Напевно, в світі не існує більш глибокого і сильного зв’язку, ніж між мамою і дитиною. Кожна мама відчуває і розуміє своє дитя на підсвідомому рівні, що не дивно, адже вона виносила його під серцем дев’ять місяців, робила все для його народження і блага.
Наука і, зокрема, психологія, не стоїть на місці. Те, що раніше здавалося казкою, вигадкою або магією, зараз вже є доведеним фактом. Так сталося і з дуже цікавою областю науки про душу – перинатальною психологією. Вона вивчає психічний розвиток дитини до народження, вплив на неї емоційного стану мами і психологічне життя дитини.
Що таке вагітність для жінки? Це глибоко інтимний і духовний період. В цей час вона перетворюється і освоює свою нову роль. Тепер вона не тільки дівчина, дружина, дочка – вона стає матір’ю. Протягом всієї історії людства завжди існував культ матері. Люди поклонялися великій богині, яка була покровителькою родючості, природи та охороняла від небезпек. Особливо ж вона прихильно ставилася до материнства і допомагала жінкам при пологах. Те, що у кожного народу в пантеоні була богиня зі схожими функціями, говорить нам про важливе і сакральне значення материнства. Це й не дивно, тому що в здатності жінки створювати нове життя досі бачиться якась магія і піднесеність.
Для кожної жінки період материнства емоційно забарвлений. Одні його з нетерпінням чекають, інші бояться і намагаються максимально відстрочити, але те, що він приносить зміни в світосприйняття і самовідчуття жінки – незаперечний факт.
Цей період оспіваний письменниками і поетами, написаний на сотнях полотен, художньо і чуттєво розкритий в кінематографі.
Він може бути, на думку деяких жінок абсолютно не вчасно, занадто рано, адже грошей мало, дисертація ще не написана, хочеться ще поїздити по світу. Або занадто пізно, адже вже не те здоров’я, не ті сили і можливості.
Але все-таки одного разу кожна з них сприймає його з вдячністю.
Адже в цей період вона стає джерелом нового життя. Змінюється не тільки її роль в суспільстві, а й значущість, хоча б для цього життя, яке тільки зароджується!
Відбуваються складні трансформації, які раніше сприймалися магічними, і за 9 місяців в тілі жінки формується і розвивається маленька беззахисна істота, життя якої цілком і повністю залежить від неї – першої і найважливішої – мами.
Перинатальна психологія – про що мова?
У більшості випадків для людини, яка далека від психології, поняття перинатальної психології викликає безліч питань і здивування. Наука просувається вперед швидше, ніж ми встигаємо адаптуватися до неї. Адже порівняно недавно пануючою концепцією було те, що найважливіші в житті дитини – перші роки її життя, дитинство, а не той час, коли її ще виношує мати. З. Фрейд виділяв стадії психосексуального розвитку, а за ним А. Адлер, К. Хорні, Е. Фромм, Е. Еріксон та інші на той момент імениті психологи, почали говорити про різні аспекти ранніх взаємин матері і дитини та їх незаперечну важливість (формування базової довіри до світу, комплекси, основні потреби, конфлікти розвитку).
І тільки Отто Ранк (в 1924 році), пожертвувавши членством у Віденському психоаналітичному об’єднанні, зважився заговорити про травми народження, про вплив допологового періоду на розвиток плоду, але не був почутий. У ті часи подібні заяви викликали сміх і подив, і не було ніяких шансів, що їх сприймуть всерйоз.
Але вагітні жінки і так вже давно знали, що між ними і дитиною існує непорушний психоемоційний зв’язок. Це легко помітити по тому, як дитя відгукується на думки і почуття майбутньої мами. Воно рухається, штовхає, жваво реагує на мову. Всі ці життєві спостереження отримали визнання трохи пізніше. Цікаво, що на Сході, в Китаї і Японії, вік і період життя дитини рахують не так, як в Європі. Вони починають рахунок з моменту зачаття, а не народження.
У європейському науковому світі про перинатальну психологію наважилися заговорити лише через 50 років. У 1971 році учень З. Фрейда, Густав Ганс Грабер, продемонструвавши результати своїх досліджень, був почутий психологічним науковим співтовариством. Він насмілився заявити, що в пам’яті дитини залишається те, що відбувалося з нею і з мамою під час вагітності.
З тих пір перинатальна психологія офіційно починає шлях свого становлення і розвитку як галузь наукової психології. Незважаючи на те, що з моменту визнання цієї науки пройшло вже близько 50 років, ми до сих пір не можемо прийняти її основні аксіоми. Для нас звучить дико, що у плоду вже є своє психічне життя і що у нього є довгострокова пам’ять. Звичайно, ці властивості проявляються на більш пізній фазі розвитку ембріона, коли з групи клітин починає формуватися людська істота з нервовою системою.
Як емоційний стан мами впливає на дитину?
Те, що науковий світ визнав лише в 70-х роках минулого століття, вже тисячі років було відомо кожній вагітній жінці. Те, що емоційний стан мами впливає на дитину, вже не піддається сумніву. 
Залишилося лише питання як.
Сьогодні, в епоху нових технологій, широких можливостей науки (нових дослідницьких методів і інтеграції накопичених знань) можна без побоювань і з упевненістю говорити про те, що вплив мами на життя дитини починається вже з моменту її зародження.
Незаперечним фактом є те, що стан жінки під час вагітності впливає на її майбутню дитину.
Вагітність – особливий період, що викликає масу змін в організмі і свідомості жінки: перебудови гормонального фону, усвідомлення своєї нової майбутньої ролі, турбота про своє здоров’я і здоров’я майбутньої дитини. Все це призводить до різного роду емоційних реакцій. Більш того, велика частина жінок схильна до різких емоційних перепадів.
Дослідження в рамках перинатальної психології виділяють наступні важливі аспекти, про які варто знати:
1). Мама і дитина – єдиний механізм, пов’язаний нервовими і гуморальними процесами
Важливо розуміти, що мама і дитина – єдиний механізм. І те, що відбувається в організмі матері обов’язково торкнеться і дитини. Всі наші емоції, переживання, відчуття, в основі своїй нервові і гуморальні процеси. Тому, коли мати переживає якусь емоцію, гормони, відповідальні за прояв цієї емоції, проникають через плаценту і впливають на стан плоду.
Емоції радості, інтересу, натхнення викликають у дитини спокій, сприяють росту і розвитку сенсорних систем.
Занепокоєння, роздратування, підвищена тривожність мами стимулюють проблеми з когнітивним розвитком дитини, зростанням і здоров’ям в цілому.
Якщо ви дбаєте про здоров’я своєї майбутньої дитини, важливо оточувати себе позитивними, радісними подіями, не піддавати себе зайвому стресу і переживанням. Молода мама і все її оточення повинні намагатися підтримувати її в сприятливому стані, балувати її турботою і приємними подіями.
2). У 6-7 місяців майбутня дитина має здатність відмінно розрізняти звуки: биття серця мами, її голос і навіть дихання
На пізніх етапах розвитку плоду, в 6-7 місяців, майбутня дитина вміє розрізняти звуки. Саме на цьому етапі вона починає відгукуватися на голос матері, штовхатися і взаємодіяти з нею. У ситуації, коли мама чогось лякається або відчуває тривогу, дитина, помічаючи зміни в серцебитті, диханні, теж відчуває подібну реакцію. Вона завмирає, немов чекаючи небезпеки.
Через певний час, виділені в організмі мами гормони доходять до плоду і викликають погіршення його самопочуття.
3). Гормони стресу крім проникнення в плід через загальну кровоносну систему можуть також накопичуватися в навколоплідній рідині
Оскільки дитина не автономна, вона сильно залежить від того, що відчуває її мама, і змушена переживати одні емоції з нею. Гормони стресу не тільки проникають в плід, але можуть також накопичуватися в навколоплідній рідині. Тривалий стрес у матері призводить до їх накопичення і досягнення критичної дози, в результаті чого зменшується кількість необхідного кисню для мозку плоду.
Як наслідок після народження у дитини може проявлятися висока чутливість до відсутності свіжого повітря, до надлишку або нестачі світла.
Надлишок катехоламінів призводить до підвищеної тривожності, нестабільності емоційної сфери, підвищення збудливості.
4). Депресія матері під час вагітності може стати причиною схильності майбутньої дитини до депресивного розладу
Будь-які негативні емоції мами позначаються на дитині. Особливо ж це стосується депресії матері під час вагітності. Згідно з дослідженнями, новонароджені у депресивних мам частіше за інших плакали, були більш дратівливими.
5). На психологічні особливості дитини впливає також ставлення мами до вагітності, її бажаність
На жаль, не всі діти народжуються бажаними. Далеко не всі вони були заплановані і це теж впливає на психологічні особливості дитини. Було встановлено, що діти, які не були бажаними, в більшій мірі мають проблеми з самооцінкою, підвищену потребу у визнанні, більш схильні до співзалежних стосунків і мають проблеми з розумінням власних переживань.
Як бачимо, перинатальний етап – це важливий період, від якого багато в чому залежать особливості постнатального розвитку дитини, її психологічні, фізичні і психічні особливості.
Знання цих аспектів може допомогти мамі бути уважнішою до себе, піклуватися про свій психоемоційний стан, прислухатися до своїх потреб і потреб своєї майбутньої дитини.
Пам’ятайте, що дитині добре, коли добре її мамі!
Перинатальна психологія – складна наука. Але головне, що ви повинні запам’ятати, так це те, що дитині добре, коли добре її мамі. Будьте уважні до себе! Піклуйтеся про себе! Бережіть себе!.. І якщо потрібно (при психологічних проблемах і психічній нестабільності), допоможіть собі і своїй дитині. Лікарі та психологи готові завжди прийти вам на допомогу!!!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/mama-ta-ditina-zhittya-i-rozvitok-do-narodzhennya/.
Напишить повідомлення