Сьогодні багато людей знає, що є такий психічний розлад, який називається депресією. Однак, дуже часто депресією люди вважають зовсім інші стани, наприклад, називаючи так поганий настрій, втому, перегрузку на роботі, невдоволення, банальну лінь, які періодично в житті бувають у кожного з нас.
У звичайному діалозі можуть звучати слова про депресію, наприклад: «У мене депресія, тому що на мене кричить мама», «Я не хочу йти в кіно. У мене депресія», «На вулиці йде дощ, тому у мене сьогодні депресія». Але ці стани насправді зовсім не є депресивними розладами. Це – приклади того, що люди не можуть завжди перебувати у стані радості та бадьорості, і це – нормально. Недарма ж є висловлювання: «Немає абсолютного щастя, є тільки його блискавиці». Наш настрій чимось схожий на кардіограму. Він піднімається і опускається, що і є життям. Не можна бути постійно на піку позитивних емоцій, хоча нам усім часом цього хочеться. Подібний стан не властивий психічно здоровим людям.
Потрібно розуміти, що поганий настрій, зневіра чи смуток, відсутність мотивації – це ще не депресія. Іноді виходить, що обізнаність в деякій медичній інформації грає проти людини, наприклад, якщо вона чула трохи про депресію і починає сама собі встановлювати діагноз. Вона живе в повній впевненості, що в неї депресія, а це може бути перевтома, вигоряння на роботі, астенічний стан, декомпенсація при особистісних розладах та ін.
Діагностувати депресію, як і інші захворювання психіки, може тільки лікар психіатр. Саме він встановлює діагноз та призначає медикаментозне лікування.
Депресія. Що це?
Назва цього захворювання з латинської означає давити або пригнічувати. Справді, складніше найкраще описати одним словом стан людини, яка страждає від цього розладу.
Депресія – це психічне захворювання, для якого характерною є депресивна тріада: знижений настрій, загальмованість мислення (уповільнення його темпу) та знижена рухова активність. Ознаками, симптомами депресії є підвищена тривога, туга, ангедонія (втрата можливості отримувати задоволення), песимізм, втома, відсутність апетиту, погіршення якості сну аж до його відсутності та ін.
Це може бути реактивною депресією, тобто депресивною реакцією адаптації на психотравмуючу подію, проявом таких афективних розладів, як депресивна фаза біполярного афективного розладу (БАР) або епізод рекурентного депресивного розладу, а також проявом деяких інших психічних та соматичних розладів.
Хвороба найчастіше проявляється погіршенням працездатності, неможливістю сконцентруватися, зосередитись. Настрій знижений, а також нічого не хочеться робити, сумно, печально, безрадісно. Будь-які фізичні дії людина виконує дуже повільно, немає жодної ініціативи, лише бажання не вставати з ліжка, нічого не робити, щоб «ніхто не чіпав». Поступово ситуація може дійти до того, що хвора на депресію людина припиняє стежити за собою, навіть дотримуватися норм гігієни, перебуває в стані повної безрадісності, замикається, не бажає жодної активності в соціумі.
Такі зміни в поведінці та самовідчутті людини викликані не лінню чи слабкістю характеру, як іноді помилково вважають. Оточуючі люди не розуміють, що депресія – це хвороба, виникнення якої обумовлено зниженим рівнем таких нейротрансмітерів, як серотонін та норадреналін. 
Існує генетична схильність, яка може впливати на виникнення цього розладу.
Симптоми депресії
Згідно МКХ-10, існують три основні та сім додаткових симптомів депресії.
До основних симптомів депресії з Міжнародної класифікації хвороб відносять стійко знижений настрій, втрату здатності отримувати задоволення (ангедонія) і, внаслідок цього, втрату інтересу до раніше привабливих видів діяльності, зниження рівня енергії та стомлюваність. Ці прояви повинні спостерігатися практично щодня протягом не менше двох тижнів.
Якщо у людини є хоча б два із зазначених основних симптомів, можна запідозрити депресію. Підтверджують цей діагноз додаткові симптоми, їх має бути щонайменше три. Як правило, у хворої на депресію людини спостерігається більшість симптомів.
До додаткових симптомів депресії відносяться:
- Песимістична оцінка сьогодення, минулого та майбутнього.
- Порушення сну – безсоння, раннє пробудження та відчуття відсутності відпочинку після сну.
- Порушення апетиту, частіше – зниження.
- Відчуття страху, тривожність чи туга і безвихідь.
- Неможливість сконцентруватися, погіршення пам’яті та працездатності.
- Моторна загальмованість (або ажитація в тому випадку, якщо є виражена тривога).
- Ідеї самозвинувачення та самоприниження, почуття провини.
- Відчуття безглуздості життя, думки про суіцид.
Чинники ризику розвитку депресії
Сьогодні можна назвати такі найпоширеніші фактори, які вказують на більш високу ймовірність розвитку депресії.
- Вік від 14 до 28, жіноча стать (найчастіше, проте не виключений інший вік і чоловіча стать).
- Травмуючі обставини у житті (війна, тяжкі хвороби, втрата житла, смерть близьких людей і т.д.).
- Супутні захворювання (гіпотиреоз, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, онкологія та ін), ампутація кінцівок, важкі оперативні втручання, черепно-мозкові травми та ін.
- Наявність залежностей (алкогольна, наркотична, лудоманія та ін.).
- Обтяжена спадковість, наявність депресивного розладу у близьких родичів.
- Психосоціальні чинники, наприклад, дитячі травми, буллінг, насильство, зокрема нестабільні стосунки та ін.
- Весняно-осінні періоди, що пов’язано із зменшенням світлового дня та іншими факторами.
Важливо розуміти, що ці фактори не є причиною виникнення депресії. Вони лише створюють передумови її розвитку.
Депресія: випадки з медичної практики
Наведені нижче випадки з клінічної практики добре ілюструють наявність депресивної симптоматики, коли пацієнтка була зовсім не зацікавлена в лікуванні, а також відсутність депресивного синдрому тоді, коли клієнтка наполягала на тому, що вона має депресію.
Одним із недавніх пацієнтів із депресією стала жінка, яка разом із чоловіком зважилася на екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ). Спочатку все йшло благополучно, але через кілька місяців у неї стався викидень і були ускладнення, що викликало душевний біль, розчарування, втрату сенсу життя, призвело до різних проблем із фізичним здоров’ям. Чоловік перебував у стані смутку, проте все ж таки сприйняв події менш болісно, ніж дружина, зайнявся кар’єрою, брав додаткову роботу, почав їздити у відрядження. Повернувшись додому, після однієї з поїздок, яка тривала близько двох тижнів, застав дружину у вкрай поганому стані. Вона не приймала душ, відмовлялася від їжі, однозначно відповідала на запитання, нічого не хотіла робити, тільки лежала на килимі у спальні та дивилася у вікно. Вона не мала бажання бачити ні батьків, ні подруг, а також висловлювала суїцидальні думки та наміри. Порадившись із родичами та отримавши згоду дружини, чоловік привіз її на консультацію. Жінці був виставлений діагноз: «Депресивний епізод важкого ступеня». Враховуючи наявність суїцидальних думок, відмови від їжі та неможливість самостійного догляду за собою, вона була госпіталізована до психіатричного стаціонару, де пройшла лікування. Пізніше, коли стан покращився, пацієнтка продовжила терапію амбулаторно та досягла стійкої ремісії.
А ось інша ситуація, коли дівчина, яка звернулася за консультацією, була направлена на психотерапію.
Студентка столичного вишу звернулася на консультацію, з порогу заявляючи, що в неї депресія, що їй потрібне лікування. Вона була впевнена, що їй потрібна допомога психіатра, що треба терміново щось робити, що вона серйозно хвора. Під час консультації з’ясувалося, що вона пережила розрив стосунків з молодим чоловіком і, природно, відчувала з цього приводу душевні переживання, злилася на нього, плакала ночами, а також у неї спостерігалася тривога та внутрішня напруга.
Під час консультації, вона бадьоро і активно спілкувалася, прийшла до кабінету в яскравій сукні, з легким макіяжем, свіжим манікюром, з її слів, ходила в кіно з подругами та на шопінг із мамою. В університеті її успіхи з навчання не погіршилися.
У неї дійсно був поганий настрій через розставання з хлопцем і руйнування надій, які покладала на нього, що є цілком нормальним і не відноситься до розладів психічного спектру. І хоча пацієнтка стверджувала, що у неї депресія, симптоми цього розладу не були виявлені. Тому їй було призначено препарати протитривожного ряду на короткий період. Їй також була рекомендована психотерапія. Але прийому антидепресантів вона не потребувала.
Лікування депресії
Лікуванням депресії займається лікар психіатр. Він встановлює діагноз, ґрунтуючись на даних, які отримує під час консультації, при необхідності доповнює їх результатами аналізів (якщо є підозра, що стан пацієнта може бути спричинений патологією, наприклад, захворюванням щитовидної залози). У будь-якому випадку, кожен пацієнт потребує індивідуального підходу та детального розгляду ситуації, що виникла в його житті.
Враховуючи той фактор, що сучасні антидепресанти існують у таблетованій формі, а не в ін’єкціях, людину, у якої спостерігається депресивний розлад, можна лікувати амбулаторно під наглядом родичів, періодично отримуючи рекомендації на консультації у психіатра.
У важких ситуаціях, коли у хворого на депресію спостерігаються суїцидальні думки і наміри, або він не в змозі самостійно приймати ліки і не може сам себе обслуговувати, тоді терапію проводять в умовах стаціонару.
При лікуванні депресії використовують медикаментозну терапію. Також при цьому захворюванні рекомендується психотерапія. У разі депресії легкого ступеня вираженості психотерапія може бути основним видом лікування, але розлад середнього чи важкого ступеня вимагає застосування ліків.
Щоб вивести пацієнта з його хворобливого стану, призначають антидепресанти, які покращують нейромедіацію серотоніну та норадреналіну. Ліки починають працювати тільки через 3 тижні, і їх слід приймати не менше чотирьох місяців, а в деяких випадках і більше навіть тоді, коли стан нормалізувався.
Але щоб легше було дочекатися того часу, коли антидепресанти почнуть працювати, можна паралельно приймати седативну, протитривожну терапію, враховуючи терміни, щоб не сформувалося звикання. Ця терапія покращить сон і зменшить рівень тривоги, яка при депресії практично завжди підвищена.
Щоб краще розібратися з факторами, які стали передумовою розвитку депресії, виправити помилкові установки та сформувати правильне сприйняття ситуацій і подій, що відбуваються у житті людини, необхідна психотерапія. Вона може стосуватися не лише теми депресії, а й мислення людини в цілому, її когнітивних помилок, які заважають отримувати радість, не дають прийти до бажаних цілей у тому числі.
Коли медикаментозне лікування починає повертати людину до колишнього нормального стану, вона також може допомогти собі прискорити процес одужання.
Дуже важливо повноцінно та різноманітно харчуватися, спати не менше 8 годин, засинаючи до 23.00, а не після 24.00, приділяти час фізичним навантаженням. Якщо є можливість, потрібно намагатися більше спілкуватися, говорити про свої почуття, переживання, сподівання на майбутнє. Необхідно зробити своє життя цікавішим, наповнювати його щасливими подіями, створювати собі свята самостійно, радувати себе чимось, що давно хотіли, але постійно відкладали на потім.
У будь-якому випадку, якщо ви підозрюєте наявність у себе або близької вам людини депресію, насамперед зверніться до лікаря психіатра. Це той випадок, коли краще переконатися, що все добре, ніж прогаяти час або втратити того, хто вам дорогий.
На сьогоднішній день депресивний розлад успішно піддається лікуванню, і через декілька місяців людина, яка страждала на депресію, повертається до колишнього здорового і веселого життя.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/depresiya-chi-ni/.
Напишить повідомлення