Мотивація людини: проблема насилля над собою

Багато людей скаржаться, що у нас народ сумний. Їдеш в метро – і не побачиш жодного щасливого обличчя, жодної посмішки. Всі похмурі, сумні, нещасливі. А чого ж ви хочете? Така особливість нашого часу. Коли робота, ненависне життя, постійний самопримушення до чогось … Це щастя людині не додає.

Багато людей живуть, немов заведені солдатики, живуть не своїм життям: займаються постійним насиллям над собою, ходять на ненависну роботу (про інтерес до роботи тут годі й говорити, сенс має лише грошовий мотив), живуть безпросвітно, без натхнення і надії. Живуть, не розуміючи, на що дійсно варто витрачати життєві сили і як мотивувати себе на досягнення бажаного.

Але чи варто цю проблему повністю списувати на особливості часу або менталітету? І чи можна якось поліпшити ситуацію?

Досить часто причинами поганого настрою і відчуття безрадісності можуть стати:

• Регулярне насилля над собою, самопримушення;
• Нереалізованість, відсутність руху в бік розвитку;
• Відчуття безсилля, неможливості змінити ситуацію, що склалася.

Насправді, ці три чинники є трьома сторонами однієї монети – в їх основі лежить відмінність між насиллям і зусиллям.

Проблема насилля над собою і мотивація

При слові «насилля» людина швидше представляє сцени бійок, побиття, коли насилля відбувається над кимось. Дуже часто люди забувають, що насилля може відбуватися і по відношенню до самого себе, причому відбуватися воно може постійно, і навіть несвідомо.

Насилля над собою – це ненависна робота, це будь-які дії, які не мають для Вас сенсу. Саме завдяки сенсу і проводиться різниця між насиллям і зусиллям: будь-яке зусилля має сенс, а насилля – безглузде. Зусилля – конструктивне, воно служить в ім’я досягнення значущих для людини цілей, а насилля – руйнівне, воно передбачає витрату зусиль заради чужих людині цінностей і непотрібних їй цілей.

Ще один критерій розмежування насилля і зусилля – спрямованість активності. Насилля може бути направлене і проти інших людей, і проти себе самого. Насилля взагалі іноді може бути різноспрямованим «станом душі» – людина і іншим не дає жити, і сама життя не знає. Зусилля ж може здійснюватися тільки самою людиною. Не можна змусити когось проявити зусилля – швидше вже, Ви проявите насилля по відношенню до іншої людини (змусите іншого зробити щось), і, в той же час, цей інший змушений буде проявити насилля по відношенню до себе (роблячи проти власної волі те, що Ви його змушуєте зробити).

Оскільки насилля над собою є деструктивним явищем, воно загрожує такими наслідками:

• Гнів і злість. Людина відчуває по відношенню до себе негативні емоції (злість, гнів, відразу і т.д.), оскільки змушує себе займатися справами, противними своїй натурі. Навіть якщо проблема систематичного «насилля» себе не була повністю усвідомлена, людина інтуїтивно відчуває невідповідність – невідповідність бажаного і реального, невідповідність свого справжнього покликання актуальній діяльності. І це здатне збурити навіть саму позитивно налаштовану людину.
• Втрата сенсу. Кожною людиною рухає сенс – сенс життя, сенс діяльності. Коли людина діє відповідно своєму сенсу, вона відчуває задоволення. А коли людина не бачить сенсу у виконуваній діяльності – то заради чого ж їй жити? Життя починає здаватися прісним і безцільним, зникає інтерес, бажання розвиватися і рухатися до своєї мети. Людина без сенсу, діяльність якої наповнена постійним насиллям над собою, не відчуває щастя. І навіщо тоді потрібно це насилля? Невже хоч щось може коштувати життя без щастя?
• Психосоматичні захворювання. Звичайно ж, емоційна бомба з гніву і злоби на себе, відчуття безглуздості існування згодом дадуть свої «ростки». Негативний емоційний фон, туга від відсутності сенсу, регулярне «самонасилля» – це прекрасний грунт для прояву психосоматичних захворювань.

Таким чином, насилля над собою є шкідливим способом здійснення будь-якої діяльності. Набагато корисніше й ефективніше виявляти зусилля.

Зусилля і мотивація

Зусилля – це конструктивний спосіб здійснення діяльності. Якщо людина проявляє зусилля, а не насилля – вона добре мотивована. Прояв зусилля – це показник реалізації мотивів особистості. Зусилля передбачає наявність трьох ключових елементів, які необхідні для кращої мотивації людини:

• Наявність сенсу. Сенс є першорядним і найбільш важливим елементом зусиль, так як будь-які дії, які не мають сенсу для виконавця, перетворюються в насилля. Наприклад, мама змушує сина помити посуд. Виконуючи цю вимогу, хлопчик чинить насилля над собою, але лише тому, що не бачить сенсу в цій дії. Для матері ж ця дія може бути наповнена сенсом: їй важливо підтримувати чистоту в будинку, так вона підтримує статус доброї господині, за миттям посуду вона трохи розслабляється після роботи в офісі і «скидає» негативні емоції в процесі прибирання.
• Інтерес. Вчинення діяльності, яка викликає наш щирий і непідробний інтерес, не може бути насиллям. Цікаву діяльність ми здійснюємо з задоволенням і натхненням, і вона завжди має для нас якийсь особистий сенс. Наприклад, завзятий колекціонер може годинами перебирати свою колекцію, очищати експонати, міняти систему класифікації об’єктів в колекції, так як ця діяльність йому цікава, колекціонер взагалі не сприймає її як роботу. Причому не обов’язково чекати, поки щось викличе наш інтерес – можна самому викликати у себе інтерес. Можна знайти хобі собі до душі, знайти роботу, яка зацікавить. Іноді необхідно спочатку проявити зусилля, а потім вже з’являється інтерес (як приклад – книга з нудним початком, але дуже цікавим продовженням).
• Задоволеність від процесу і результату. Людина, яка діє відповідно до свого інтересу і бачить сенс у власній діяльності, отримує глибоке задоволення від процесу діяльності та її результату. Задоволеність служить нам індикатором правильності своїх дій: якщо Ви відчуваєте задоволення від виконаної роботи, значить, Ви рухаєтеся в потрібну сторону.

Мотивація, безсилля та відновлення сил

У проблеми зусилля та безсилля є ще одна, тіньова, сторона – безсилля.

Безсилля може виникнути з кількох причин: або в результаті постійного насилля над собою, або від надлишку зусилля.

У першому випадку постійне «самонасилля» висмоктує з людини всі життєві соки, зникає бажання робити що-небудь самому, реалізовувати власні бажання та цілі.

У другому випадку безсилля настає при прояві надмірного завзяття, занадто сильної мотивації людини. Справа в тому, що негативними вважають як недостатню, так і занадто високу мотивацію, – оптимальною для виконання діяльності є середній рівень мотивації.

В обох випадках з безсиллям треба щось робити. По-перше, відновити сили, відпочити і навчитися розслаблятися, рефлексувати. По-друге, знайти для себе ресурси сили – те, що буде підживлювати в процесі здійснення зусиль на шляху до мети.

Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/motivaciya-lyudini-problema-nasillya-nad-soboyu/.