювання внутрішніх органів та систем.

Ці пацієнти скаржаться на різний за інтенсивністю «виснажливий» і «нестерпний» біль, який має певну локалізацію, чітку проекцію по відношенню до окремих органів, а також супроводжується вегетативною симптоматикою (хронічний соматоформний больовий розлад). Тут необхідно нагадати про масковані депресії, однією з масок яких є больові відчуття, які виникають в результаті порушення нейромедіації і, як результат, відбувається зниження порогу больової чутливості, а хворі відчувають підпорогові болі.

Також у цих хворих можуть проявлятися «збої» в роботі внутрішніх систем та органів. Можуть також спостерігатися порушення вегетативних функцій: вагоінсулярні, симпатоадреналові кризи. Ці стани нерідко можуть імітувати ургентні, які вимагають негайної допомоги, хоча насправді соматичної патології за цими скаргами немає.

Тому ці пацієнти часто займаються пошуками «того лікаря, який допоможе», так як не задоволені даними попередніх багаторазових обстежень. Вони ігнорують поради лікарів невропатологів, терапевтів звернутися за допомогою до психіатрів і психотерапевтів, так як бояться, що їх визнають божевільними.

Згодом ці хворі стають «іпохондриками», і їхнє життя проходить в хворобливих переживаннях і відчуттях, в своєму світі «хвороби». Це найчастіше несе за собою підсвідому вторинну вигоду, коли потрібно зняти відповідальність і домогтися жалості з боку інших або таким чином вирішити якісь інші питання. Вони можуть стати соціально дезадаптованими, припинити професійну діяльність, втратити як трудові, так і побутові навички. При цьому інтелектуально-мнестичне зниження особистості відсутнє.

Але вихід є! Обов’язково і необхідно використовувати взаємодію лікарів загальносоматичного профілю (терапевтів, невропатологів, гастроентерологів, кардіологів) і психіатрів, психотерапевтів. Тільки спільними зусиллями вони зможуть якісно допомогти впоратися з проблемами і ресоціалізувати хворого.

Психотерапевтичні методики навчать хворого інакше поглянути на власні «біди» і побачити можливість перемогти їх. А лікарські препарати повинні мати мізерні побічні дії, які не зможуть додатково порушити функції внутрішніх органів, погіршуючи існуючу насправді соматичну патологію.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено