Дитина в дисфункциональной сім’ї

Дисфункціональні сім’ї – це «осередки суспільства», атмосфера яких сприяє неадаптивній та деструктивній поведінці когось із її членів. У дисфункціональній сім’ї складаються умови, в яких утруднений або взагалі неможливий особистісний ріст та розвиток.

Ознаки дисфункціональності найчастіше спостерігаються в сім’ях, в яких:

• хтось страждає алкогольною, наркотичною або іншими залежностями;
• один або обидва дорослих члени сім’ї має хронічне соматичне захворювання або психічний розлад;
• один з батьків гине або батьки розлучаються, а другий не здатний впоратися з ситуацією і адекватно піклуватися про дитину;
• з емоційним або фізичним насиллям;
• занадто суворим підпорядкуванням релігійним правилам та нормам;
• усиновлена ​​дитина не в повному обсязі прийнята іншими близькими.

Дана проблема має широкий контекст, оскільки залученими в неї стають всі члени сім’ї. Найбільш далекосяжні наслідки така ситуація має для дітей, які ростуть у сім’ї з порушеним функціонуванням в одній або декількох областях. У дитини в цьому випадку може блокуватися потреба в зростанні, змінах та самоактуалізації. Тому особливу важливість набуває тематика формування та розвитку особистості в дисфункціональних сім’ях.

Роль сім’ї у формуванні особистості

Роль сім’ї у формуванні особистості незаперечно велика. Для кожної людини родина є і першою соціальною групою, і першим середовищем спілкування, і плацдармом її розвитку. Але, що найбільш важливо, саме в сім’ї дитина вперше переживає досвід прийняття, відчуває себе коханим та потрібним.

Також батьківська сім’я є для людини своєрідним зразком того, як необхідно будувати власне сімейне життя. Те, наскільки відкритим у відносинах з чоловіком потрібно бути, чи потрібно приховувати свої почуття, або, навпаки, активно висловлювати їх, наскільки ласкавим або суворим батьком потрібно бути – всі ці уявлення ми вбираємо «з материнським молоком», на основі досвіду життя у батьківській сім’ї.

Те, наскільки успішно людина зможе будувати різні відносини і наскільки широким виявиться її «запас» соціальних навичок, теж залежить від батьківської сім’ї. Спостерігаючи за взаєминами батьків з іншими людьми, дитина переймає багаж різних навичок, якими можна користуватися в процесі взаємодії із зовнішнім світом, а також вчитися спілкуватися з іншими людьми та успішно вибудовувати з ними відносини. Як видно, сім’я грає ключову роль у формуванні особистості, і це обумовлює важливість проблеми розвитку дитини в так званих дисфункціональних сім’ях – у сім’ях, де зникла атмосфера щастя, а батьки виявилися нездатні забезпечити своїм дітям належне прийняття та любов.

Одним з найбільш ілюстративних варіантів дисфункціональної сім’ї можна назвати сім’ю, в якій хтось із батьків страждає від алкогольної залежності.

Формування особистості в сім’ї алкоголіка

Майже всі сім’ї, в яких один з батьків є алкоголіком (так само, як у випадку наркотичної залежності, психічного захворювання та ін.) можна вважати дисфункціональними. Здорове родинне середовище для розвитку дитини руйнується в таких сім’ях по ряду причин.

• По-перше, батьки, які страждають на алкоголізм, виявляються нездатними виявляти щиру турботу про близьких людей, дарувати їм прийняття і тепло. Діти в таких сім’ях не можуть відчути себе по-справжньому улюбленими та потрібними: від батька-алкоголіка справжньої любові і батьківської турботи не дочекаєшся, а другий з батьків, як правило, настільки стурбований фінансовими, сімейними та іншими проблемами, що для дитини у нього не залишається ні сил, ні ресурсів.
• По-друге, залежні від алкоголю люди, як правило, не відчувають співчуття до інших. А власних дітей і зовсім можуть сприймати лише як перешкоду такому способу життя, до якого вони прагнуть. Найчастіше батьки в дисфункціональних сім’ях намагаються відіслати дитину геть – віддати на виховання родичам або вислати в інтернат.
• По-третє, у членів сім’ї алкоголіка розвивається боязнь спонтанного, щирого вираження своїх емоцій. Спонтанність почуттів часто може бути небезпечною: в стані сп’яніння людина практично будь-яке вираження почуттів або поведінку може розцінити як провокацію, і тоді іншим членам сім’ї загрожує перспектива сварки і навіть побиття.

Подібну історію повідала одна клієнтка. Напиваючись, її батько легко піддавався люті та жорстоко бив матір, а якщо дочка підверталася «під гарячу руку» – то і її. Найчастіше дівчинці доводилося швидко бігти до сусідів та просити їх зателефонувати до правоохоронних органів. Однак до приїзду міліції батько вже заспокоювався і засинав, а мати говорила співробітникам правоохоронних органів, що вони одна сім’я і самі розберуться. В результаті, дівчинка жила в постійному страху, побоювалася відкрито висловлювати свої почуття і зробити «щось не те». Від батька вона ніколи не бачила ні щирої любові, ні прийняття. Уже ставши дорослою, вона успішно вийшла заміж, але постійно вимагала від чоловіка підтвердження своєї лояльності та любові, а при виникненні будь-яких розбіжностей в думках відчувала себе трохи відкинутою.

Особливості формування особистості: особливості дітей з дисфункціональних сімей

Життя в дисфункціональній сім’ї дається взнаки навіть через багато років, обумовлюючи особливості формування особистості та розвитку особистісних особливостей дітей з таких сімей. До особистісних особливостей, які формуються в результаті життя в дисфункціональних сім’ях, відносять наступне:

• Тотальна недовіра та сприйняття оточуючих людей як джерела загрози. Такій людині буде дуже складно навчитися довіряти близьким людям, а їм, в свою чергу, доведеться постійно доводити свою любов і прихильність, виявляти лояльність та абсолютне прийняття.
• Виникнення гніву у відповідь на будь-які ситуації, які оцінюються як неприйняття або відкидання з боку близьких людей. Можливі прояви сильних ревнощів в ситуаціях, коли партнер виявляє ознаки прихильності до інших людей. Також цим людям буде властива крайність в плані дистанції з близькими людьми: проявлятися ця особливість може або в надмірному дистанціюванні (емоційному або поведінковому) або ж в тотальному контролі за життям партнера та інших членів сім’ї.

• Складнощі з щирим та спонтанним вираженням своїх почуттів – ще одна особливість людей, які виросли в дисфункціональних сім’ях. Співіснування дитини в такій сім’ї сприяє тому, що людина замикається в собі, починає відчувати труднощі в емоційній експресії та вираженні співпереживання по відношенню до інших людей.
• Відчуття власної непотрібності, нікчемності та меншовартості. Без досвіду прийняття в ранньому дитячому віці з боку батьків у людини формується базове почуття непотрібності, відчуття внутрішньої порожнечі.
• «Чорно-біле мислення» або життя згідно з правилом «отримати все або нічого». Така людина починає висувати дуже високі вимоги до оточуючих і, в першу чергу – перед самим собою. Недосягнення завищених цілей призводить до розчарувань та знецінення.

Таким чином, «спадщина» дисфункціональної сім’ї може переслідувати людину довгі роки потому, проявляючись в особливостях поведінки та особистісних особливостях. За умови прийняття з боку партнера і близьких ця людина може навчитися вірити людям та має шанс відчути сімейне щастя. Однак для цього потрібно багато часу, терпіння та любові.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/osoblivosti-rozvitku-ditini-v-disfunkcionalnoj-simii/.