Психологія виховання: роль дисципліни в житті дитини

У житті сім’ї дисципліна відіграє важливу роль – саме тому багато батьків приділяють вихованню дисципліни у дитини багато уваги. Але потрібно обов’язково враховувати дитячу психологію для того, щоб ці старання були успішними. Є деякі правила, які допоможуть вам прищепити дитині навички дисципліни та зробити життя вашої родини більш розміреним.

Діти та дисципліна

На перший погляд може здатися, що діти та дисципліна – речі несумісні. Насправді ж діти відчайдушно потребують існування правил, адже вони створюють відчуття безпеки і стабільності, яке всім дітям (та й дорослим теж) так необхідне. Інша справа, що існуючі в сім’ї правила не повинні призводити до появи періодичних конфліктів, тобто повинні враховувати інтереси обох сторін.

Сімейні правила: рекомендації

Існує ряд рекомендацій щодо сімейних правил, дотримання яких гарантує ефективність дисципліни:

  • Небажана занадто велика кількість правил – їх повинно бути рівно стільки, щоб діти могли їх запам’ятати та дотримуватися їх. Іноді для кращого запам’ятовування варто скласти з дітьми список правил в письмовому або графічному (плакат з правилами та картинками до них) вигляді.
  • Вимоги не повинні суперечити потребам та особливостям розвитку дитини. Наприклад, маленькій дитині властиво бути гучною і активною – вона інтенсивно пізнає світ, витрачаючи при цьому багато енергії, а потім правило типу «ніколи не шуміти, коли мама приходить з роботи» є просто шкідливим.
  • Правила повинні бути «гнучкими», вони повинні містити виключення, а в міру дорослішання дитини – видозмінюватися. Так, наприклад, правило «повернення додому до семи годин вечора», може бути порушено в разі дня народження друга, згодом змінено до правила «повернення до десяти годин вечора» тощо.
  • Дорослим краще детально погоджувати правила між собою. Небажана ситуація, коли мама щось категорично забороняє, а тато, навпаки, дозволяє. Така ситуація лише руйнує батьківський авторитет в очах дітей.
  • Правила та заборони краще роз’яснювати м’яко, використовуючи дружній, а не наказовий тон. Дитина не повинна відчувати себе підлеглим, викликаним «на килим» до керівника: вона є важливим членом сімейної системи і має право на участь в складанні правил та заборон сім’ї.

Виховання самостійності: баланс між свободою та забороною

Отже, раніше вже було відмічено, що при організації сімейної дисципліни не варто вибирати будь-яку крайність – ні «закручування гайок», ні потурання в дотриманні правил не є прийнятними в вихованні дітей. Як «покажчика» формування оптимальної системи правил для батьків може стати досить проста, але ефективна методика, побудована на ідеї колірних зон. Основним змістом даної методики є виділення чотирьох зон поведінки дитини – червоної, помаранчевої, жовтої і зеленої, – кожна з яких передбачає певні форми дій дітей, в залежності від рівня їх допустимості.

Психология воспитания: роль дисциплины в жизни ребенка

«Зелена» зона

Сюди поміщають ті форми поведінки, які дітям дозволяють здійснювати на свій розсуд, без дозволу дорослих. Наприклад, як грати, з ким в школі дружити, які книги читати та мультики дивитися, які хобі вибирати і т.д. Можливо, у батьків будуть і власні побажання щодо того, як повинні здійснюватися деякі форми поведінки з цієї зони, але варто пам’ятати, що у дитини повинна бути певна «зона свободи», в якій прийняття рішень буде виключно прерогативою дитини.

«Зелена» зона є першим кроком на шляху формування самостійності, здатності до самоорганізації дітей. Згодом ця зона повинна все більше розширюватися.

«Жовта» зона

Сюди слід помістити всі ті види активності, в яких дитині надають відносну свободу вибору, обмежену певними межами. Дитині, наприклад, дозволяється ходити в гості до друга по сусідству після школи в будь-який час, але повертатися додому вона повинна о восьмій годині. Або, що уроки на вихідних дитина може робити у зручний для себе час, але щоб до вечора неділі уроки були виконані. Ця зона досить значима з педагогічної точки зору, адже саме в ній дитина привчається до самостійності, спираючись на існуючі заборони та правила, і стає відповідальною у виконанні зобов’язань. Перш ніж вимагати від дітей чіткого виконання цих обмежень, дорослий повинен пояснити їм причину існування того чи іншого правила, а також підкреслити, що саме діти можуть вирішувати абсолютно самостійно. Подібне обговорення доцільності обмежень допоможе дитині легше пристосуватися до виконання правил, упередити виникнення конфліктів на цьому ґрунті в майбутньому. До того ж, якщо діти відчувають, що їхні почуття, свободу і право на самостійність поважають, що правила поведінки з ними обговорюють на рівних, вони набагато охочіше приймають батьківські правила та заборони.

«Помаранчева» зона

Тут знаходяться всі ті форми поведінки, які, в принципі, дітям не дозволяється робити, але, зважаючи на певні обставини, може бути дозволено як виняток з правила. Наприклад, в сім’ї існує умова, що дитина повинна не пізніше десятої години вечора лягти спати, але в ніч Нового Року дитині дозволяється не спати ще кілька годин, щоб відзначити свято разом з усією родиною. Або дитині не дозволяється їсти солодке перед обідом, але в День Народження дитини це правило відміняється.

Подібні відступи від правил зовсім не є потуранням з боку батьків, вони не дають сімейним правилам стати надмірно ригідними, а стилю виховання в сім’ї стати занадто авторитарним. Якщо подібні відступи від правил не є постійними, вони не впливають негативно на загальну дисципліну дитини. Якщо дорослі іноді йдуть назустріч бажанням дитини, роблячи виключення з правил, вона лише ще більш чітко намагається виконувати свої обов’язки. До того ж, не дарма існує приказка, що «винятки лише підтверджують існування правил» – гнучкість сімейної дисципліни лише підготує дитину до дивовижної різноманітності існуючих в зовнішньому світі правил. Головне завдання батьків або вихователів в даному випадку – не дати виключення перетворитися в постійну тенденцію.

Батькам також слід бути готовими, що деякі форми активності з «помаранчевої» зони з часом перемістяться в «жовту» або «зелену» зони (в міру набуття дітьми все більшої самостійності).

Психология воспитания: роль дисциплины в жизни ребенка

«Червона» зона

Тут знаходяться всі категоричні заборони, правила, які дитина не повинна порушувати ні в якому разі. Порушення таких правил загрожує заподіянням шкоди здоров’ю дитини, або ж злочину важливих заборон соціуму та моралі. Не можна гратися з вогнем, не можна переходити дорогу на червоне світло, невічливо обзивати вчительку, рвати чужі іграшки – погано, бити людей або тварин – недозволено. Ці категоричні «не можна», список яких «дорослішає» разом з дітьми, вміщуючи все більшу кількість правил поведінки в суспільстві. Ці правила з часом перестають бути чисто «зовнішніми» та починають «вростати всередину», формуючи моральний стрижень особистості.

«Кольорові зони» та виховання дисципліни

Таким чином, керуючись методикою «кольорових зон», батьки мають можливість знайти баланс між необхідністю існування чіткої дисципліни та потребою дитини в наданні їй свободи вибору та певної самостійності.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено