Синонімом особистісних меж людини є її власне «Я», яке вона свідомо відокремлює від інших людей, соціуму в цілому. Завдяки психологічним межам, у людини формуються потенціал, цінності, життєві установки, стратегії поведінки, соціальні очікування, бажання, стиль життя та способи взаємодії, те, як вона вибудовує відносини з соціальним світом. Психологічні межі проявляються не тільки в просторі, але і у внутрішніх відчуттях. Всі ми відчуваємо дискомфорт, якщо хтось малознайомий прагне дуже скоро увійти до нас у довіру або проявляє велику щедрість при тілесному контакті.
Відносини, які вибудовуються в дорослому житті, – результат досвіду, отриманого нами в дитячому віці. З дитинства ми засвоювали сімейний сценарій батьків і близьких родичів. Те, як вибудовувалися стосунки між партнерами, батьками, підсвідомо впливає на те, як ми побудуємо відносини в дорослому житті. Іншими словами, засвоєний досвід впливає на вибір та прийняття певного сценарного рішення у взаєминах в майбутньому.
У разі, коли в родині переважала позиція співзалежних відносин: хтось із дорослих не може сказати ні своєму партнеру, і йде на компроміси, які доставляють йому масу дискомфорту, – то ми можемо постулювати цей сценарій в своєму дорослому житті і також не зможемо відстояти свої межі, відмовивши в проханні своєму партнерові. Другим яскравим прикладом співзалежності може послужити такий життєвий сценарій, коли партнер активно шукає шляхи надання допомоги, коли його не просять про це. У ситуації такого сценарію, партнер прагне будь-що-будь допомогти, заспокоїти, подбати. Здається, що в цьому немає нічого поганого, однак, обидві позиції тягнуть за собою наслідки «вторгнення» в особистий простір.
Маніпуляції в спілкуванні між людьми і відносинах в цілому, можуть відбуватися по ряду причин. Одним з ключових моментів їх виникнення, є, мабуть, співзалежність.
Співзалежні відносини – це симбіоз двох незрілих вразливих людей, які здатні вижити в цьому світі тільки при міцному зчепленні між собою.
Бути співзалежним, значить, бути глибоко поглинутим іншою людиною, її світом, почуттями, думками та діями. Відчувати емоційну, соціальну або, можливо, фізичну залежність від неї. 
Часткова або повна відмова від свого «Я», нехтування своїм особистісним та духовним зростанням, концентрація уваги на партнері і його житті – явна ознака співзалежної поведінки.
Зрілі особистості, з почуттям самодостатності, дотриманням особистих меж, розвиненою самосвідомістю і рефлексією, найчастіше не відчувають гострої потреби в іншій людині. Відносини для зрілої особистості розвиваються за сценарієм я – ок, ти – ок, де відносини розглядаються як плацдакрм для підтримки та розвитку двох. Кожна особистість, перш за все, сконцентрована на собі, займається саморозвитком, своїми інтересами. Вона поділяє погляди партнера, його простір, може розділяти його інтереси, але між ними завжди є довірча дистанція, певний простір, який залишається навіть при близькості. Це саме той простір, який використовується для риболовлі, зустрічі з друзями, шопінгу, театрального гуртка та інших, особистісно важливих речей.
Відчуття власних меж – важлива складова зрілих відносин.
Які ж приховані маніпуляції можуть використовуватися в стосунках з співзалежною людиною?
· Маніпуляція почуттям обов’язку: коли партнеру погано, я повинен йому допомогти
Почуття обов’язку та відповідальність за свого партнера, сприяють «розмиванню» особистісних меж у відносинах. Спочатку така позиція викликає приємні почуття, відчуття спокою та турботи, підживлює самооцінку і свою значимість. Через деякий час, можна відчути, що ви опиняєтеся нібито в полоні. Вас сприймають як беззахисне миле кошеня, яке потребує постійної турботи, опіки та контролю. Ось така мила позиція стає згодом обтяжливою не тільки для того партнера, який приймає турботу і допомогу, а й для того, який цю допомогу надає.
Це відбувається наступним чином. Той, хто допомагає, починає відчувати деяку владу та контроль над тим, хто приймає допомогу. Згодом, це почуття міцніє і стає сильнішим. Партнер, якого опікають, починає відчувати глибоку вдячність та відчуває себе зобов’язаним відплатити за те добро, яке йому «заподіяли». Так створюється коло у взаєминах, яке виснажує двох партнерів. Погодьтеся, важко постійно відчувати себе нездатним впоратися самостійно з життєвими труднощами, а також непросто нести відповідальність не тільки за себе, але і за іншу людину!
Як виявити і уникнути подібної ситуації. Перш за все, прислухайтеся до своїх власних відчуттів: до емоцій, до тіла. Тіло – мудрий порадник, який завжди правий. Психосоматика може проявлятися у кожного абсолютно індивідуально: хтось буде відчувати головний біль, а хтось – клубок у горлі. Тривожність та занепокоєння виливаються в бажання що-небудь з’їсти, точніше, «заїсти» свої справжні емоції їжею, в той час як ви недавно поїли і голоду не відчуваєте. Для свого психічного благополуччя, необхідно вловити свої переживання та емоції в тілі і вчасно вжити заходів. Наприклад, поговорити з партнером, звернутися до психотерапевта або залишити ці відносини. Відстеживши у себе нові відчуття, спробуйте абстрагуватися від відносин, не приймати допомогу або не надавати її. Зупиніться і задайте собі питання: що в даний момент я відчуваю? Що мене виводить з себе? Чого мені хочеться насправді? А чого, щоб не було? За допомогою цих питань спробуйте повернутися до себе, своїх думок, почуттів, до свого «Я».
· Стирання меж в співзалежних відносинах: я і мій партнер – єдине ціле
Співзалежні відносини характеризуються тим, що партнер прагне максимально зблизитися, навіть злитися зі своєю половинкою. Починає жити її життям, її інтересами і, таким чином, поступово стирати межі між своєю особистістю і «Я» партнера. У цій позиції співзалежна людина повністю втрачає себе. Вона зосереджується на відносинах, на партнері, а не на своєму розвитку та становленні як особистості. Виникають різні переживання почуттів, наприклад, смутку, ревнощів, образи, роздратування та злості. Співзалежна людина прагне свідомо чи ні контролювати свого обранця, ображається, якщо той не присвячує їй весь свій час, використовує маніпуляції і виверти, щоб у партнера виникло почуття провини. Така гра у взаєминах рано чи пізно набридає двом гравцям. Вони виснажуються, так як нічого нового, крім роздратування і образ, у відношення не привноситься.
Поруч з співзалежними, можна виділити контрзалежних людей. Це ті, які уникають близькості. Коли останні виявляються у взаєминах з співзалежною людиною, контрзалежні різко та болісно відчувають вторгнення на свою територію і залишають стосунки. Контрзалежні люди не відчувають глибокої прихильності до об’єкта залежності, а, скоріше, «висмикують» себе з відносин, як тільки відчують, що починають втрачати себе і свої межі. Вони відчувають потенційний страх бути поглинутим своїм партнером і, відчуваючи це, відбігають на потрібну безпечну дистанцію. Проте, вони відчувають потребу в теплі, близькості. Вони до них прагнуть та уникають одночасно. Вони мають потребу в комусь дуже ніжному, теплому і тому,хто про них піклується, а з іншого боку, як тільки виявляються у відносинах, відчуваючи надмірність цієї турботи, відразу прагнуть їх покинути. Якщо поруч опиняється людина, якій властива співзалежна форма поведінки, то таке різке зникнення заподіє неймовірного по амплітуді болю. Співзалежний буде намагатися повернути ці відносини, повертати свого партнера і вийде замкнене коло. У той час як контрзалежний через деякий час захоче повернутися до теплих відносин, але знову їх покине через страх поглинання.
У цьому випадку спробуйте помітити і вловити ті переживання, що виникають при близькості або різкому розриві в стосунках. Відстежте свої мотиви, що рухає вами, коли ви прагнете до близькості з людиною, яку мало знаєте. Що рухає вами, коли ви намагаєтеся повернути ці відносини? Спробуйте відстежити свої емоції, що ви відчуваєте при переживанні розриву? Вам прикро, боляче, чи відчуваєте ви гнів? Як це проявляється на тілесному рівні? Чи є тілесні прояви, які вони? Якщо ви сильно переживаєте, довгий час не можете прийти в себе, заспокоїтися, відчуваєте це «замкнуте коло», одним із шляхів вирішення цього кола може бути терапевтична зустріч з психологом або психотерапевтом. Він допоможе розібратися і дослідити ваші психологічні рамки, зрозуміти, чому вони губляться, що лежить в глибині цього процесу, мотиви та стратегії поведінки і т.д.
· Маніпуляція в конкуренції та боротьбі за партнера
В основі цієї техніки можуть лежати різні мотиви, такі як мотив певної вигоди, бажання самоствердитися та інші. Вона проявляється в розмовах про інших партнерів, про попередні відносини, порівняння минулих відносин з тими, які є зараз, а також натяки про ідеального партнера та взаєминах, розмови про те, що партнер мало значущий і йому легко знайти заміну – все це робиться для того, щоб сформувалася потреба боротьби та конкуренції. Що б ви не робили, як би не доводили свої почуття, ваш обранець буде живитися за ваш рахунок, тобто підживлювати свої самооцінку, самоповагу, значимість. Такі відносини підтримувати стає згодом важко. Відчуття постійної боротьби з уявними «ворогами», вимотує, захочеться миру та спокою. Тут одним з кращих рішень буде перерва в стосунках. Відстороніться від свого партнера та обговоріть свої переживання і почуття, які виникнуть, на терапевтичній сесії у психолога.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/manipulyaciii-v-spivzalezhnix-vidnosinax/.
Напишить повідомлення