Термін «мізофобія» в перекладі з давньогрецької мови означає нав’язливий страх перед зараженням (μύσος – бруд, забруднення, осквернення). При мізофобії людина намагається всіма способами уникнути зіткнення з будь-якими предметами, в стерильності яких вона не впевнена.
Кожен із нас усвідомлює, що світ, в якому ми живемо, наповнений різними мікробами. В повітрі, на поверхні тіла, предметах меблів або харчових продуктах знаходиться безліч мікроорганізмів: бактерій, вірусів, грибків. Навіть людське тіло (шкіра, шлунково-кишковий тракт, ротова порожнина, носоглотка) – це місце проживання великої кількості бактерій, які не тільки не є шкідливими, але й необхідні для нормального функціонування.
Переважна більшість людей, звичайно ж, прагнуть уникати контактів з потенційно заразними предметами, дотримуючись загальноприйнятих норм гігієни: миють руки перед їжею та після відвідин туалету, використовують вологі або дезінфікуючі серветки, якщо немає доступу до води та мила, контролюють терміни придатності та умови зберігання харчових продуктів, ретельно їх обробляють, уникають контактів з хворими на інфекційні захворювання людьми, і т.п. Але ці дії є розумними та обгрунтованими.
Люди, які страждають на мізофобію істотно перебільшують загрозу від контакту з мікробами, їх страх перед зараженням багаторазово перевищує природне занепокоєння і виростає до рівня фобії.
Звичайно, не слід плутати цей нав’язливий страх з природним страхом людини заразитися, наприклад, лептоспірозом в сумнівних водоймах, інфекційними хворобами в країнах Африки та Південної Америки, не кажучи вже про нинішю епідемію коронавірусу.
Мізофобія може бути симптомом обсесивно-компульсивного розладу (ОКР) або одним із проявів іпохондричного розладу (патологічного занепокоєння з приводу ризику захворіти). Однак, мізофобія може бути і самостійним розладом, який належать до ізольованих (рідкісних) фобій. У даній статті мізофобія розглядається саме в якості окремого розладу.
В психіатрії фобією вважається значно виражений, пребільшений страх, який викликається не тільки безпосереднім контактом з будь-яким предметом або явищем, а й думкою про можливість такого контакту. При цьому страх, який відчуває людина, не пояснюється логічно і тому є ірраціональним. Фобічний розлад може призводити до зниження якості життя, соціальної дезадаптації та навіть інвалідизації через спроби хворого уникати лякаючих ситуацій.
Прояви мізофобії
Оскільки патологічний страх зараження є одним з варіантів фобічного розладу, прояви мізофобії аналогічні симптоматиці, яка спостерігається при інших варіантах фобій. При контакті з предметами, які, на думку мізофоба, можуть бути потенційно небезпечними, в його організмі починається гормональна буря. В кров виділяються кортизол та адреналін, відбувається активація вегетативної нервової системи. Людина відчуває запаморочення або дереалізацію, дихання стає поверхневим та прискореним, може виникати нудота, тремтіння кінцівок, прискорення пульсу та підвищення артеріального тиску. 
Нерідко спостерігається посилене потовиділення, можуть виникати проблеми з контролем над сечовипусканням та дефекацією.
У деяких випадках тривога при мізофобії може бути виражена настільки, що досягає рівня панічної атаки.
При мізофобії людина може цілком усвідомлювати ірраціональність свого страху, але, тим не менш, вона дуже важко переживає цей стан. Дуже часто навіть думка про те, що їй доведеться доторкнутися до якого-небудь предмету, на якому можуть перебувати мікроби, викликає відчуття тривоги.
Хворий на мізофобію докладає всіх зусиль для того, щоб уникнути ситуацій, в яких він може піддатися контакту з мікробами; його поведінка стає нерозумною, а дії – нав’язливими. Незважаючи на те, що зловживання милом та дезінфікуючими засобами можуть зробити людину більш сприйнятливою до інфікування, оскільки руйнують природний захисний бар’єр шкіри, мізофоб повторно миє руки та додатково їх обробляє. Людина, яка страждає на мізофобію, часто використовує миючі засоби для очищення продуктів харчування, уникає громадських басейнів, туалетів, лазень. Вона ретельно відокремлює свої особисті речі від загальних, не користується чужим посудом, не може харчуватися в кафе або ресторанах, жити в готелях і т.п. Мізофоб підтримує максимальний порядок у своїй квартирі, використовує дезінфікуючі засоби для миття підлог та посуду, а також для прання білизни, знезаражує поверхні, ошпарює продукти харчування і т.д.
З розвитком цього розладу життя людини з мізофобією ускладнюється. Їй стає страшно їздити в громадському транспорті, користуватися ліфтом, ходити в магазини, оскільки, на її думку, там вона може зустрітися з небезпечними мікробами. Мізофоб уникає соціальних заходів через страх перед великим скупченням людей, не контактує з тваринами, так як вважає їх вкрай небезпечними в плані зараження. Він не може тиснути співрозмовникам руки, не виносить привітальних обіймів або поцілунків. Людині з мізофобією доводиться вдаватися до різних хитрощів, щоб не стикнутися з предметами, які, на її думку, становлять небезпеку заразитися: вона використовує серветки, щоб не торкатися дверних ручок та поручнів в транспорті, носить рукавички, багаторазово дезінфікує всі предмети на своєму робочому місці і т.п.
Всі ці дії та спроби уникнути лякаючих ситуацій призводять до обмеження соціальних контактів та простору переміщень. Мізофобу стає важко комунікувати з іншими людьми не тільки тому, що він боїться зараження, а й тому, що знайомі та колеги не розуміють його вчинків. Навколишні сприймають спроби мізофоба ухилитися від контакту та постійну дезінфекцію, як дивацтво, що викликає відчуження. У деяких випадках поведінка людини з мізофобією виглядає, як ворожа, а іноді, і як паранойяльна, що призводить до соціальної ізоляції.
Причини розвитку мізофобії
Як і в разі інших психічних розладів, деякі автори пов’язують причини розвитку мізофобії зі взаємодією кількох факторів, в тому числі: спадкова схильність, порушення пренатального розвитку, певні умови виховання (гіперопіка або надмірний контроль), психотравмуючі ситуації. Поштовхом для формування мізофобії може бути негативний життєвий досвід, пов’язаний з інфекційним захворюванням, який стався як з самою людиною, так і з кимось із її знайомих. За наявності генетичної схильності до формування фобічного розладу, мізофобія може виникнути після ознайомлення з негативною історією з літературного твору або кінофільму.
Свою несприятливу роль в поширенні мізофобії, як би це парадоксально не звучало, грає збільшення загальної грамотності, в тому числі в питаннях медицини. У 21 столітті інформація про інфекційну природу великої кількості захворювань стала загальнодоступною та загальновідомою; люди більш обізнані про необхідність дотримуватися правил гігієни. Існує думка, що значним фактором у збільшенні кількості хворих на мізофобію зіграло поширення такого захворювання, як синдром набутого імунодефіциту, яке відбулося в 20-м столітті. На даний момент через пандемію коронавірусу в 2020 році прогнозується зростання ризику розвитку мізофобії у великої кількості людей, що мають генетичну схильність до виникнення фобій.
Агресивна реклама засобів, що використовуються для дезинфекції, – антибактеріального мила, спеціальних ременів, які дають можливість не торкатися до поручнів в громадському транспорті та аналогічні публікації можуть підживлювати мізофобію у людей зі спадковою схильністю до формування фобічних розладів.
Лікування мізофобії
Загальні принципи терапії при фобічних розладах поширюються і на лікування мізофобії. У тому випадку, якщо вираженість захворювання досягає такого рівня, що якість життя знижується, раціонально використовувати комплексний підхід до лікування мізофобії – поєднання лікарських препаратів та психотерапії.
Медикаментозне лікування мізофобії
Для зменшення тривожності в якості медикаментозного лікування мізофобії застосовуються седативні засоби, в тому числі анксіолитики, а також антидепресанти. Ці ліки призначаються лікарем психіатром в разі встановлення діагнозу «мізофобія» індивідуально в залежності від перебігу розладу та ступеня вираженості симптомів. Паралельно з прийомом ліків пацієнт проходить курс психотерапії.
Психотерапія при мізофобії
Психотерапія при мізофобії – це важливий аспект у подоланні розладу. Найбільш ефективним засобом в лікуванні фобій визнана когнітивно-поведінкова терапія. В першу чергу, психотерапія при мізофобії спрямована на те, щоб пацієнт усвідомив, осмислив та раціоналізував свої дії. Крім того, використовуються такі методики, як імплозивна терапія та систематична десенсибілізація.
Імплозивна терапія при мізофобії
Один з психотерапевтичних методів лікування – імплозивна терапія при мізофобії. Сутність цієї методики полягає в навмисному зануренні пацієнта в психотравмуючу ситуацію; в разі мізофобії нею являється можливість стикнутися з забрудненими мікробами об’єктами. Спочатку людина з мізофобією уявляє собі такі обставини, потім вони моделюються, пізніше – втілюються в реальність, та тривалість контакту збільшується. Пацієнт під наглядом фахівця переживає викликані страхом емоції та як би звикає до них. При достатній наполегливості згодом вираженість негативних реакцій знижується.
Систематична десенсибілізація
Першим етапом психотерапії при мізофобії в цьому випадку стає навчання пацієнта методам глибокої релаксації. Потім, як і в разі імплозивної терапії, людину поміщають в умови, які викликають у неї реакцію страху. Поступово реакція тривожності заміщається виробленими антагоністичними страху реакціями. Систематична десенсибілізація (зниження чутливості) – досить ефективна методика для подолання мізофобії.
Поєднання медикаментозного лікування, призначеного лікарем психіатром, та психотерапії знижують вираженість мізофобії аж до повного одужання та повертають хворого до нормального функціонування без виснажливих страхів.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/mizofobiya-strax-mikrobiv-ta-zarazhennya/.
Напишить повідомлення