Норма у психології

Норма в психологии

Нерідко люди кажуть про когось, що він – людина не нормальна, чи використовують цей епітет до будь-яких дій оточуючих, навіть не задумуючись про те, за якими критеріями людські вчинки, слова або навіть думки можна розсортирувати на нормальні та не нормальні. Здавалося б, що психологія – наука про прояви психіки, повинна мати відповідь на це питання. Але не все так просто: чіткого визначення, що таке норма, в психології бути не може.

Поняття норми у психології

Не дивлячись на багаточисленні теорії, концепції та дискусії, поняття норми у психології досі одно з самих гнучких та нестійких понять. Зигмунд Фрейд, Карл Роджерс, Лев Виготський, Джон Уотсон – усі вони запропонували своє розуміння про рамки нормальності, але жодна з їх ідей так и не закріпилася у науковому суспільстві як єдина правильна. А німецький психолог та філософ Вільям Штерн стверджував, що ніхто не має права казати про анормальність того чи іншого індивіда, навіть якщо його риси не притаманні більшості. Саме через це поняття норми у психології не має свого усталеного визначення.

Різновиди норм у психології

Для того, щоб хоч якось категоризувати та прояснити це не просте питання, вчені домовилися створити кілька різновидів норм:

– статистична;

– соціальна;

– функціональна;

– ідеальна;

– індивідуальна.

Статистична норма

Статистична норма має лише один критерій, а саме – більшість, якій властива конкретна ознака. Для її визначення існує так званий нормальний розподіл, який представляється у вигляді кривої К. Ф. разметкаГаусса.

Норма в психологии

Суть полягає в тому, що крайні значення зустрічаються набагато рідше, ніж середнє, яке і вважається стандартною, статистичної нормою.

Проблема такого варіанту полягає в тому, що ознака, яка зустрічається частіше, не обов’язково є однозначно позитивною та не несе більшої продуктивностіразметка. Наприклад, при посттравматичному стресовому розладі ризик спроби суїциду збільшується до 38%. Звичайно, можна сказати, що самогубство при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) – це статистична норма. Однак, чи є це тією самою нормою, що виправдовує бездіяльність? Авжеж ні.

Соціальна норма

Нерідко правильність поведінки людини вимірюється тим, наскільки соціально-прийнятними є її вчинки. Найнаочніше прояви цього типу норми (соціальної норми) можна побачити при формуванні гендерних стереотипів. Маленьким хлопчикам дарують іграшкові машинки та солдатиків, а дівчинкам – ляльок та пластиковий чайний сервіз. Багаточисельні дослідження вже показали, що спочатку діти обирають собі іграшки, не відповідні до їх гендеру, з такою ж частотою, як і ті, що умовно йому відповідають. Пізніше перевагу до відповідних іграшок формується у дітей завдяки підказкам родичів.

Соціально-прийнятні стандарти не можна вважати нормами психічного здоров’я та благополуччя з тієї причини, що вони здебільшого були сформовані сотні років тому та не завжди можуть відповідати запитам сучасного члена суспільства, тому є причиною розвитку невротичних розладів. Однак, суспільна свідомість сама по собі відносно ригідна та неповоротка, тому, багато соціальних стереотипів, які за своєю суттю представляють пережиток минулого, існують до цих пір. А особистості, які не згодні жити за незрозумілими та невідповідними для них правилами, стають вигнанцями. Як приклад, люди з гомосексуальною орієнтацією, які ніяк не заважають благополуччю того чи іншого суспільства.

Функціональна норма

Наступний вид – функціональна норма. Загальним її критерієм є продуктивність. Зигмунд Фрейд під цим поняттям мав на увазі здатність підтримувати стосунки та працювати у доволі тривалому відрізку часу, при цьому не відчуваючи сильного дискомфорту. Але такий підхід випускає з виду індивідуальні особливості людини. Усі люди різні, та те, що одна людина може виконати з легкістю, інша вже не зможе реалізувати. Інтроверти нерідко швидко гублять друзів чи зовсім не можуть вибудувати міцні стосунки з іншими людьми, через те що ті почувають себе позбавленими уваги. Однак, з особистістю настільки ж інтровертованою, як і вона сама, взаємодія буде куди легше, а, як підсумок, відносини будуть більш міцні.

У людини забагато індивідуальних особливостей, щоб стверджувати її нефункціональність, грунтуючись на результаті діяльності цієї особистості у якомусь єдиному конкретному середовищі. разметкаАдже існують люди, наприклад, яким легше працювати у першій половині дня, а є інші, куди більш продуктивні у вечірні часи.

Норма в психологии

Ідеальна норма

Ідеальною нормою зазвичай називають деякий універсальний зразок людського щастяразметка. Спробами її позначення є піраміда А. Маслоу, а також образ самоактуалізованної особистості К.Роджерса. Ці психологи створили конкретний перелік характеристик, притаманних високофункціональним людям – ідеалу, до якого повинно прагнути усе людство. Подібна утопія зазнає свого краху, зіштовхуючись з загальновідомим фактом: те, що зробить щасливим одного, не обов’язково стане джерелом психічного благополуччя для іншого. Таким чином, людина може витратити величезну купу часу на досягнення штучно створеного ідеалу, але не буде задоволена бажаним результатом.

Індивідуальна норма

Інвідуальна норма (її також називають суб’єктивною) має на увазі порівняння якихось рис окремої людини не з іншими особистостями, а з тим, до чого вона прагне. Будь-який кваліфікований спеціаліст, будь то психолог чи психотерапевт, завжди орієнтується на запити клієнта, а не на власні уявлення про те, щоб він виправив у того хто сидить напроти в його кабінеті. Індивідуальні станПостійно слідкуючидарти виражаються у прагненні людини до абсолютно різних результатів у відмінних аспектах життєдіяльності. Саме тому таке поняття, як індивідуальна норма, не може вважатися науковим, адже сформулювати навіть якісь базові критерії такої норми не уявляється можливим.

Норми особистості у психології

Проблематика норми особистості у психології є важливим питанням у різноманітних аспектах життя не тільки конкретної людини, але й суспільства загалом.

Людям властиво доволі часто думати про те, чи не вийшли вони за рамки будь-якої норми, найчастіше соціальної. Постійно слідкуючи за тим, як їх сприймає суспільство, більшість забуває про власні потреби. Це призводить до плачевних наслідків, починаючи з незадоволеністю життям, та закінчуючи психічними захворюваннями. Несумлінно, дотримуватися суспільних правил важливо, однак, не варто завищувати їхній пріоритет. Коріння проблеми криється у відношенні самого соціуму до усталеної норми. Адже тих, хто порушує правила, прийнято засуджувати, сторонячись цих людей. Таким чином, суспільство само створює сприятливе середовище для можливого виникнення психічних розладів.

Існує також діаметрально протилежна картина – ігнорування виходу за поріг норми. Маються на увазі ті випадки, коли людина несвідомо ігнорує або ж просто не помічає той факт, що вона або його близькі вийшли за межі. Особливо трагічно це у тому випадку, коли справа йдеться про порушення психічного здоров’я. Найчастіше це трапляється через страх засудження. Так, наприклад, багато матерів дітей з особливими потребами ігнорують дисфункцію якихось психічних процесів малюка, переконуючи себе, що з ним усе в порядку. Це може спостерігатися також у більш старшому віці, коли змінюється поведінка уже дорослої дитини, яка починає відособлюватися та перестає спілкуватися, говорить про те, що її переслідують чи підслуховують, а батьки ігнорують проблеми психіки тому, що не готові звернутися за допомогою до психотерапевта чи психіатра. Причиною можуть бути багато чинників, але результат один – перш, ніж матір усвідомить, що дитині потрібна допомога, прояви захворювання починають посилюватися. Лікувати дитину стає складніше, ніж якби батьки звернулися раніше.

Така ж ситуація простежується і з дорослими людьми, які мають різного роду склад особистості, емоціонального фону або розумових процесів. Вони кажуть собі заспокійливі фрази, що все це тимчасово та скоро минеться, чи, знову ж таки, ігнорують факт того, що якісь порушення в області психіки заважають їм досягати своїх цілей та функціонувати у суспільстві, не потерпаючи через складнощі. Багато людей елементарно бояться йти до психіатрів чи навіть психологів тому, що бояться збитку своєї репутації. Результати такого зневаги до власного здоров’я та благополуччя не зрозумілі та не втішні.

Необізнаність суспільства на теми психічної норми призводить також до того, що потреба хворого у допомозі або ж не може бути реалізована, або ж просто знецінюється. Мало хто знає, як потрібно себе вести, коли бачать людину з загостренням (в психозі) або нападом страху чи паніки, чи того, хто ось-ось здійснить самогубство. Незнання, рівною мірою як і байдужість, призводить не до самих бажаних наслідків. Так, багато хто вважає, що депресія – це ніщо інше, як просто поганий настрій, капризи, невдячність чи невміння тверезо оцінювати себе або ситуацію. разметкаТому доволі часто це слово використовується без розуміння його істинного сенсу, а коли хтось хоче сказати, що в нього була саме клінічна депресія або ж субдепресія, оточуючи сприймають це як виправдання, але не причину.

Норма в психологии

Сумно також спостерігати, як деякі дорослі реагують на дітей з аутизмом або синдромом Дауна, особливо якщо враховувати, що ці діагнози у просторіччі використовуються як образиразметка. Багато батьків, що бачать на дитячому майданчику дітей з подібними захворюваннями, відносяться до них, як до джерела якоїсь жахливої інфекції, не підпускаючи до них своє чадо. Та проблема тут полягає не стільки в тому, що особливі діти будуть почуватися аутсайдерами, а в тому, що відсутність спілкування зі однолітками лише посилить їх захворювання.

Відхилення від норми, яке перестане бути відхиленням

Вирішення усіх проблем, що були перелічені вище, полягає у розповсюдженні інформації про те, що виходить за рамки того чи іншого типу норми. Адже саме необізнаність щодо великої кількості важливих факторів змушує багатьох відсторонятися від тих, хто так відчайдушно потребує допомоги та визнання себе, як повноцінного члену суспільства. Крім того, межі норми постійно розширюються, і це дозволяє багатьом людям, які в минулому були вигнанцями, успішно функціонувати у сучасному соціумі. Згадаймо про паралімпійців, наприклад.

Немалу роль у сприйманні таких людей грає мистецтво. Якщо через серіали, книжки та фільми показувати те, що відхилення від якихось стандартів та норм не каже про те, що ця людина погана, а що вона така ж як і всі, суспільство стане куди більш сприятливим середовищем для кожного з нас.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/norma-u-psixologiiyi/.

  

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено