У всі часи однією з найбільш актуальних тем був щасливий шлюб та шляхи створення благополучної сім’ї. Кожна людина хоче, щоб сім’я була особливим місцем, де можна відчути себе комфортно, відчути радість від спілкування з іншими членами сім’ї. Принаймні, такі очікування, а на практиці шлюб далеко не завжди відповідає мріям – іноді реальність змушує засумніватися в можливості отримання радості від спільного життя в шлюбі.
Як правило, особливо страждають через розбіжності реальності та очікувань від шлюбу жінки: вони мріяли про любов, турботу, ласку, безумовне прийняття, а отримали – проблемний шлюб. Найбільш неймовірним може бути те, що в цій ситуації «винна» сама жінка: просто очікування, які вона покладає на свого обранця, не можуть бути задоволені. Чому так? Та тому що насправді причини цих очікувань криються в ранньому дитинстві, і відносилися вони зовсім не до чоловіка, а до матері або до батька. Тому перенесення цих очікувань на свого обранця в майбутньому саме по собі парадоксальне: те, що не було отримане в дитинстві у відносинах мати-дочка, не може заповнити в партнерських відносинах. Через те, що справжня причина таких нереалістичних очікувань залишається прихованою від самої людини, вона починає потихеньку псувати відносини подружжя, перетворюючи їх союз в проблемний шлюб.
Так у чому можуть бути причини нещасливого шлюбу? Ці питання ми спробуємо розглянути в статті.
Вся справа в матері
Багато психологів люблять повторювати, що всі проблеми родом з дитинства. А хто з близького оточення грає найважливішу роль в житті дитини? Правильно, мама. Відносини з мамою є взагалі першим досвідом відносин для дитини. Саме мати стає тим найпершим «Іншим» в житті дитини, хто не є «Мною», але означає для дитини так багато. Мама є першим об’єктом любові для дитини, і любов матері відіграє ключове значення для виживання дитини в еволюційному плані: якщо мати любить дитину, вона буде задовольняти її базові потреби та забезпечить її виживання в процесі дорослішання. До того ж, мати задовольняє не тільки фізіологічні потреби дитини: її любов дає почуття безпеки, вона живить немовля, стаючи психічним еквівалентом їжі. 
Тому хороші відносини з матір’ю, засновані на взаємній любові та прийнятті, є запорукою психологічного благополуччя в майбутньому.
Якщо ж потреба в прийнятті та любові матері у дитини не була задоволена в ранньому віці, стаючи дорослішою вона почне шукати ці почуття в інших відносинах, – наприклад, в партнерських. Причому робити це буде абсолютно несвідомо – в гру буде вступати той сценарій, який був закладений в дитинстві, і який доросла вже жінка захоче дограти.
Наприклад, свідомо дівчина може мріяти про один тип обранця – «принца» на білому коні, лицаря без страху і докору, який буде любити її до втрати пульсу. Але коли справа буде доходити до реального вибору, вона буде вибирати партнерів, які не здатні відповідати цьому образу «принца», але зате схожих у взаємодії з нею на її матір. Чому? Тому що несвідомо вона буде хотіти «переграти» ці взаємини з матір’ю, виправити їх так, щоб в кінці був «хеппі енд», безумовна любов та турбота.
А що ж трапиться, якщо дівчина зустріне того самого «принца», об’єкта своїх найсміливіших мрій? Швидше за все, він просто не викличе ніяких романтичних почуттів, хімія любові не буде працювати, не буде «іскри» в стосунках, адже він не буде схожий і не буде вести себе як перший об’єкт любові – мати.
І вся справа в батькові
Фігура батька теж грає величезну роль для розвитку дівчинки, і вона ж впливає на майбутній вибір нею партнера по життю.
Спочатку роль батька в житті дитини опосередкована матір’ю: вперше батько з’являється лише як образ в голові у матері. Коли мати задоволена шлюбними відносинами з чоловіком, відчуває себе коханою і потрібною, їй легше виявляти свої материнські функції, давати дитині необхідні любов та турботу – мати відкрита для дитини.
А коли мати не задоволена стосунками зі своїм партнером, не отримує від нього належної підтримки та любові, вона може виявитися нездатною сповна реалізуватися в іпостасі турботливої матері. У такій ситуації мати може емоційно закритися від своєї дитини, що негативно відіб’ється на встановленні психологічного контакту мати-дитина.
Але на ролі «образу в голові у матері» важливість батька в житті дитини, звичайно, не обмежується. У якийсь момент батько повинен стати «третім» у відносинах матері з дитиною. Це необхідно для належного розвитку малюка: в дитинстві дитина ще майже «злита» зі своєю мамою, проте в процесі дорослішання проявляється важливість сепарації від матері, розвиток автономності дитини. І «сокирою», що вторинно розрубує «пуповину» та допомагає психологічно сепаруватися від мами, стає батько. У цей момент дитина починає усвідомлювати, що він та мама – дві різні істоти, з різними переживаннями та почуттями. Поява в цих відносинах «третього», тобто батька, дарує дитині простір для розвитку власної автономності, самостійності, побудови здорових меж з навколишнім світом. Тобто, дитина буде все так само близькою з матір’ю, але, з іншого боку, вона буде усвідомлювати існуючі межі особистого простору. Ставши дорослою, дівчинка буде шукати такі ж відносини в шлюбі: засновані на любові, прийнятті та близькості, але з існуванням здорових меж.
З іншого боку, якщо в певний момент у відносинах матері та дитини не виникає фігура «третього», ніщо не буде підштовхувати дитину до створення меж свого особистого простору. У такій ситуації виникає ймовірність, що в дорослому віці така дитина проявить схильність до створення співзалежних відносин – без здорових меж, відносин, заснованих на абсолютному злитті партнерів.
Як побудувати гармонійні стосунки?
Навіть якщо дитячі взаємини з батьками впливають на особливості побудови партнерських відносин, не варто впадати у відчай – ця ситуація вирішувана.
Звичайно, в даній ситуації краще всього піти до психотерапевта, щоб він допоміг розібратися в суті проблеми, намітити шляхи її вирішення. Однак, крім походу до фахівця, варто запам’ятати про два правила побудови гармонійних відносин:
По-перше, для побудови гармонійних відносин необхідно вийти з егоцентричної позиції. Егоцентризм нормальний для дитини, але доросла людина повинна бути готовою до зрілих відносин, в яких кожен з партнерів щось реально дає іншому – ласку, увагу, турботу, любов. Якщо жінка дотримується позиції «чоловік зобов’язаний», це означає, що в глибині душі вона залишилася маленькою дівчинкою, яка хоче тільки щось отримувати від оточуючих, а ось давати щось навзаєм – не навчилася.
По-друге, для побудови гармонійних відносин необхідно навчитися «відчувати себе», перебувати в контакті зі своїми почуттями. Якщо людина постійно незадоволена своїми партнерськими відносинами, значить, якісь потреби в цих відносинах не задовольняються. Тому, потрібно зрозуміти, що це за потреби, і чи можуть їх задовольнити партнерські відносини, або ж тут проблема, яка тягнеться з дитинства.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/partnerski-vidnosini-koli-vinikayut-problemi/.
Напишить повідомлення