Особливості комунікації в сім’ї психічно хворого

Успіх лікування і реабілітації психічно хворої людини залежить не тільки від важкості його захворювання і особистісних особливостей, а й характеру взаємовідносин з родичами і соціумом. При сприятливому оточенні людина буде більш збереженою і адаптованою, зможе пристосуватися до повноцінного життя, незважаючи на свою хворобу.

Ми розглянемо приклади неправильних варіантів комунікації всередині сім’ї людини,що страждає на психічну хворобу, їх вплив на добробут пацієнта, а також способи усунення патологічних видів взаємовідносин.

Подвійний затиск

Найчастіше при міжособистісній комунікації одна людина дає іншій вказівки, які неможливо виконати, оскільки обидва варіанти дії будуть суперечливими і взаємовиключними.

Це відбувається не тільки у відносинах здоровий родич – хворий. «Подвійний затиск» характерний для багатьох сімей з проблемами у вихованні дітей. Наприклад, мати хоче, щоб її дитина була ближче до неї, любила і виконувала всі вказівки. Разом з тим, акцентується увага на необхідності до самостійності, мужності, особистої відповідальності за прийняття рішень. Такий підхід створює амбівалентні (суперечливі), подвійні тенденції, не дає чіткого розуміння ситуації. Люди, які інтенсивно піддавалися подібній дії, мають високий ризик до подальшої алкоголізації, наркоманії, розвитку фобій, підвищеної тривожності або формування адиктивної (залежної) поведінки.

Феномен «подвійного затиску» також присутній і по відношенню до психічно хворої людини. Особливо в тих випадках, коли здоровий родич володіє винятковим авторитетом і не здатний приймати критику в свою сторону. Наприклад, хворий на шизофренію пізно повертається додому, не встигнувши вчасно прийняти таблетки. Його батько знає, що медикаменти потрібно давати через годину після вечері. Однак якщо хворий почекає годину, то засне пізніше, і його режим буде порушений. Батько не хоче миритися зі станом речей і приймає рішення для хворого сина здійснити дві речі одночасно: прийняти таблетки і лягти спати, не повечерявши. Природно, що син прокидається вночі, щоб поїсти, так як відчуває голод. В результаті режим сну порушений, відбувається конфлікт з батьком, а хворий відчуває власну провину і хвилювання з цього приводу.

Тут ми бачимо ситуацію з двох сторін. Пацієнт з шизофренією знаходиться в тісних взаєминах з батьком. Він бачить в ньому непохитний авторитет і тому не може здогадуватися, що робить його суперечливі вказівки, які призведуть до порушення режиму. Тому відчуває дискомфорт, нерозуміння ситуації, перебуваючи в глухому куті і не маючи можливості прийти до раціонального рішення. Це ще більше погіршує психічну рівновагу такої людини, змушує його думати парадоксально або уникати вирішення проблем.

З іншого боку, порушуються відносини в родині, відбуваються конфлікти через нерозуміння. Також часто і сама людина, який ініціює феномен «подвійного затиску», не впевнена в правильності своїх вказівок, вона відчуває свою неправоту, проблема негативно позначається і на ній.

Особенности коммуникации в семье психически больного

Виходом з таких конфліктів є раціональна комунікація між членами сім’ї і психотерапевтична робота. Необхідно проговорити і усвідомити ситуацію подібного роду, вдатися до оцінки зі сторони (наприклад, при розмові з психотерапевтом), зрозуміти стимули, які рухають людиною при накладенні на хворого «подвійного затиску». Це допоможе в майбутньому уникати подібних проблем, знаходити єдине, найбільш раціональне рішення.

Розвиток дитячо-батьківських відносин у хворого психічним захворюванням

Незважаючи на серйозність психічного захворювання, не слід повністю усувати людину від зв’язків зі своїми дітьми. Адже сам факт хвороби не є перешкодою до виховання, так як слід враховувати важкість, характер перебігу і особистісні особливості людини з патологією. Найчастіше такі люди мають нереалізований потенціал, який не використовується через неправильну модель сімейних відносин.

Особенности коммуникации в семье психически больного

Хворим, які страждають психічними захворюваннями набагато важче виховувати дитину, адже це вимагає значних фізичних і душевних витрат, що іноді просто неможливо (наприклад, при апатичних змінах у хворих на шизофренію). Зайве перенапруження в подібних випадках може призвести до погіршення стану.

Разом з тим діти вимагають належного догляду, годування, вирішення соціальних питань. Тому у вихованні беруть участь родичі батьків. Тут події можу розвиватися несприятливо за двома напрямками:

  • Переоцінка можливостей психічно хворого і ставлення до нього, як до здорового;
  • Занижені вимоги до людини, поблажливість, фактично повне обмеження.

У першому випадку родичі не розуміють, що хворий психічним захворюванням, зокрема, шизофренією, змінився. Він не є тією особистістю, якою був до дебюту (початку) захворювання. Тому часто неповноцінне виконання своїх обов’язків по відношенню до дитини може трактуватися як лінь або нелюбов. Наприклад, мати хворої на шизофренію не може зрозуміти, чому її дочка перестала купувати продукти, готувати їжу і відводити сина в дитячий садок. Це порушує клімат в родині, призводить до розчарування і завищених вимог до людини.

У другому варіанті занижені вимоги ведуть до того, що поведінка хворого, апріорі, трактується як «погана». Відповідно, будь-який вчинок не буде правильним. Наприклад, мати критикує свою дочку за те, що вона стала погано готувати і їжа виходить несмачною, хоча хвора дочка ніколи не готувала добре або це – інший варіант, коли кулінарні здібності погіршилися після перенесеного загострення. Це відбувається без конструктивної критики, без прояснення людині неточностей в його кулінарні здібності. Без підтримки і роз’яснення хворий відчуває себе ще більше неповноцінним і» йде в себе», перестаючи отримувати новий досвід, який йому так необхідний для соціалізації.

Як вчиняти в подібних випадках? Перш за все, не потрібно пред’являти до хворого надмірні вимоги, однак, слід не брати всю відповідальність на себе, даючи людині ту ступінь самостійності, яка адекватна її можливостям на даний період.

Критику слід замінити підтримкою, поясненням помилок і причин труднощів, що виникли. Це дасть можливість людині адекватно оцінювати свої здібності, а також працювати над собою. Тут необхідно ще раз торкнутися такого питання, як синдром неспроможності, який виникає і може спостерігатися або у всіх, або у більшості хворих, які перенесли загострення – шизофренічний психоз. Неспроможність згодом проходить, і хворий на шизофренію може виконувати ті ж соціально-побутові функції, як раніше до перенесеного останнього психозу.

Дуже важливо підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці хворого, навіть найнезначніші. Будь це приготування сніданку дитині або допомога їй у вирішенні домашнього завдання. Пам’ятайте, що пацієнтові з психічним захворюванням це дається важко, і негативна критика в його сторону буде блокувати всі починання.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено