Народження дитини – ключовий момент для сім’ї. Молоді батьки стикаються з необхідністю вивчення питань виховання, не знаючи навіть основних особливостей віку та дитячої психології. Зазвичай, все йде своїм ходом та в процесі проб і помилок виводиться певна система взаємодії з чадом. На жаль, в цьому процесі помилок трапляється значно більше, що має не найкращий вплив на майбутнє дитини.
Особливості виховання дітей дошкільного віку
Важливим етапом виховання дітей є дошкільний вік. Тоді дитина є найбільш чутливою та сприйнятливою до батьківського впливу. Тому в цей період особливо слід звернути увагу на пошук та застосування знань, які можуть допомогти все зробити краще та вказати на ймовірні помилки. Багато молодих батьків навіть не підозрюють, що вони щось роблять не так, доки не зіткнуться з не дуже втішним результатом.
Особливості сімейного виховання дітей
У вихованні дітей є ряд особливостей, дотримання яких полегшить сам процес виховання та зробить його успішнішим. Сім’я відіграє ключову роль в розвитку дитини, тому батькам слід звернути особливу увагу на ці особливості, адже від цього залежить майбутнє дитини. Важливо дозволяти дитині помилятися, самостійно будувати своє життя і бути з нею відкритими, нічого не приховуючи. 
А тепер поговоримо про це все детальніше.
Психологічні особливості виховання дітей
Для того, щоб дитина росла гармонійною особистістю, батькам доведеться освоїти деякі педагогічні прийоми і познайомитися з законами психології. Звичайно, деякі обходяться і без цього, але атмосфера в сім’ї буде набагато комфортнішою, якщо батьки будуть розуміти особливості дитячого сприйняття
Дозволити помилятися
У всіх є хоча б декілька помилок в житті, від яких хотілося б захистити дитину. Буває, ми навіть не даємо дитині чимось займатись, бо вже боїмося ймовірної поразки. І це зовсім не правильно. Звичайно, порада вчитися на чужих помилках дуже добре звучить, але, є лише гарною теорією. Для нас таке завдання майже непосильне. Якщо щось і вийде, то лише частково. Тільки подумайте, який це важкий процес: вникнути в контекст ситуації, чітко вловити мотивацію, виділити неправильну поведінку і глибоко перенести це на себе і свої можливі дії. В мене вже голова обертом, адже завдання не з легких. Хоч це і можливо, але дуже важко. Навіть для нас з вами, не кажучи вже про дітей. Та все ж, що робити, щоб діти допустили менше помилок?
Існує два взаємодоповнюючі способи: дозволити зробити помилку і поговорити про її наслідки. Перший варіант має на увазі обрати вдалий час, коли помилка буде найменш болючою для дитини і не заважати їй помилитися. Якби ми ніколи не падали в дитинстві, то навряд чи навчилися б ходити. Краще дозволити дитині падати в маленькому віці, доки це падіння безпечне, ніж вона відкриє для себе всю «красу» невдалого приземлення після двадцяти років. Хай дитина робить помилки в дружелюбному та контрольованому середовищі, перед тим як почне їх робити там, де не варто сподіватися на чиюсь допомогу. Пізніше, можна поговорити про наслідки, що було зроблено не так, хто і чому постраждав. Так ви допоможете дитині зробити правильні висновки, переосмислити поведінку та заспокоїтись після програшу. Розмова про наслідки не менш важлива, ніж сама можливість помилитися.
Якщо ви хочете застерегти дитину від вживання алкоголю, покажіть їй фільм, у якому демонструються наслідки впливу алкогольних напоїв на людину, та поговоріть про це. Ключове слово – поговорити. Не прочитати мораль, а дійсно вступити в рівноправний діалог, вислухати думки дитини на цей рахунок, її відчуття. Для такої розмови добре підходять подібні запитання: «Як можна було вчинити по-іншому?», «Чи є в такій ситуації щось хороше?», «Що б сталося, якби…?». Всі ці питання є відкритими, вони змушують думати та розгорнуто пояснювати свою позицію, що дасть вам можливість краще зрозуміти бачення одне одного.
Не заважати дитині самостійно планувати своє життя
Зазвичай, батьки турбуються про дитину, підштовхуючи її йти певним шляхом, прийняти «правильне» (звичайно, на думку батьків) рішення, спілкуватися з «правильними» людьми. Але де тут турбота? Більше схоже на контроль, прояв невпевненості та забезпечення власних інтересів. «Ми вирішили, що наш син стане футболістом», «моя дочка буде стоматологом», можна назвати ще багато подібних варіантів. Звичайно, це все робиться з найсвітліших мотивів, на благо дитині, бо ми вже трохи пожили, бачили життя. А хтось, власне, питав дитину, чого вона хоче, що їй цікаво?
Таке передчасне планування вважається виявом непевності, прагненням тримати все під контролем. Ніхто не знає, що буде далі, а так ми намагаємось зробити завтрашній день трошки більш зрозумілим і безпечним. Звідси і всі очікування стосовно дитини, фантазії про ідеальне життя, в які ми намагаємось її «запихнути». Та пам’ятайте, це лише ваші замисли і нічиї більше. Здійснивши їх, ви задовольните тільки себе, а ваше чадо проживе не своє життя.
Керуватись в житті бажанням принести «невиправне добро» – не завжди правильна стратегія. Краще зайвий раз подумайте, які наслідки будуть у ваших діях та чи є в них справді необхідність.
Бути відкритими
Закритість має багато проявів і в основі кожного лежить страх перед тим, які ми є насправді. Розглянемо такий приклад: заховати від дитини щось, щоб не взяла. Мої батьки ніколи не приховували від мене де лежать гроші. Деколи, вони навіть рахували їх біля мене. Це не було чимось забороненим. Тому, я ніколи й не мала думки їх викрасти. Якщо виникала потреба – просила дозволу в батьків. Коли вдома немає табу на будь-яку тему, можна спокійно вирішити будь-яке питання. І з пошуком схованого подарунку перед днем народження теж.
Ще один цікавий вид укривання – сказати, що все чудово, в той час як це зовсім не правда. Напружена атмосфера вдома добре відчувається. Дитина чудово розуміє: тут щось не так. Запитує у дорослих, і у відповідь чує, що все нормально. Замість того, щоб заспокоїтись, дитина починає нервувати ще більше, адже добре бачить, що навколо все зовсім не нормально, а якщо батьки починають брехати, то ситуація вже «пахне смаженим». Та до того ж, відчуває себе непотрібною і забутою. Можна ж просто сказати, що тепер ми економимо, бо треба збирати гроші на ремонт кухні. Просто, словами через рот. Сісти і обговорити, на чому ми готові заощаджувати, від чого можемо відмовитись. Нічого страшного немає і в розмовах про смерть чи важку хворобу. Дитина також має право знати, що дідусь захворів, і ми зараз поїдемо та завеземо йому їжу, а також побудемо з ним трошки. Намагаючись захистити від правди життя, ми передаємо дітям наші страхи. Тепер вони теж бояться смерті, хвороби та фінансової кризи.
Як бачите, намагання захистити дитину від реальності і зробити її життя максимально безпечним, не завжди є хорошою та благородною ціллю. Деколи важливо дати їй можливість обпектися на власному досвіді, бо лише тоді дитя стане більш підготовленим та сильним. Справжнє завдання батьків – не забирати життєвий досвід у своїх дітей, а допомогти їм долати труднощі, робити висновки з помилок та вставати після падінь. Сподіваємось, перелік особливостей виховання наштовхне вас на нові ідеї та допоможе покращити власні виховні методи.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/osoblivosti-vixovannya-ditej/.
Напишить повідомлення