Прихована агресія. Пасивно-агресивна поведінка

Напевно, вам в житті зустрічалися люди, які, здавалося б, нічого особливого не роблять, але втягують у взаємодію з ними.

Наприклад, в літаку до вас підсів чоловік, який ніяк не може всістися. Він нічого вам прямо не говорить, ні про що не просить, але ви постійно звертаєте увагу на його зітхання або обурення, бурчання.

Або ж в метро знайдеться любитель голосно слухати музику або ненароком на вас впасти, або зовсім випадково штовхнути.

А можливо, серед ваших друзів є Король іронії та сарказму, який не проти пожартувати або видати їдкий коментар по кожному зручному приводу?

Або ж серед ваших колег є той, хто завжди запізниться на важливий захід і спробує зайти так “тихо” (щиро спробує!), що на нього всі звернуть увагу.

А, можливо, у вас вже давно є друг, який намагається-намагається почати якусь справу або знайти роботу, але досягнень ніяких немає. Він дуже метушливий, часто щось забуває, начебто багато робить, але в результаті нічого не отримує, відчуваючи і висловлюючи, в основному, роздратування. І ви слухаєте його скарги, до пори до часу щиро намагаєтеся йому допомогти, знайти вихід з глухого кута, рятуєте його всіма своїми силами, але потім починаєте дуже злитися, давати поради в грубій повчальній формі або ж просто махнете на нього рукою!

Або ж одна ваша подружка при кожній зустрічі, то ненароком щось запитає: “А чому у вас з чоловіком досі немає дітей?”, то співчутливо зітхне і скаже: “Насправді, мені тебе дуже шкода!”.

Обережно: пасивно-агресивна поведінка!

Що ж об’єднує всіх цих різних людей?

А спільного у таких людей – їх форма поведінки, яку в психології називають пасивно-агресивною.

Термін “пасивно-агресивний” запустив у вжиток американський військовий психіатр, Вільям Меннінгер.

І був він вжитий по відношенню до солдатів, під час Другої світової війни, які саботували виконання наказів, але ніколи не робили це відкрито. Вони або робили все напівсили, неефективно і непродуктивно, або приховано обурювалися з приводу наказу або командира, відтягували час… Але, ні разу не висловили відкрито свій гнів або небажання робити.

Незабаром після цього особливий тип пасивно-агресивних розладів був внесений в знаменитий клінічний довідник – DSM, але через недостатню ясність опису клінічних проявів в четвертому виданні він був виключений зі списку розладів особистості.

Але, тим не менш, в психології та психотерапії термін залишився та продовжує використовуватися для опису особливого типу поведінки особистості.

До того ж, деякі психологи стверджують, що таким способом в складні періоди свого життя схильний поводитися кожен з нас, коли, не знаходячи інших способів відстояти себе, позначити свої межі, висловити свою думку, ми вдаємося до пасивно-агресивної форми.

Як проявляється пасивно-агресивна поведінка?

• У відмові від спілкування, ігноруванні (своєрідний “бойкот”, який “змушує” відчути провину того, кому він адресований);
• У знеціненні: почуттів, досягнень, здібностей ( “та годі тобі засмучуватися через дрібниці!”, “Не плач, ти ж чоловік!”, “Тільки дурням це не під силу”);
• У звинуваченні або критиці: ( “У тебе нічого не виходить, тому що ти робиш не так, як потрібно!”, “Ось знову через тебе, я втратив купу часу”);
• У постійному вторгненні в особисте життя, замаскованим під турботу (наприклад, мама, з якою досі живе дорослий син, щоранку підбирає йому одяг і поправляє краватку або ж комір);
• Контроль через третіх осіб (як приклад, свекруха дзвонить невістці з проханням проконтролювати, чи купив її син собі зимові штани, адже вже на вулиці похолодало);
• Лаяння себе за якісь дії або бездіяльність (Приклад: внучка в гостях у бабусі просить шкарпетки, тому що замерзли ноги. Бабуся їх їй дає, але потім починає лаяти себе за те, що не встежила, що у внучки мерзнуть ноги і не дала шкарпетки раніше)…

Насправді, проявів дуже багато. І це ще не всі з можливих варіантів.

Головне зрозуміти, що основна їх суть в тому, щоб уникнути прямого контакту і близькості, не проявляти себе відкрито, не заявляти про свої потреби прямо, не відстоювати свої межі, не брати на себе відповідальність, а хоча б якимось чином виразити себе і залишатися у відносинах.

Як наслідок, людина, яка знаходиться у стосунках з тим, хто веде себе подібним чином, може почати обмежувати себе в якихось проявах думок, почуттів, планів, бажань. Вона може почати відчувати незручність за прояв свого життя. Може виникати бажання виправдатися за свої дії або ж взагалі приховувати їх. Не рідкісними почуттями, які виникають, є злість, образа, провина, сором.

Як справлятися з власною пасивною агресією або ж протистояти їй, якщо вона спрямована проти вас?

Перше, про що варто пам’ятати і над чим працювати – це особисті межі! Навчіться їх позначати та відстоювати! Ви не у відповіді за почуття, які відчуває ваш партнер або співрозмовник, за думки, які у нього виникають.

Межі вашої відповідальності в ваших почуттях, думках і поведінці! Говоріть про них прямо (Наприклад, на надмірну турботу мами про ваше харчуванні можна сказати: “Спасибі, мамо! Мені дуже приємна твоя турбота, але мені хотілося б самій вибирати собі раціон! У мене є така потреба і успішний досвід в цьому!”).

Не забувайте, що поради, допомога, про яку не просять – це насилля! Неможливо змінити, перевиховати того, хто сам цього не хоче! Тому на скарги, бурчання краще відповісти питанням: “Я можу тобі чимось допомогти в цьому?” І якщо відповідь буде позитивною, то виміряйте, на скільки ви реально можете виконати це, без шкоди самому собі.

Вчіться висловлювати свої почуття, навіть якщо вони здаються вам “нехорошими” або руйнівними, не збирайте їх (Як приклад, після вкотре невиконаних обіцянок партнером, важливо сказати йому, що ви злитеся, коли він так чинить).

Помічаючи чиєсь неявно виражене почуття (наприклад, дружина дуже різко та голосно миє посуд або прибирається на кухні), важливо прояснити його, тим самим визнавши право на його існування і запросивши до діалогу (“Я бачу, що ти злишся. Щось трапилося? Поділишся?”).

І найголовніше, важливо прояснити, з чого формується така поведінка, що за нею стоїть, які незадоволені потреби, заборонені почуття лежать в її основі. У цьому, звичайно, безпечно допоможе розібратися досвідчений фахівець під час психотерапевтичної роботи з вашим запитом.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/prixovana-agresiya-pasivno-agresivna-povedinka/.