У кожної людини бувають зміни настрою: іноді ми готові злетіти в небеса від щастя, а часом і лізти на стінку від туги, але все це, тим не менш, варіант норми і, звичайно, зумовлено певними життєвими обставинами. Коли ж людина хвора біполярним афективним розладом (БАР; більш відома, але застаріла назва – маніакально-депресивний психоз), то ці перепади настрою знаходяться вже досить далеко за межами норми і об’єктивних життєвих обставин і видимих причини не мають.
Нетрусова Світлана Григорівна - кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт. Інші відео цієї тематики Ви можете подивитися на нашому ютуб каналі.
Біполярний афективний розлад являє собою ендогенне, хронічне, рекурентне захворювання, розлад настрою, яке проявляється у вигляді зміни періодів зниженого (депресія) та підвищеного (манія) настрою.
Настрій у людей з БАР коливається від глибоко депресивного (коли через «чорну» безпросвітну тугу людина не в змозі виконувати навіть самі звичайні та звичні для більшості людей щоденні дії по догляду за собою), до маніакального з усім спектром його проявів (тоді людина відчуває неймовірний підйом настрою, їй здається, що життя прекрасне, що все у неї виходить буквально одним «помахом пальця», виглядає вона чудово, всім подобається, все встигає, все може собі дозволити і т. 
д).
Депресивну фазу характеризує «депресивна тріада»:
- знижений настрій (гіпотимія);
- уповільнення мислення і мовлення;
- рухова і вольова загальмованість.
Також для депресії можуть бути характерними:
- песимістична оцінка сьогодення, майбутнього і минулого;
- втрата відчуття радості від того, що приносило задоволення раніше;
- зниження самооцінки (в разі глибокої депресії знижена самооцінка досягає маячних ідей самозвинувачення та самознищення);
- суїцидальні думки або навіть спроби;
- зниження апетиту (іноді доходить до анорексії) або, навпаки, переїдання;
- інсомнія, раннє пробудження і знижена працездатність після пробудження;
- зниження лібідо;
- складнощі з концентрацією уваги, «застрягання» на сумних думках;
- больова симптоматика дифузного характеру, яка не має причини – соматичної патології.
Для манії характерна «маніакальна тріада»:
- підвищений настрій (гіпертимія);
- прискорений темп мислення, часом доходить до стану «скачки ідей», тому мова стає незв’язною, і не можна зрозуміти, що говорить хворий;
- підвищена рухова активність, виражене відволікання, іноді доходить до психомоторного збудження
. Тому ці хворі, хоч і справляють враження ділових і багатозадачних, з великими труднощами, а частіше – ніколи, можуть довести справу до кінця.
Характерним, але не обов’язковим для манії є:
- підвищений апетит;
- дисомнія з виконанням роботи вночі, без відчуття втоми вранці;
- підвищення лібідо;
- марнотратство;
- підвищене переключення уваги, що знижує можливість якісно виконувати завдання, роботу;
- переоцінка власної особистості (часом може набувати вигляду маячних ідей величі).
Стани депресії та манії в контексті даної патології називають «фазами» або «епізодами» і вони, з певною періодичністю, змінюють один одного. В залежності від варіанту патології це може відбуватися або безпосередньо один за одним, або перериваючись «світлими» проміжками (інтермісіями), під час яких психічний стан та особистісні характеристики людини в повній мірі відновлюються – її життя повертається в звичне нормальне русло.
За словами однієї пацієнтки, під час депресивної фази вона іноді протягом 5 днів не могла знайти сил навіть сходити в душ, хоча для більшої частини людей це є абсолютно нескладною, звичною і необхідною щоденною дією. Навпаки, в маніакальній фазі її активність шалено «зашкалювала», в голові була неймовірна кількість думок, і вони настільки блискавично змінювали одна одну, що, при спробі записати їх, на папері залишалися лише уривки фраз, а то і слів. За розповідями іншого пацієнта, під час одного зі своїх маніакальних епізодів, він взяв кілька кредитів на дуже великі суми (будучи абсолютно впевненим у своїй здатності легко їх виплатити) і купив 2 квартири в центрі свого міста.
Існують наступні типи біполярного розладу:
У разі БАР першого типу депресивні фази змінюються маніакальними, в свою чергу при БАР другого типу вони змінюються не повноцінною манією, а лише гіпоманією (невеликими підвищеннями настрою), які можуть спостерігатися від декількох годин до декількох днів, що часто хворими сприймається за звичайний хороший стан. Тому лікарю часом важко поставити правильний діагноз.
За класифікацією ендогенних депресій Cassano G. B., яка лягла в основу сучасної класифікації БАР, визначався:
- третій тип, коли повноцінні депресії змінюються станами гіпоманії, яка була викликана прийомом антидепресантів,
- четвертий тип, коли спостерігаються тільки депресивні фази, але у цих хворих були родичі по першій або другій лінії, в яких спостерігалися депресивні та маніакальні фази,
- п’ятий тип, коли спостерігаються тільки депресивні фази, але цей варіант перебігу в даний час винесено в окрему рубрику рекурентної депресії.
Раніше виділялися наступні типи перебігу БАР:
- Перебіг у вигляді депресивних та маніакальних фаз з одужанням в проміжках (інтермісія).
- Найбільш частим вважався перебіг у вигляді здвоєних фаз – депресія змінювалася манією, після чого наступала інтермісія.
- Безперервна зміна фаз (рідкісний варіант).
Говорячи про діагностику БАР, потрібно підкреслити неймовірну складність цього завдання (в основному через поліморфізм категорії біполярності та високою коморбідність, що супроводжує цю патологію). На жаль, більше 60% хворих БАР спочатку отримують помилковий діагноз, а це, звичайно, тягне за собою необгрунтовано призначені ліки і тим самим ускладнює перебіг БАР як основного захворювання. Характер діагностики БАР є не простим. Це обумовлено тим, що діагноз «біполярний афективний розлад», можуть поставити тільки через багато років після початку захворювання. Критерії в 10-ій редакції Міжнародної класифікації хвороб роблять можливим діагностування БАР вже в тому випадку, якщо у пацієнта були присутні два епізоди порушення настрою протилежної полярності (беручи до уваги поточний). Важливо підкреслити нерідку наявність у хворих біполярним розладом супроводжуючих психічних захворювань.
БАР – це розлад, який не можна лікувати словом, тут психологи і психотерапевти не допоможуть. Потрібний тривалий прийом необхідної фармакотерапії, яку може призначити тільки психіатр. Препарати, які допомагають стабілізувати настрій та попередити повернення чергової фази – стабілізатори настрою (тимостабілізатори). Необхідну дозу цих препаратів визначають, беручи до уваги концентрацію діючої речовини в крові за результатами лабораторних аналізів. Ефективність стабілізаторів настрою зростає з часом. Так, не хочеться приймати медикаменти довготривало, але, якщо є можливість бути стабільним в своїх емоціях та соціально адаптованим – воно того варте.
Незважаючи на всі складнощі, приймати лікування необхідно. Адже за умови вчасної діагностики, а також кваліфіковано підібраного лікування, якість життя людини з діагнозом «біполярний афективний розлад» можливо підвищити до досить високого рівня, і навіть повернути хворого в соціум. У хворого БАР є можливість бути повністю соціально адаптованим. Вихід завжди є!
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/bipolyarnij-afektivnij-rozlad/.
Напишить повідомлення