Депресивний епізод

Депрессивный эпизод

Психічні розлади в силу їх значної поширеності – глобальна проблема сучасного світу. За даними ВООЗ, кожна п’ята людина в світі страждає від психічного розладу. Ф. І. Бєлялов в книзі «Психічні розлади в практиці терапевта», яка була випущена в 2013 році, стверджує, що від 10% до 50% пацієнтів, які звертаються до терапевтів, страждають від психічних захворювань невротичного регістру.

Дані про поширеність різних психічних захворювань коливаються, адже підрахувати точну кількість хворих практично неможливо, оскільки далеко не всі з них звертаються за допомогою до фахівця.

Одним з найбільш поширених психічних захворювань є депресія. За інформацією ВООЗ в 2020 році депресія вийшла на перше місце серед причин непрацездатності.

За даними Ж. Ангст і Ф. Ангст, які були опубліковані в «Журналі клінічної психіатрії» за 1999 рік у статті «Suicide risk in patients with major depressive disorder», а також інших авторів в більш свіжих виданнях, близько 15% хворих, що страждають депресією, здійснювали, як мінімум, одну спробу самогубства протягом життя.

Словом «депресія» називають синдром, тобто комплекс симптомів, серед яких головним є знижений (депресивний) настрій. Цим же словом фахівці називають також не синдром, а окремий симптом патологічно зниженого настрою, тоді синонімом цього терміну є термін гіпотимія. Депресивний синдром (депресія) є дуже неспецифічним, тобто, зустрічається при більшості психічних та соматичних хвороб. У плані відсутності специфічності його можна порівняти з астенічним синдромом, який також може спостерігатися майже при всіх соматичних та психічних хворобах. разметкаА депресивний розлад (депресивна хвороба) або депресивний епізод (напад депресії) – це окремі поняття, які означають самостійні хвороби з провідним депресивним синдромом.

Отже, депресивний епізод – це напад депресії, який виник вперше і може бути депресивною фазою біполярного афективного розладу (БАР), реактивною депресією, що виникла вперше, як відповідь на психотравмуючу ситуацію, першим епізодом рекурентного депресивного розладу або одноразовим приступом депресивного розладу, а також проявом деяких інших психічних та соматичних хвороб.

Депрессивный эпизод

Рекурентний депресивний розлад – це напади депресії (депресивні епізоди), які повторюються без наявності в минулому періодів підйому настрою та діяльності, тобто, манії або гіпоманії.

Досить часто (в 50 – 85% випадків) у людей, які перенесли депресивний епізод, виникає рецидивразметка. Про це говорить Т. І. Мюллер в статті «Recovery after 5 years of unremitting major depressive disorder», яка була опублікована в журналі «Archives of General Psychiatry» за 1996 рік.

Симптоми депресивного епізоду

Отже, що ж таке депресивний епізод та які його симптоми? У МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб), депресивним епізодом називають розлад, для якого характерний знижений настрій, втрата можливості отримувати задоволення (агедонія), низька фізична та розумова активність, знижений тонус та відсутність сил, що проявляється навіть при виконанні простих базових дій. Це – основні симптоми.

Крім цих ознак, може бути присутніми також складність концентрації уваги, погіршення сну, занижена самооцінка, ідеї самозвинувачення, песимістичний погляд в майбутнє, порушення сну, відсутність апетиту, руйнівні дії, які спрямовані на самоушкодження, та суїцидальна поведінка.

Діагноз «Депресивний епізод» ставлять, коли у людини вперше в житті виник депресивний симптомокомплекс, іноді він може бути єдиним протягом усього життя. Але нерідко депресивний напад (епізод) повторюється. І якщо це чергується з періодами манії або гіпоманії, тоді ставиться діагноз БАР, а якщо повторюються тільки депресивні епізоди, тоді ми говоримо про рекурентний депресивний розлад.

Симптоми рекурентного депресивного розладу

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (в п’ятому розділі, де розглядаються психічні розлади та розлади поведінки), рекурентний депресивний розлад визначають, як афективний, що характеризується нападами (епізодами) депресії, без наявності в анамнезі періодів піднесеного настрою та гіперактивності з переоцінкою себе і своїх можливостей (гіпоманії або манії), що могло б вказувати на змішаний афективний епізод або біполярний афективний розлад (БАР).

Фактори виникнення депресивного епізоду

Складність вивчення депресивних розладів пояснюється наявністю великої кількості факторів, які їх детермінують. До основних причин виникнення депресивного епізоду та рекурентного депресивного розладу відносять біологічні, психологічні та соціальні. Пануюча біологічна концепція виникнення депресії говорить про те, що у хворих з депресивним епізодом та рекурентним депресивним розладом спостерігається слабка синаптична активність таких нейромедіаторів, як серотонін, дофамін та норадреналін. До інших значущих чинників, які розглядаються в біологічній концепції, відносяться також порушення нейропластичності мозку.

Існує також психоаналітична теорія виникнення депресії. Про неї згадується в книзі Л. Л. Третяк «Депресія. Діагностика і методи лікування ». У цьому підході передбачається, що депресія може виникати в разі втрати когось суб’єктивно значимого для людини, а також інших психотравмуючих подій – втрата роботи, розлучення, пожежа або банкрутство. Але тут потрібно розуміти, що розглядається психогенна (реактивна) депресія. Є думка, що ненависть або гнів, які проявляються до втраченого об’єкту, заперечуються, що викликає почуття провини, спрямоване на себе.

Автори, які дотримуються психоаналітичної теорії виникнення депресії, звертають увагу на особистісні та міжособистісні фактори розвитку депресії. Особистісні чинники – це пригнічена агресія, залежність від іншої людини, знижена самооцінка, нереалістичні бажання, недостатня самостійність. Міжособистісні фактори – це психотравмируючі події дитинства, незадоволені сексуальні бажання та пережитий досвід безпорадності. Про це говорить багато авторів, в тому числі А. Ш. разметкаТхостов в книзі «Психологічні концепції депресії».

Депрессивный эпизод

Крім біологічної та психоаналітичної теорії виникнення депресії існують також когнітивні теоріїразметка. В їх основі лежить твердження про те, що у хворого розвиваються негативні думки на трьох рівнях: ставлення до себе, поточного досвіду та майбутнього. Прихильники когнітивних теорій стверджують, що людина сприймає себе не потрібною та зовсім зайвою. Навколишній світ викликає у неї огиду і виглядає жорстоким. Е. В. Караваєва в роботі «Соціологічне дослідження особливостей, ступеня вираженості тривоги і депресії у осіб, які перенесли стрес» (2010 рік), пише, що хворий відчуває безнадійність з приводу майбутнього і чекає від нього в основному неприємностей.

На сьогоднішній день встановлено багато причин та механізмів виникнення депресії, хоча ці дані не можна рахувати повністю вичерпними. Поширеним є біопсихосоціальний підхід до пояснення виникнення депресії. У ньому розглядаються три основні групи факторів, які впливають на виникнення депресії: біологічний, соціальний та психологічний. Багато авторів вважають, що ці чинники слід розглядати тільки в сукупності.

Депресивний епізод. Рекурентний депресивний розлад

Депресивний епізод та рекурентний депресивний розлад відносяться до найбільш поширених психічних порушень. Після виходу з депресивного нападу настає ремісія, коли немає симптомів депресії, але, якщо не надати необхідну терапію стабілізаторами настрою, він з великою ймовірністю може повторитися. Соціальна дезадаптація пацієнтів, її ступінь та важкість, в-основному, визначається частотою виникнення, тривалість рецидивів, ступенем вираженості симптомів та тривалістю періодів ремісії.

Депресія – одна з найнебезпечніших хвороб, так як близько 15% депресивних хворих роблять спроби самогубства. Згідно з сучасними даними депресія знаходиться на другому місці серед причин інвалідності та смертності, а у молодих людей, яким ще не виповнилося 45 років, вона займає лідируючу позицію. Ці дані були представлені Т. Вос і А. Д. Флаксман в журналі «Ланцет» за 2013 рік, де ними було опубліковано статтю «Систематичний аналіз вивчення хвороб».

Рекурентний депресивний розлад більш поширений серед жінок, ніж серед чоловіків. Це пояснюється в першу чергу тим, що у жінок присутні дві Х хромосоми, в яких знаходяться детерміновані гени, що відповідають за виникнення депресії. А також статистичне переважання жінок може бути викликане тим, що чоловіки рідше звертаються за допомогою до лікаря, тому що не вважають депресію такою хворобою, яку потрібно лікувати, вони думають, що, будучи сильною статтю, зможуть впоратися з депресією самі.

Питання діагностики депресивного епізоду та рекурентної депресії

Для фахівців медичного профілю питання діагностики депресивного епізоду та рекурентної депресії досить важливі, адже ці захворювання призводять до ускладнення коморбідних (поєднаних) психічних та соматичних розладів, мають схильність до затяжного перебігу, і у хворих в більшості випадків спостерігаються повторні епізоди.

Для діагностики депресивного епізоду необхідно знати його симптоматику, яка представлена ​​в міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду.

До основних критеріїв відносять:

  • Знижений настрій. Важливо, що порівнювати рівень настрою необхідно зі звичайною для людини нормою. Якщо у пацієнта протягом не менше двох тижнів спостерігається постійно знижений настрій, який не залежить від ситуації – це вже тривожний сигнал.
  • Виражене зниження інтересу до діяльності, навіть до тієї, яка раніше приносила позитивні емоції.
  • Відсутність відчуття радості та задоволення навіть від захоплень.
  • Уповільнення темпу мислення, слабкий м’язовий тонус, висока стомлюваність.
  • Невпевненість в собі, ідеї самознищення та занижена самооцінка.
  • Наявність суїцидальних думок та намірів, схильність до самоушкодження або спроби самогубства.

Також виділяють додаткові симптоми, до яких відносять:

  • порушення сну, раннє пробудження вранці: на 2-3 години раніше звичайного;
  • зниження апетиту, втрата ваги більше ніж на 5% від ваги минулого місяця, хоча при підвищеній тривозі, яка нерідко супроводжує депресію, може спостерігатися підвищення апетиту (т. зв. заїдання депресії);
  • труднощі з фокусуванням уваги, сприйманням інформації (когнітивні порушення);
  • песимістичне сприймання майбутнього;
  • зниження сексуального потягу;
  • моторна загальмованість або руховий неспокій.

В анамнезі повинні бути відсутні прояви, які відносяться до маніакального епізоду, серед них маніакальні та гіпоманіакальні прояви. Симптоматику не можна пов’язати з вживанням психоактивних речовин або з органічним психічним розладом.

Для постановки діагнозу «Депресивний епізод» необхідна наявність 2-4-х та більше (в залежності від важкості депресивної симптоматики) з перерахованих симптомів, які спостерігалися безперервно протягом, як мінімум, двох тижнів.

Постановка діагнозу може здійснюватися тільки лікарем психіатром. Основним методом діагностики при депресивному епізоді є клінічне інтерв’ю, яке проводить психіатр.

Крім основного клінічного методу діагностики, можна для уточнення діагнозу провести патопсихологічне дослідження, яке проводить клінічний психолог. Воно допоможе психіатру оцінити важкість депресивного стану, а також виявить наявність суїцидальних думок та намірів, тобто, ризики для життя хворого.

Лікування депресивного епізоду

Найбільш ефективним лікуванням депресивного епізоду є комбінація медикаментозного лікування та психотерапії (за показаннями). В даний час більшість випадків депресії добре піддаються біологічній терапії: медикаментозні препарати є основою лікування. Сучасні антидепресанти, які використовуються для лікування депресії, впливають на механізми біохімічної передачі нервових імпульсів в головному мозку, які відповідають за настрій, поведінку, режим сну та інші функції організму.

Існують моновалентні антидепресанти, що впливають на обмін тільки серотоніну, які володіють  більш слабкою дією, але мають зовсім не виражені побічні дії. Вони відносяться до групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну. Також існують антидепресанти, які впливають не тільки на серотонін, а й на норадреналін, а також і на дофамін. Використовуючи їх, ми можемо перемогти більш важкі види депресії.

Інша складова успішного лікування депресивного епізоду (депресії) – психотерапія. Але її доцільно застосовувати лише при легких ступенях вираженості депресії, в тому числі при психогенно обумовлених (реактивних) депресіях. Це важливо, тому що при більш важких ступенях вираженості депресивного стану зниження концентрації уваги та сприймання інформації не дозволяють хворому продуктивно працювати з психологом або психотерапевтом.

Найчастіше для лікування депресії використовують когнітивно-поведінкову терапію, яка довела свою ефективність та дієвість. В основі даної терапії – допущення, що розлад виникає в результаті комбінації патернів поведінки і мислення. Отже, змінюючи думки та поведінку хворого, ми можемо впливати на прояви депресивного стану в тому випадку, якщо він обумовлений зовнішніми стресовими факторами або внутрішніми (інтрапсихічними) конфліктами і не досягає вираженого ступеня тяжкості. Важливо зауважити, що займатися психотерапією при депресії може лише дипломований фахівець з відповідною освітою після консультації хворого у лікаря психіатра.

Депресія успішно піддається лікуванню, і її не слід боятися. Найголовніше, що повинен зробити хворий – це вчасно звернутися до лікаря-психіатра та дотримуватися призначеної схеми лікування. В отриманні психіатричної допомоги немає нічого страшного та поганого. Турбота про своє здоров’я – важливе завдання кожного з нас. Адже тільки так ми можемо жити повноцінно та отримувати від цього задоволення.


Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора. 
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/depresivnij-epizod/.

  

Світлана Нетрусова
Кандидат медичних наук, доцент, лікарь психіатр вищої категорії, психотерапевт.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено