Лікування депресії. Як впоратися з хворобою?

Лечение депрессии_Как справиться с болезнью

Депресія (депресивний синдром) є одним з найбільш типових психопатологічних синдромів і може зустрічатися майже при всіх психічних захворюваннях. Основним різновидом є так звані ендогенні депресії – рекурентний депресивний розлад, депресивна фаза біполярного афективного розладу (БАР), одиничний напад ендогенної депресії зазвичай в літньому віці, депресія в структурі шизофренії. У класифікації депресію розділяють по важкості – легка, помірна та важка.

Симптоми депресії, яку потрібно лікувати

Для типової клінічної картини депресії, при якій необхідне медикаментозне лікування, характерна депресивна тріада, яка проявляється зниженням настрою, уповільненим мисленням та руховим гальмуванням, а також соматичними симптомами симпатикотонії (зокрема, тахікардія, закрепи, втрата ваги, підвищення артеріального тиску, мідріаз – розширення зіниць , сухість шкіри та слизових). До вищевказаної симптоматики може приєднуватися тривога, туга, безвихідь, порушення сну і когнітивних функцій, зниження апетиту і статевого потягу.

Загальні принципи лікування депресії

Лікування депресії поєднує в собі два аспекти – фармакологічний та психотерапевтичний, тобто застосовується медикаментозна терапія, а також психотерапія. Можливість проведення психотерапії залежить від ступеню тяжкості депресії і, відповідно, можливості когнітивного функціонування хворого. Тому, що у депресивних хворих страждає здатність концентрації уваги, сприйняття інформації, і тому при певному ступені вираженості депресивної симптоматики пацієнти просто не в змозі працювати з психотерапевтом або з психологом, а також виконувати психотерапевтичні методики. Тут, безумовно, потрібно дотримуватися основного принципу: спочатку медикаментозно пролікувати хворого, зняти тривогу, нормалізувати сон, знизити інтенсивність депресивної симптоматики, і тоді значно поліпшаться когнітивні функції, що дасть можливість згодом підключити психотерапію для реабілітації хворого.

Лечение депрессии_Как справиться с болезнью

В контексті психотерапевтичного лікування також необхідно ще торкнутися такого питання, як вид депресії. Вона може бути ендогенною (депресивний епізод в структурі біполярного афективного розладу (БАР), рекурентний депресивний розлад, депресія при шизофренії та ін.) Або психогенною, коли в основі виникнення депресивного стану лежить психологічний фактор або психотравмируюча ситуація. Тобто, в залежності від важкості депресії (психотична або непсихотична), акцент в лікуванні робиться на одному з аспектів (фармакологічному або психотерапевтичному). Як правило, легкі депресивні стани, особливо ті, де причиною виникнення була психотравмируюча подія, можуть добре піддаватися психотерапевтичній корекції без застосування антидепресантів, тут досить протитривожних засобів. А важкі депресивні епізоди повинні бути мінімізовано куповані медикаментозно із застосуванням антидепресантів. Розглянемо основні принципи надання допомоги хворим на депресію.

Лікування депресії антидепресантами

Незважаючи на той факт, що депресивні стани іноді піддаються зворотному розвитку без лікування, застосування медикаментозної терапії антидепресантами прискорює процес одужання, покращує перебіг патології та попереджає виникнення рецидивів.

Також дуже важливою підставою для призначення психофармакологічного лікування є велика ймовірність суїциду у хворих з депресією.

Терміни прийому антидепресантів при лікуванні депресії

Лікування починається з малих доз антидепресантів, які поступово титруються (коригуються) до досягнення належного терапевтичного ефекту. Будь-які зміни дозування препаратів повинні проходити під суворим контролем лікаря, щоб попередити виникнення побічних ефектів. Заниження доз застосовуваних антидепресантів сприяють хроніфікації депресивного стану, формування терапевтичної резистентності (коли у хворих знижується рівень реагування на антидепресант), збільшення термінів в досягненні ремісії, а також зниження якості життя хворих та виникнення ризику суїцидальних думок і намірів.

Особливості застосування антидепресантів

Необхідно розуміти, що антидепресанти починають діяти лише через 3 тижні від початку прийому, що в комплексі зі значним погіршенням якості життя особливо болісно сприймається пацієнтом. Весь цей час може зберігатися тривога, внутрішнє напруження, порушення сну та інші прояви депресії. Тому, з самого початку лікування і до моменту початку дії антидепресантів (протягом місяця і більше) необхідно приймати седативну терапію – транквілізатори і / або протитривожні препарати (анксіолітики), а також, можливо, і снодійні засоби. Вони зменшать інтенсивність тривоги, поліпшать сон, але на знижений настрій, відсутність радості, а також бажання та можливість виконувати звичну роботу (частково через когнітивну неспроможність) не вплинуть. Тому хворі не відчувають поліпшення стану протягом 1-2-3-х тижнів після початку лікування антидепресантами, кидають їх прийом, мотивуючи це тим, що «мені не допомагає». А як антидепресант може допомогти раніше того часу, коли він починає працювати?

Лечение депрессии_Как справиться с болезнью

Але коли антидепресанти почнуть діяти, то інтенсивність депресії буде знижуватися. А разом з тривогою зменшуватиметься активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи, що призведе до усунення серцебиття, зниження підвищеного артеріального тиску, відновлення моторної функції шлунка і кишечника, підвищення швидкості рухових реакцій, м’язового тонусу та інших соматичних симптомів, які нерідко маскують типову клінічну картину депресії .

Засоби лікування депресії

Вироблені правила, згідно з якими при певному терміні неефективності антидепресанту його слід замінювати іншим, зазвичай з іншим механізмом дії. Тобто, якщо проводилася безуспішна терапія антидепресантом, який впливав тільки на один нейромедіатор – серотонін, то його необхідно замінити на інший антидепресант полівалентної дії, який буде впливати на дві нейромедіаторні системи, що беруть участь у формуванні депресії, – серотонінергічну та норадренергічну. При повторній неефективності можлива зміна на антидепресант з іншим механізмом дії. Існують також доказові рекомендації по комбінованому прийому двох антидепресантів, які здатні доповнювати та підсилювати дію один одного. Але в цьому випадку необхідне застосування антидепресантів різної спрямованості, враховуючи їх поєднання в плані різних механізмів пригнічення або стимуляції нейромедіаторів (серотоніну та норадреналіну). Якщо згодом зменшення інтенсивності та усунення депресивної симптоматики не спостерігається, необхідно задуматися про приєднання додаткових препаратів, наприклад, з групи стабілізаторів настрою.

Комбіноване лікування депресії

При лікуванні депресивного стану також може призначатися комбінована терапія у вигляді поєднання двох антидепресантів + ​​транквілізатор або анксіолітик (протитривожний препарат) або антидепресант + антипсихотик. Останній варіант буде найбільш доцільним, якщо ми маємо справу з такими психічними захворюваннями, як шизоафективний розлад з депресивним компонентом, депресивно-параноїдна симптоматика при шизофренії, постшизофренічна депресія або рекурентний депресивний розлад з психотичними включеннями (маячні ідеї самознищення, самозвинувачення, гріховності і т.д .).

Хоча тут необхідно відзначити, що при лікуванні депресії, яка спостерігається при шизофренії та шизоафективних порушеннях, а також постшизофренічній депресії потрібно враховувати те, що антидепресанти є пропсихотиками. І якщо в цьому випадку немає «прикриття» антипсихотичними препаратами при прийомі антидепресантів, то може спостерігатися загострення маячної або галюцинаторної симптоматики.

Слід зазначити, що в переважній більшості випадків депресія при шизофренії є вторинною, тобто реакцією хворого на вкрай страхітливі маячно-галюцинаторні переживання. Хіба може бути хорошим настрій, якщо у хворого спостерігається маячення переслідування та впливу, і він упевнений в тому, що йому загрожує крайня небезпека, та його переслідує банда, яка хоче з ним і його сім’єю розправитися? А якщо на нього впливають невідомі вороги електромагнітними хвилями та завдають непоправної шкоди його здоров’ю? Тому в цих ситуаціях настрій хворого, звичайно, не буде хорошим. У таких випадках антидепресанти призначати не рекомендується, оскільки це призводить до затяжного перебігу і терапевтичної резистентності (несприйнятливості до антипсихотичних препаратів) шизофренічних симптомів. І навіть рідкісні випадки первинної (ендогенної) депресії в структурі шизофренічного нападу не є стовідсотковим показанням для додавання антидепресанту, як свідчать результати метааналізу (узагальнення) літературних джерел.

При лікуванні депресивного стану при шизоафективному або біполярному афективному розладі необхідно не забувати про можливість інверсії фази в маніакальну, що може спостерігатися навіть при обов’язковому застосуванні стабілізаторів настрою. Тому правильне дозування тимостабілізаторів має проводитися з обов’язковим визначенням точної дози добового прийому, грунтуючись на лабораторних даних при визначенні кількості препарату в сироватці крові, коли показник повинен знаходитися в терапевтичному вікні.

Якщо говорити про постшизофренічну депресію, то потрібно сказати про те, що швидке досягнення повних ремісій при шизофренії, коли спостерігається повна відсутність галюцинаторно-параноїдної симптоматики, пов’язане з частотою її виникнення та виразністю депресивної симптоматики.

Скільки триває лікування депресії

Процес лікування депресії можна поділити на два етапи. Перша фаза лікування депресії – це активна терапія, коли прийом медикаментів спрямований на усунення депресивної симптоматики. Не менш важливим етапом лікування депресії є і протирецидивна (профілактична) терапія, яка триває набагато довше.

Активна терапія депресії

Лікування терапевтичними дозами антидепресантів триває 6-7 місяців, хоча купірування симптомів депресії відбувається зазвичай набагато раніше – за 1-2 міс. Але нерідко спостерігаються терапевтично резистентні та затяжні (понад 1 рік) депресії. У цих випадках активна терапія проводиться довше та супроводжується зміною або комбінацією антидепресантів. Під час активної фази терапії нівелюються такі симптоми депресії, як рухова загальмованість, ажитація – виражена тривога, суїцидальні думки, стійке погіршення настрою, можливі маячні ідеї самознищення та самозвинувачення, а також соматичний симптомокомплекс, який супроводжує депресію.

У цьому випадку важливо не занижувати дози препаратів, беручи до уваги рекомендації, а також можлива комбінація двох антидепресантів, враховуючи їх характер дії. Лікування антидепресантами може при необхідності бути доповнене призначенням стабілізаторів настрою або антипсихотиків, про що було сказано на початку статті. Також існують і інші методи по подоланню резистентності в лікуванні депресії.

Профілактична терапія при депресії

Прийом профілактичної терапії попереджає відновлення (повернення) захворювання, тобто допомагає уникнути рецидиву хвороби, ймовірність якого безпосередньо після основного періоду лікування дуже великий. Профілактичний прийом медикаментів повинен продовжуватися протягом тривалого періоду часу. Вважається, що скасувати протирецидивну терапію можна без ризику тільки з появою перших виразних ознак церебрального атеросклерозу. Варто враховувати, що профілактична терапія стабілізаторами настрою забезпечує запобіганню рецидивів тільки через 1,5 року безперервного прийому. У цей період можливі рецидиви депресії, яка є менш вираженою та менш тривалою. Дуже важливо розуміти, що такі рецидиви не є показником неефективності протирецидивних засобів (тимостабілізаторів) та приводом для їх скасування. Рецидиви депресії можна пролікувати антидепресантами, не припиняючи прийом стабілізаторів настрою. Це зменшує ймовірність повторного нападу захворювання.

Методи лікування депресії. Психотерапія при депресії

Як уже повідомлялося на початку цієї статті, проведення психотерапії можливе при легких ступенях важкості депресії. Це пов’язано з тим, що при депресивному стані погіршується концентрація уваги, процеси сприйняття, і при депресії середнього та важкого ступеню стає просто неможливим проведення психотерапії. У цих випадках тільки після застосування медикаментозної терапії антидепресантами та поліпшення стану, а також когнітивних функцій стає можливим застосування психотерапевтичних методик.

Згідно з останніми дослідженнями, найбільш ефективно медикаментозна терапія депресії працює в поєднанні з когнітивно-поведінковою (КПТ) та інтерперсональною психотерапією. Комбінація цих двох напрямків підвищує можливість досягнення успіху в лікуванні депресії.

Найбільш рекомендованими для депресивних хворих є наступні психотерапевтичні методики та напрямки.

Індивідуальна психотерапія при депресії

Під час сеансу фахівець вивчає нераціональні когнітивні установки хворого, які викликають спотворені емоційні реакції, а вони в свою чергу можуть ставати причиною дезадаптації та виникнення депресивних станів при психогенній депресії. Пацієнт вчиться справлятися з цими установками та заміщати їх на інші, адаптаційні механізми. Наприклад, психотерапевт працює над затвердженими стереотипами мислення хворого: «У мене нічого не вийде», «Я нікчемний», «Все це не має сенсу». Звичайно, що для достатнього комплаєнса необхідно попередньо провести психофармакологічне лікування, особливо при вираженій депресії. Нерідко ідеї самознищення, самозвинувачення, занижена самооцінка, а також відсутність віри в себе та майбутнє, проходять по мірі того, як хворий виходить з депресії в процесі лікування. І тоді найчастіше психотерапія не являється необхідною.

Групова міжособистісна психотерапія в лікуванні депресивного розладу

На сеансі хворий навчається контактувати з оточуючими, створювати гармонійні соціальні зв’язки, відчувати себе в безпеці під час спілкування. Групові заняття є важливими, вони допомагають людині зрозуміти, що її проблема не унікальна, і є інші люди зі схожими захворюваннями. Часом позитивний приклад різних хворих дозволяє надихнутися та знайти в собі сили для виходу з депресивного стану, що позитивно позначається на лікуванні.

Сімейна психотерапія за участю близьких хворого депресією

На жаль, родичі в багатьох сім’ях виступають в ролі стресового чинника. Для підтримування комфортних відносин в сім’ї необхідна робота з близькими хворого. Це дає можливість зменшити тиск на людину, створити сприятливий клімат, який грає далеко не останню роль в лікуванні депресії.

Лікування депресії. Стаціонар або амбулаторне лікування?

Як правило, легкі та помірні депресивні стани можна лікувати в амбулаторному режимі. Важкі ж депресії з психотичним компонентом, суїцидальними думками та намірами вимагають лікування в стаціонарі – це забезпечує безпеку хворого.

Прогноз при лікуванні депресії

Сучасні антидепресанти, наявність затверджених протоколів лікування депресивного розладу, можливість зміни та комбінування препаратів для досягнення кращого терапевтичного ефекту дозволяють з високою ймовірністю прогнозувати значне поліпшення психічного здоров’я при депресії.

Перешкодою в досягненні результату можуть бути зниження доз необхідних лікарських препаратів, необізнаність пацієнта про терміни терапії та упередження, пов’язані з тривалим прийомом ліків.

Також в ефективності лікування депресії чималу роль відіграє людський фактор, установка самого хворого, а також довірчі відносини з лікарем. Якщо є бажання одужати від хвороби, то ймовірність успіху зростає в рази.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено