Обов’язки матері: не тільки їжа, але й турбота, ласка та увага

Обязанности матери: не только еда, но и забота, ласка, внимание

Яке місце займає в житті людини мама? До середини минулого століття матерів розглядали лише як об’єкт постачання дитини їжею та необхідними для існування умовами. Пізніше стало ясно, що обов’язки перед дитиною на цьому не закінчуються: вона потрібна для любові, турботи та ласки, особливого емоційного контакту з дитиною. Доказом цього стала загибель дітей, яких надовго поміщали в лікарняні умови, ізолюючи від матері. А також, експерименти психологів, які доводять необхідність навіть поганої мами.

Родительские обязанности матери

Відсутність ласки, відмова втішити немовлят, які плачуть, мінімум контакту з батьками – раніше саме такий стиль виховання вважався правильним. І, відповідно, саме такі обов’язки вважалися правильними для матерів): в ХІХ-ХХ століттях про це були популярні роботи американського педіатра Лютера Холта.

Психологи-біхевіористи пояснювали зв’язок дитини і матері примітивно: дітей тягне лише за калоріями, які жінка дає при годуванні. А фрейдисти вважали, що Его немовляти розвинене недостатньо, щоб контактувати з чимось, крім материнських грудей.

Такі погляди привели до жертв: діти вмирали в лікарнях через «госпітальний синдром». В ті часи малюків намагалися поміщати в стерильні умови, а маму допускали ненадовго – раз в тиждень. Від цих методів лікування смертність зростала. Однак, в лікарнях для бідних діти менш піддавалися шкоди госпіталізації: все тому, що їх виходжували за допомогою тепла, турботи і доброти.

Ставлення до материнства почало змінюватися лише в 50-х роках минулого століття. Коли британський психіатр Джон Боулбі в своїх роботах «Прихильність і втрата» заявив, що дітям потрібні турбота, ласка і любов. Інакше, ставши дорослою людиною, «недолюблена» дитина буде і сама не здатною до любові.

Обязанности матери: не только еда, но и забота, ласка, внимание

Ці ідеї пізніше «підхопив» і почав підтверджувати експериментально американський психолог Гаррі Харлоу.

Наприклад, коли позбавлені мами мавпи мали вибір між двома варіантами її «заміни». Перший варіант був дротове тіло з пластиковою головою мавпи та пляшкою з молоком. А другий такий же, але обгорнутий м’якою тканиною, і без молока. Результати експерименту зруйнували всі колишні переконання: дитинчата вибирали плюшеву маму.

Обов’язки матері в сім’ї

Одним, дуже жорстоким для мавп, експериментом Харлоу підтвердив важливість спілкування дитини з матір’ю, а пізніше з однолітками.

Він ізолював новонароджених приматів від будь-якої взаємодії з живими істотами на місяці, а то й роки після народження – тобто, позбавив самок можливості виконати свої обов’язки по відношенню до дитинчат. Через необхідну кількість часу їх повертали в мавпяче суспільство і спостерігали за поведінкою. На деяких піддослідних експеримент вплинув дуже сумно: вони ставали схожі на аутистів, сиділи на самоті, розгойдуючись або обіймаючи себе за плечі. Решта проявляли дивні речі в сприйнятті себе та інших в суспільстві. Наприклад, могли нападати на альфа-самців, а перед мавпами менше їх самих «схилялися».

Адже поруч з ними не було мами, яка б пояснила що добре, а що погано, і як потрібно себе поводити.

Приклад того, як мати навчає дитину ос новам поведінки в суспільстві (що являється одним із обов’язків матері), описав Роберт Сапольский- американський нейроендокринолог, професор біології, неврології і нейрохірургії в Стенфордському університеті. Під час вивчення поведінки павіанів в Кенії він зауважив наступну ситуацію. Дві самки різних рангів одночасно народили дочок. І коли мавпочка із нижчого класу, захотіла подружитися зі своєю більш гідною ровесницею, мама її зупинила, давши перший урок поведінки. Така нерівність збереглася між двома мавпами до старості.

Обязанности матери: не только еда, но и забота, ласка, внимание

Якщо мати не виконує батьківські обов’язки або чому ми любимо поганих людей?

Для того, щоб визначити, як матері, які не досить добре виконують свої обов’язки по відношенню до дитини, впливають на її розвиток, дослідники проводили численні експерименти.

Американські вчені Джон Донохью і Стівен Левітт встановили незвичайний взаємозв’язок. Автори порівняли рік легалізації абортів в різних штатах та демографічні показники злочинності. І прийшли до такого висновку: в штаті, де ввели право матері позбутися небажаної дитини, рівень злочинності падав через 20 років. Адже є різниця між вихованням дитини, якої не хотіли, та вихованням, яке дає любляча мати?

Але один з експериментів Харлоу показав: дітям необхідна будь-яка мама. Навіть та, яка доставляє проблеми. Мавпочкам знову замість мами надали дротяний манекен. У ньому був вбудований пульверизатор, який випускав в груди маляті струмінь повітря, коли те намагалось притулитися.

Проте, маленькі мавпочки продовжували терпляче «обіймати» манекен мами. Незважаючи на те, що отримували негативний стимул. Точно так же терплять поганих матерів і людські діти, шукаючи в них любов та підтримку. Чим же можна пояснити такий мазохізм? Адже це проявляється не тільки у відносинах дітей і батьків. Ми часто даємо себе мучити людям, яких любимо.

Нейробіолог Регіна Салліван проводила досліди на щурятах. Тварини при виникненні певного запаху отримували удар струмом. У щурів – підлітків активізувалася мигдалина, виділялися глюкокортикоїди, і вони уникали запаху. А ось у зовсім маленьких щурят такого не відбувалося. Вони все-одно тягнулися до запаху.

Пояснюється це впливом глюкокортикоїдів на мозок. Наднирники щурів-малюків, при наявності поруч мами, перестають виділяти цей гормон для того, щоб мозок краще розвивався. Але саме він змушує їх уникати небезпеки.

Мама ніби блокує виділення глюкокортикоїдів, і всі обов’язки по захисту дитинчат перекладаються на неї. Тому навіть, якщо вона сама буде джерелом неприємностей, малюків все одно буде тягнути до матусі.

Все це пояснює те, чому люди, яких кривдили в дитинстві, в дорослому віці шукають таких же кривдників для любові. Або ж раціоналізують пережиту біль, сприймаючи це як щось правильне, щоб не відчувати жаху. Саме тому жертви самі в подальшому можуть приміряти на себе роль гвалтівника, вважаючи це нормою. Наприклад, дівчинка, вихована жорстокою матір’ю, може надалі стати такою ж для своїх дітей, думаючи, що робить їм на благо.

Марія Величко
Марія Величко 174 Articles
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено