Клептоманія – хвороба чи вада

Клептомания – болезнь или порок

Нерідко люди не знають відповіді на питання: «Клептоманія – хвороба чи вада?». Але насправді клептоманія – це психічний розлад.

Клептоманія – це імпульсивне бажання скоїти крадіжку предметів, які не є для людини необхідними і часто не представляють цінності, що повторюється протягом тривалого часу.

 Клептоманія – це одне з психічних розладів, яке відноситься до групи розладів потягів за міжнародною класифікацією психічних хвороб МКХ 10 під кодом F63.2 (потягом до азартних ігор, підпалів, висмикування волосся та ін.).

Клептоманія – що це за розлад?

Клептоманія – це розлад, що характеризується багаторазовим виникненням непереборного бажання скоїти крадіжку. Головна відмінність клептоманії від схильності до крадіжок полягає в тому, що клептоман не отримує вигоду від своїх дій.

Клептомания – болезнь или порок

При клептоманії людина діє імпульсивно, під впливом непереборного потягу. Вона краде непотрібні їй або недорогі речі, які не планує використовувати чи продати. Іноді ці предмети крадіжки навіть можуть бути зіпсованими або з дефектом.

Оскільки клептоман привласнює собі предмети без матеріальної вигоди, він нерідко викидає їх або непомітно повертає власнику, хоча в деяких випадках зберігає для себе (фетишизація).

Перед епізодом крадіжки людина, що страждає на клептоманію, відчуває зростаюче напруження, а, зробивши крадіжку, відчуває неймовірне полегшення. При цьому клептоман відчуває провину, усвідомлює і аморальність, і ірраціональність своєї поведінки, але чинити опір потягу до крадіжок, який регулярно з’являється, не може.

Діагностика клептоманії

Оскільки клептоманія – це одна з форм присвоєння чужого майна, необхідний суворий розподіл цього психічного розладу та кримінальних дій. Основними ознаками, на яких базується діагностика клептоманії, є наступні:

  • Регулярно повторювана неможливість впоратися з потягом до крадіжки будь-якого предмету; причому, об’єкт крадіжки не представляє значної матеріальної цінності та не є необхідним.
  • Акт крадіжки відбувається під впливом внутрішнього напруження, яке посилюється.
  • Вчинена дія супроводжується яскравим та глибоким задоволенням, викликає заспокоєння, знімає напруження.
  • Потягом до крадіжки не є бажання помститися, особиста неприязнь; крадіжка відбувається не як наслідок розладів мислення (маячення) або сприйняття (галюцинації).
  • Епізоди крадіжок не обумовлені іншими патологіями: поведінковий, антисоціальний розлад та ін.

Особливості клептоманії

Такий розлад, як клептоманія, може виникнути у людини будь-якого соціального чи матеріального статусу та інтелектуального розвитку. На відміну від людей, які роблять кримінальні крадіжки, людина, що страждає від клептоманії, розуміючи, що робить протизаконний вчинок, відчуває докори сумління. Крадіжка при цьому не пов’язана з отриманням будь-якої матеріальної вигоди, і клептоман усвідомлює, що може бути спійманий на місці злочину, засуджений або осоромлений, але не в змозі чинити опір – це особливість клептоманії. Те нервове напруження, яке передує епізоду крадіжки, значно інтенсивніше, ніж страх покарання та засудження.

Клептомания – болезнь или порок

Особливості клептоманії полягають у тому, що людина ніяковіє і соромиться своїх компульсій (нав’язливих дій), боїться, що прояви її розладу при зверненні за допомогою будуть сприйматися близькими або медичними працівниками, як прагнення виправдати непорядні вчинки, а не як хвороба. Клептоман живе в постійному напруженні, йому соромно та страшно, але самостійно подолати тягу до скоєння крадіжок він не може.

Прояви клептоманії

Більшість людей з клептоманією є законослухняними людьми, але у них виділяються спільні риси: знижена самооцінка, підсвідоме бажання відплати, суб’єктивне сприйняття вічуття самотності.

Імпульсивні скоєння крадіжок малоцінних непотрібних предметів, що здійснюються більш-менш регулярно – прояви клептоманії. За цими діями слідує важкий внутрішній конфлікт, який може привести до соматоформних або тривожних розладів, депресії, алкоголізму та інших психічних захворювань.

Клептоманія може поєднуватися з іншими нав’язливостями і проявлятися по-різному у різних людей. Наприклад, при крадіжках може простежуватися вибірковість: об’єктами крадіжок є взуття, канцелярські приладдя та ін.

Найчастіше прояви клептоманії фіксуються в торгових центрах, але це пов’язано виключно з тим, що в побуті епізоди дрібних крадіжок не документуються, а викликають лише сварки та конфлікти. Переконливої статистики про місця, яким надають перевагу клептомани для скоєння своїх нав’язливих дій, не існує.

Причини розвитку клептоманії

Цілісної теорії, що пояснює причини розвитку клептоманії, немає. Ця хвороба має спільні риси з обсесивно-компульсивним розладом та ймовірно пов’язана з порушенням балансу такого нейромедіатора в головному мозку, як серотонін. Крім того, відчуття задоволення, яке отримує клептоман в момент скоєння крадіжки, обумовлюється викидом дофаміну; людина з клептоманією може несвідомо прагнути до такої стимуляції.

Причини виникнення клептоманії інколи пов’язують з особливостями виховання в сім’ї. Можливо, дитяча клептоманія, яка набуває стійкої форми в дорослому віці, може сформуватися при недостатності батьківської уваги до дитини, неадекватному відношенні до матеріальних цінностей або стати закріпленим феноменом успішних дій.

Психотерапевтична теорія клептоманії відносить її до компенсаторних механізмів при наявності у людини емоційних розладів.

Поширеність клептоманії

Статистика по клептоманії утруднена об’єктивними причинами, тому дані, що описують поширеність клептоманії, досить суперечливі. Велика частина людей, які страждають від нав’язливого бажання скоїти крадіжку, не звертаються за медичною або психотерапевтичною допомогою, соромлячись своїх вчинків. З іншого боку, злочинці прагнуть уникнути покарання, обґрунтовуючи свої дії цим психічним розладом.

За різними джерелами поширеність клептоманії становить від 0,1% до 0,6% населення, але ці цифри не точні.

Лікування клептоманії

Перед лікуванням клептоманії необхідне поглиблене обстеження, оскільки повторювані епізоди крадіжок можуть бути викликані іншими причинами: органічними ураженнями головного мозку, шизофренією чи іншими розладами.

Як і в ситуації з іншими адиктивними розладами (залежностями), лікування клептоманії відбувається довготривало і обов’язково поєднує фармакотерапію та психологічну допомогу.

Медикаментозне лікування клептоманії

В якості медикаментозного лікування при клептоманії застосовуються переважно моновалентні антидепресанти, які впливають на серотонін (група СІЗЗС), підвищуючи його кількість в синапсі. Також в лікуванні клептоманії застосовуються стабілізатори настрою та протитривожні препарати (анксиолітики).

Медикаментозне лікування клептоманії поки не стандартизоване, рішення про доцільність призначення препаратів приймає лікар психіатр, виходячи з індивідуальних особливостей хворого.

Є дані, що антагоністи опіоїдних рецепторів знижують сприйнятливість людини до задоволення при скоєнні крадіжки.

Тому в різних дослідженнях, а також у практиці доведена ефективність деяких препаратів, які застосовуються для лікування тяги до алкоголю та наркотиків, при лікуванні клептоманії – хворобливої ​​тяги до крадіжки.

Психотерапія при клептоманії

Для того, щоб позбутися нав’язливого бажання скоїти крадіжку, крім прийому медикаментів, людина повинна отримати кваліфіковану допомогу психолога або психотерапевта.

Найбільш ефективні такі види психотерапії при клептоманії: групова, когнітивна, поведінкова.

Поєднання медикаментозних засобів та психотерапії при вираженому бажанні людини позбутися розладу дають позитивний результат при лікуванні клептоманії.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено