Насильство: причини, види, прояви та шляхи протидії

Насильство проявляється різноманітними формами і не завжди обмежується фізичним нападом. Існують різні види насильства, які можуть мати непоправні наслідки, навіть якщо жертва не усвідомлює свою роль у цьому. Що насправді відбувається в таких ситуаціях? Сексуальне, психологічне, економічне та педагогічне насильство – всі вони є різними проявами одного явища, яке впливає на комунікацію з оточуючими, виховання та формування сімейних, а також особистісних цінностей. У цій статті ми розглянемо причини насильства, його види та прояви, а також поділимося рекомендаціями щодо боротьби з цим жахливим явищем.

Визначення насильства та його наслідки

Насильство – це умисне використання фізичної сили, влади або загрози її застосування проти себе, інших осіб, групи осіб або суспільства. Наслідки насильства можуть бути різноманітними, включаючи:

• фізичні пошкодження,
• смерть,
• психологічні травми,
• затримку розвитку,
• втрату різних видів ресурсів.

Насильство завжди спрямоване на об’єкт, тобто на конкретну особу або групу осіб. Відповідно, існують узагальнені категорії насильства, визначені типом об’єкта, до якого воно спрямоване.

Деякі з них включають:

• Насильство стосовно самого себе: це спроба завдати шкоди власному життю або здоров’ю, включаючи самогубство або самоушкодження.
• Міжособистісне насильство: це насильство, що виходить від іакшої особи або групи людей проти інших. Ця категорія пов’язана переважно з комунікацією і, на жаль, у сучасну епоху соціальних контактів багато з нас не раз стикались з таким видом насильства.
• Колективне насильство: включає насильство з боку держави, політичних груп або терористичних організацій.

Якщо ми будемо розуміти різні категорії насильства та їх наслідки, ми зможемо більш свідомо протидіяти цьому явищу та будувати суспільство, засноване на повазі, безпеці та турботі про інших.

Причини насильства – еволюційні, біологічні та соціальні

Наукові дослідження показують, що причини насильства можуть бути класифіковані у три основні категорії: еволюційні, біологічні та соціальні. Кожна з цих категорій вносить свій внесок у формування схильності до агресії та насильства у людей.

Еволюційні причини насильства

Ці причини пов’язані з біологічною та еволюційною історією людства. Вони формувалися протягом тривалого часу під впливом зовнішніх факторів та базових потреб, необхідних для виживання та розмноження. Ці базові потреби включають захист, пошук партнера, конкуренцію за ресурси та самозбереження. У ситуаціях, коли ці потреби не задовольняються, агресія може стати реакцією на захист своїх інтересів.

Біологічні причини насильства

Вони пов’язані з генетичними та спадковими факторами, які можуть впливати на схильність до агресії. Деякі люди можуть бути більш схильними до агресивної поведінки через особливості їх генетичного складу (особистісні особливості).

Деякі дослідження показують зв’язок між низьким рівнем серотоніну (нейрохімічної речовини, нейротрансмітера, що регулює настрій) і агресією. Інші дослідження показують зв’язок між підвищеним рівнем тестостерону та агресивною поведінкою.

Соціальні причини насильства

Тут розглядається взаємодія людини з соціальним середовищем. Соціальні фактори, такі як методи виховання, громадські норми, культурні цінності та умови проживання, можуть відігравати значну роль у формуванні агресивної поведінки. Наприклад, діти, які зростали в родинах, де переважає тиранія або зневага, можуть вирости більш схильними до агресії та насильства. Крім того, негативний соціальний контекст, такий як бідність, безробіття та порушення прав людини, може сприяти виникненню агресії та насильства в суспільстві.

Зв’язок із насильством п’яти базових потреб

Людина має п’ять основних потреб, які є невід’ємною частиною її життя:

1. Потреба безпеки та захисту. Ця потреба означає, що людина хоче відчувати себе у безпеці, як фізично, так і емоційно. Коли особа почувається захищеною, вона здатна взаємодіяти із зовнішнім світом без тривожності. Безпека дозволяє нам розвивати навички комунікації та захищати свої інтереси, коли це необхідно.
2. Потреба у прийнятті та безумовній любові. Людині необхідно відчувати, що її приймають та люблять незалежно від обставин. Ця потреба особливо важлива у ранньому дитинстві, коли формується почуття самоцінності та впевненості у собі. Знання про те, що нас приймуть будь-якого і любитимуть, дає нам емоційну стабільність та сприяє нашому психологічному благополуччю.
3. Потреба в унікальності та неповторності. Кожна людина прагне бути сама собою, виражати свою унікальність і бути прийнятою такою, якою вона є. Коли ми не відчуваємо свободи бути собою, виникають емоційні та психологічні проблеми. Необхідність приховувати свою справжність може призвести до неправильного ставлення до себе, недооцінки і навіть агресії.
4. Потреба у кордонах та дисципліні. Ця потреба пов’язана з необхідністю мати структуру, обмеження та правила у своєму житті. Коли ця потреба не задовольняється у дитячому віці, це може спричинити проблеми взаємодії з іншими людьми в майбутньому. Люди можуть стати конфліктними та виявляти неповагу до особистого простору інших.
5. Потреба автономії. Людині необхідна можливість приймати відповідальність за свої дії, виявляти самостійність та незалежність. Якщо ця потреба не задовольняється, можуть виникати труднощі у подоланні життєвих перешкод та розвитку особистої сили (здатності впливати на реальність). Автономія дозволяє нам почуватися впевнено та досягати своїх цілей.

Коли базові потреби людини не задовольняються, це може призвести до появи агресії та конфліктності. Тому важливо акцентувати нашу увагу на соціальних причинах розвитку агресії та насильства. На відміну від еволюційних чи біологічних причин, соціальні фактори піддаються зміні та перебувають під нашою відповідальністю. Це означає, що ми можемо створювати умови, що сприяють задоволенню базових потреб людей та запобіганню насильству в суспільстві.

Фази насильства

У дослідженнях виділяються п’ять фаз насильства, які допомагають зрозуміти його динаміку та розвиток. В описі деяких фаз наводяться приклади насильства однієї людини над іншою у конкретних ситуаціях, як приклад.

1. Фаза ініціації. Спочатку все може здаватися звичайним і нормальним, без ознак токсичності. Однак, протягом цього часу агресія починає накопичуватися всередині людини. Поступово настає наступна фаза.
2. Фаза загострення. У цій фазі спостерігаються різкість, дратівливість, можливо, навіть фізичне насильство, такі дії, які здавалися б не властиві цій людині раніше. Вони проявляються раптово і часто викликають шок та страх у жертви.
3. Фаза адаптації. На цій стадії людина, яка спричиняє насильство, намагається виправдати свою поведінку або дати пояснення своїм діям. Іноді провину може звалити на жертву, стверджуючи, що вона перебільшує або винна у тому, що відбувається.
4. Фаза компенсації. Цю фазу іноді називають “медовим місяцем”. Аб’юзер починає проявляти особливу увагу, дарує подарунки і просить вибачення за свої вчинки. Це може бути спробою відновити порушену рівновагу та пом’якшити наслідки своїх дій.
5. Фаза закріплення. Якщо цикл насильства не переривається, починається фаза закріплення, коли жертва поступово пристосовується та починає вважати такі відношення нормальними. Психіка перестає розпізнавати агресивну поведінку, як щось критичне чи неприйнятне.

Усі ці фази також називають “циклом насильства”. Однак, важливо усвідомлювати та розпізнавати ознаки агресора та ґвалтівника ще до того, як вони завдадуть значної фізичної чи психічної шкоди. Переривання цього циклу може бути складним завданням, тому важливо мати знання про дані фази та здатність розпізнати аб’юзивну поведінку, щоб захистити себе.

Фізичне насильство

Фізичне насильство є формою міжособистісних відносин, коли воно цілеспрямовано змушує людину опинитися у фізично та психологічно вразливому становищі, завдають тілесних ушкоджень чи не перешкоджають потенційній небезпеці. Щодо останнього, можна дати наступний приклад, коли існує реальна можливість запобігти фізичному насильству, але свідок нічого не робить, він також стає співучасником насильства.

Виникнення схильності до фізичного насильства обумовлено різними специфічними причинами.

• Модель виховання. Одна з найпоширеніших причин фізичного насильства пов’язана з вихованням та формуванням поведінкових моделей у ранньому дитинстві, які можуть зберігатися доти, доки не будуть усвідомлені та оброблені через психотерапію або поки не відбудуться сильні події, здатні змінити ці моделі поведінки та сприйняття реальності. Образливі слова та звернення з боку батьків, насильство в сім’ї або навколишньому середовищі, зневага до основних потреб дитини – все це є причинами розвитку негативних поведінкових моделей у дитячому віці.
• Особливості нервової системи та травматичний досвід. Біологічні чинники, пов’язані з проблемами контролю імпульсів, можуть стати другою причиною формування фізичного насильства, як під час дорослішання, так і внаслідок певних травматичних подій. Тип нервової системи відіграє також значну роль у цьому процесі, визначаючи ступінь стресостійкості, чутливість, здатність перемикатися між різними подразниками та утримувати фокус на подразнику без втрати ефективності.
• Взаємодія із соціумом. Остання причина пов’язана з негативним досвідом взаємодії із соціальним середовищем. Наприклад, фізичне насильство на робочому місці, позбавлення волі або придушення своєї індивідуальності можуть стати факторами, що сприяють виявленню фізичного насильства.

Фізичне насильство може набувати різних форм:

• Удари
• Поштовхи
• Щипки
• Укуси
• Нанесення навмисних опіків та переломів
• Ін’єкційні травми
• Подряпини
• Навмисне роздратування шляхом лоскотання
• Виривання волосся
• Фіксація у незручному положенні, зв’язування
• Відмова від запобігання фізичної дії на іншу людину.

Необхідно відзначити, що розпізнавання фізичного насильства зазвичай є очевиднішим, оскільки його результати явні. Однак є випадки, коли доказ факту насильства стає дуже складним, оскільки відбувається неочевидне фізичне насильство. Наприклад, навмисне роздратування шляхом лоскотання також вважається формою насильства.

Сексуальне насильство: форми вияву та способи боротьби з ним

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВОЗ), сексуальне насильство є широким поняттям, що охоплює будь-які сексуальні акти або спроби вчинити їх із застосуванням примусу проти сексуального об’єкта. Важливо усвідомлювати, що примус може виявлятися не тільки через фізичну силу в сексуальному контексті, але також може включати психологічний тиск, залякування та шантаж.

Існують різні специфічні причини сексуального насильства:

• Задоволення власних потреб. Деякі люди використовують сексуальне насильство, як спосіб задоволення своїх сексуальних бажань без згоди партнера.
• Патологія чи травматичний досвід. Деякі люди, маючи патологічні нахили або зіткнувшись із травматичним досвідом у минулому, можуть чинити сексуальне насильство.
• Культурні особливості. У деяких культурах можуть існувати норми чи звичаї, які сприяють прояву сексуального та емоційного насильства. Наприклад, спостереження за парою в їх першу шлюбну ніч у деяких ромських громадах може вважатися формою сексуального насильства.

Сексуальне насильство може набувати різних форм, включаючи:

1. Насильницький статевий акт чи сексуальні дії без згоди чи бажання обох партнерів.
2. Примушення до принизливих сексуальних дій таких, як фотографування або зйомка відео без згоди.
3. Порушення етичних норм зовнішнього вигляду, наприклад вимушення до непристойних дій чи сексуальних зображень проти волі людини.
4. Домагання та створення незручних ситуацій сексуального характеру, які порушують особисті межі людини.
5. Демонстрація статевих органів чи показ непристойних матеріалів тим, хто бажає таке бачити.

У разі сексуального насильства люди можуть реагувати на стрес у різний спосіб, включаючи бій, втечу або капітуляцію. Іноді люди не можуть з різних причин одразу усвідомити, що над ними відбувається насильство.

Якщо ви усвідомили, що над вами було скоєно насильство або ваш партнер чинить подібні дії, рекомендується:

• Документувати прояви насильства щодо себе, такі як неоднозначні повідомлення, аудіо або відео. Зібрана інформація може бути використана при зверненні до суду, якщо ґвалтівник не припиняє свої дії.
• Звернутися до суду чи поліції з зібраними доказами, щоб запобігти повторному насильству щодо вас чи інших потенційних жертв у майбутньому. Пам’ятайте, що важливим аспектом у запобіганні сексуальному насильству є невідворотність покарання за такі злочини.

Також важливо відзначити, що якщо ви знаходитесь у відносинах з партнером або опинитеся в таких відносинах у майбутньому, і якщо у вас немає бажання налагоджувати сексуальний контакт або приймати дотики з сексуальним підтекстом, ваше “ні” чи “я не хочу” є вагомим аргументом для того, щоб припинити чи не допустити цього. Взаємна згода та повага є основою здорових відносин.

Психологічне насильство

Психологічне насильство є одним із найпоширеніших та тонко проникаючим видом насильства. Психологічне насильство – це форма насильства, яка може викликати психологічну травму, тривожність, депресію та психологічний дискомфорт.

Розглянемо різноманітні форми прояву психологічного насильства.

1. Буллінг – соціальне переслідування однією людиною або групою.
2. Контроль – обмеження свободи дій.
3. Знецінення – приниження людини та її досягнень.
4. Ігнорування – відмова від комунікації з метою покарання.
5. Ізоляція – обмеження спілкування з оточуючими.
6. Шантаж – застосування загроз контролю над людиною.
7. Газлайтинг – заперечення адекватності суджень і почуттів партнера.

Як запобігти психологічному насильству? Ось деякі рекомендації:

• Сформулюйте ясне уявлення про власні цілі та цінності. Знання своїх цінностей та цілей допоможе вам встановити межі та визначити, що вам важливо у відносинах. Це допоможе краще зрозуміти, коли порушуються ваші кордони, та вирішити, які дії вжити.
• Розвивайте асертивність. Асертивність – це здатність виражати свої думки, почуття і потреби ясно та впевнено, при цьому поважаючи права та межі інших людей. Розвиток навичок асертивності допоможе вам встановити межі та відстояти свої інтереси у відносинах.
• Поліпшуйте комунікацію. Ефективна комунікація є ключовим фактором у запобіганні психологічному насильству. Намагайтеся відкрито та чесно обговорювати свої почуття та проблеми з партнером чи людьми навколо вас. Вчіться слухати інших і виявляти емпатію. Підтримуйте здорові та шанобливі взаємини.
• Підтримуйте свою самооцінку та самоповагу. Позитивна самооцінка та впевненість у собі допоможуть вам відстояти свої межі та не допустити психологічного насильства. Розвивайте здорову самооцінку, займайтеся саморозвитком та оточуйте себе людьми, які вас будуть підтримувати.
• Шукайте підтримку. Якщо ви відчуваєте, що зазнаєте психологічного насильства або у вас є підозри на його наявність, зверніться за підтримкою до довіреного друга, родича або професійного консультанта, такого, як психолог, психотерапевт або сімейний лікар. Підтримка та допомога з боку інших людей можуть бути важливими у процесі вирішення проблеми.

Важливо пам’ятати, що кожна ситуація є унікальною, і запобігання психологічному насильству вимагає індивідуального підходу. Якщо ви перебуваєте в безпосередній небезпеці або потребуєте термінової допомоги, зверніться за допомогою до місцевих правоохоронних органів або служб аварійної допомоги.

Економічне насильство: види та способи запобігання

Економічне насильство – це форма насильства, яка стосується позбавлення людини житла, їжі, одягу, майна, примусу до праці чи заборони працювати. Воно може виявлятися як у сімейних, так і у робочих відносинах. Цей вид насильства пов’язаний із встановленням влади, де одна сторона має значно більше ресурсів та авторитету, ніж інша. Часто жертва економічного насильства навіть не усвідомлює, що зазнає насильства.

Ось деякі форми прояву економічного насильства:

1. Встановлення статусу годувальника та піклувальника. Насильник акцентує увагу на тому, що він єдиний, хто забезпечує матеріальні потреби іншої людини, поступово обмежує її можливість самостійно реалізуватися.
2. Контроль фінансової інформації. Здійснюється контроль за всією фінансовою інформацією та обмежується доступ до неї.
3. Перешкода у здобутті освіти, зайнятості та медичній допомозі. Встановлюються перешкоди, які заважають жертві вчитися, знайти роботу чи отримати медичну допомогу.
4. Контроль над грошима та витратами. Насильник вимагає постійної звітності про витрати, контролює фінанси та витрати.
5. Обмеження використання власних ресурсів. Перешкоджається використання особистих ресурсів, вони вилучаються проти волі господаря, насильник краде чи продає особисті речі без згоди власника.
6. Відмова від виплати аліментів на утримання дитини. Це одна з форм економічного насильства, при якому спостерігається ухиляння від своїх зобов’язань щодо утримання дитини.

Як запобігти економічному насильству?

• Розподіл бюджету. Важливо навчитися відокремлювати кошти на побутові потреби та покупки від частки, що виділяється на власні потреби.
• Освоєння базових фінансових навичок. Постарайтеся опанувати основи фінансового планування та вміння вести бюджет.
• Освіта та працевлаштування. Інвестуйте у свою освіту та професійні навички, щоб мати можливість знайти роботу, яка забезпечувала би стабільний дохід.
• Звертайтеся за допомогою до фахівців. Обговорюйте фінансові та психологічні питання з професіоналами, які зможуть допомогти вам розібратися та надати підтримку.
• Вміння відмовляти. Не забувайте розвивати навичку говорити “ні” та відстоювати свої права.

Пам’ятайте, що економічне насильство є серйозною проблемою, і якщо ви або хтось, кого ви знаєте, стикається з цим видом насильства, зверніться за допомогою до відповідних організацій чи служб підтримки.

Як висновок, хочеться сказати: насильство – це форма комунікації, якій немає місця в цивілізованому суспільстві. Хоча повне викорінення насильства в найкоротший термін є непосильним завданням, ми повинні прагнути розпізнавати і запобігати йому на кожному етапі. Незважаючи на те, що повне звільнення від насильства може бути недосяжним для людства, це не означає, що ми повинні ігнорувати цю проблему.

Усвідомлення насильства та активні зусилля щодо його запобігання є ключовими аспектами нашої боротьби з цією проблемою. Це вимагає участі кожного члена суспільства, проінформованості про ознаки та форми насильства, а також підтримки тих, хто стикається з ним.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/nasilstvo-prichini-vidi-proyavi-ta-shlyaxi-protidiiyi/.