Лікування шизофренії. Побічні дії препаратів

Лечение шизофрении_Побочные действия препаратов

Безумовно, часто хворий на шизофренію не критичний до своїх хворобливих переживань та диссимулює їх. Він так само не розуміє та не приймає для себе необхідність медикаментозного лікування свого захворювання. Тому родичами або близьким хворого необхідно контролювати прийом антипсихотичних препаратів для того, щоб отримати максимальний ефект від призначеного лікування.

Як знайти спільну мову з хворим на шизофренію та переконати його в необхідності прийому ліків?

На питання: «Навіщо мені потрібно приймати це лікування?», можна пояснювати необхідність терапії за непрямими ознаками: «для того, щоб стабілізувати нервову систему», «для того, щоб ти міг керувати своїми думками і собою, як раніше». Хворому на шизофренію слід пояснити, що ці препарати важливі для його здоров’я. Вони поліпшать його сон, заспокоять, знімуть головний біль, виключать необхідність в тривалій госпіталізації і т.д. Важливо проводити лікування шизофренії в максимально комфортних для хворого умовах, так як це зменшує ступінь недовіри і супротиву терапії. Необхідно використовувати антипсихотичні препарати з мінімальним спектром побічних дій, щоб не погіршувати додатково якість життя хворого на шизофренію.

Лечение шизофрении_Побочные действия препаратов

Але якщо певні побічні дії спостерігаються при прийомі антипсихотичних препаратів на етапі активної терапії, то необхідно підтримати хворого, а родичам не потрібно панікувати. Слід повідомити про це лікаря, і він по можливості відкоригує лікування. Побічні ефекти від прийому ліків не є якимось покаранням – це супутні негативні сторони лікування, які принесуть пацієнтові набагато менше дискомфортних відчуттів, ніж його хворобливі переживання.

Нижче розглянемо основні побічні ефекти, які можуть зустрічатися при прийомі нейролептиків і навіть сучасних антипсихотичних препаратів.

Лікування хворих на шизофренію. Побічні реакції на нейролептики та антипсихотики нового покоління

Слід зазначити, що побічні реакції знімаються шляхом застосування препаратів-коректорів або заміни на інший антипсихотичний препарат. Винятком є ​​пізня дискінезія, яка розвивається на фоні тривалого прийому типових нейролептиків та фактично не піддається корекції.

Гостра нейролептическая дистонія

Виявляється судомними скороченнями, «зведенням» м’язів, спазмом м’язів шиї, спини та кінцівок. Хворий вигинається, відчуває напруження мускулатури. Можуть спостерігатися гримаси насильницького характеру, окулогірні кризи, ларингоспазм та ін. Цей тип реакції найбільш характерний для молодих пацієнтів, але може значно рідше виникати в літньому віці. Він розвивається в перші 3-5 днів після призначення нейролептиків, після підвищення дози або відміни коректорів.

Окорухові порушення (окулогірні кризи)

Побічними ефектами від прийому нейролептиків можуть бути окорухові порушення. Вони проявляються тим, що хворий різко відводить очні яблука вгору або в сторони. Можуть спостерігатися при гострій нейролептичній дистонії, а також на більш пізніх етапах лікування.

Порушення моторики м’язів язика

У пацієнта виникають мимовільні рухи язиком, висовування його назовні або відчуття, що «язик не поміщається в роті».

Медикаментозний паркінсонізм

Реакція нагадує собою клініку хвороби Паркінсона. Спостерігається тремтіння (тремор) кінцівок, скутість м’язів. Страждає мова хворого внаслідок неможливості повноцінної артикуляції. Обличчя приймає маскоподібну форму. Даний ефект усувається застосуванням препаратів-коректорів. Але у деяких хворих може бути присутня непереносимість деяких нейролептиків з розвитком виражених паркінсоноподібних симптомів переважно в інволюційному віці при наявності органічної патології або у молодих з резидуальною (залишковою) формою цієї патології (органічного генезу).

Акатизія

Проявляється у вигляді непосидючості, неможливості хворими прийняти стабільну позу. Людина знаходиться в русі, не може сидіти і навіть стояти на одному місці. Така реакція приймається за стурбованість чимось.

Пізня дискінезія

З’являються неконтрольовані насильницькі рухи смоктального, жувального, чмокаючого характеру. Губи витягуються в хоботок, хворий корчить гримаси, мімічна мускулатура і м’язи мови скорочуються, може спостерігатися неприродний нахил голови. Згодом насильницькі рухи виникають в м’язах тулуба та кінцівок. Для розвитку пізньої дискінезії необхідний тривалий прийом нейролептиків, і вона практично не піддається лікуванню. Тому дуже важливо не ігнорувати побічні дії антипсихотичної терапії на початку лікування, коли з ними можна успішно впоратися.

Лечение шизофрении_Побочные действия препаратов

Постшизофренічна (постпсихотична) депресія та синдром неспроможності

Після виходу з психозу та проведення курсу терапії більшість хворих відчуває депресивну симптоматику, апатію, небажання що-небудь робити. При важких формах депресії цей стан небезпечний тим, що пацієнт може покінчити життя самогубством, як і при важкій депресії іншого характеру. І якщо депресивну симптоматику потрібно лікувати і звертатися до лікаря психіатра за допомогою, то при синдромі неспроможності ліки не потрібні. Тут необхідна поміч близьких, родичів, психолога або психотерапевта, які допоможуть хворому, що переніс шизофренічний психоз, подолати невпевненість, страх, що не вийде так, як раніше (до хвороби) виконувати звичні не тільки професійні, а й побутові функції.

Загальмованість

Хворі відзначають, що на фоні антипсихотичної терапії у них спостерігається загальмованість в рухах. Однак сучасні антипсихотичні препарати не мають вираженого пригнічувального ефекту та використовуються в довгостроковій перспективі в якості підтримуючої терапії на тривалий термін.

Гіперпролактинемія

Сучасні антипсихотики іноді сприяють підвищенню пролактину, що веде до лактації та порушення менструального циклу у жінок, а також вкрай рідко – гінекомастії у чоловіків. Необхідність тривалого прийому протирецидивної терапії і тривала гіперпролактинемія (більше 1-2-х років) може призвести до виникнення остеопорозу та онкологічних захворювань. Тому в цьому випадку необхідно паралельно з прийомом антипсихотичної терапії призначати препарати, які зменшують пролактин. А в довгостроковій перспективі – міняти лікування на інший антипсихотик.

Збільшення ваги

При застосуванні антипсихотичних препаратів нерідко спостерігається підвищення апетиту і відповідно ваги хворого. Прийом деяких препаратів настільки збільшує вагу, що розвивається ожиріння. А це є ризиком розвитку цукрового діабету та серцево-судинних захворювань. Тому в цих випадках необхідно контролювати калорійність і обсяг спожитої їжі та в міру можливості давати фізичне навантаження. Якщо ці заходи не зупиняють набір ваги, необхідно переключення на інший більш прийнятний препарат.

На жаль, таке важке психічне захворювання, як шизофренія, не лікується святою водою, «бабками», психотерапією, біоенергетиками та екстрасенсами, які тільки погіршують перебіг хвороби. Для лікування шизофренії необхідна патогенетично обгрунтована медикаментозна терапія антипсихотичними препаратами. Але якщо перераховані вище побічні дії спостерігаються при дотриманні рекомендованої профілактичної (протирецидивної) терапії, тоді необхідно звертатися до лікаря для того, щоб зняти їх з допомогою певних препаратів або змінити лікування на більш безпечне і прийнятне. Терпіти та ігнорувати побічні дії не можна! Це погіршить комплаенс лікаря з пацієнтом, якість життя хворого на шизофренію та призведе до відмови його від необхідного лікування.

Світлана Нетрусова
Світлана Нетрусова 111 Articles
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено