Мама та дочка: важливі відносини

Чимало психологів (і теоретиків, і практиків) зачіпали таку важливу тему – роль матері в житті людини.

Кожен з них, виходячи зі своїх теорій або практичних спостережень, описував хто базову довіру, хто тип прихильності, хто різні динаміки родової системи, вказуючи на колосальне значення, яке має мати для дитини… У цьому дуже багато правильних обгрунтованих знань та науково-практичної цінності.

Але, якщо відійти від сухого формалізму та розумних термінів, в образній уяві залишиться – світло.

Стійкий внутрішній вогник, острівець тепла та спокою, захищеності, довіри до світу та себе. Це головний дар, після самого життя, який ми отримуємо від мами. Це світло не сліпить, воно освітлює шлях. Воно не палить, а зігріває. Завдяки своєму теплу, воно дає відчуття душевного достатку, радості та благодаті.

Цей вогник виростає в вогонь, енергію, прагнення, залишаючись опорою і внутрішньою самопідтримкою в дорослому житті.

Мама відкриває дитині світ, розставляючи акценти, прищеплюючи оцінки та відносини. З мамою починається пізнання, з’являється перший досвід відносин, від мами з’являється почуття любові до себе і потреба в турботі.

Але, цей перший, дуже важливий досвід для дівчаток і хлопчиків трохи різний.

Роль мами у житті дівчинки

Розглянемо, який вплив надає мама саме на дівчаток.

Найбільш важливий і цінний досвід перших трьох років життя, коли, вже фізично відокремившись, дівчинка все ще залишається в тісному емоційно-психологічному контакті з мамою. В такому симбіотичному просторі (здоровому та необхідному на цьому етапі) формується чуттєвість, емоційність і базова довіра до світу. Берт Хеллінгера називав це «початковим щастям». Воно життєво важливе для почуття безпеки, допомагає поступово дорослішати та ставати самостійною і йти в стосунки з іншими людьми.

У разі, якщо цей контакт порушений з якихось причин (наприклад, мама занадто «холодна», емоційно відсторонена або обтяжена проживанням свого внутрішнього болю), то дівчинка не отримує досвіду безумовного прийняття, і глибинне жіноче, те, що дарує внутрішню гармонію, відчуття щастя, наповненості, не формується в повній мірі.

Після трьох років більш важливими відносинами для дівчинки стають відносини з батьком. Психологи стверджують, що цей період триватиме до шести-семи років (хоча вікові межі завжди відносні). У цей період у дівчинки з’являється розуміння своєї відмінності від тата і схожості з мамою, починається активне формування дорослої частини дитини (новоутворення «Я сама!») і таких важливих якостей, як відповідальність, працьовитість, цілеспрямованість.

Мама и дочь: важные отношения

Главне завдання мами в цей період підтримати ці відносини та прийняти їх, адже таким чином дитина отримує досвід прийняття та любові від самого важливого в житті чоловіка – тата.

У певний момент дівчинка знову «повертається» під вплив мами, але вже зі своєю, так званою «жіночою силою».

У разі відсутності «дозволу» на прояв жіночого (чуттєвості, емоційності, спонтанності) від мами і відсутності підтвердження цього від батька, дитина починає відчувати недостатність любові та уваги і повідомляти про свою потребу доступними та можливими на той момент способами: хворіти, погано себе вести, боятися спати одному, не вміти за себе постояти. Аби мама була поруч, аби вона помітила, аби…

Як правило, ця потреба так і залишається незадоволеною і дівчинка навіть, стаючи жінкою, все ще продовжує несвідомо шукати тієї безумовної любові, яку вона не отримала раніше.

Крім того, завдяки мамі формуються і відносини дівчинки самої до себе. Всі ті почуття, які у нас виникають до себе, коли ми дивимося в дзеркало або думаємо про себе, коли виступаємо перед іншими людьми або взаємодіємо з ними, виникають на основі нашого трактування, отриманих посилів від мами.

В теорії сімейних систем сім’я описується як емоційне поле. Під «полем» розуміється вся повнота та складність емоційних посилів і реакцій на різних рівнях взаємодії.

У цьому емоційному полі дівчинка отримує вербальні і невербальні послання: дозволу та заборони, які в подальшому впливають на її життя та відносини. Наприклад, можуть бути такі заборони: «Не проявляй гніву. Будь слухняною!», Послання: «Чоловіки – це зло. Їм не можна довіряти!»

Живучи згідно з цими заборонами та дозволами, дівчинка так психологічно і не дорослішає. Вона може в подальшому мати проблеми в партнерських відносинах, не мати відносин зовсім, бути незадоволеною собою, постійно лаяти себе та відчувати себе самотньою. Вона не приймає себе.

Теорія сімейних систем: порушення ієрархії відносин

Відповідно до теорії сімейних систем, дорослішанню можуть також заважати різні порушення в ієрархії відносин матері та дочки.

Ось найпоширеніші з них:

Дочка стає матір’ю для своєї мами

В силу складних відносин зі своєю матір’ю мама проектує почуття, які вона відчувала до своєї матері, на дочку.

По суті, вона не віддає любов, а бере її. Прикладом такого порушення може служити типова ситуація, коли мама може образитися на дочку за те, що не підтримала її або не пожаліла, коли їй було важко. Або, коли у доньки з’являється своє окреме життя, то мати всіляко намагається її утримати і проявляє виражену агресію або образу. Вона вкотре дає посил: «Якщо ти мене кинеш, я не виживу!»

Відносини «як у кращих подружок»

Дуже схвалюється соціумом форма взаємовідносин мами та доньки. Повне взаєморозуміння, підтримка. Але, головна проблема в тому, що дочка в таких відносинах завжди повинна бути на боці матері, їй «заборонено» висловлювати критику або несхвалення. По суті, у неї немає власних кордонів, вона у всьому повинна бути відвертою з матір’ю, ніяких секретів, нічого особистого.

Мама и дочь: важные отношения

Конфлікт – це найстрашніше, що може статися для таких відносин, адже існує фантазія, що за ним неодмінно буде відкидання. А тому дочка буде всіма силами намагатися «догодити», утриматися в цьому симбіозі і життєво важливе відділення так і не відбувається!

Дочка – це продовження матері

Таке порушення відбувається, коли мама в силу тих чи інших обставин не змогла реалізувати себе, свої мрії, плани, прагнення. І тоді у неї з’являється надія, що їх реалізує дочка. Всю свою енергію вона вкладає в свою дитину, усіма силами підштовхуючи її до реалізації того, що було колись нею втрачено.

Найпоширенішим почуттям в цій ситуації може бути провина. Провина дочки за те, що вона не може або не хоче в повній мірі досягти того, що їй наказано матір’ю. А також почуття обов’язку, відплатити за все, що їй дали.

Суть всіх порушень в сімейній ієрархії між дочкою та матір’ю, по суті, зводиться, до того, що на дитину покладається роль, з якою їй складно впоратися в силу свого віку та психологічного розвитку.

У зв’язку з цим вже у дорослої жінки може виникати багато претензій, образ і внутрішнього болю по відношенню до мами.

І тому, нерідкі випадки, коли навіть якщо мами вже немає в живих, жінка на несвідомому рівні буде сподіватися і чекати отримати ту любов, якої їй так не вистачало в дитинстві.

Стати матірью для самої себе

Але, потрібно пам’ятати, що, залишаючись в такій позиції, і продовжуючи звинувачувати або приписувати причину всіх своїх проблем та невдач батьківського впливу та, зокрема, впливу мами, ми так і залишаємося в дитячій позиції. Ми залишаємося дитиною в душі, і відділення не відбувається. Ми не можемо повноцінно рости та розвиватися, а значить відчувати всю повноту життя, радість та задоволення.

Важливо пам’ятати – ідеальних батьків не буває. Але, кожен з нас, будучи дорослим, може сам стати для себе матірью. Чуйною, турботливою, люблячою та приймаючою.

Повірте – мама дала вам все те, що могла дати. Вона любила вас своєю любов’ю і виявляла її так, на скільки була здатна. Варто подякувати їй за це та прийняти той факт, що безумовної любові нам ніколи більше не отримати від неї.

Звичайно, не варто ігнорувати біль і ті почуття, які ми відчуваємо до мами. Звернення до психотерапевта може допомогти прожити їх, висловити та побудувати нові відносини з нашою мамою, хоча б в нашій душі. Адже в дорослому житті значення мають не самі батьки, не те, якими вони були, а їх образ, який живе в нас.

Важливо пам’ятати, своїм зростанням і розвитком ми, як раз, і зобов’язані недосконалості тих перших відносин з мамою.

А далі вже справа за нами! До того ж, найголовніше, що вона нам подарувала – це життя. І тепер все залежить від нас, як ми цим даром розпорядимося: будемо його примножувати, насолоджуватися ним або знецінювати та сприймати, як тягар. Давайте вибирати перше!

Згода та прийняття того, що було і того, що цього вже не змінити вивільняє величезний потік енергії та сил жити і відчувати повноту цього життя, бути щасливим!

Светлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено