Під забороною: що не варто розповідати оточуючим

Под запретом: что не стоит рассказывать окружающим

Конфлікти на роботі та вдома, кар’єрні кризи, складнощі у відносинах та інші «болючі» теми – як же іноді хочеться обговорити все це з іншою людиною, «вилити» їй душу. Подібні «душевні розмови» виявляються дуже корисними і знімають емоційну напругу, коли обговорюються з «правильним» слухачем. Якщо Ваш співрозмовник – близька людина, розуміюча і тактовна, то і бесіда буде мати майже терапевтичний ефект.

Секретні теми і табу для обговорення

Існує перелік тем, які небажано обговорювати з іншими (якщо тільки це не близькі друзі та родичі), так як вони викликають у співрозмовника лише нудьгу або збентеження.

Под запретом: что не стоит рассказывать окружающим

До подібних «заборонених тем обговорення» можна віднести:

Свої претензії до співрозмовника, світу в цілому

Якщо претензії спрямовані на співрозмовника, то вони викликають лише конфронтацію, відчайдушний опір Вашими словами, і здатні спровокувати конфлікт. Висловлювати свої бажання слід в не претензійній формі і «на холодну голову» – тільки тоді розмова може виявитися конструктивною та викликати позитивні зміни.

Перерахування ж своїх претензій до світу, розмови про допущені в Вашому відношенні «несправедливостей» швидше викличе у співрозмовника нудьгу, збентеження і сильне бажання втекти від Вас на інший континент.

Потаємні думки та переконання

Кожна людина любить на дозвіллі поміркувати про природу буття, життя і смерті, та інших всесвітніх проблемах. Іноді навіть подібні тематики піддаються розгляду під час дружніх бесід або професійних досліджень. І міркування багатьох людей в цьому плані можуть виявитися досить цікавими, – але лише до того моменту, коли просте обговорення переростає в прагнення переконати інших людей і «насадити» свої «істини». Мало кого цікавлять чужі міркування на тему політики, філософських теорій або екологічної ситуації в Зімбабве.

Коли людина активно пробує переконати інших у абсолютній правоті власних поглядів, то, скоріше за все, вона просто сумнівається в істинності своїх тверджень і бажає знайти підтвердження своєї правоти в схваленні оточуючих.

До того ж, завжди слід пам’ятати про суб’єктивність таких ідей та думок – вони є лише Вашою інтерпретацією суті питання, а не об’єктивною істиною.

Альтруїзм напоказ

Надання альтруїстичної допомоги іншим завжди позитивно оцінює людину, дозволяє характеризувати її як філантропа та чуйну особу. І немає нічого поганого, якщо людина пишається своєю благодійною діяльністю. Зовсім інша справа, коли людина починає виставляти власну чесноту напоказ, намагаючись створити ореол «святості» навколо своєї персони. Така поведінка здатна викликати подив, глузування, навіть жалість, але аж ніяк не захоплення. Доброчесність завжди вигідно відтіняє скромність, а не демонстрація хвоста павича.

Спосіб життя

Деякі відомості щодо способу життя окремої людини не мають ніякої цінності, інтересу для оточуючих, або ж просто обговорення цих речей не прийнято в рамках культури. Це стосується релігійної приналежності, особливостей сексуального життя, харчування, шкідливих звичок, житлових проблем і т.д.

Особливу популярність в останні роки набуло виставляння напоказ свого здорового способу життя – за допомогою відповідних постів у соцмережах та під час особистих бесід. У деяких випадках особистий приклад іншої людини може надихнути і зацікавити, але, стаючи занадто нав’язливою, ця інформація викликає неприйняття та відторгнення.

Сімейні секрети та проблеми

Відкрито розповідати оточуючим про свої сімейні конфлікти і секрети – досить нерозумний крок. Це може вплинути на знецінення Вашої особистості в очах співрозмовника, або ж у оточуючих може скластися хибне враження про Вашу сім’ю. Конфлікти вирішуються, а сказаних слів повернути не можна, і в оточуючих залишиться певне негативне враження про таку людину. Рішення сімейних проблем за стінами будинку, вміння «не виносити сміття з хати» здатне викликати повагу.

Посвячення ж малознайомих людей в свої особисті секрети може лише збентежити та викликати у них непорозуміння. Тому, секрети варто залишити лише для близьких людей.

Свої плани та цілі

Чи варто посвячувати навколишніх у свої плани – це досить спірне питання. З одного боку, обговорення планів з іншими людьми сприяє формуванню соціального зобов’язання і людина виявляється «змушеною» виправдати очікування оточуючих, здійснити свої плани та досягти мети.

З іншого боку, заяви про наші плани та наміри лише допомагають нам визначитися зі своєю роллю і цілями в житті, але не досягти бажаного результату. Так, в експерименті П. Гольвітцера досліджуваним студентам пропонували перерахувати конкретні дії, які вони планують здійснити для професійного зростання. Через якийсь час цим же студентам запропонували добровільне практичне завдання, що перевіряє їх професіоналізм. Як з’ясувалося, досліджувані, публічно оголосивши свої плани, не захотіли виконувати завдання, ухилившись від досягнення професійного розвитку. Студенти ж, які не оголосили свої професійні плани, змогли успішно виконати практичне завдання. Таким чином, одна лише побудова і оприлюднення своїх планів не здатне наблизити до досягнення цілей – для цього необхідна праця та постійна робота над собою.

Под запретом: что не стоит рассказывать окружающим

Розмови про плани і «особисте»: коли не варто про це говорити?

Крім тем для обговорення, які не варто розглядати, можна виділити ситуації, в яких зайва відвертість небажана:

  • Коли нам незрозуміло, чого ж саме ми хочемо від співрозмовника: отримати пораду, поскаржитися або похвалитися. Залежно від бажаного результату бесіди, слід точно визначити, який зворотній зв’язок ми хочемо отримати від партнера. Якщо ж ми і самі ще не до кінця визначилися, то варто спочатку розібратися у власних почуттях та думках, а вже потім починати розмову;
  • Коли ми не хочемо обговорювати плани та відповідати на питання. Часом активні розпитування, щирий інтерес або натиск з боку співрозмовника «примушує» нас на відвертість, незважаючи на наше небажання обговорювати деякі особисті питання. У ситуації такої «вимушеної відвертості» людина відчуває дискомфорт від вторгнення іншого в сферу його особистого простору і порушення особистих кордонів. Що б не відчувати подібних негативних переживань, варто лише навчитися давати іншим людям м’який відсіч, делікатно повідомляти про свою неготовність обговорювати деякі теми;
  • У ситуаціях несвоєчасності відвертості. Коли ми відчуваємо, що в цій ситуації та в цій групі людей не варто обговорювати свої проблеми – тоді необхідно довіритися своїм відчуттям. Можливо, Ви відчуваєте неготовність інших слухати, чи відчуваєте безпеку в цій компанії.

Таким чином, під час обговорення своїх проблем та планів варто бути обачним: вміти прислухатися до своїх відчуттів і визначати доречність розмови в конкретній обстановці.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено