Інволюційна депресія – це психічний розлад афективної (емоційної) сфери, що спостерігається в літньому віці. Її головна симптоматика – це депресивна тріада, яка характеризується пригніченим настроєм, уповільненням когнітивної та моторної активності.
Інволюційна депресія – депресивний розлад, що зустрічається досить часто у людей старше 60 років. Це – захворювання, а не природний компонент старіння.
Симптоматика інволюційної депресії
Симптоматика інволюційної депресії загалом збігається з проявами депресивного розладу в будь-якому іншому віці, але має деякі особливості.
До головних симптомів депресії, на підставі наявності яких встановлюється відповідний діагноз, належать:
– пригнічений настрій, почуття туги, зневіри, тривоги, смутку,
– зниження життєвої активності, постійна втома, швидка стомлюваність,
– виражене ослаблення інтересу до тієї діяльності, яка приваблювала раніше, втрата можливості отримувати задоволення.
До додаткових симптомів депресії, у тому числі інволюційної, належать:
– занижена самооцінка, невпевненість у собі,
– неадекватне ситуації самозасудження, самознищення та самозвинувачення,
– роздуми про суїцид, плани чи спроби піти з життя,
– проблеми з концентрацією уваги, прийняттям рішень, складності із запам’ятовуванням,
– тривожна ажитація чи загальмованість,
– проблеми з нічним відпочинком: неможливість заснути, поверхневий сон, ранні пробудження,
– зміни апетиту (найчастіше – зниження).
Діагноз психічного розладу, у тому числі інволюційної депресії, встановлюється, якщо спостерігаються не менше двох з основних і не менше трьох з додаткових симптомів більшу частину дня протягом двох тижнів і довше.
Особливості інволюційної депресії
У людей похилого віку при депресії може спостерігатися необгрунтована тривога за своє здоров’я, за стан близьких людей, матеріальне благополуччя, вони можуть вважати себе тягарем для оточуючих. Трапляється, тривога досягає рівня ажитації, коли людина «не знаходить собі місця». У цьому стані людина, яка хворіє на інволюційну депресію, може прийняти не лише рішення про позбавлення себе життя, а також і про альтруїстичний (розширений) суїцид, прагнучи спочатку насильно припинити життя своїх близьких, щоб позбавити їх від мук, а потім – своє.
Як правило, інволюційна депресія протікає як затяжний одноразовий напад, спостерігається монотонний і одноманітний характер симптоматики.
Відзначаються випадки, коли геріатрична депресія (синонімічне визначення розладу у літньому віці) супроводжується маревними ідеями. Це – розлад мислення з виникненням болючих уявлень, міркувань та висновків, які не відповідають реальності, але в яких людина абсолютно впевнена. Найчастіше хворим на інволюційну депресію властиве марення несправедливого засудження та/або звинувачення оточуючими, іпохондричне марення (ідея про наявність недіагностованого захворювання), нігілістичне марення (хибне відчуття, що сама людина, інші люди або навколишній світ не існують або що все у світі розпадається, та ін.).
При інволюційній депресії можуть спостерігатися ілюзії. 
При цьому реально існуючі об’єкти та явища сприймаються хворим неправильно, спотворено.
Дуже важливим аспектом інволюційної депресії є те, що люди похилого віку з явними проявами розладу часто не критичні до свого стану, трактують його, як неминуче погіршення здоров’я в старості, не готові звертатися до лікаря, відмовляються від лікування.
Інволюційна депресія за своєю симптоматикою може нагадувати депресивні епізоди іншого характеру, якщо вони виявляються в інволюційному віці, але однаково існують певні відмінності у характері та структурі депресивного епізоду. Тому потрібно завжди проводити диференціальну діагностику, що насправді психіатр робить завжди на первинній консультації під час виставлення діагнозу та визначення стратегічного медикаментозного лікування.
- Інволюційна меланхолія: є по суті більш специфічним і важким варіантом інволюційної депресії з більш затяжним перебігом, де превалює глибока туга, дратівливість, плаксивість, виражена загальмованість.
- Великий депресивний розлад (БДР): симптоми, характерні для депресії, тривають не менше двох тижнів і настільки виражені, що суттєво знижують якість життя, не дають змогу людині виконувати повсякденні завдання. Існує така форма БДР, як рекурентний депресивний розлад (РДР), коли депресивні епізоди повторюються протягом життя. Якщо РДР виникає в осінньо-весняний період його можуть називати сезонною депресією (СДР).
- Дистимія: прояви депресії згладжені, не досягають суттєвого ступеня вираженості, дозволяють хворому виконувати повсякденні завдання, присутні тривалий час – не менше двох років.
- Ятрогенна депресія: розлад, пов’язаний із застосуванням певних лікарських засобів, наркотичних речовин чи алкоголю.
- Органічна (соматична) депресія: виникає за наявності неврологічних, ендокринних, судинних або інших соматичних хвороб, травм головного мозку, деменції, де переважно спостерігається психоорганічний синдром і має певну фізичну основу.
Діагностика інволюційної депресії
Незважаючи на наявність чітких діагностичних критеріїв, багато пацієнтів похилого віку не отримують адекватної медичної допомоги, оскільки їм не виставляється діагноз «Депресія». Труднощі в діагностиці інволюційної депресії пов’язані з кількома аспектами:
– лікарі загальної практики не мають достатніх знань, щоб припустити наявність у пацієнта психічного розладу;
– люди похилого віку не пред’являють скарг, що відповідають розладу настрою, приймаючи симптоми депресії за звичайні прояви процесу старіння, наслідки хвороб, реакцію на втрати;
– звернення до психіатра розглядається як стигматизуючий фактор;
– у людей похилого віку депресія може протікати в так званій прихованій формі, тобто, маскуватися під соматичні прояви.
При прихованій інволюційної депресією тілесні симптоми переважають психічні прояви. Хвора людина може звертатися до лікарів різного профілю, проходити багато обстежень, але не отримувати ефективного лікування. Ії скарги численні та суперечливі, симптоми не купуються рутинними для соматичних хвороб засобами, а сам пацієнт не мотивований на лікування.
Для діагностики інволюційної депресії застосовуються інші, ніж при депресії у молодшому віці, допоміжні інструменти. Такі формалізовані опитувальники, які часто застосовуються для виявлення симптомів депресії, як шкали депресії Гамільтона і Бека, недостатньо достовірні в оцінці психічного статусу літніх людей. Тому як скринінг у людей похилого віку використовується спеціальна анкета – геріатрична шкала депресії та шкала оцінки здоров’я. У разі, коли підозрюється депресія у пацієнтів з деменцією, рекомендується Корнельська шкала депресії при деменції.
Оскільки депресивний синдром у людей похилого віку може бути обумовлений наявністю соматичної хвороби або побічною дією медикаментів, що приймаються, для уточнення діагнозу потрібно проведення лабораторних досліджень і аудит призначених лікарських засобів.
Чинники ризику розвитку інволюційної депресії
Від депресії не застрахований ніхто, але у похилому віці відбувається більше подій, які збільшують ризик розвитку захворювання. Це і звільнення з роботи на пенсію, що пов’язане з обмеженням соціальної взаємодії, маніфестація серйозного захворювання, смерть когось із близьких тощо. До факторів ризику розвитку інволюційної депресії відносять:
– наявність важких медичних діагнозів;
– генетична схильність;
– тривале перебування у стресовому стані;
– стійкі порушення сну;
– соціальна ізоляція та самотність;
– припинення фізичної активності;
– функціональні обмеження, що позбавляють можливості брати участь у повсякденному житті;
– вживання наркотичних засобів, куріння, алкоголізм, нехімічні залежності;
– соціальна ізоляція.
Лікування інволюційної депресії
Депресія – це психічний розлад, асоційований з нейрохімічними змінами в організмі. Близькі люди можуть допомагати хворому, але вони не в змозі його зцілити. Терапія інволюційної депресії здійснюється лікарем-психіатром.
Як правило, для лікування депресії, у тому числі інволюційної, використовують медикаменти з групи антидепресантів. Вибір конкретного лікарського засобу із широкого асортименту здійснюється лікарем психіатром. При цьому фахівець оцінює прояви депресії, соматичний статус пацієнта, допустимість поєднання з медикаментами, що приймаються ним, ймовірність розвитку побічних ефектів тощо. Лікар психіатр також бере до уваги безліч факторів, включаючи зручність прийому таблеток.
Як правило, лікування інволюційної депресії відбувається амбулаторно, але людині, яка хворіє на депресію, на перших етапах необхідна допомога та контроль з боку близьких. Це необхідно тому, що така людина найчастіше не може забезпечити гігієнічний догляд за собою, приготувати їсти, розібратися, не забути і не наплутати з прийомом ліків і т.д.
У тому випадку, якщо у людини похилого віку немає того, хто про неї може подбати, доцільно розпочинати лікування в умовах психіатричного стаціонару. Госпіталізація показана не тільки у разі безпорадності пацієнта, але й тоді, коли у нього простежуються суїцидальні ідеї чи наміри, а також спостерігається марення.
Антидепресанти призначаються на тривалий термін, а покращення стану настає не раніше, ніж через 3 тижні після початку прийому антидепресантів та ще додаткового часу, коли потрібен час для досягнення оптимальної терапевтичної дози. Самостійно скасовувати призначення, коригувати режим прийому або відмовлятися від лікування дуже небезпечно – депресія може набути хронічної форми.
Крім медикаментозного лікування, при депресії рекомендована психотерапія.
У поодиноких випадках резистентної (стійкої) депресії застосовуються комбінації антидепресантів та інші методи медикаментозної та немедикаментозної допомоги, спрямованої на подолання резистентності до антидепресивної терапії.
В-цілому, прогноз при інволюційній депресії сприятливий.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/involyucijna-depresiya-simptomatika-osoblivosti-likuvannya/.
Напишить повідомлення