Депресія / Ток шоу «Без рецепта» / Відео

Від депресії не захищає ні високий соціальний статус, ні приваблива зовнішність, ні успішна кар’єра. Це психічне захворювання може “вразити” будь-яку людину, тому так важливо знати його особливості. Депресія проявляється по-різному: від загальної втоми і «апатії» до серйозних збоїв в роботі всіх систем та органів.

Депресія відома людству, по крайній мірі, з античних часів. Але тільки в середині минулого століття антидепресанти були виділені в окрему фармакологічну групу. На сьогоднішній день депресивні розлади добре піддаються лікуванню.

Про те, на що потрібно звернути увагу, які симптоми характерні для депресивного стану і як діяти, якщо ви запідозрили у себе депресію, відповідає Нетрусова Світлана Григорівна – кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт.

Ведучий:

В яких випадках психотерапія не допоможе? В яких випадках люди, які страждають депресією, повинні звернутися за медичною допомогою не до психологів, а до психіатрів? У нас в програмі лікар психіатр, Нетрусова Світлана Григорівна.

Доброго дня! Як визначити, чи потребує людина допомоги психіатра, а не психолога, наприклад?

Нетрусова Світлана Григорівна:

Депресія може проявлятися вже на такому рівні, що вимагає призначення певних лікарських препаратів, зокрема, антидепресантів, про які говорили вже в цій студії, і це не так страшно насправді. Повинна бути певна клініка депресії, ступінь вираженості її симптомів, тривалість депресії, яка дійсно потребує медикаментозного лікування.

Ведучий:

– Межа дуже слизька, дійсно, коли людині допоможе психолог, а коли вже все…

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Власне кажучи, я хочу сказати, що є різні депресії, і також і психогенного характеру, як у нашої героїні…

Ведучий:

– У неї психогенна депресія?

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Ну звичайно! Була психотравма на початку, значить, звичайно, був до цього попередній світ, були якісь надії, відносини, звички, все зруйнувалося… Чоловік завжди потрібен жінці, як і жінка – чоловікові, за великим рахунком. Тут життя зовсім змінилося, і жінка знову знаходиться в пошуку, ще, напевно, не відійшла від тих відносин, про щось шкодує, страждає, не вірить іншим чоловікам. Звичайно, я думаю, що їй допоможе психолог, тільки треба до нього прийти і пропрацювати цю психологічну травму. Я вважаю, що їй треба йти до психолога, психотерапевта, психоаналітика – до тих фахівців, які лікують словами. Ну, можна приймати певні препарати, основою яких є звіробій. Це така трава, яка має деяку заспокійливу і антидепресивну дію.

І, в принципі, я думаю, що якщо б у неї зараз змінилася ситуація, знайшовся молодий чоловік, якісь цікаві цілі з’явилися, або якби вона чимось цікавим зайнялася, а також отримала допомогу у психолога або психотерапевта, то можна було б вирішити питання без антидепресантів.

Звичайно, психогенні депресії іноді досягають такого рівня, коли будь-яка психотерапія або інші рекомендації з приводу шоколаду, шопінг-терапії і т.д. не допомагають. Проходить день, два, три, тиждень, місяць. Стан погіршується, і людина не може з ним впоратися самостійно, не може впоратися з допомогою психолога, подруг, відпочинку. Вона «викидається» з соціуму: не може працювати, спілкуватися, як раніше, не може функціонувати, як раніше. Можуть виникати інші симптоми, які маскують депресію, і дуже важко сконцентруватися, виконувати ту роботу навіть на побутовому рівні, яку вона раніше виконувала. Виникає відчуття, що страждає пам’ять, можуть виникати різні больові відчуття, які мігрують по всьому тілу… Чому це відбувається? Тому що в основі будь-якої депресії лежить недостатність двох нейромедіаторів норадреналіну і серотоніну. Серотонін є ще таким «хитрим» нейромедіатором, що, коли його стає мало в синаптичній щілині – знижується поріг чутливості до болю, і хворий починає відчувати підпорогові незвичайні, незвичні для нього болі, які не мають під собою ніякої органічної основи…

Ведучий:

– Тобто, коли серотоніну стає мало в організмі, то ми починаємо відчувати якісь неприємні відчуття?

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Так, тому що поріг чутливості до болю знижується, і тоді депресивні хворі можуть відчувати підпороговІ болІ. Але я хочу сказати про те, що ці, як правило, симптоми, про які я зараз розповідаю, можуть маскувати основні прояви депресивного стану. Больові відчуття і суб’єктивне погіршення пам’яті (зниження концентрації уваги, сприйняття нової інформації) можуть виходити на перший план, маскуючи основні симптоми депресії, і тоді хворі часто йдуть до терапевта, невропатолога, їх перевіряють на наявність патогенних вірусів, їм роблять МРТ… До психіатра вони приходять вже зовсім «завантаженими» нескінченними обстеженнями…

Ведучий:

– Зневірившись абсолютно в лікарях і побувавши навіть в чаклунів, вони йдуть вже до фахівця?

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Так часто відбувається, на жаль. Нерідко вони знаходяться в такому стані, що не можуть працювати. Був у мене, наприклад, один такий випадок в практиці. Один хлопець змінив роботу. Він дуже довго зважував, потрібно йому змінювати її чи не потрібно. Але все-таки він пішов на нову роботу. У цей період емоційного дискомфорту і стресового стану у нього виникли депресивні симптоми. Хворий почав «депресивно» оцінювати те, що він зробив. А люди, перебуваючи в депресивному стані, по-іншому, песимістично оцінюють те, що було, те, що є і те, що буде. Тому, коли до мене приходять хворі на депресію, я не рекомендую приймати якісь рішучі заходи: тобто, з роботи не звільнятися, з людьми близькими не розходитися. Треба вийти з депресивного стану, а потім тверезо осмислити певну життєву ситуацію і тільки здоровим приймати необхідні рішення. Але повернемося до хворого…

Коли у нього знизився настрій, але він ще не розумів, що хворий, поїхав у відпустку відпочити, а стан ускладнювався, пам’ять погіршувалася, і на морі його стан став ще важче. З’явилися настирливі думки: «Навіщо я змінив роботу?», шкодував про це. Він повернувся додому, а працювати на новій роботі, куди перейшов, не міг. Молодий чоловік звернувся до терапевта, той направив до невропатолога. Він пройшов численні обстеження (обстежили його на віруси, зробили МРТ та ін.). А ніяких хвороб не знайшли. Після чого невропатолог рекомендував йому звернутися за допомогою до психіатра. Після призначення необхідного лікування – антидепресантів через місяць – півтора, вже не будучи хворим, він повернувся до колишнього життя, трудової діяльності і відчував себе задовільно.

Ведучий:

– Анна теж, по-моєму, мала проблеми з роботою! Це так?

Гостя студії:

– Так. Я залишила роботу. Я звільнилась. Тому що я вирішила, що, можливо, мені потрібно щось змінити в своєму житті.

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Напевно, це був неправильний крок – піти кудись, ще не знайшовши чогось. І вийшов якийсь вакуум. Людина повинна бути зайнята справою і затребувана.

Гостя студії:

– Це правда. Насправді у мене така ситуація. Чому я залишила роботу в даному випадку? Тому що на фоні тривалого стресу я сильно захворіла, і мені потрібно було приділити максимальну увагу своєму здоров’ю. Стреси, які на роботі супроводжували мене, вони зараз мені вкрай протипоказані.

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Справа в тому, що дуже багато наших хворих вважають, що вони повинні спочатку видужати, а потім все будуть робити. Але бувають ситуації, мені б не хотілося, щоб з нашою героїнею так сталося, так як може розвиватися іпохондрична реакція.

 Ведучий:

– Це що таке?

Нетрусова Світлана Григорівна:

– Іпохондрична реакція – це коли людина починає приділяти надмірну увагу своєму здоров’ю. Вона обстежується, вона починає лікуватися… Справа в тому, що наше життя – це взагалі суцільний стрес. І ми не можемо людину після стресової ситуації або того, що вона пережила, помістити в якийсь «акваріум і на неї дути». Треба йти по життю далі і справлятися з цими психотравмуючими ситуаціями, і треба жити в цьому житті, і треба бачити хороше і погане. Але якщо людина буде відсуватися від свого звичного життя: від роботи, або чогось іншого, і почне займатися тільки своїм здоров’ям, то після якогось певного періоду іпохондрична реакція може перетворитися в іпохондричний невроз, а потім в іпохондричний розвиток особистості. І тоді приходять до мене хворі і говорять: «Я пішов би на роботу, але мені потрібно вилікуватися!» А я кажу: «Ви знаєте, ви ніколи не вилікуєтеся таким чином! Тому що голова не може бути порожньою, і якщо вона заповнена тільки іпохондричними хворобливими думками, то здорові туди не увійдуть. Їх не пустять думки про хворобу, адже вони сильніше». Треба йти на роботу і ці думки, що спрямовані на позитивні життєві позиції, будуть відсувати на другий план іпохондричні думки. Тому я хотіла б побажати моїй героїні довго не засиджуватися у лікарів. Це так по-доброму.

Ведучий:

– Хороший лікар лікує словом. Дивіться, наша пацієнтка вже регоче і сміється. Щиро вам дякую.

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено