Психологія сімейного життя: хто головний в «осередку суспільства»?

У психології сім’ю прийнято розглядати, як живу систему – вона динамічна, вона росте та видозмінюється, підлаштовуючись під внутрішні запити і вплив ззовні. Порівняємо сім’ю з будь-яким живим організмом: він підлаштовується під особливості середовища, органи змінюються в процесі росту та дозрівання, а у відповідь на хвороби організм виробляє антитіла. Одним словом, організм має приголомшливі здібності до зміни себе, але все ж він завжди дотримується форми – завдяки наявності кісткової системи. Таким чином, логічним буде висновок про наявність у сім’ї «хребта», що підтримує всі «життєво важливі органи» сімейної системи в певному порядку.

Таким «хребтом сім’ї» є наявність ієрархії. Члени сім’ї можуть мати різні обов’язки та ступінь відповідальності, але всі вони вносять свою лепту в підтримку порядку і збереження ієрархії, при якій сім’я успішно існує. Але іноді ієрархія може змінюватися не на благо сім’ї, порушуючи її природний розвиток. «Головним» в родині тоді стає зовсім не той, хто здатний потягнути цей вантаж відповідальності. Як же це може відбуватися?

Роль дитини в сім’ї

Дитина росте і, у міру дорослішання, приймає на себе все більше обов’язків. Стаючи дорослим, вона приймає відповідальність в побудові власної сім’ї, а також за змістом старшого покоління. Але буває і так, що в силу обставин, дитина змушена стати «босом» в родині ще до настання дорослості.

У нормі основну відповідальність за функціонування сім’ї повинні нести саме батьки – адже вони знаходяться вгорі сімейної ієрархії. Порушення ж цього правила призводить до парентифікації – тягар відповідальності за сім’ю, батьків (або одного з батьків) бере на себе дитина, стаючи як би опікуном власних батьків. «Ролі» батьків та дітей міняються місцями, що призводить до втрати дитиною власного дитинства та перевороту всієї сімейної ієрархії догори ногами.

Парентифікація може виникати в декількох випадках, таких як розлучення або смерть одного з батьків. Так, наприклад, розгублена і страждаюча після втрати чоловіка мати може почати не справлятися з життєвими труднощами та її обов’язки переймає на себе дочка, беручи під контроль управління сім’єю. У разі ж втрати матері, дочка може прийняти всі жіночі обов’язки і пробувати замінити її в функціональному та емоційному плані для власного батька. Те ж саме може статися з хлопчиком, якого мати бачить на місці відсутнього батька: син в такій ситуації змушений почати піклуватися про благополуччя інших членів сім’ї, прийняти роль захисника та годувальника раніше, ніж він для цього дозріває.

Психология семьи: кто главный в «ячейке общества»?

Також парентифікація виникає в ситуаціях хронічної хвороби батьків чи в разі алкоголізму та наркоманії в сім’ї. При цьому дитина не тільки «бере опіку» над батьками, але і може спробувати зробити межі своєї сім’ї більш жорсткими: адже ніхто не повинен дізнатися про залежність батьків, а значить, нікого не можна запрошувати додому, щоб ніхто не міг розповісти про сімейні проблеми. Як правило, такі діти виростають замкненими, у них майже немає друзів.

Що ж відбувається далі з дітьми, які втратили дитинство через парентифікації? Що ж, вони виростають та стають надзвичайно відповідальними людьми, на яких завжди можна покластися. Вони з готовністю підставляють плече допомоги своїм рідним і друзям, вони все вміють в цьому житті, все тримають під контролем і всіх благ життя домагаються самі. З ними відчуваєш себе «як за кам’яною стіною». Звучить непогано, правда? Ось тільки у таких людей всередині живе страх, «ноги» якого «ростуть» з надмірно відповідального дитинства.

Сімейні конфлікти: маніпулювання дитиною

Бувають випадки, коли в протистояння між батьками виявляється втягнута дитина, яка і стає тим самим «третім» (і вже точно – зайвим в подібних конфліктах). Такий процес називають тріангуляцією. Один з батьків перетворює дитину в свого «кращого друга», якому можна поскаржитися на проблеми в стосунках зі своїм чоловіком, складнощі дорослого життя і таємні прикрості, а, можливо, і з метою зміцнити свої позиції за рахунок маніпулювання дитиною. Внаслідок цього утворюється викривлена ​​ієрархія, при якій статус дитини в сім’ї стає рівним статусом батька.

Наприклад, не поодинокі випадки, коли підростаюча дочка стає «кращою подружкою» для своєї матері (особливо якщо мати ще молода). Звичайно, довірчі відносини між матір’ю та дочкою – це позитивне явище, але ж ця довірливість повинна мати свої межі. Одним словом, обговорення почуттів дочки від першого дня в новій школі – добре, але обговорення матір’ю можливих зрад батька – не дуже. Подібна відвертість з боку матері, обговорення недоліків другого з батьків або проблем у відносинах між батьками викликає у дітей замішання та дискомфорт. Дитина ніби постійно перебуває між «молотом і ковадлом» – адже складно зберегти повагу до обох батьків, коли вони відкрито критикують один одного і знаходяться в конфлікті.

Психология семьи: кто главный в «ячейке общества»?

До того ж, коли мама або тато стають для дітей друзями в більшій мірі ніж, власне, батьками, в очах дитини це може знизити їх авторитет, адже в плані ієрархії діти тоді виявляються на одному рівні зі старшим поколінням.

Так, і що стосується непомірної відвертості в діалогах з дітьми: слід пам’ятати про основні табу, які з молодшим поколінням не обговорюються – особливості сексуального життя батьків (діти знають, що вона існує, але в деталі вникати не варто), а також це табу на розповіді про давні закоханості батьків, їх дошлюбні романи та інші особисті секрети.

Також не варто зловживати обговоренням дорослих проблем зі своєю ще не дорослою дитиною – за їх рішення, регуляцію взаємозв’язку між сім’єю і зовнішнім середовищем відповідають батьки.

Сімейні війни

Кожен член сім’ї має власні, особисті інтереси. Вони можуть повністю або частково збігатися з інтересами сім’ї як єдиного цілого (або з інтересами інших членів сім’ї), або не збігатися з ними зовсім. Що стосується розбіжності інтересів, в сім’ї починає назрівати конфлікт, різні сторони «вербують» прихильників, утворюючи сімейні коаліції «за інтересами». Можливі такі варіанти сімейних протистоянь:

  • Молодші проти старших, старші проти молодших («війни між поколіннями»);
  • Подружнє протистояння («папа або мама – вибирайте, діти»);
  • «Улюбленці» – боротьба за статус дітей (батьки вибирають собі в улюбленці різних дітей, і починається протистояння);

Варіантів дій та трансформацій цих «бойових з’єднань» безліч: із залученням батьків, дітей, бабусь і дідусів в ту чи іншу «групу за інтересами». При цьому слід врахувати, що в ході подібних воєн ієрархія сімейних відносин може викривлятися – наприклад, один з батьків сприймається як друг і товариш по спільній коаліції, тобто, рівний, а другий з батьків – як директивний керівник.

Також можна ще згадати про варіант «відсутності хребта сім’ї», загальну недорозвиненість ієрархії, тобто таку ситуацію, коли один з батьків є абсолютним центром сімейного всесвіту, звалює всю відповідальність на себе і виявляється нездатним делегувати владу іншим членам сім’ї. Якщо такий батько, з тієї чи іншої причини, зникає з сімейної системи, інші члени сім’ї виявляються безпорадними, сім’я, як правило, розвалюється.

Гармонія в сім’ї

Таким чином, для збереження гармонії та рівноваги в сім’ї слід дотримуватися деяких нескладних правил:

  • батькам не слід боротися за дитячі симпатії шляхом зменшення цінності один одного. Норма – це коли дитина любить та поважає обох батьків (хоча б приблизно однаково);
  • не можна, щоб проблеми та біди перетворювали дітей в «маленьких дорослих», які змушені піклуватися про сім’ю і бути відповідальними за рішення сімейних проблем;
  • дуже небезпечно ставати «найкращим товаришем» для дитини до того, як він виросте і буде готовий обговорювати дорослі проблеми на рівних;

Про ці прості правила слід пам’ятати хоча б тому, що вони сприяють перетворенню сім’ї в острівець стабільності, де діти можуть побути дітьми, а батьки – батьками, і куди хочеться повертатися кожному члену сім’ї.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено