Генералізований тривожний розлад (ГТР) – це психічне захворювання (невротичний розлад), яке характеризується постійною тривогою, не пов’язаною з конкретною подією, місцем або об’єктом. У тих класифікаціях захворювань, які застосовувалися раніше, використовувалася назва тривожний невроз. У сучасній – МКБ-10 генералізований тривожний розлад відноситься до рубрики F41.1.
Нетрусова Світлана Григорівна - кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт. Інші відео цієї тематики Ви можете подивитися на нашому ютуб каналі.
Поширеність генералізованого тривожного розладу
Статистичні дані про це захворювання досить суперечливі, але більшість дослідників відзначають, що поширеність генералізованого тривожного розладу досить велика. Різні автори наводять цифри в 3-6% від загальної популяції. У гендерному співвідношенні жінки хворіють частіше в два рази, але існує думка, що дані про поширеність генералізованого тривожного розладу у чоловіків можуть бути занижені, оскільки представники сильної статі не визнають факт наявності у себе психічного розладу, не звертаються за медичною допомогою та намагаються впоратися з погіршенням свого стану самостійно в тому числі також і з підвищеною тривожністю.
Знати клінічну картину генералізованого тривожного розладу вкрай важливо не тільки лікарям будь-якого фаху, а й звичайній людині. Часто пацієнти звертаються за допомогою до гастроентеролога, кардіолога, ендокринолога, виявляючи скарги, які не мають під собою соматичної підстави, а є результатом постійної тривоги. Наприклад, тривожними еквівалентами можуть бути: нудота, прискорене серцебиття, задишка, підвищена пітливість, запаморочення та ін. Це обумовлює поліпрагмазію – прийом симптоматичних препаратів, які купірують прояви різних захворювань, але не усувають справжню причину – тривожний розлад, зокрема ГТР.
У медичному співтоваристві до цих пір дискутують на тему нозологічної специфічності генералізованого тривожного розладу. Окремі фахівці дотримуються думки, що ГТР є лише продромальною стадією депресії або обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Найчастіше зустрічається думка, що ГТР, як невротичний розлад, формується на пізніх етапах панічного розладу та агорафобії. Інші вважають, що ГТР виникає як самостійний розлад. Як би там не було, коморбідність ГТР (комбінація з іншими хворобами) дуже висока: 56% пацієнтів з ГТР страждають панічними атаками, 35% – обсесивно-компульсивним розладом та близько 40% – соціальною фобією.
Причини розвитку генералізованої тривожного розладу
Цільної теорії, яка максимально повно пояснює причини розвитку генералізованого тривожного розладу, на сьогоднішній день не існує.
Тривога може бути корисною або дезадаптуючою. У першому випадку вона носить пристосувальний характер, допомагає налаштуватися до необхідного в критичній ситуації рішення, вчинку. Дезадаптуюча тривога при ГТР існує постійно, вона не пов’язана з конкретним стимулом або пов’язана, але вкрай гіпертрофована, тобто, очікування не відповідає самій небезпеці.
Згідно З. Фрейду, тривога носить плаваючий характер, вона стабільна, на відміну від панічних атак, які виникають спонтанно та періодично. Тобто, тривога, як психологічне поняття емоцій, існує в нормі, як захисний механізм, але тривога, як симптом хвороби, характеризується невідповідністю до ситуації, неадекватним зростанням та постійною присутністю.
Існує дві концепції виникнення генералізованого тривожного розладу. Перша з них доводить нейрохімічний механізм розвитку хвороби. У пацієнтів з ГТР погіршується функція ГАМК-системи, яка відповідає за розслаблення та гальмування. Крім того, відбувається стимуляція гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, що веде до посиленого вироблення таких гормонів, як адреналін та кортизол. Адреналін активує симпатичну вегетативну нервову систему, внаслідок чого підвищується артеріальний тиск, частішає серцебиття та дихання, спостерігається почервоніння або збліднення шкірних покривів, підвищена пітливість, збільшується вироблення глюкози та ін.
Також при тривожному розладі порушується робота серотонінергічної системи. У пацієнтів з ГТР порушений обмін серотоніну, що призводить до його зниження в синапсах.
Згідно з другою, когнітивною теорією, однією з причин генералізованого тривожного розладу є неправильне виховання в дитячому віці. Батьки оточують дитину гіперопікою, захищають її від будь-яких небезпек або надмірно контролюють її поведінку. Найчастіше батько або мати також мають тривожні розлади (тому можна припустити спадковий фактор, як можливу причину розвитку генералізованого тривожного розладу). Дитина починає сприймати світ вороже, надмірно починає очікувти будь-яку небезпеку.
Крім цього, існують тривожні особистості, у яких з дитинства спостерігається підвищена тривожність, і це супроводжує їх протягом усього їхнього життя. У сучасних класифікаціях хвороб такі стани відносяться до тривожних розладів особистості – конституційним особливостям людини.
Симптоми генералізованого тривожного розладу
Клінічна картина ГТР досить специфічна. Серед базових можна виділити наступні симптоми генералізованого тривожного розладу:
Психічні та поведінкові прояви ГТР
Людина починає відчувати постійні побоювання, боїться невдач в кар’єрі, особистому житті. Тривога покриває її при виконанні будь-яких завдань. У кожній події хворий ГТР бачить негативну сторону та намагається від неї захиститися, перебуваючи в постійній напрузі. У людини погіршується сон, так як тривожні думки не дають заснути. Всі ці зміни ведуть до підвищеної стомлюваності, зниження працездатності, а через деякий час може приєднуватися депресивний компонент.
Психічні та поведінкові прояви ГТР схожі з тривожним симптомокомплексом, що спостерігається при депресії. Тому існують певні труднощі у виявленні ГТР, як самостійного розладу. У деяких випадках виставляється діагноз «Змішаний тривожно-депресивний розлад».
Рухова напруга при ГТР
Пацієнт з ГТР не може розслабитися. Він метушливий, непосидючий, не здатний сконцентруватися на одній дії. М’язи напружені, характерна тремтіння в кінцівках. Рухове напруга при ГТР переноситься хворим дуже болісно.
Соматичні прояви генералізованого тривожного розладу
Людині властиво психолізувати свій емоційний стан, тому досить часто люди з ГТР пояснюють підвищену тривожність, яку постійно відчувають, життєвими обставинами і не пов’язують її з можливим психічним розладом. При цьому їх самопочуття стабільно погіршується. Соматичні прояви генералізованого тривожного розладу часто стають причиною відвідування лікарів терапевтичного профілю. Людина з ГТР відчуває біль та перебої в роботі серця, задишку, серцебиття, почуття важкості в епігастрії, клубок у горлі, підвищену пітливість та тахікардію, запаморочення або сухість у роті. Коли один або кілька таких симптомів починають турбувати хворого, він звертається за допомогою до профільного фахівця, який не знаходить патологічних змін серцево-судинної, дихальної або травної системи. Тому такі пацієнти стають проблемними: самі вони не можуть зрозуміти, що з ними відбувається, а лікар соматичного профілю не завжди може розглянути за скаргами психічний розлад, і пацієнт звертається до психіатра лише через 3-5 років, чи навіть більше від початку хвороби.
Діагностика генералізованого тривожного розладу
Як правило, діагностика генералізованого тривожного розладу здійснюється лікарем психіатром. У деяких випадках (в залежності від особливостей правил надання медичної допомоги в різних країнах або при відсутності в лікувальному закладі відповідного фахівця) діагноз може бути встановлений неврологом, терапевтом або сімейним лікарем.
Діагноз «Генералізовантй тривожний розлад» ставиться за чіткими критеріями.
По-перше, постійна тривога та неконтрольоване занепокоєння, пов’язане з різними звичайними життєвими подіями, повинні супроводжувати людину протягом шести та більше місяців. При цьому необхідна присутність додаткових трьох та більше з наведених нижче ознак:
- Рухова збудливість, стан напруженості
- Підвищена стомлюваність
- Складність зосередиться і сконцентрувати увагу
- Дратівливість
- М’язова напруга
- Порушення сну
Симптоми не повинні бути пов’язаними з іншими психічними або соматичними розладами та не виникати в результаті вживання психоактивних речовин (амфетаміни, кофеїн), а також ліків.
Лікування генералізованого тривожного розладу
Терапія при ГТР призначається індивідуально і спрямована на купірування симптомів та підтримки стійкої ремісії.
Позитивний ефект в лікуванні генералізованого тривожного розладу дають седативні препарати, в тому числі анксиолітики. Транквілізатори ефективно купірують тривогу, але їх не рекомендується призначати більше 1, 5 місяці, так як вони можуть викликати звикання. Разом з тим, в довгостроковій перспективі доцільно застосовувати тривалий час (до 1 року) антидепресанти, які впливають на нейромедіатор серотонін, обмін якого порушується при ГТР. Спочатку їх комбінують з препаратами, які мають седативну дію – протитривожні, бензодіазепіни та ін., так як антидепресанти починають діяти через три тижні. Згодом антидепресанти застосовують у вигляді монотерапії.
Важлива роль в лікуванні генералізованого тривожного розладу відводиться роботі з психотерапевтом або психологом. Хороший ефект спостерігається при проведенні когнітивної, поведінкової та раціональної психотерапії.
Важливо, щоб пацієнт сам усвідомив свою хворобу та необхідність боротися з нею. Завдання рідних на цьому етапі – підтримувати хворого, контролювати його лікування та ні в якому разі не засуджувати, даючи поради взяти себе в руки. Своєчасна медикаментозна терапія, відвідування психотерапевта та психолога допоможуть людині впоратися з хворобою та пристосуватися до життя в соціумі.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/generalizovanij-trivozhnij-rozlad-gtr/.
Напишить повідомлення