Панічний розлад. Як подолати?

Той, хто відчував панічну атаку хоча би один раз в житті, вже не забуде цей досвід ніколи. Виникає раптовий напад тривоги, паніки, страху, хочеться кудись бігти, голова паморочиться, долоні пітніють, серце б’ється швидше. Не дивно, що ті, хто пережив подібне, нерідко відчувають страх перед повторенням цих негативних відчуттів.

Що ж тоді говорити про людей, які страждають на панічні розлади, тобто переживають панічні атаки багаторазово. Як їм бути? Що робити?

Що таке панічний розлад?

Панічний розлад – це психічний розлад, для якого характерними є панічні атаки, які повторюються (приступи раптового страху), виникають без наявності реальної загрози та супроводжуються тривогою перед можливістю виникнення нових епізодів, негативними тривожними думками, прогнозуванням ймовірних складнощів у своєму житті, нагнітанням ситуації.

Панічна атака – це вегетативна буря, коли за сигналом гіпофіза з наднирників виділяється адреналін та кортизол, що стимулює роботу симпатичної вегетативної нервової системи. І ми спостерігаємо активацію роботи серцево-судинної системи (тахікардія, підвищення артеріального тиску), шлунково-кишкового тракту (печія, нудота, здуття, проноси), дихальної системи (почастішання дихання з можливими запамороченнями та симптомами дереалізації), почервоніння або збліднення шкіри.

Добре, що панічна атака має початок і кінець. Тобто вона не є нескінченною.

Пацієнтів з панічним розладом дуже лякає той факт, що вони не можуть бути впевнені в тому, що панічна атака не станеться саме зараз. Іноді вона виникає настільки раптово, начебто, на рівному місці, і передбачити час та причину появи цих станів неможливо.

Не розібравшись у ситуації, людина може вирішити, що хвора на якесь страшне соматичне захворювання. Не раз, пояснюючи своїм пацієнтам ситуацію, чула, що вони спочатку переживали про те, що їхні відчуття викликані інфарктом, інсультом та ін., а не проблемами ментального плану. А ті, хто здогадувалися, що розлад все ж таки стосується психіки, боялися, що це страшне захворювання, яке не піддається лікуванню.

Насправді, за допомогою психіатра та психотерапевта чи психолога впоратися з панічним розладом можливо, а також продовжувати здорове, щасливе, повноцінне життя.

Панічний розлад. Діагностичні критерії

Діагностикою панічного розладу, як і інших психічних захворювань, займається лікар психіатр. Існують діагностичні критерії панічного розладу у нинішній класифікації МКБ 10, які дозволяють встановити цей діагноз.

1. Неодноразові епізоди панічних атак, що повторюються, напади тривоги і паніки незалежно від наявності провокуючих факторів.
2. Вегетативні та больові відчуття, які супроводжують епізод панічної атаки, можливо, почуття дереалізації та/або деперсоналізації.
3. Уникаюча поведінка, коли людина відмовляється від відвідування тих місць та ситуацій, де виникали попередні панічні атаки.
4. Переживання про наслідки нападу панічної атаки, страх смерті або божевілля, фобофобії (страх страхів), у тому числі, що вони можуть повторитися.
5. Відсутність в анамнезі інших фобій, які передували виникненню панічних атак.

Діагноз «Панічний розлад» психіатр виставляє, якщо протягом одного місяця спостерігалися два і більше напади паніки, виникнення яких не було пов’язане з об’єктивною загрозою.

Прояви панічних атак. Клінічні випадки з практики

Як правило, пацієнти діляться своїм досвідом і кажуть, що перша панічна атака виникла несподівано на тлі тілесного чи психічного дискомфорту, неприємних фізичних відчуттів чи душевних переживань.

Наприклад, один із моїх клієнтів пережив першу панічну атаку, коли повертався додому після дня народження своєї дівчини. Він був у стані емоційного збудження, на святі випив пляшку шампанського, йшов додому і раптом відчув різке запаморочення та прискорене серцебиття. За його словами, було відчуття, що земля йде з-під ніг, немає можливості зробити глибокий вдих, а далі виникло почуття паніки і страх, що він хворий на щось, що не піддається лікуванню. У голові виникали катастрофічні сценарії, про те, що він або помирає від інфаркту, або божеволіє. Хотілося кричати та кудись бігти.

Потрібно сказати, що саме катастрофізація є тим чинником, який посилює перебіг панічної атаки, закріплює її, призводить до панічного розладу.

Якби в цій ситуації мій пацієнт подумав, що він просто пережив багато емоцій, випив алкоголь, що йому потрібно відпочити і все налагодиться, швидше за все, повторної панічної атаки в нього не сталося б. Але відсутність реалістичного пояснення, «накручування» самого себе, призвело до інтенсивної тривоги, симпатична нервова система активізувалася, відбувся додатковий викид адреналіну та кортизолу з над нирків, і прояв симптомів тільки збільшився.

Після пережитого пацієнт боявся, що подібна ситуація знову відбудеться. Він жив у так званому страху страху. Звичайно, він дуже скоро зазнав повторення панічної атаки. Далі він звертався за допомогою до терапевта, кардіолога, невропатолога та інших лікарів, які не знаходили у нього захворювань, що могли б викликати подібні відчуття. У результаті він звернувся до психіатра, що і стало початком шляху до його одужання.

У іншої моєї пацієнтки перша панічна атака трапилася після від’їзду її матері та вітчима до іншої країни. Вона залишилася сама, переживала, що не впорається зі своїм життям без сторонньої допомоги (до цього завжди жила з батьками). Так склалися обставини, що ці події відбувалися саме в той період, коли вона мала передменструальний синдром. Коли її близькі сіли на потяг, і він рушив, дівчина відчула, що до її обличчя приливає кров, у голові шумить, ноги підкошуються. Вона мала панічну атаку прямо посеред вокзалу. Після пережитого на неї чекав практично той самий шлях, що й у попередній історії, за винятком того, що вона звернулася за допомогою швидше, оскільки у її подруги, як виявилося, було щось подібне, і вона вже знала, який фахівець може допомогти.

Діагностика та лікування панічного розладу

Коли виникають вперше напади паніки та страху без зовнішніх провокуючих факторів, необхідно, безумовно, у сімейного лікаря, терапевта, невропатолога та ендокринолога виключити можливі соматичні та неврологічні хвороби, а також патологію центральної нервової системи (ЦНС), які можуть бути причинами виникнення панічних атак. Це

1. Порушення функції ендокринної системи – хвороби щитовидної (гіпо- та гіпертиреоз) та паращитовидної залоз, феохромоцитома, цукровий діабет.
2. Серцево-судинні захворювання – ішемічна хвороба серця (ІХС), аритмії, гіпертонічна хвороба (ГХ).
3. Захворювання дихальної системи – бронхіальна астма, загострення хронічного бронхіту.

Потрібно з’ясувати у такої людини, чи не зловживає вона алкоголем чи наркотичними засобами, а також докладно вивчити лікарські препарати, які вона приймає, та переконатися, що напади не викликаються їх можливими побічними ефектами.

І тільки в тому випадку, коли лікарі соматичного профілю виключать перераховані вище причини, можна і потрібно звертатися до лікаря психіатра і психотерапевта.

Люди з панічним розладом відносяться до категорії тривожних, тому значне полегшення їм приносить саме робота зі спеціалістами (психологом, психотерапевтом, психіатром), оскільки вона дає впевненість у правильності лікування, можливість отримати опору, підтримку та, звичайно ж, професійну медичну допомогу.

Лікар психіатр призначає протитривожну терапію на певний термін, враховуючи рекомендовану тривалість прийому без ризику формування залежності.

Патогенетичний засіб у лікуванні панічного розладу – це антидепресанти, які збільшують рівень таких нейромедіаторів, як серотонін та норадреналін. Антидепресанти починають працювати через 2-3 тижні від початку прийому. Їх призначають на кілька місяців. Але після відміни антидепресантів немає гарантії, що панічні атаки не повторяться у майбутньому, якщо надіятися тільки на медикаментозне лікування. Не потрібно розраховувати на чарівну пігулку, після прийому якої “все пройде” і буде так, як раніше. Панічний розлад відноситься до невротичних (раніше їх називали неврозами). А це означає, що у лікуванні цього захворювання потрібно брати участь самому хворому. Тобто дуже важливо і навіть необхідно поєднувати медикаментозну терапію з психотерапією, яка в деяких випадках може навіть займати перші та основні позиції.

Є такий гарний вислів: “З неврозу можна вийти тільки кудись”. Це означає, що не можна сидіти, склавши руки, ніде не працювати, нічим не займатися, поставити своє життя на паузу і чекати, коли припиняться панічні атаки. За таким підходом вони не припиняться ніколи. Себе потрібно не тільки зайняти 24/7, щоб постійно відволікатися і бути при ділі, а й змінити своє ставлення до багатьох речей у житті. Про це ми поговоримо далі.

Що робити, коли виникають напади паніки

Якщо у вас виникають панічні атаки, і вам поставили діагноз «Панічний розлад», перш за все, слід розглянути та змінити спосіб життя, скласти свій графік таким чином, щоб часу вистачало не тільки на роботу, а й відпочинок, сон, прогулянки тощо.

Після цього необхідно звернутися до фахівця, а саме, психіатра та психотерапевта (психолога), щоб отримати необхідну медикаментозну підтримку (якщо така знадобиться) і визначитися з психотерапією.

Детальніше про те, що потрібно зробити у разі панічного розладу:

1. Усунути будь-які спроби уникнення

Буває так, що людина, бажаючи захиститися від виникнення панічних атак, намагається уникати місць та подій, де вони можуть статися. Найчастіше «під заборону» попадає громадський транспорт, супермаркети, ринки, кінотеатри та театри, стадіони, будь-які місця, де може бути багатолюдно та галасливо. Також люди намагаються не відвідувати вечірки, дні народження, дискотеки тощо. Результат – почуття самотності, монотонне життя, повне обмежень, збільшення страху та звуження кола спілкування.

2. Жити активним життям

Маючи панічний розлад, не варто вважати себе хворим і обмежувати у спілкуванні та відвідуванні різних заходів, подорожей, цікавих подій. Навіть, якщо ви всього цього побоюєтеся, – йдіть на зустріч власному страху, дійте всупереч, а не потурайте йому.

3. Виключити захисну поведінку

У жодному разі не поводьтеся, як маленька дитина, яка ховається за мамою від усіх своїх страхів. Не носіть тривалий час у сумочці «рятуючу таблетку», яку можна випити у разі панічної атаки. Уявіть, що з вами буде, якщо ви її одного разу забудете. Не просіть постійно своїх близьких чи друзів супроводжувати себе. Може, так станеться, що їм це набридне, або вони не зможуть бути поряд з вами. Не тримайте завжди під рукою телефон, щоб одразу дзвонити рідним або викликати швидку допомогу. Якщо він розрядиться або загубиться, це спричинить додатковий стрес. Ваша опора має бути внутрішньою, а не зовнішньою.

4. Приділяти увагу фізичним навантаженням

Під час виконання фізичних вправ виділяються гормони радості, а саме, ендорфіни, дофаміни, окситоцин та ін., яких не вистачає при панічному розладі.

Часто пацієнти кажуть, що не хочуть витрачати час на тренажерний зал, але можна займатися плаванням, бігом, танцями, йогою, тенісом і т. д. Головне, щоб тіло «включилося», оскільки життя в офісах і пересування на автомобілях не дають тілу можливості отримувати необхідне навантаження.

5. Виконувати дихальні вправи

Правильне дихання можна свідомо використовувати для зниження рівня тривоги, що дуже допомагає при панічному розладі. Ви можете ознайомитися з різними техніками та вибрати ту, яка підходитиме саме вам. Одними з найефективніших технік можна назвати діафрагмальне дихання та дихання по квадрату.

6. Прийняти та усвідомити свою тривогу

Немає нічого кращого, ніж спробувати почути та зрозуміти самого себе, а не займатися самоприниженням та критикою.

Щоб розібратися з тривогою, страхом, зменшити кількість панічних атак, знизити їхню інтенсивність, дуже важливо не тікати від проблеми, а зайнятися тим, чим займаються вчені – вивчити. Стати собі об’єктом для дослідження. Випишіть свої переживання, розкладіть все «по поличках», сформулюйте, що викликає страх, тривогу, перерахуйте ситуації, які призвели до виникнення панічного розладу. Таким чином, ви зможете «роз’єднатися» зі своїми ж переживаннями, подивитися на ситуацію з боку. Відокремивши емоції від реальних фактів, ви зможете ухвалити виважені, логічні, а не емоційні рішення щодо свого життя.

У деяких випадках можна впоратися з панічними атаками без медикаментозного лікування, дотримуючись вищеописаних рекомендацій щодо самодопомоги, або поєднуючи самодопомогу з психотерапією, змінивши звичну поведінку та шаблони мислення.

Але слід розуміти, що жоден професіонал не зможе допомогти людині, яка сама не налаштована на зміни в житті, не готова працювати над собою та власними звичками, а хоче залишатися в ролі жертви та отримувати від цього вторинні вигоди у вигляді жалості чи інших поблажок. Таке буває нерідко на кшталт вторинної несвідомої вигоди. У цьому випадку психолог і психотерапевт (разом з вами, звичайно!) також ефективно може допомогти вам виявити та подолати цю проблему.

З панічними атаками можна навчитися справлятися та перемогти їх, і тоді ваше життя знову набуде сенсу, а ви зможете отримувати від нього радість та задоволення.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/panichnij-rozlad-yak-podolati/.