Вже багато місяців ми живемо у стані війни. Кожен з нас допомагає нашим воїнам у різний спосіб, ми віримо, молимося, відправляємо гроші, гуманітарну допомогу. Але, на жаль, в інформаційному просторі мало йдеться про те, як допомогти матерям, сестрам, дружинам тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мирне небо над головою. У цій статті ми поговоримо про те, що відчувають рідні та близькі наших героїв, яку підтримку та допомогу ми можемо надати їм. А також розповімо про деякі ефективні рекомендації самодопомоги.
Що відчувають жінки, коли їхні близькі йдуть на війну?
Варто наголосити, що кожна людина, опинившись у такій ситуації, переживає її по-різному. Але майже всі стикаються зі страхом, що близька людина не повернеться додому живою. Підвішений стан підкріплюється відчуттям непередбачуваності та, звичайно ж, розпачу. Всі ці емоції, страхи, почуття супроводжуються сльозами, гнобленням та прострацією. Але через якийсь час такий тяжкий стан виходить приборкати. З цього моменту переживання жінок починають відрізнятися.
Як би, можливо, дивно це не звучало, варто визнати, що саме матері бійців більше готові до будь-якого результату, будь-яких варіантів розвитку подій, аби син повернувся живим. А от якщо йдеться про чоловіка, то тут уже залежить від самої людини, її почуттів, від того, як вона відчувала себе в цих відносинах до великої війни.
У тому випадку, коли жінка почувала себе за чоловіком, як за кам’яною стіною, її опікувалися в побуті, допомагали, підтримували, то після того, як дружина забирають на фронт, на неї звалюється абсолютно все. Це і різні турботи про дітей, будинок, та фінансове питання. 
Не кожна жінка може все це потягнути на своїх тендітних плечах.
Також хочеться сказати ще й про таке явище, як психологічний тиск. Родичі можуть почати дорікати жінку фразами: “Так навіщо відпустила?”, “А що ти зробила для того, щоб запобігти цій ситуації?”, “Може, він просто втік від тебе?” і так далі. Звучить це страшно, неприємно і ще більше гнітить. У цьому випадку родичі, мучившись від своїх переживань, болю, агресії, починають проектувати всі негативні почуття на дружину. Звичайно ж, у цьому випадку людині ще важче і ще більше потребує підтримки.
Яка саме підтримка потрібна жінкам?
Піднімаючи цю тему, наголосимо, що все суто індивідуально, залежить від ситуації. У більшості випадків жінкам потрібна матеріальна, соціальна та навіть юридична підтримка. Але якщо ми говоримо про психологічний стан, то важлива емоційна реакція.
У такій ситуації дуже важливо відчути, що ти не один. Тисячі, а то й десятки тисяч жінок тебе розуміють. Крім того, важливу роль відіграє усвідомлення не лише всього стану справ у країні, а й розуміння того, що якщо зараз зберегти себе, свої ресурси, нерви, то після перемоги набагато легше рухатиметься далі. Жінки дуже витривалі у психологічному плані, це факт, при цьому важливо вчасно переключити себе на нові цілі, мрії та плани. Адже, пірнаючи у безвихідь, смуток, страхи та апатію, краще ми не зробимо нікому, завдамо лише шкоди самим собі. Але в тому випадку, якщо поодинці вибратися не виходить, варто звернутися до фахівця. Разом із психологом буде набагато простіше працювати з емоціями, змістити фокус уваги, на щось інше.
Перебудувати систему цінностей – складне завдання, особливо у часи війни. Раніше для нас важливими були кар’єра, матеріальний добробут, розвиток, а зараз головною цінністю виступає людське життя.
У цій страшній ситуації важливо вірити у краще, допомагати один одному, знаходити в цьому сенс. Вчасно зрозуміти це, берегти себе, йти далі – ознака психологічної гнучкості, що є чимало потрібної зараз.
Як допомогти жінці, якщо її чоловік пішов на війну?
Якщо ви спілкуйтеся з жінкою, чий близький пішов воювати, швидше за все, вам не раз доводилося замислюватися про те, а як допомогти і підтримати, але при цьому не нашкодити? Нижче ми розкриємо кілька корисних рекомендацій щодо цієї теми.
1. Слухати та чути
Насамперед важливо вислухати людину. У такі періоди життя жінкам потрібно комусь розповісти про свої почуття, кудись це діти хоча б за допомогою монологу. Говорити щось, висловлювати свою думку не обов’язково. Натомість покажіть свою зацікавленість, ставлячи навідні питання. Постарайтеся не лише слухати, а й чути, постарайтеся зрозуміти людину, покажіть їй це своїм уважним слуханням. Важливо! Постарайтеся втримати ту межу між розпитуваннями, зі спробою витягнути інформацію, що вас цікавить, і просто зацікавленістю в цілях зрозуміти і підтримати. Пам’ятайте, якщо людина захоче вам щось розповісти, вона це зробить, якщо немає бажання, змушуючи видати інформацію, ви за фактом вдаєтеся до психологічного насильства.
2. Критика, аналіз – ні до чого
Якщо людина відкрилася, розповідає про свій біль, не варто піддавати ці почуття до аналізу та критики. Не треба порівнювати, говорити, що в когось ситуація гірша, адже крім внутрішньої агресії та відчуження ви нічого не викличете. Оповідач може сприйняти це як знецінення його почуттів, тяжких обставин. Крім цього, забудьте про непрохані поради, адже це лише пригнічує, збиває з пантелику.
3. Емпатія – це не злиття ваших почуттів із співрозмовником
Прояв емпатії не є злиттям почуттів. Ви – інша людина, ви можете розуміти, співчувати, але ніяк не проживати всі емоції та події у себе в голові разом з іншою людиною. Якщо відбувається так зване злиття, ви, самі того не розуміючи, почнете акцентувати увагу на тому, що відчуваєте ви, а не співрозмовник. Роблячи це, ви не стаєте поганим другом, але перестаєте бути опорою нужденному. Ви можете побути з людиною, помовчати з нею, дати проплакатися у себе на плечі, але не зливатися з її почуттями докупи.
А тепер, мабуть, найважливіше: не грайте у психолога! Якщо ви розумієте, що вашому близькому потрібна психологічна допомога, запропонуйте йому піти до фахівця. Граючи в психолога, ви можете легко нашкодити. Будьте собою!
Як допомогти самій собі?
Якщо Ваша близька людина пішла на війну, вам важко, ви не знаєте, як собі допомогти, представляємо ряд рекомендацій, які допоможуть вам залишатися на плаву.
- Намагайтеся не замикати все в собі. Говоріть про свої переживання, не боячись цього робити. Ділячись своїми почуттями, вам ставатиме легше на душі, а також ви уникнете ефекту снігової грудки. Розмови допоможуть уникнути емоційної перенапруги.
- Виділяйте час на емоції. Привчіть себе до того, що плакати, виплескувати будь-якими способами свої переживання, ви можете в один певний час. Наприклад, о п’ятій вечора ви даєте собі годинку на те, щоб проплакатися. Те саме можна зробити і з прочитанням новин, щоб не нервувати кожні п’ять хвилин. Важливо відразу після закінчення часу перемикатися на щось інше. На цікаве, улюблене вами заняття.
- Утримуйте баланс між працею та відпочинком. У спробах не думати, що турбує, людина може почати завантажувати себе горою роботи. Але забуваючи про відпочинок, можна зробити лише гірше. Тому намагайтеся утримувати баланс роботи та відпочинку, тим самим ви вбережете свої нерви та здоров’я.
- Подумайте над питанням «як я можу вплинути на ситуацію?». Добре поміркуйте. Розуміння того, що багато на що зараз ви не можете вплинути або проконтролювати, має трохи заспокоїти. Ви – не всемогутня істота, змінити перебіг подій, повернути час тому не у ваших силах.
Важливо не тільки усвідомити це, але й прийняти, після чого вам буде простіше спрямувати свою дорогоцінну енергію на щось інше, корисніше зараз.
- Одна з найважливіших рекомендацій стосується дітей. Постарайтеся пояснити дитині, що тато не покинув їх, це лише тимчасові обставини. Важливо дати зрозуміти дитині, що її люблять. Також, навіть якщо дуже важко, намагайтеся відповідати на запитання дітей, таким чином вони легше приймуть ситуацію.
- Якщо ви розумієте, що ви на межі нервового зриву, у вас немає сил сидіти з дітьми, займатися домашніми справами, без докору сумління, знайдіть спосіб побути наодинці. Відправте дітей родичам або викличте няню, забудьте про брудний посуд та пил на полицях хоча б на пару годин. Дайте собі можливість перезавантажитись.
- Спробуйте записатися до психолога чи піти на груповий сеанс психотерапії. Ви зможете виговоритись, випустити почуття, поплакати, а також отримати рекомендації від професіонала. На груповій психотерапії ви познайомитеся з новими, цікавими людьми, які опинилися у подібній ситуації. Взаємопідтримка та розуміння є дуже ефективними.
- Якщо ви є віруючою людиною, ходіть до церкви, моліться. Перебуваючи поряд із тією силою, в яку віримо, ми наповнюємося ресурсами, нам ставати легше та спокійніше.
- Не прокручуйте в голові найгірші сценарії. Негативні думки здатні притягувати сумні події, доводити до нервових зривів, що, у свою чергу, призводить до психосоматичних захворювань. Важливо берегти себе, свої ресурси. Вірте у краще, але будьте готові до будь-якого повороту подій.
- Завершальна, але аж ніяк не остання за важливістю рекомендація. Покликаний – не дорівнює вбитому. Важливо це зрозуміти, вірити у краще і рухатися далі.
Також окремо хотілося б сказати про те, що не варто самим собі прописувати різноманітні заспокійливі препарати, антидепресанти та транквілізатори. Те, що вашій подрузі, знайомому, родичу якийсь препарат підійшов, не означає, що для вас він теж буде ефективним і не завдасть шкоди. Якщо ви усвідомлюєте, що вам потрібні медикаментозні препарати, без них ви не справляєтеся, обов’язково сходіть до фахівця, який, якщо знадобиться, все підбере і випише рецепт.
Бережіть себе та своє здоров’я! Вірте в краще, рухайтеся далі, адже кожен із нас хоч і по-різному, але робить свій внесок у перемогу нашої країни.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/poki-vin-na-vijni-yak-dopomogti-zhinci-chij-cholovik-pishov-na-front/.
Напишить повідомлення