Ендогенна депресія – це психічний розлад, для якого характерно патологічно знижений настрій, рухова та когнітивна загальмованість. Термін «ендогенна» означає, що розвиток депресії зумовлений не психотравмуючими чинниками, а внутрішніми процесами, генетичними факторами.
Особи, які страждають на ендогенну депресію, цілковито поглинуті болісними ідеями самозвинувачення та самознецінення, їх охоплюють туга й тривога. При цьому неможливо простежити зв’язок між виникненням розладу та будь-якими зовнішніми обставинами чи подіями минулого або теперішнього життя, на відміну від психогенної (реактивної) депресії, при якій чітко визначається зв’язок із психотравмуючою ситуацією.
Причини виникнення ендогенної депресії
Вважається, що схильність до виникнення ендогенної депресії визначена на генетичному рівні, тобто є спадковою. Жінки удвічі частіше, ніж чоловіки, хворіють на ендогенну депресію. 
Імовірно, це пов’язано з тим, що в жіночому організмі є дві Х-хромосоми, котрі несуть детерміновані гени, які відповідають за ймовірність розвитку ендогенної депресії, тоді як у чоловічому – одна Х-хромосома.
Також доведено, що ендогенна депресія виникає тоді, коли в головному мозку порушується обмін таких нейромедіаторів, як серотонін, норадреналін і певною мірою дофамін. Саме ці речовини відповідають за передачу нервових імпульсів у синаптичній щілині, де при ендогенній депресії їх кількість знижена.
Симптоми ендогенної депресії
До симптомів ендогенної депресії належать:
-
- пригнічений настрій, який не залежить від подій, що відбуваються в житті (гіпотимія);
- втрата людиною здатності отримувати задоволення (ангедонія);
- порушення сну (безсоння, поверхневий переривчастий сон, ранні пробудження, відсутність відчуття відпочинку), у рідкісних випадках – гіперсомнія;
- порушення апетиту (як правило, у бік зниження) та пов’язане з цим зменшення маси тіла;
- відсутність енергії, слабкість, млявість, втомлюваність;
- рухова та інтелектуальна загальмованість або, в окремих випадках, при вираженій тривожності – рухове збудження;
- труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю, нерішучість;
- ідеї власної нікчемності та провини;
- суїцидальні думки, плани, а в трагічних випадках – спроби.
Особливості ендогенної депресії
Однією з головних особливостей ендогенної депресії є те, що вона маніфестує без наявності в житті людини будь-якого значущого психотравмуючого чинника. Поточні неприємності можуть бути лише способом раціоналізації хворим свого стану, якщо він не обізнаний про такий розлад, як депресія, або не хоче визнавати відповідний діагноз у себе.
При ендогенній депресії людина звинувачує себе, тоді як при психогенній – раціоналізує те, що сталося.
Також виникнення епізодів ендогенної депресії пов’язане зазвичай із весняно-
осінніми періодами, тобто спостерігається сезонність, якої немає при психогенній
депресії.
Добова динаміка стану при ендогенній депресії
Ендогенна депресія важче проявляється у першій половині дня, тоді, як до вечора хворому може ставати дещо легше. Це відрізняє ендогенну депресію від психогенної (пов’язаної з психотравмуючими ситуаціями), при якій стан погіршується увечорі за рахунок астенії.
Вітальність переживань при ендогенній депресії
Для ендогенної депресії характерна «віталізація» прояв емоційних переживань у тілесній, вітальній (від лат. vitalis – життєвий) сфері. Тугу й тривогу хвора людина відчуває на фізичному рівні – як тяжкість або порожнечу за грудиною, біль у серці, нестачу повітря тощо.
Втрата енергії при ендогенній депресії
Людина, яка захворіла на депресію, відчуває нестачу сил, їй здається, що вона є тягарем для рідних і близьких. Самооцінка значно знижується, а при ендогенній депресії з’являються виражені ідеї самозвинувачення та самознецінення.
Характерною особливістю ендогенної депресії є помітне уповільнення темпу мислення, мови та рухів. Виняток становлять варіанти перебігу ендогенної депресії з вираженим тривожним компонентом – тоді можуть спостерігатися ажитація, прискорення рухової активності та мовлення.
Безсоння при ендогенній депресії
Ендогенна депресія в більшості випадків супроводжується значними порушеннями сну. Спостерігаються зміни ритму та фаз сну, дуже часто хворий страждає від ранніх пробуджень. При ендогенній депресії людині здається, що вона не відпочила навіть у тому випадку, якщо за допомогою медикаментів спала достатню кількість часу. При психогенній депресії людина не може заснути через роздуми про психотравмуючу ситуацію, однак, характерних для ендогенної форми депресивного розладу порушень сну немає.
Емоційне реагування при ендогенній депресії
Настрій хворого на ендогенну депресію не залежить від зовнішніх обставин, він є стабільно пригніченим. Радісні події не приносять задоволення чи полегшення, хворий зосереджується на власному поганому самопочутті, його не цікавлять зовнішні обставини. При психогенній депресії людина може на певний час відволіктися від трагічних думок.
Суїцидальні тенденції при ендогенній депресії
Ризик суїциду в людини з ендогенною депресією значно підвищується, а бажання померти не обґрунтовується логічними доводами. Хворий на ендогенну депресію приховує свої суїцидальні думки та наміри.
Діагностика ендогенної депресії
Діагноз «Ендогенна депресія» встановлює лікар–психіатр, коли під час клінічної бесіди опитує пацієнта, аналізує його скарги та анамнез (історію хвороби), а також проводить диференційну діагностику. Якщо наявна необхідна кількість характерних для депресії симптомів, фахівець діагностує депресивний розлад. У тому випадку, якщо хворий не пов’язує погіршення свого емоційного та фізичного стану з будь-якою психотравмуючою подією, а психіатр при цьому відзначає характерні для ендогенної форми прояви розладу, лікар визначає депресію як таку, що зумовлена внутрішніми біологічними факторами.
Лабораторні та інструментальні обстеження, як правило, не потрібні, однак у деяких випадках психіатр може направити пацієнта до лікаря соматичного профілю, щоб виключити захворювання, які можуть спричиняти подібну симптоматику.
Різновиди – клінічні форми ендогенної депресії
Специфічні різновиди ендогенної депресії можуть позначатися в різних класифікаціях різними назвами, однак, це не змінює їхньої основної клінічної картини. Поряд зі специфічними особливостями кожної клінічної форми зберігаються основні прояви ендогенної депресії, такі, як патологічно знижений настрій, ангедонія (відсутність здатності відчувати задоволення), ранні пробудження, погіршення стану в першій половині дня, виражене зниження апетиту, втрата маси тіла тощо.
Ендогенну депресію можна умовно поділити на такі різновиди/клінічні форми, залежно від переважання тих чи інших проявів: меланхолійна, тривожна/ажитована, анергічна, апатична/(анестетична), деперсоналізаційна, маскована/ларвірована, органічна.
Меланхолійна ендогенна депресія
У клінічній картині меланхолійної ендогенної депресії переважає всепоглинаюче відчуття туги. Нерідко це почуття у хворої людини віталізується, тобто сприймається, як соматичний симптом із загруднинною локалізацією: тяжкість у ділянці серця, відчуття порожнечі, душевний біль тощо. Яскраво виражені ідеї самозвинувачення, самоприниження, аж до появи суїцидальних думок. Хворому важко зосередитися та ухвалити рішення, він повільно говорить і рухається, постійно відчуває втому. Загальмованість може досягати стану, близького до ступору. Людина з ендогенною депресією меланхолійного типу байдужа до того, що відбувається навколо, у неї спостерігається ангедонія – нездатність отримувати задоволення. Також характерні ранні пробудження, зниження апетиту та втрата маси тіла.
Тривожна/ажитована ендогенна депресія
Головним проявом тривожної ендогенної депресії є виражений тривожний симптомокомплекс, при якому замість загальмованості спостерігається явне занепокоєння. Для хворих на цей різновид ендогенної депресії також характерні відчуття неминучої біди, що насувається, ірраціональні страхи щодо себе або близьких людей, негативні думки про майбутнє тощо. Розвиток тривожної ендогенної депресії призводить до ажитації, психомоторного збудження, а в деяких випадках – до самоушкодження або суїцидальних спроб. При цьому настрій залишається патологічно зниженим.
Анергічна ендогенна депресія
Тут на перший план виходить абсолютна відсутність енергії, фізична та психічна втома. Пацієнти з цією формою розладу скаржаться лікарю на небажання щось робити, психічну інертність, відсутність мотивації, рухову загальмованість. У них знижується рівень спонукань, що вони сприймають, як власне безволля та безпорадність. Таким людям дуже складно ухвалювати рішення, вони не можуть упоратися навіть із найпростішими завданнями, з якими раніше легко справлялися. Діяльність, яка раніше приносила задоволення чи відчуття успіху, перестає їх цікавити, наростає відчуття безглуздості та безперспективності існування.
Апатична/анестетична ендогенна депресія
При цьому клінічному варіанті ендогенної депресії провідним симптомом є втрата почуттів (так описують свої скарги пацієнти) або емоційна анестезія. Вони називають себе бездушними, скаржаться на болісну відсутність емоцій, бажань і мотивації, що супроводжується відчуттям внутрішньої порожнечі.
Хворі також зазначають «омертвіння душі», говорять, що життя стало автоматичним: «Я не відчуваю любові до онуків і дітей». І це лякає цих людей. Особи з анестетичною ендогенною депресією дуже болісно переживають відсутність почуттів до своїх рідних і близьких. Також можуть спостерігатися, хоча й менш виражено, порушення соматичної чутливості: відчуття голоду чи ситості, температурної, больової, тактильної чутливості.
Деперсоналізаційна ендогенна депресія
Головною ознакою деперсоналізаційної ендогенної депресії є зміна внутрішнього «Я», відчуження від власного «Я». Люди, які страждають на деперсоналізаційну ендогенну депресію, говорять: «Я став роботом», «Мої думки не мої», «Я не відчуваю свого тіла». Вони втрачають емоційну причетність до зовнішніх об’єктів і навколишнього світу, їм здається, що вони живуть «за перепоною», «за стіною». Це відчуття стосується не лише позитивних, а й негативних подій. Цей різновид ендогенної депресії часто поєднується з анестетичною ендогенною депресією.
Маскована ендогенна депресія
Маскована/ларвірована депресія – це аффективний розлад, при якому типові симптоми депресії не досягають достатнього ступеня вираженості або їх важко визначити через переважання соматичних проявів. Людина, яка страждає на масковану депресію, може скаржитися на невизначений біль різної локалізації, запаморочення, свербіж шкіри, порушення функціонування шлунково-кишкового тракту, прискорене серцебиття та коливання артеріального тиску. Часто такі люди відчувають нестачу повітря, тяжкість у грудях, скутість у суглобах, у них знижується сексуальний потяг і бажання інтимної близькості. Типові симптоми ендогенної депресії можуть бути виявлені під час клінічного огляду пацієнта лікарем психіатром.
Органічна ендогенна депресія
Органічна ендогенна депресія – це депресивний стан, зумовлений органічними змінами в головному мозку. Зазвичай органічна ендогенна депресія пов’язана із судинною патологією, наслідками черепно-мозкової травми (ЧМТ), віковими змінами центральної нервової системи, нейродегенеративними процесами головного мозку, а також іншими захворюваннями.
Типи перебігу ендогенної депресії
Ендогенна депресія може протікати по-різному – як за тривалістю, так і за характером симптомів. У психіатрії виділяють кілька основних типів перебігу ендогенної депресії.
Одноразовий епізод ендогенної депресії
Це єдиний виражений епізод депресії, який може минути самостійно або внаслідок лікування. Стан повністю або частково нормалізується.
Рекурентний перебіг ендогенної депресії
Рекурентний (повторний) перебіг ендогенної депресії трапляється досить часто. Депресивні епізоди виникають час від часу після тривалих періодів повноцінної ремісії.
Хронічний перебіг ендогенної депресії
При хронічному перебігу ендогенної депресії симптоматика зберігається тривалий час – місяцями або роками.
Біполярний перебіг
При біполярному афективному розладі депресивний стан змінюється періодами піднесеного настрою, надмірної активності, прискореного мислення, підвищеного оптимізму тощо – манією або гіпоманією.
Лікування ендогенної депресії
Найефективнішим методом лікування ендогенної депресії є медикаментозна терапія антидепресантами.
Медикаментозне лікування ендогенної депресії
У більшості випадків (крім депресивної фази біполярного аффективного розладу (БАР)) насамперед пацієнтові призначають антидепресанти, які впливають на баланс нейромедіаторів у головному мозку. На початковому етапі терапія може поєднуватися з протитривожними (анксіолітиками), седативними або снодійними препаратами, які рекомендується приймати короткими курсами, оскільки вони можуть спричиняти медикаментозну залежність. Ці засоби вже з перших днів прийому зменшують вираженість тривожних симптомів, допомагають людині з ендогенною депресією заспокоїтися, краще спати й дочекатися, поки почнуть діяти антидепресанти (через 2–3 тижні після досягнення терапевтичної дози) і депресія почне редукуватися.
При депресивній фазі БАР до призначення антидепресантів спочатку підходять дуже обережно, оскільки вони можуть спричинити інверсію фази в маніакальну або гіпоманіакальну. Тому препаратами першої лінії при лікуванні депресивної фази БАР є стабілізатори настрою (тимостабілізатори), дозу яких підбирають, ґрунтуючись на їхній концентрації в сироватці крові, а вже потім, за потреби, під прикриттям стабілізаторів настрою призначають антидепресанти.
Щоправда, можливі випадки медикаментозної резистентності, коли хворий на ендогенну депресію не відповідає на неодноразово підібрані відповідно до тяжкості депресивного синдрому антидепресанти в достатніх дозах. Тоді рекомендується провести електросудомну терапію (ЕСТ).
Психотерапія при ендогенній депресії
Психотерапія при ендогенній депресії відіграє допоміжну роль. Найголовніше на перших етапах, коли ще не працюють антидепресанти, бути поруч і давати простір/поле, де завжди хворий може знайти ППС (прийняття, підтримку та схвалення). Фахівець допомагає пацієнтові розібратися зі своїми думками та почуттями, опанувати навички більш адаптивного емоційного реагування, виробити конструктивні моделі поведінки. Важливою частиною психотерапії при ендогенній депресії є збільшення поінформованості пацієнта про своє захворювання та прийняття свого психічного/депресивного розладу.
Прогноз при ендогенній депресії
Прогноз при ендогенній депресії є сприятливим. Цей розлад добре вивчений, і в арсеналі психіатрів є досить широкий спектр антидепресантів, які лікар підбирає відповідно до проявів хвороби та особливостей пацієнта з урахуванням мінімізації можливих побічних ефектів.
Ендогенна депресія зазвичай добре піддається лікуванню, якщо не спостерігається досить рідко медикаментозна резистентність. У тому випадку, якщо симптоматика розладу не усувається, психіатр підбирає додаткові лікарські засоби, що зазвичай дозволяє досягти поліпшення.
На початку лікування або за відсутності достатньої відповіді пацієнта на адекватну терапію лікар психіатр рекомендує пройти додаткове обстеження у лікарів соматичного профілю, оскільки симптоми, аналогічні до проявів ендогенної депресії, можуть зустрічатися при інших захворюваннях.
Прихильність пацієнта до лікування, дотримання ним рекомендацій психіатра – це майже гарантований успіх при лікуванні ендогенної депресії. Після того, як емоційний стан стабілізується, прийом антидепресантів необхідний протягом тривалого часу при рекурентному депресивному розладі (РДР) та органічному депресивному розладі. При біполярному афективному розладі або циклотімії для профілактики рецидивів призначаються стабілізатори настрою.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/endogenna-depresiya-simptomi-osoblivosti-likuvannya-prognoz/.
Напишить повідомлення