Психогенні розлади – реакції на життєві обставини

Психогенные расстройства (реактивные) – реакции человека на тяжелые жизненные обстоятельства

Психічна травма – це ситуація раптового відібрання найбільш важливих для особистості відносин: дитина, чоловік, гроші, влада і т.д.

Психогенні розлади

Психогенні (реактивні) розлади – це порушення невротичного або психотичного рівня, які виникають в результаті впливу дуже важливих для людини потрясінь, негативних життєвих ситуацій, втрати близьких.

Це ціла група розладів, включаючи реактивні психози, депресії, істеричний психоз та ін. У Міжнародній класифікації хвороб

МКБ 10 психогенії входять в рубрику «Реакція на важкий стрес та адаптаційні розлади», що в повному обсязі відображає картину реактивних (психогенних) психозів.

Психогенные расстройства (реактивные)

Причини та фактори, що сприяють розвитку психогенного розладу

Головна і фактично єдина причина появи реактивного стану – це вплив психічної травми, яка виступає в ролі тригера. У житті людини трапляються багато бід: стихії, війни, техногенні аварії, смерть близьких, важкі непередбачені обставини. Не завжди виходить вистояти під натиском негативу, який оточує нас. Тому багато хто не витримує навантаження, втрачає самоконтроль, робить неадекватні вчинки.

Відмінною особливістю від таких психічних захворювань, як шизофренія або біполярні розлади, є те, що психогенні розлади не пов’язані зі спадковістю. Наявність реактивного психозу у родичів не є причиною його маніфестації у конкретної людини. Крім того, після виходу з психогенного стану розлади поведінки (адаптації) не прогресують, вони повністю зникають, залишаючи залишкові зміни у вигляді астенії (виснаженості).

Незважаючи на відсутність чіткого зв’язку з генетичною схильністю, різні люди реагують індивідуально на психотравмуючу ситуацію. Це пов’язано з конституціональними особливостями, супутніми захворюваннями, тривалістю впливу тригера і рівнем психічного виснаження людини.

Класифікація реактивних станів

Реактивні стани існують в рамках неврозу і психозу. У першому випадку у пацієнта зберігається критика до свого стану. Під час психозу людина не може себе контролювати, вона діє деструктивно і необдумано, часто під впливом галюцинацій та маячення.

Існують наступні форми реактивних психозів:

  • Гостра реакція на стресор (синонім – афективно-шокова реакція) – реактивний психоз
  • Істеричний психоз – гіперкінетичні форми (істеричне збудження – Ганзеровский психоз у тюремників, при викраденні), гіпокінетичні форми (мутизм, ступор, псевдодеменція).
  • Психогенний параноїд
  • Психогенная депресія

Симптоми психогенних розладів

Психогенні розлади діляться на 3 групи:
1. Гострі психогенно-травматичні психози (реактивні)
Гостра реакція на стрес – це стан шоку, який виникає під впливом екстремальної ситуації (природний катаклізм, виснажливі бойові дії на війні). До них відноситься два варіанти: гіпокінетичний і гіперкінетичний.

Класичний опис цих варіантів належить Ернсту Кречмеру.

Гіпокінетичний варіант називають психогенним ступором. Кречмер називав його «рефлекс уявної смерті». Чому рефлекс? Тому що у тварин так прийнято – це норма реагування. Жучок, кролик і т.д. прикидаються мертвими під час небезпеки._У людини після раптової масивної травми спостерігається рухове заціпеніння з сутінковим порушенням свідомості. Такий ступор триває від кількох годин до 2-х днів. У більшості випадків гострий період не запам’ятовується хворими. Після виходу зі стану 2-3 тижні людина відчуває виснаження.

Гіперкінетичний варіант називають реактивним збудженням. За Кречмером – це «рефлекс рухової бурі». Так як спостерігається в нормі знову-таки у тварин. У тих умовах, коли тварина не може вирватися, у неї включається рефлекс хаотичного безладного рухового збудження – раптом випадковий рух допоможе вирватися і вижити. А у людини – це патологічна реакція. Також спостерігається наростаюча тривога, страх, хаотичне психомоторне збудження. Критика відсутня, а такий гострий психотичний розлад триває 15-30 хв. Після нього люди нічого не пам’ятають, так як у них був сутінковий стан свідомості.

Яскравим прикладом служить епізод з фільму «На західному фронті без змін», де солдат намагався вибігти з бліндажа під час артилерійського обстрілу, хаотично вимахуючи руками, і не розумів звернену до нього мову – у нього почався рефлекс рухової бурі.

Психогенные расстройства (реактивные)

  1. Істеричний психоз

У багатьох рисах він схожий на афективно-шокову реакцію. Однак свідомість порушено тільки частково, а вищі функції кори головного мозку збережені. Основні різновиди реактивної істерії:

  • Істеричне звуження свідомості. У поведінці хворих спостерігається демонстративність, вони сміються, співають, кричать, «б’ються в судомних нападах». Людина дезорієнтована, у неї з’являються обмани сприйняття, а на виході зі стану – часткова амнезія.
  • Псевдодеменція – у хворого виникає уявне недоумство. Він не може провести елементарні арифметичні розрахунки, забуває назви предметів, виконує нелогічні вчинки.
  • Пуерілізм – форма істеричної реакції, при якій пацієнт поводиться, немов дитина. Він називає оточуючих «тітка» і «дядько», одягає взуття на руки, повзає по підлозі, говорить з дитячою інтонацією.
  1. Затяжні реактивні психози і неврози

Відносяться реактивна депресія і реактивний параноїд. Ці форми мають класичне визначення, яке дав Карл Ясперс (тріада Ясперса).

  1. Психоз настає після і внаслідок психічної травми.
  2. Симптоматика психозу відображає зміст психічної травми.
  3. Психоз обривається по закінченню психічної травми та залежить від типу особистості і від характеру травми. У психостеніків, наприклад, буде депресія, а у експлозивних – параноїд.

Психогенний параноїд – досить рідкісний реактивний стан, для якого необхідно або дуже висока амплітуда стресового чинника, або тривалий вплив критичної ситуації. У людини з’являються маячні уявлення, які мають чіткий зв’язок з цією подією.

Наприклад, показовим є параноїд військового часу.

Військовослужбовець, який пережив бойові дії, не може позбутися відчуття незахищеності, готовності до удару в будь-яку хвилину. Він шукає укриття, приймає зустрічних людей за солдатів противника. Приклад такий стан добре описаний в романі Ремарка «Повернення». Реактивний параноїд часто називають по типовій ситуації виникнення: параноїд іншомовного оточення, дорожній, тюремний параноїд і т.д. Тут необхідно зазначити ще таку форму реактивного параноїду, як індукований. Він зустрічається при наявності донора (психічно хворої людини) і реципієнта (що знаходиться поруч з донором).

Необхідно обов’язково проводити диференційну діагностику психогенного параноїду з процесуальним захворюванням – шизофренією, де теж часто спостерігається параноїдна симптоматика. При психогенному параноїді спостерігається паранояльне (параноїдальне, систематизоване) маячне тлумачення.

При шизофренії типове маячення – первинне (синонім параноїдне, несистематизоване) – маячення готового знання.

Психогенна депресія спостерігається тоді, коли пацієнт вказує на чіткий зв’язок між зниженим настроєм, пригніченністю і психотравмуючою ситуацією. Депресивна симптоматика не завжди досягає психотичного рівня, і за сучасною класифікацією МКБ 10 тоді її трактують, як «Короткочасна депресивна реакція» і «Пролонгована реакція адаптації» (триває до двох років). У першому випадку хворобливі переживання настають відразу після нещастя. Людина відчуває страх, відчай, у неї виникають суїцидальні думки. Для затяжної депресії характерний тривалий проміжок між тригером та проявом симптомів. Він може досягати 6-12 місяців (не більше 2-х років). Пацієнт скаржиться на відчуття безнадійності, пригніченості, безсоння. Досить згадати про психотравмуючу ситуацію, щоб посилити симптоматику.

Якщо ж депресивна симптоматика досягає психотичного рівня, то ми спостерігаємо характерні прояви, які проявляються при важкій депресії: значне зниження самооцінки, ідеї самознищення (власної нікчемності) та самозвинувачення (винності), значна психомоторна загальмованість і тоді звичайне побутове та соціальне функціонування стає неможливим. Може спостерігатися виснаження і зневоднення. Маячення, яке може зустрічатися в клінічній картині, як правило, конгруентне настрою і відображує зміст психічної травми. Часто зустрічаються суїцидальні думки та навіть наміри, що може привести до суїцидальних спроб і втрати хворого.

3. Неврози – невротичні розлади в сучасній класифікації МКБ 10

Клінічно неврози (невротичні розлади) існують. Основні їх форми – це неврастенія, істеричний та психастенічний невроз.

Етіологія неврозів (невротичних розладів) – інтрапсихічний конфлікт.

При неврастенії – це конфлікт між вимогою до себе і своїх можливостей – «хочу, але не можу».

Істеричний тип конфлікту – це конфлікт між вимогами до оточуючих і тим, що вони надають «хочу, але не дають». Вимоги у особистості завищені, а «палац не дають».

Псіхостеніческій тип конфлікту – конфлікт між двома важливими, але не сумісними потребами – «хочу і те й інше». Наприклад, між моральними і матеріальними потребами.

Всі ці типи внутрішніх конфліктів є у здорових людей, але вони не хворіють, тому що для виникнення хвороби ці вимоги повинні бути завищеними, усталеними з вихованням. Епідеміологи довели, що неврозів, як самостійних захворювань, немає (Гамбургське мультицентровое епідеміологічне дослідження 1978 г.). По суті неврози являють собою лише форму декомпенсації певних типів особистості, частіше психопатичних (особистісний розлад), астенічних, істероїдних (діссоціатівних), псіхостеніческіх (ананкастного) і ін. Оскільки існує багато концепцій неврозів, то в міжнародні класифікації вносять тільки окремі поширені їх підвиди – соціофобія, панічний розлад, фобічні, тривожний розлад і ін.

Тут необхідно згадати про такі хвороби, як нозогеніі, виникнення яких обумовлено впливом психотравмуючих чинників, пов’язаних з соматичним захворюванням.

Гостре психічний розлад – лікування

Реактивні психози вимагають негайної ізоляції від психотравмуючого оточення і госпіталізації. Розлади невротичного спектра в неважких випадках лікуються амбулаторно.

При реактивному (психогенного) Параноїд переважно не рекомендується призначення антипсихотичної терапії. Призначати необхідно седативні препарати, хоча вони не є етіотропної терапією. Необхідно, щоб хворий добре виспався.

При психогенної депресії призначають антидепресанти, якщо тяжкість депресивного стану значно виражена, і психотерапія не допомагає хворому відчувати себе комфортно. При вираженій тривозі застосовують анксиолитики і транквілізатори, для нормалізації сну – снодійні.

Найважливіше місце в лікуванні психогенних розладів займає психотерапевтична робота з пацієнтом на різних етапах лікування.

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено