Підвищена тривожність. Симптоми і причини

Підвищена тривожність, її симптоми, причини та вплив на соматичне і психічне здоров’я людини – дуже актуальна проблема в сучасному суспільстві, як для звичайних людей в зв’язку з цілою низкою стресових ситуацій, так і для фахівців, які допомагають справлятися з підвищеною тривожністю – психіатрів, психотерапевтів , психологів.

«Тривожність» – це схильність людини переживати підвищену тривогу щодо порівняно незначних приводів або взагалі без таких. В побуті часто використовують словосполучення «підвищена тривожність», що не є академічно коректним. У межах цієї статті застосовується більш поширений у побутовому плані термін «підвищена тривожність».

Згідно з нинішніми класифікаціями психічних захворювань, тривожні розлади відносять до невротичних розладів (неврозів за старими класифікаціями). Це такі хворобливі стани, до яких відносяться психогенно-невротичні, неврозоподібні розлади не психогенної природи, коли людина усвідомлює наявність симптомів хвороби, а також психотичні стани.

Цей швидкий та насичений проблемами світ, в якому ми з вами живемо, є дуже благодатним підґрунтям для виникнення підвищеної тривожності. Цьому сприяють регулярні перевантаження на роботі, постійне насичення негативною інформацією, прискорений темп життя і відсутність відпочинку. Подібний стиль життя не може не позначитися на психічному і соматичному здоров’ї людини.

Підвищена тривожність. Симптом тривоги

«Підвищена тривожність» – цей вислів можна розуміти, як синонім до терміну симптом тривоги, тобто симптом, який нерідко може спостерігатися як при психічних розладах, так і супроводжувати соматичні захворювання. Але варто пам’ятати, що тривога – це не обов’язково прояв психічного розладу, цим же словом називають і природне психологічне поняття – емоцію тривоги. Також підвищена тривожність може бути здоровою особистісної рисою в сенсі вище середнього по популяції. Іншими словами, підвищену тривогу в цьому випадку можна назвати вільно плаваючою або free-floating.

Але в цій статті мова йде про підвищену тривожність, як про хворобливий симптом.

Симптом тривоги спостерігається при невротичних розладах (зокрема при тривожних розладах, наприклад, генералізованому тривожному розладі – ГТР), при психічних хворобах психотичного рівня, а також нерідко присутній при соматичних захворюваннях. Підвищена тривога може також виникати, як реакція на зовнішні стресові для даної людини фактори, які можуть бути зовсім незначними та абсолютно не стресовими для іншої. У людей з підвищеною тривожністю може спостерігатися страх того, що щось погане може статися в звичайному житті з ними, а також їх рідними та близькими людьми.

До найбільш поширених симптомів відносять побоювання про можливі майбутні невдачі, неможливість зосередитися, надмірне хвилювання, підвищене потовиділення, прискорене серцебиття, головний біль та труднощі з розслабленням, концентрацією уваги і сприйняттям інформації.

Підвищена тривожність впливає на поведінку людини. Вона починає уникати ситуацій, які викликають у неї тривогу або нагадують про щось негативне. У неї погіршується сон, підвищується або знижується апетит, посилюється рухова напруга (як приклад, вона часто відстукує ногою або рукою якийсь ритм).

У людей з підвищеною тривогою все частіше проявляються думки про можливі небезпеки, уявні страхи, певна підозрілість. Вони починають переживати з приводу свого здоров’я. Будь-яке нездужання сприймається як тривожний сигнал про страшну хворобу, і тоді може формуватися іпохондричний розлад, а згодом – тривожний  розвиток особистості.

Підвищена тривожність. Причини

Такий феномен, як підвищена тривожність та її причини, потрапив в поле зору наукової спільноти досить давно.

Вперше тривожність описав Зигмунд Фрейд. Він вважав її функцією нашого Его, основне завдання якої попереджати про небезпеку.

Насправді, тривожні розлади – серйозні і досить поширені захворювання. Статистичні дані, представлені А. Б. Холмогоровою в журналі «Соціальна і клінічна психіатрія» за 2014 рік, говорять про те, що поширеність тривожності серед населення становить від 3% до 30%. Відзначається, що серед пацієнтів, які звертаються до поліклінік, тривога різного генезу ще більш поширена і становить від 12% до 70%. Ці дані були представлені А. Б. Смулевічем в журналі «Психосоматична медицина» за 2007 рік.

Беручи до уваги таку поширеність проблеми, вивчення передумов формування тривожних станів – це одне з ключових завдань сучасної фізіології емоцій. Існує безліч гіпотез, чому у людини може виникати підвищена тривожність. Одна з них говорить про те, що підвищена тривожність є набутою якістю в результаті згубного впливу зовнішнього середовища. Зокрема, так стверджує Т. І. Ахмедов в «Міжнародному медичному журналі» за 2005 рік, в якому він опублікував статтю «Психологічні проблеми тривожності».

Як вже було сказано, в таких мінливих умовах, які диктує нам навколишнє середовище, неможливо залишатися незворушним та спокійним. Зростання кількості та інтенсивності стрес-факторів призводить до того, що у людини все частіше виникають тривожні стани. Від їх тривалості та сили впливу залежить поява тривожних порушень.

У той же час, не можна зводити всі проблеми до негативного впливу зовнішнього середовища. Такі дослідники, як К. Р. Сидоров, І. Н. Дерябіна, Т. В. Ємельянова та А. В. Грибанов, пишуть про те, що стан тривожності може бути обумовлений також внутрішніми факторами. Результати роботи Р. Епштейна і Х. Белмакера показали, що успадкування такої риси, як тривожність, становить 45%. Частина з них можуть бути діагностовані як тривожні особистісні розлади. Ці дані говорять нам про важливість вивчення біологічної основи тривожності. Адже вона може бути лише зовнішнім показником внутрішніх процесів, характеристик організму, наприклад, високого нейротизму, хаотичності нервових процесів і слабкості нервової системи. Про це пишуть А. В. Грибанов та А. Н. Нехорошкова.

Про природні передумови тривожності, її нейрофізіологічні особливості та зв’язок з біохімічними процесами в організмі, як і раніше, відомо не достатньо. Це одна з найскладніших областей для вивчення. Якщо розглядати формування тривожності з позиції системно-динамічного підходу, то вона виникає під впливом актуалізації реакцій тривоги, які повторюються у відповідь на стресові ситуації. Про це пишуть А. М. Прихожан, К. Р. Сидоров і С. Л. Соловйова.

Підвищений рівень тривожності

Підвищений рівень тривожності розглядається також, як особистісна властивість людини. Адже при дослідженні тривожності неминуче виникає питання, чому в рівних умовах зовнішніх стресових впливів у однієї людини проявляються тривожні розлади, а в іншої – ні.

У наш час існує кілька гіпотез, які пояснюють виникнення тривожності нейрохімічними передумовами. Одна з них – серотонінергічна, яка ґрунтується на наукових даних про порушення функціонування серотонінової системи при різних проявах тривожних станів. Е. І. Рогалев і С. А. Боринська в своїй роботі «Гени і поведінка» за 2000 рік стверджують, що існує позитивна кореляція між високою тривожністю і зміненим станом гена, який кодує білок-транспортер серотоніну, а також швидкість синтезу серотоніну. У осіб з високим рівнем депресії та тривоги виявлено посилення вироблення білка-транспортера, в зв’язку з чим серотонін, як медіатор, поглинається нейроном, який його викинув, і не встигає зв’язатися з рецепторами наступного нейрона.

У той же час, С. В. Кікта і М. Ю. Дробижев вважають, що активність серотонінових нейронів при симптомах тривоги може бути, як зниженою, так і підвищеною. Якщо в мигалевидному тілі рівень серотоніну занадто високий, то це проявляється у вигляді панічного стану. Якщо в нейронах кортико-стріарно-таламокортикальної петлі рівень цього нейромедіатора низький, у людини виникають фобії та уникаюча поведінка.

Результати наукових досліджень говорять нам про те, що підвищена тривожність може бути пов’язана не тільки з серотоніном, а й з іншими нейромедіаторами. В роботі M. B. Stein et al. «Physiologic and Plasma Norepinephrine Responses to Orthostasis in Patients with Panic Disorder and Social Phobia» за 1992 рік вказано, що у людей з діагностованими тривожними і панічними розладами концентрація норадреналіну в крові вище, ніж у тих, хто не страждає від подібних патологій. Дослідження людей, що працюють в небезпечних умовах, таких, як пожежники та поліцейські, яке було проведено Г. М. Бодієнковою і А. В. Лазарєвим, показало, що у них також високі показники норадреналіну в умовах постійного стресу та очікування сигналу тривоги.

Крім норадреналіну та серотоніну на тривожність впливає дофамін. Досліди А. В. Ахмадеєва та Л. Б. Калімулліна над щурами, показали, що особи, що демонструють конформність та пасивність, мають знижені показники дофаміну та більш слабке його вироблення. Відомо, що викид дофаміну викликає задоволення і добре самопочуття. У разі недостатнього синтезу дофаміну підвищується ризик виникнення депресії та підвищеної тривожності.

Розглянуті гіпотези виникнення тривожності не конфліктують між собою, а навпаки, дають нам більш повне розуміння даної проблеми. Норадренергічна та серотонінергічна системи людського організму взаємопов’язані. Активація однієї системи може вести до гальмування іншої. Такий динамічний баланс визначає емоційну реактивність організму. Особливості впливу цих систем на емоційну сферу людини досліджував М. Г. Узбеков. Одним з головних чинників виникнення тривожності та депресії автор вважає порушення в гіпоталамо-гіпофізарно-адреналовій системі, що призводить до зниження концентрації норадреналіну та серотоніну разом з підвищенням рівня кортизолу в крові. Гормон кортизол має важливу функцію – він активізує всі системи та мобілізує функції організму. Але в умовах постійно підвищеного рівня кортизолу людина довго перебувати не повинна. Це призводить до підвищення ризику цукрового діабету, виникнення ожиріння та підвищеної тривожності. Високі концентрації кортизолу порушують біосинтез серотоніну та адреналіну, що ще більше погіршує їх дефіцит. Про це пише М. Г. Узбеков в журналі «Соціальна і клінічна психіатрія» в 2005 році.

Підвищена тривожність. Лікування

Знання про те, що таке підвищена тривожність і як вона проявляється, безумовно, корисні та цікаві. Але важливо також розуміти особливості лікування підвищеної тривожності.

Це залежить від природи її виникнення. Якщо підвищена тривога є симптомом психічних або соматичних хвороб, то необхідно, безумовно, призначати не тільки препарати, що знижують тривогу. Основним лікуванням в таких випадках є терапія основного захворювання. При лікуванні тривожних розладів головним чином використовуються антидепресанти, які впливають на серотонін, а також седативні препарати, в тому числі протитривожні препарати. При медикаментозному лікуванні тривожних розладів, зокрема ГТР, тривалість рекомендованої терапії антидепресантами може досягати 12 місяців.

Необхідно згадати про те, що в лікуванні тривожних розладів важливу роль має психотерапія. Особливо це стосується терапії у тривожних особистостей. Всі невротичні розлади, в тому числі й тривожні, краще піддаються редукції при комбінації медикаментозного лікування та психотерапії. Дуже хороші результати показує застосування когнітивно-поведінкової терапії. Наприклад, такі класичні техніки, як ведення журналу емоцій та думок. Суть методу полягає в тому, що хворий кожен день записує ситуацію, яка викликала у нього почуття тривоги, думки, які у нього були в цій ситуації та емоції, які супроводжували його. В останню колонку записуються дії. Таким чином психотерапевт отримує можливість простежити, які думки стали причиною для тривоги, і як вони вплинули на поведінку людини.

Використання тієї чи іншої техніки когнітивно-поведінкової терапії з пацієнтом залежить від конкретного випадку та особистості хворого. Підібрати необхідний інструментарій для роботи може тільки фахівець з відповідною освітою в області психотерапії.

Важливо розуміти, що безвихідних ситуацій не буває і будь-який розлад піддається терапії, особливо при грамотному професійному підході, який включатиме в себе медикаментозне лікування та застосування когнітивно-поведінкової терапії. Тому, якщо ви страждаєте від підвищеної тривожності – це не вирок,  ви можете повернутися до нормального і комфортного життя, повного позитивних емоцій та вражень.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/pidvishhena-trivozhnist-simptomi-i-prichini/.