Істинні галюцинації та псевдогалюцинації. Особливості поведінки та діагностики

Галлюцинации истинные и ложные_Особенности поведения и диагностики

Галюцинації – це обмани сприймання. Вони зустрічаються не лише у випадку психічних захворювань, але також можуть супроводжувати інші захворювання, в тому числі шизофренію, судинний, інфекційний та алкогольний психоз, черепно-мозкові травми, отруєння, психогенії, атрофічні психози та ін.

В органах чуттів, які характеризують специфіку галюцинацій, немає органічної патології, яка б мала відношення до їх виникнення і впливала на характер. Слухові галюцинації не стануть тихішими, якщо хворий закриє вуха долонями. Візуальні образи не щезнуть, якщо він закриє очі.

У хворих відсутнє критичне ставлення до них, і їх не можна переконати у відсутності галюцинації.

Як правило, психічно здорові люди не мають галюцинації, але деколи вони можуть зустрічатися при засинанні (гіпногагаічні) та пробудженні (гіпнопомпічні).

Існує помилкове уявлення, що однією з основних причин галюцинацій є шизофренія. Дійсно, при такому психічному захворюванні, як шизофренія, часто спостерігаються галюцинації, але це зовсім не означає, що діагноз «Шизофренія» може бути поставлений на основі лише наявності галюцинації. Обмани сприймання зустрічаються і з іншими хворобами, про що вже було сказано вище.

Класифікація галюцинацій

У питанні класифікації галюцинацій, їх розділяють на істині, які мають чітку локалізацію, та псевдо, для яких це не властиво (вони спостерігаються лише при шизофренії).

Галюцинації (як істині, так і псевдо) діляться по аналізаторах: слухові (вербальні, коли чути розмови), зорові, тактильні та ін. Але можуть бути і комплексними, тобто, сприйматися через декілька органів чуттів одночасно.

Найбільш поширені види псевдогалюцинаціїй – слухові. Пацієнти називають їх «голосами» і стверджують, наче на відміну від реального звуку, їх неможливо сприйняти на слух вухами.

Зорові істині та псевдогалюцинації

Зорові істині та псевдогалюцинації ділять на:

  • фотопсії – елементарні прояви в вигляді іскор, спалахів, кольорових смужок;
  • макроптичні та мікроптичні (зі збільшенням та зменшенням розмірів);
  • рухливі та стабільні;
  • одинокі, множинні часткові, сценоподібні;
  • гіпногагічні – при переході від неспання до сну;
  • гіпнопомпічні – при переході від сну до неспання.

Важливо не плутати галюцинації (плоди хворої уяви) з ілюзіями, що обманюють очі з допомогою законів фізики (заломлення світла, наприклад, зламаний олівець у склянці з водою).

Зорові істині галюцинації

Зорові істині галюцинації викликають у пацієнтів таку ж реакцію, як і справжні фізичні об’єкти. Тобто, якщо пацієнт побачить павука, то спробує його з себе скинути або вбити, навіть не підозрюючи про те, що це галюцинація.

Приклад з практики. Один пацієнт в психіатричному стаціонарі ночами вів діалог з неіснуючим чоловіком, жалівся йому на мишей, які ніби бігали по підлозі, та намагався заручитися його підтримкою в їх винищенні. Така поведінка і є прикладом зорових істинних галюцинацій.

Зорові псевдогалюцинації

Зорові псевдогалюцинації не сприймаються очима. Хворі можуть стверджувати, що бачать з допомогою відкритої чакри чи сприймають зображення якоюсь частиною тіла. З зоровими псевдогалюцинаціями хворий ніяк не взаємодіє, розуміючи, що це бачить лише він.

Не дивлячись на те, що сприйняття псевдогалюцинації відбувається без наявності джерела в реальному світі, вони сприймаються хворими як справжні, просто існуючі в іншому вимірі, іншими словами, проявляються в чомусь надприродному (духи, привиди та інші безтілесні істоти). Тоді можна спостерігати реакцію хворого : бій чи втеча від того, що він не може описати.

Приклад з практики. Хворий на шизофренію чоловік перебив усю техніку та меблі в домі, намагаючись вигнати «темне демонічне сяйво».

Слухові істині та псевдогалюцинації

Слухові істині та псевдогалюцинації розділяють на прості та складні. До простих відносять:

  • акоазми – елементарні прояви у вигляді шуму, тріску, вистрілів та кроків;
  • фонеми – окремі гукання, склади, наприклад: «ой», «ай», «Оля» та ін.

Складні галюцинації проявляються у вигляді чітких людських голосів (вербальні галюцинації), які і веселять, і ображають, і дають поради, деколи у вигляді цілих речень, а також у вигляді розмов, голосу чи голосів різних людей. разметкаГолоси можуть бути у вигляді монологу, діалогу, де при цьому хворий може чути одні голоси праворуч, а інші – ліворуч.

Галлюцинации истинные и ложные_Особенности поведения и диагностики

За типом галюцинації діляться на:

  • коментуючі, які коментують події, які відбувають навколо хворого і мають до нього відношення, підказують, що робити;
  • імперативні (наказові), які можуть змушувати хворих виконувати небезпечні дії та можуть нашкодити їм самим, а також оточуючим;
  • антогоністичні, коли хворий чує голоси, які його як засуджують, так і схвалюють;
  • Гіпногагічні – спостерігаються при переході від неспання до сну;
  • гіпнопомпічні – при переході від сну до неспання.

Слухові істині галюцинації

Істині слухові галюцинації мають «джерело» походження, яке хворі намагаються знайтиразметка. Вони впевнені в тому, що інші люди також чують ці звуки, але, з якоїсь причини, не видають цього.

Прикладом істинних слухових галюцинацій може бути пацієнтка, в стані тривалої алкогольної інтоксикації, яка почала чути крик про допомогу зі свого ліжка. Вона була впевнена, що її син там застряг. Однак, розібравши ліжко на дошки, так нікого і не знайшла. Пізніше жінка говорила, що не могла зрозуміти, як її син опинився в ліжку, але сумнівів у достовірності того, що відбувається, в неї не було.

Слухові псевдогалюцинації

У випадку слухових псевдогалюцинацій хворий розуміє, що ці звуки чує лише він, що дещо ускладнює діагностику. Голоси або звуки сприймаються не вухами, а одразу звучать в голові, просто з’являючись там.

Згідно тверджень одного пацієнта, він чув «голоси з Пентагону». Вони слідкували з кожним його кроком, хвалили з успіхи та сварили за поразки. Якщо вірити пацієнту, «голоси» також попереджали його про небезпеки. Вся ця інформація посилалася йому спеціальними радіоустановкими, а він приймав її прямо в мозок. На прохання вказати місцезнаходження найближчого посту системи, чоловік заявив, що агенти Пентагону постійно переміщують установку з одного даху на інший, тому знайти її буде неможливо.

Інші істині та псевдогалюцинації – тут тактильні, вісцеральні, нюхові та ін.

Крім зорових та слухових галюцинацій, існують також інші істині та псевдогалюцинації. До них відносять тактильні, вісцеральні, нюхові та ін.

Тактильні галюцинації пов’язані з обманним відчуттям дотиків. Прикладом тактильних галюцинацій може бути випадок з пацієнтом, який відчував тактильні галюцинації, падав на підлогу та качався по ній, заявляючи, що його тілом бігають павуки і кусають його.

Ольфакторні, або, іншими словами, нюхові галюцинації, проявляються у вигляді відчуття запаху без його джерела або сприйняття вже знайомого запаху по-іншому. При цьому порушення органів чуття не спостерігається.

При густаторних галюцинаціях відбувається обман смакових рецепторів. Як і у випадку з ольфакторними, у людини не повинно бути патологій смакових рецепторів чи інших проблем зі здоров’ям, що можуть давати специфічний присмак в роті. разметкаНайчастіше проявляються у хворих на епілепсію.

Галлюцинации истинные и ложные_Особенности поведения и диагностики

Ще одна форма псевдогалюцинацій має назву вісцеральних (які відносяться до внутрішніх органів)разметка. Хворі описують болісні відчуття під час того, як хтось на відстані вселившись у них, «пересуває» внутрішні органи. Один пацієнт вважав, що в результаті «насланого шаманом прокляття, його кишки періодично накручуються навколо хребта, а потім розкручуються».

Чим відрізняються істині галюцинації від псевдогалюцинації

Які відмінності істинних та псевдогалюцинацій

  1. При псевдогалюцинаціях образи, які виникають перед хворими не сприймаються через власну систему аналізаторів як об’єкт, що не відрізняється від інших у навколишньому світі. Такі хворі кажуть, що вони бачать або чують тілом, мозком та іншими органами.

Псевдогалюцинації не мають матеріальності, не прив’язані до фізичного світу. Вони не ототожнюються хворими з існуючими в реальності об’єктами, звуками, запахами та ін.

При псевдогалюцинаціях людина переконана, що псевдогалюцинації (образи, що виникають) носять характер зробленості, але він може це нікому не приписувати, а може вважати, що вони «зроблені» якоюсь зовнішньою силою спеціально для нього і не сприймаються іншими людьми.

Істині галюцинації хворий не відрізняє від реальних об’єктів, звуків, які він бачить або чує у навколишньому реальному світі.

  1. Реакція хворих на псевдогалюцинації дуже специфічна. Вони не намагаються знайти джерело звуку при слухових галюцинаціях і часто ніяк не реагують на зорові, як при істинних галюцинаціях, тобто не спостерігається характерна поведінка, як при істинних, коли хворий діє так само, як і у відношенні до реально існуючих об’єктів, щоб виявити джерело.

При істинних галюцинаціях хворі реагують на них своєю поведінкою, намагаючись знайти джерело звуку чи знищити ті галюцинаторні образи, які вони бачать (знищує павуків, щурів та ін.). Тобто, поведінка людини з істинними галюцинаціями змінюється відповідно до того, що вона сприймає. Це може бути небезпечно як для самого хворого, так і для оточуючих.

  1. При псевдогалюцинаціях хворий переконаний, що саме він це відчуває через свої особливі здібності або обраності. При істинних галюцинаціях людина переконана, що оточуючі бачать, відчувають чи чують те ж саме, що і він, але з якихось причин не зізнаються в цьому.
  1. Псевдогалюцинації, які виникають лише в суб’єктивному просторі хворого, особливо слухові, дуже часто можуть локалізуватися в середині його власного тіла, наприклад, в голові або в животі (інтрапроекція). разметкаХворі повідомляють про те, що чують або бачать «мозком», «третім оком», «внутрішнім оком» чи іншими частинами тіла, які не відповідають аналізаторам.

 Істині та псевдогалюцинації при шизофренії

Псевдогалюцинації зустрічаються лише у хворих на шизофренію, вони є симптомом гострого шизофренічного психозу, тому вимагають термінового лікування, так як їх наявність може призвести не лише до небезпечних дій хворого, але і до формування шизофренічного дефекту.

Галлюцинации истинные и ложные_Особенности поведения и диагностики

Хворі вважають псевдогалюцинації «зробленими» чиєюсь злою волею спеціально для них або, що ці хворобливі переживання насильно кимось послані з якогось невідомого місця (під землею, в космосі, в іншому вимірі)разметка. Нерідко знають, хто це робить.

При шизофренії зустрічаються як істині галюцинації, так і псевдогалюцинації. Однак, істині галюцинації спостерігаються лише на початковому етапі хвороби, а також в пізньому періоді при сформованому шизофренічному слабоумстві (вираженому дефекті). В цьому випадку спостерігаються як слухові, так і зорові істині галюцинації, а також тактильні та інші.

Особливості поведінки хворого при галюцинаціях

Істині галюцинації впливають на поведінку хворого, як реальний зовнішній стимул, і він може намагатися знайти джерело звуку, знищувати зорові образи у вигляді тарганів, щурів, павуків та інших, провітрювати приміщення, щоб видалити неіснуючий запах та інше.

Про істині галюцинації хворий розповідає та діє, а псевдогалюцинації він приховує, часто своєю поведінкою не проявляє відношення до них, що ускладнює діагностику. І навіть лікарю психіатру за характерними ознаками буває дуже складно визначити їх наявність.

Ця особливість дуже ускладнює не лише постановку діагнозу, але і початкове їх виявлення. Людина може роками мати псевдогалюцинації, і ніхто з оточення не буде здогадуватися про це. Тому що, як правило, такі хворі не діляться своїми хворобливими переживаннями та навіть приховують їх. Тому при клінічній діагностиці псевдогалюцинації можна знайти за дотичними ознаками. Наприклад, хворий поводиться відсторонено, часто робить паузи під час розмови, замовкає, прислухається до чогось або сам з собою розмовляє, сміється або кривляється перед дзеркалом чи в таких місцях, де його не бачать оточуючі. Також слухові псевдогалюцинації можна виявити та так званому горизонтальному ністагму, коли хворий випадково замовкає під час розмови і спостерігається горизонтальний мимовільний рух очних яблук з боку в бік.

Поведінка хворого також може змінюватися під впливом оманливих сприймань, але вона носить недолугий характер. Дуже небезпечними є імперативні (наказові) галюцинації, коли хворий може нанести шкоду собі або іншим.

В цьому випадку галюцинації є одними з найнебезпечніших, тому що носять наказовий характер. Такі люди під тиском своїх «голосів» можуть наробити великої біди, і вони повинні лікуватися в психіатричному стаціонарі навіть без згоди за рішенням суду.

Діагностика при наявності галюцинації

Підводячи підсумки, згадаємо про специфіку діагностування. Істині галюцинації рідко можуть довго залишатися непоміченими, тому що їх наявність у хворого, як правило, викликає яскраво виражену реакцію з його боку. Також необхідно підкреслити наступне: такий хворий вважає, що оточуючі бачать та чують те ж, що і він.

Набагато складніше виявити у хворого наявність псевдогалюцинацій, так як ви силу аутистичної дисимуляцї, яка спостерігається при шизофренії (а псевдогалюцинації виникають лише при цій хворобі), хворі приховують свої переживання. Потрібно бути уважним та аналізувати поведінку такого хворого за дотичними вищеописаними ознаками, які можуть характеризувати наявність у нього псевдогалюцинацій.

Приклад з практики. Одна жінка почала відчувати себе подавленою. У неї з’явилося відчуття даремності та закінченості життя. Рідних, яким можна було б пожалітися, не було. До лікарів також не звернулася. Одного ранку вона почула в себе в голові голос без статі, який давав коментарі з приводу її сніданку. Спочатку лише принижував її, вказуючи на бідність побуту. Потім почав переконувати в тлінності бутті та підштовхував до самогубства, в кінці вже відкрито пропонуючи різні способи суїциду. Коли вона купувала пральний порошок, голос казав, що це чудова отрута. Мило – можна повіситися. Якийсь час жінці вдавалося протистояти подібним думкам і вести нормальне життя, тому ніхто з сусідів нічого дивного не помітив. Але силі волі прийшов кінець і одного разу вночі вона здалася. Голос наказав викинутися з вікна. Стрибок з 4 поверху її квартири не виявився фатальним. Перехожий викликав швидку. Опинившись у стаціонарі, вона сказала, що просто вирішила помити вікно і випадково впала. Факт миття вікон посеред ночі не викликав ні у кого підозр. Через декілька тижнів її повернули додому, лише для того, щоб вона повторила свою спробу (знову невдалу). Лише тоді до неї викликали психіатра.

Медична допомога при галюцинаціях

Галюцинації – це один з проявів психозу, який зустрічається при різних психічних патологіях (шизофренії, шизоафективному розладі, органічних, інтоксикаційних та інших психозах).

Істині галюцинації, як і псевдогалюцинації, не піддаються переконанню та потребують медикаментозного лікування. Хворі до них не критичні, критика до хворобливого стану у них формальна.

А оскільки такі хворі потребують антипсихотичної терапії, то переконати їх у такому лікування справа не з легких. Але лише правильно підібрана індивідуальна антипсихотична терапія, а також дотримання необхідних доз препаратів і строків на різних етапах лікування, дає можливість таким хворим повернутися до звичайного життя, яке було до хвороби та бути соціально адаптованими!


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/istinni-galyucinaciiyi-ta-psevdogalyucinaciiyi-osoblivosti-povedinki-ta-diagnostiki/.

  

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено