Тривога – це негативна емоція, що виражає відчуття невизначеності, очікування негативних подій, важко обумовлені передчуття. Тривога – дуже неприємне почуття, яке не хочеться відчувати, хоча спочатку його завданням є саме захист людини від небезпеки, сумнівних дій та рішень, мобілізація організму для подолання потенційно небезпечної ситуації.
Тривога впливає на емоційний стан людини та її поведінку, вона може виявлятися також і на тілесному рівні. Фізичні прояви тривоги обумовлені викидом таких гормонів, як адреналін та кортизон, у відповідь на підозрювану небезпеку.
Стресові чинники викликають негативні емоції, переживання, які впливають як на психіку, так і на фізичний стан людини. Існує навіть поняття «психосоматика», яке визначає такий вплив психіки на стан тіла, фізичне здоров’я людини, що здатне викликати навіть певні соматичні захворювання. Однак, незважаючи на загальну обізнаність, доступність інформації, її кількість, багатьом з нас дуже складно усвідомити свої емоції, розпізнати та назвати їх, а тим більше відстежити їх вплив на власне фізичне здоров’я.
Саме з цієї причини і відбуваються ситуації, коли пацієнт ходить від одного лікаря до іншого зі скаргами на біль у серці, запаморочення, розлади травлення тощо, а лікарі соматичного профілю не знаходять захворювань, які можуть бути джерелом таких симптомів. Людина почувається хворою, а хвороби немає. Вона шукає вихід, а знайти не може, тому що всі повторюють, що вона здорова, а їй справді погано. Причина ж відсутності допомоги є лише у тому, що її шукають не там, де потрібно. Необхідну допомогу може надати психіатр, оскільки корінням подібного стану пацієнта може бути ментальна сфера.
Випадки фізичних проявів тривоги із практики психіатра
Можна довго розповідати та писати про вплив психіки на стан фізичного тіла, їхній взаємозв’язок, а можна «показати» це, наприклад, поділитися інформацією про кілька випадків з моєї медичної практики.
Гастроентерологічні прояви тривоги
Пацієнтка, молода жінка, 27 років. Приваблива, заміжня, має чудову кар’єру, люблячих батьків, добрих друзів. На перший погляд, у її житті немає особливих приводів для тривог, а тим більше появи соматичних проблем через зайві переживання. Але, у неї в житті відбувається ситуація, яка змусила її обійти всіх можливих та неможливих фахівців, здати величезну кількість аналізів, зробити масу дорогих обстежень, та за їхньою рекомендацією звернутися до психіатра. Вона не могла спокійно вийти з дому, пересуватися містом, працювати, оскільки постійно бігала в жіночу кімнату, без туалету вона не могла обійтися довше 15 хвилин.
Гастроентерологи не знаходили в роботі її шлунка та кишечника жодних порушень, які могли б бути причиною проносів. Харчуватися вона почала настільки правильно, що зовсім відпадала версія про погані продукти або шкідливу їжу. Жодні лабораторні та інструментальні методи дослідження шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) (ендоскопія, колоноскопія, УЗД, МРТ з контрастом) нічого не прояснили. Сказати, що пацієнтка відчувала дискомфорт – це нічого не сказати.
І ось вона записалася на консультацію психіатра. Уже не сподіваючись на допомогу, швидше з відчаю.
Під час розмови поступово «вийшли» на тему, яка, як виявилося, була причиною всього, що відбувається. Це тема вагітності. Справа в тому, що пацієнтці не вдавалося стати мамою, на тестах ніяк не з’являлися довгоочікувані дві смужки, а батьки з обох боків настільки чекали на онуків, що ця тема піднімалася в сім’ї щодня. У результаті жінка почала боятися подібних розмов, не знала, що відповідати на незручні запитання, не хотіла спілкування з родичами, почала уникати свого чоловіка і весь час тривожилась. Її думки складалися з безлічі лякаючих питань: «А що, якщо я ніколи не стану мамою?», «А що, якщо мене покине чоловік?», «Його батьки мене зненавидять?», «Мої батьки будуть у мені розчаровані?», «Як до мене ставитимуться оточуючі, колеги?» і т.д.
Тривога, страх, невпевненість, небажання спілкуватися звели її життя до однієї кімнати. Тієї, де її ніхто не міг «дістати». І привід організм для цього «надав». З іншого боку, підвищена тривога посилює перистальтику кишківника, і тому виникають проноси. Виникає така хвороба, як «Синдром роздратованого кишківника», який треба лікувати у психіатрів, а не у гастроентерологів. Тому, що причина його виникнення знаходиться в голові, а не в шлунково-кишковому тракті.
Вона отримала допомогу. Спочатку медикаментозну, щоб зняти тривогу, дати їй ресурс для «вирівнювання» її життя. Далі було пройдено курс когнітивно-поведінкової психотерапії. Результатом такої посиленої роботи над проблемою стало не тільки зникнення постійних позивів до дефекації, а настання довгоочікуваної вагітності, народження прекрасної дівчинки. Нині цій принцесі вже близько 6 років.
Запаморочення та дереалізація, як фізичні прояви тривожності
Чоловік не виходить із власної квартири. Працює онлайн, їжу та одяг замовляє з доставкою додому. Ситуація стала настільки критичною, що син та невістка не змогли навіть «витягнути» його в кав’ярню, де святкували День народження онуки. Добре, що зараз є можливість консультації психіатра онлайн. Родичі скористалися цим шансом.
Під час роботи з пацієнтом з’ясувалося, що навіть при думці про те, що потрібно піти на вулицю, він відчуває сильне запаморочення, симптоми дереалізації (відчуття, ніби навколо все певною мірою нереальне, змінене), відчуває слабкість і боїться, що просто втратить рівновагу чи свідомість. При цьому жодних соматичних захворювань, які можуть бути причиною такого стану, він не має (повне обстеження у лікарів соматичного профілю він пройшов).
Розбираючись у ситуації, аналізуючи її, виявили першопричину цих симптомів. Виявляється, почалося це після психотравмуючої ситуації, коли на вулиці маленького песика пацієнта «порвав» великий собака. Після втрати вихованця, він спочатку відчував тривогу, коли виходив на вулицю один, тому почав уникати виходів з дому, далі – тривога пішла, але з’явилися фізичні прояви, які перешкоджали його спробам залишити квартиру (запаморочення, симптоми дереалізації, виражена слабкість, страх втрати рівноваги чи свідомості).
І лише спільна робота психіатра (медикаментозне лікування) та психотерапевта допомогли йому впоратися з цими фізичними проявами тривожності та повернутися до життя, яке він вів раніше. На даний момент пацієнт вже прогулюється біля будинку, ходить до найближчих магазинів. Робота з подолання страху та тривожності продовжується, поступово він вчиться не реагувати на тілесні прояви тривоги та не «слухатись» їх.
Як фізично може виявлятися тривога
Стресові фактори впливають на гіпоталамус, який знаходиться у головному мозку. Гіпоталамус впливає на надниркові залози, вони виділяють адреналін і кортизол, з одного боку – через вегетативну нервову систему, а з іншого боку – через гіпофіз, який виділяє ендорфіни та адренокортикотропний гормон. 
Адреналін, у свою чергу, активує роботу симптоматичного відділу вегетативної нервової системи (ВНС) і у тривожної людини в тілі спостерігаються такі прояви тривоги:
– запаморочення;
– тремор м’язів;
– підвищена пітливість;
– прискорене дихання та серцебиття;
– сухість у роті, «ком в горлі»;
– відчуття дискомфорту у грудях;
– прискорене сечовипускання, діарея;
– м’язова напруга, біль у м’язах;
– підвищений артеріальний тиск (АТ);
– нудота, метеоризм, проноси;
– біль у животі та ін.
Адекватна та неадекватна тривога
Почуття тривоги в адекватному варіанті необхідно, щоб людина могла подолати загрозу, уникнути небезпеки, не потрапити в ситуацію, яка загрожує її благополуччю.
Але в тому випадку, коли вона надмірна, непереборна, хронічна, яка погіршує якість життя та не пов’язана з реальною небезпекою – це вже неадекватна тривога, яка найімовірніше сигналізує про наявність ментального розладу. Це може бути генералізоване тривожне розлад, панічний розлад (ГТР), соціальний тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) та ін. Діагностикою та лікуванням цих станів займається лікар психіатр, до якого необхідно звернутися у разі неадекватної тривоги.
Існує ймовірність, що підвищена тривога та її фізичні прояви є наслідком будь-якого соматичного захворювання. Тому лікар-психіатр може призначити додаткові обстеження, за результатами яких і приймається рішення про найбільш раціональну тактику терапії.
Наслідки підвищеної тривоги
Тривога у своєму надмірному прояві може повністю зіпсувати долю. Якість фізичного, психічного, соціального життя настільки змінюється, що часом здається, що до виникнення тривожного розладу це була якась зовсім інша людина.
Найгіршими наслідками часто можна назвати втрату сім’ї, крах кар’єри і навіть інвалідизацію, коли без належної допомоги людина виявляється бранцем своїх же страхів і, наприклад, без сторонніх не виходить із власної квартири, стає в’язнем «одиночної камери».
Лікування підвищеної тривоги
Підвищена тривога, яка не відповідає реально існуючим причинам, здебільшого – симптом ментального розладу. Це або певний різновид тривожного розладу, або тривожний синдром, який супроводжує різноманітні психічні розлади (депресії, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та ін.) або соматичні захворювання. Щоб встановити діагноз та підібрати лікування, слід звернутися до психіатра. Лікар може порекомендувати медикаментозне лікування, психотерапію або скомбінувати обидва методи. Усе залежить від конкретного випадку.
У жодному разі не можна керуватися порадами людей без медичної освіти, повторювати чужі призначення, займатися самолікуванням. Усе це може мати згубні наслідки.
Самодопомога при фізичних проявах тривоги
Оскільки «клин клином вибивають», фізичні прояви тривоги можна послабити, посиливши увагу до свого тіла. Одним із найкращих варіантів можна назвати регулярні прогулянки, пробіжки, заняття спортом, лікувальною фізкультурою, усім тим, що дає краще відчути власні м’язи, зафіксуватися у моменті «тут і зараз», «заземлитися».
Для цього можна використовувати спеціальні вправи. Наприклад, зафіксуйте увагу на своїх ступнях, коли стоїте на підлозі. Покрокуйте на місці. Потім уявіть, що ви вросли ногами в підлогу і дуже міцно на них стоїте. Можна порівнювати себе з будинком, який своїм фундаментом міцно пов’язаний із землею.
Від тривожних думок можна перемикатися за допомогою гри «вгадай». Необхідно дивитися на незнайомих людей, які вас оточують, та спробувати визначити їх професії.
Дихальні вправи є одним із найкращих способів зниження тривожності. Можна покласти руку на живіт і дихати, контролюючи, щоб саме живіт, а не грудна клітка працював максимально.
Важливо запам’ятати, що ці техніки не лікують від ментальних розладів, вони тільки знижують рівень тривоги. Тривожний синдром лікує тільки психіатр. Усі ці вправи потрібні, щоб дати людині ресурс витримати певні стани і піти далі. Але лікування у психіатра та психотерапію при цьому ніхто не скасовує. Тому будь-які прояви тривожності, хоч фізичні, хоч психічні, потрібно не терпіти, а розбиратися з ними разом з лікарем, щоб повернути собі якість життя і відчувати радість знову.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/fizichni-proyavi-trivogi/.
Напишить повідомлення