Помилки виховання. Пам’ятка для батьків

Ошибки воспитания Памятка для родителей

Виховання – важкий та відповідальний процес. Та, нерідко, помилки у вихованні призводять до проблем в сім’ї. Адже, мало хто задумується, наскільки важливим може бути кожне слово та до яких неприємних наслідків може призвести необережність або різкість, авторитаризм чи надлишок уваги.

Помилки у вихованні дітей

У сімейному вихованні часто зустрічаються типові помилки. Звичайно, ніхто і не чекає від молодих батьків професіоналізму та бездоганних результатів. Вони все роблять для забезпечення потреб дитини. І кожна дія, правильна чи не дуже, продиктована лише глибоким почуттям любові та бажанням щастя. На жаль, не всі з цих інстинктивних дій є правильними та не всі вони приносять користь. А частіше навіть ведуть до сумних наслідків.

Типові помилки сімейного виховання

Уникнути всіх помилок у вихованні дітей неможливо. Але, коли ви про них знаєте, ваші шанси на перемогу помітно зростають. До основних помилок батьків у вихованні відносять: уникання переживань, зведення дитини на п’єдестал, гіперопіка та самозречення. Якщо ви скоректуєте свої виховні методи відповідно до наведеної інформації – життя вашої дитини стане значно приємнішим. Тепер розберемо детальніше перераховані помилки.

Уникання переживань

Уявіть: дитина впала з велосипеда, здерла лікоть і плаче. Що зазвичай кажуть батьки в таких випадках? «Заспокойся, не плач, зараз пройде». Здавалося б, що тут поганого? Звичайні слова, так всі кажуть. Але, таким чином, ми просто не даємо пережити емоцію, одразу заперечуємо існування того, що зараз відчуває дитя. Це наче сказати: «Твої переживання неправильні, ніякого болю насправді немає, ти сам собі це вигадав».

Ви ж розумієте, що ці відчуття реальні, забите місце справді болить, дитина не прагне вас обманути, а дає свою емоційну реакцію на ситуацію. От і не соромтеся, так і скажіть: що ви все розумієте, вам дуже прикро, що так сталося, рано чи пізно все пройде, хоч зараз дуже неприємно і боляче, таке іноді трапляється, але все буде добре. Нічого складного вигадувати не треба. І вже точно не варто командним тоном кричати на вухо: « Не ний! Нічого там не болить!». Мало того, що ви не даєте дитині права на власні переживання, так ще й зневажаєте її. Звичайне співчуття – все що потрібно в такій ситуації, але аж ніяк не моралізаторство чи насмішки.

Зведення на п’єдестал

Безперечно, хвалити дитину важливо, але батьки підходять до цього по різному. Іноді, похвала буває шкідливою, хоч і давалася лише з хорошими намірами. Хоча краще говорити «цінувати», а не «хвалити». Слово «хвалити» – більше відноситься до дресирування, адже хвалять хороших собак, які добре себе поводять чи дають лапу. Коли ж ми говоримо про «цінування» – тут вже більше йдеться про підкреслення та визнання досягнутого. Для прикладу: ваша дитина отримала відмінну оцінку за контрольну роботу з математики, а ви говорите: «Ти молодець, я розумію, що ти витратила багато часу на підготовку, і я приємно вражена твоєю наполегливістю та зацікавленістю». разметкаТака похвала залишиться в пам’яті на довгий час та буде дуже приємною для дитини.

Ошибки воспитания Памятка для родителей

А можна й просто кинути чергову фразу: «Дуже добре, а тепер йди роби домашнє завдання»разметка. Звичайна відповідь, яка лиш загасить радість від маленької перемоги, адже такі горе-батьки навіть не витратили зайвої секунди, щоб підтримати й визнати досягнення. Не думаю, що хто-небудь так скаже зі злого умислу, але в кінці кінців, це ні до чого хорошого не веде.

До ще гірших наслідків призводить зведення дитини на п’єдестал, постійне нахвалювання, звеличення, особливо, коли навколо є «вільні вуха»: «А мій Андрійко такий молодець, на волейбольній секції він перший, англійську знає найкраще, а як він в математиці розуміється – це щось неймовірне!». До чого ж це призводить? А до того, що справжня дитина потроху відходить на другий план, а на першому залишається уявний і від того зовсім нереальний образ, адже ніхто не може бути завжди першим. Так «народжуються» нарциси.

Ще один цікавий наслідок – те, що дитина вже не вірить у власну поразку, думає, що вона не може помилитися. А якщо помилиться – то цим підведе маму й тата. Уявляєте, який це психологічний тиск? Тому, слід пам’ятати, що хорошого теж має бути в міру.

Гіперопіка

Надмірна увага до дітей, постійна допомога з найлегшими завданнями – до чого це може призвести?

Батьки, у яких було важке дитинство чи непростий життєвий шлях, намагаються вистелити дорогу перед своїми дітьми пелюстками квітів. Ті, які мусили важко працювати, терпіти нестачу в чомусь, доглядати менших сестер чи братів, займатися домашнім господарством, самостійно заробляти гроші, щоб дозволити собі хоч якість розваги, не забувають про свої зусилля і стараються забезпечити дітей всім необхідним, щоб захистити їх від подібних труднощів.

Задумайтесь, чи справді так погано і шкідливо стикатися з подібними викликами? Можливо, все-таки, це може нас чогось навчити? Наприклад: досягати своїх цілей, заробляти та цінувати гроші, самостійно вирішувати якісь питання. Невже справді краще вберегти своє чадо від таких «жахливих» наслідків? Коли на нашому шляху виникають перепони – це чудовий шанс зрозуміти, чого ж ми варті. Наче глобальна діагностика, такі ситуації покажуть дійсний стан речей: переваги і недоліки, ресурси та можливості, про які ви навіть не підозрювали та слабкі сторони, яким треба присвятити більше уваги. А гіперопіка, наче теплиця над рослиною, зробить дитину непридатною до реального життя, безініціативною, невмотивованою. А для чого? Все ж і так зробить мама чи тато.

Самозречення

Коли в сім’ї з’являється дитина, батькам важко думати про щось ще, крім неї. Вони намагаються задовольнити всі її бажання і зробити максимально щасливою. На жаль, часто зовсім забуваючи про власні потреби. І це величезна помилка. Так, піклуватися про благополуччя свого потомства та забезпечувати його потреби – це нормально, але не ціною власного життя. Пам’ятайте про метафору пораненого лікаря. Рано чи пізно він догорить, як свічка.

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина раділа життю, вам теж доведеться це робити. Спробуйте з пустого графіна налити склянку води. Важкувато, правда? Отож бо. Не можна налити з пустого в порожнє. Так і в житті, коли ви відмовляєте собі у задоволеннях, забороняєте мріяти, не розвиваєтесь та забули про особистісне зростання, то як ви навчите цьому дітей? Вони, перш за все, спостерігають і повторюють за вами. Тому одразу розкусять, що батьківські слова розходяться з діями. Діти мають побачити правильну поведінку, а не почути про неї.

Ми тут не говоримо про якісь фантастичні чи надприродні речі. Мабуть значну частину наведеної інформації ви вже знали, проте не надавали їй належного значення, тримаючи десь на задвірках пам’яті. Тож, сподіваюсь, тепер ви подумаєте над власним підходом до виховання та будете звертати більше уваги на свої слова та дії по відношенню до своєї дитини.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/pomilki-vixovannya-pamyatka-dlya-batkiv/.

  

Марія Величко
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено