Дратівливість – симптом гіпертиреозу

Раздражительность – симптом гипертиреоза

Наш емоційний фон залежить від багатьох факторів. Звичайно ж, великий вплив мають життєві події, успіхи або невдачі на роботі, взаємини в сім’ї. Але нерідко причиною поганого настрою і безперервної печалі або, навпаки, підвищеної дратівливості можуть бути порушення функціонування залоз внутрішньої секреції, зокрема щитовидної залози.

4b462b416142b8b2c466611c7bb35885

Щитовидна залоза має форму метелика і знаходиться під щитовидним хрящем.

Її фолікулярні клітини виробляють особливі з’єднання – йодовмісні гормони (йодтироніни), які беруть участь в регуляції обміну речовин в організмі. Тиреоглобулін служить вихідним субстратом для синтезу гормонів тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3). Регуляцію синтезу і секреції Т3 і Т4 здійснює тиреотропний гормон (ТТГ), що виробляється в гіпофізі.

Гіпертиреоз – визначення захворювання

Гіпертиреоз – стан, викликаний гіперфункцією щитовидної залози і великим викидом нею гормонів.

Гіпертиреоз значно частіше зустрічається у жінок, ніж у сильної половини людства.

Прояви гіпертиреозу

При гіпертиреозі спостерігається робота «на зношення» всього організму, коли підвищена продукція гормонів щитовидної залози призводить до підвищення всіх обмінних процесів.

Раздражительность – симптом гипертиреоза

Підвищення температури тіла, не обумовлене жодними очевидними причинами – одна з перших ознак гіпертиреозу. Крім того, у людини значно змінюється поведінка: вона стає нервовою, дратівливою, легкозбудливою. Настрій людини, яка страждає від гіпертиреозу, часто змінюється. Незначні фактори можуть викликати у такого хворого спалаху гніву, злісні витівки і агресію. Досить різко знижується вага тіла при збереженні того ж, що і раніше, порядку харчування і фізичних навантажень.

Щитовидна залоза, викидаючи в кров надлишок гормонів, активізує роботу надниркових залоз. В результаті цього на людський організм починають діяти надто високі дози адреналіну. Відбувається звуження судин, почастішання пульсу, може виникати аритмія і з’являтися відчуття нестачі повітря.

На ймовірність розвитку гіпертиреозу вказують такі ознаки:

  • Зниження ваги при збереженні звичного способу життя.
  • Непереносимість тепла, надлишкова пітливість.
  • Збільшення частоти серцевих скорочень, стійка тахікардія, відчуття пульсації в районі шиї, голови та живота, аритмія.
  • Підвищення апетиту, порушення травлення, нудота або блювання, болі в животі неясного походження.
  • Зміна характеру і поведінки: збудливість, тривожність, гнівливість.
  • Порушення в статевій сфері:

– збої жіночого циклу (менструальний цикл може бути нерегулярним, як правило, він коротшає, хоча, може, і подовжуватися, а менструальні виділення стають більш мізерними),

– у чоловіків спостерігається стійке зниження потенції і лібідо, а також здатність до зачаття.

Надлишок гормонів щитовидної залози здійснює настільки серйозний вплив на центральну нервову систему, що психічні симптоми гіпертиреозу можуть бути виражені дуже чітко. У таких хворих відзначається хвороблива дратівливість, забудькуватість, їх настрій постійно змінюється, вони занадто бурхливо реагують на будь-які зовнішні подразники, в тому числі, гучні звуки, яскраве світло або сильні запахи. Люди, які хворі на гіпертиреоз стають занадто неспокійними, у них спостерігається підвищена дратівливість, патологічне відволікання і активність, але в той же час вони відчувають постійну втому.

У цих хворих спостерігаються порушення сну і нічні жахіття.

Також вони скаржаться на часте потовиділення і коливання температур (їм, то холодно, то жарко). Дискомфорт навколо шиї виникає за рахунок надлишкового викиду Т3 віл. і Т4 віл., створюється відчуття здавленості, і пацієнти намагаються звільнити область шиї. Тому вони відмовляються носити хустки, шарфи, краватки, гольфи.

Симптоматика, характерна для гіпертиреозу, в певних випадках може бути прийнята за прояви тривожного розладу або маніакальної фази біполярного розладу.

Але кваліфікований психіатр завжди у діагностиці психічних розладів і встановленні діагнозу враховує особливості протікання даних хвороб і проводить диференціальну діагностику з подібними станами при інших захворюваннях. Тому психіатр і психотерапевт завжди при необхідності направляють на консультацію до суміжних фахівців і враховують їх рекомендації.

Лікуванням гіпертиреозу займається ендокринолог. Лікар призначає препарати, які пригнічують секрецію щитовидної залози і зменшують вироблення гормонів трийодтироніну і тироксину. В цьому випадку додаткове призначення препаратів седативного спектру, які запропонує психіатр або психотерапевт, також допоможуть в нормалізації поведінки цих пацієнтів, стабілізації їх стану, а комплексна та індивідуальна терапія поверне до повноцінного життя.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено