Батьківські сценарії: як «послання» програмують наше життя

Родительские сценарии: как «послания» программируют нашу жизнь

Коли на світ з’являється малюк, всі батьки бажають йому доброї долі, щасливого життя, повного радості та спокою. Кожен з батьків в силу своїх можливостей, особливостей особистості та життя, дає дитині все, що можливо.

У перші роки життя закладається багато для майбутнього малюка: базова довіра до світу, ставлення до себе та оточуючих.

Згідно транзактному аналізу (одному з напрямків психотерапії) в цей період закладаються і основи життєвого сценарію – своєрідного плану життя, який має певний початок, віхи розвитку і, обов'язково, розв'язку.

У загальному вигляді життєві сценарії поділяються на два види: програв та виграв, відповідно маючи або трагічну, або успішну розв’язку. Сценарії формуються на основі ранніх рішень дитини і послань від батьків.

Послання бувають двох видів: у формі дозволів (те, що можна робити, відчувати, приймати в життя) і заборон (вказівки на те, що заборонено).

В цілому, транзактні аналітики (Мері і Боб Гулдинги) виділяють 12 основних заборон, які можуть бути передані дітям. Вони сформовані у вигляді вербальних послань (зазвичай це вказівки, що і як робити або оціночне судження з того чи іншого приводу), але по факту рідко передаються саме в форматі фраз. Найчастіше такі послання передаються невербально і дуже добре зчитуються та засвоюються дітьми, у яких ще не сформувалася мова (це і вираз обличчя мами чи тата, і їх інтонації, рухи, жести, пози). Або ж у вигляді поєднання обох форм.

Наприклад, обіймаючи малюка, гладячи його по голівці, мама передає йому послання: «Я люблю тебе і приймаю. Ти можеш на мене покластися». Якщо ж, поки вона тримає дитину на руках, робить різкі напружені відсторонюючі рухи, то послання може бути наступне: «Я не можу тебе взяти. Ти мені не потрібен!”. Дитина все зчитує та інтегрує в свій досвід, який впливає на її подальше життя.

У той же час, дитина отримує послання і спостерігаючи за взаємовідносинами в сім’ї. Вони важливі для неї, так як допомагають зрозуміти, як себе вести, щоб тебе приймали, і щоб отримати те, що ти хочеш!

Наприклад, дівчинка може спостерігати, як мама, бажаючи довести свою правоту татові, спочатку лається з ним, а потім починає сильно плакати. Дитина виносить для себе переконання, що щоб домогтися чогось, потрібно багато доводити, кричати і лаятись, а потім плакати.

Як уже стверджувалося, батьки можуть давати послання і в формі прямих вказівок. Наприклад,

  • Хороші дівчатка повинні слухатися батьків!
  • Щоб бути здоровою, потрібно їсти!
  • Не крутись під ногами!
  • Зроби так, щоб тебе шукали!

Послання в формі оціночних суджень можуть стосуватися і самої дитини:

  • Наш неряшка!
  • У всіх діти, як діти – гуляють, спілкуються, а мій весь час з матусею! Мамин синочок!
  • Ти лінивий! Якби більше старався, кращі б результати мав!
  • Така сором’язлива дитина! Слова з неї не витягнеш зайвого!

Останнє послання називають непрямим, тобто воно направлене не до саму дитину, а до когось іншого, але в її присутності. Як стверджують транзактні аналітики, таке послання найсильніше, воно не піддається сумніву та приймається повністю.

Як уже згадувалося, для того, щоб сценарій сформувався, одних послань мало. Вирішальне значення, все-таки, мають ранні рішення, які приймає дитина. На них впливає не тільки те, що містить в собі послання, а й частота його повторення.

Які ж ці послання – заборони, що визначають життєвий сценарій?

Розглянемо кілька основних з них більш детально і те, який воно вираз має в дорослому житті (як проявляється в поведінці, світовідчутті, здатності відчувати та проявляти свої почуття).

Послання-заборона «Не живи!»

Це дуже глибока заборона, яку важко усвідомити та прийняти її наявність в своєму життєвому сценарії.

Як правило, вона йде з невербальних послань. Наприклад, багатодітна мама, яка не хотіла ще одного малюка, але в силу обставин, релігійних чи моральних міркувань, все ж дала йому право з’явитися на світ, може бути дуже холодна з ним. Вона буде про нього піклуватися, але рівно на стільки, щоб він був ситий, чистий і здоровий. Але емоційно буде холодною та не розділяти його реакції.

Така ж заборона формується на послання по типу: «Якби не ти, то я …» (закінчила інститут, стала відомою зіркою тощо).

Люди, які отримали таке послання, як правило, відчувають себе дуже негідними. Вони можуть буквально відчувати себе нікчемою, повним невдахою, не вартим ні щастя, ні любові.

Люди з такою забороною, схильні до суїциду або різних форм самознищувальної поведінки (залежності, трудоголізм, відсутність турботи про себе, зневажливе ставлення до своїх потреб).

Родительские сценарии: как «послания» программируют нашу жизнь

Послання-заборона «Не будь собою!»

Формується у дитини, яка отримує послання від батьків, що вона не така, як їм потрібно. У них є образ «ідеальної дитини» та реальний повинен до нього прагнути. Тільки тоді він зможе заслужити їх любов!

Таких дітей часто порівнюють з іншими, дають їм вказівки, якими вони повинні бути, а якими ні.

Доросла людина з такою забороною може не до кінця розуміти себе та свої бажання, знати свої особливості. Вона може бути охоплена прагненням до досконалості та постійному бажанню відповідати чиїмось очікуванням, щоб бути для них «хорошим». Тільки тоді вона зможе заслужити любов.

Послання-заборона «Не будь дитиною»

Це діти, яким рано довелося подорослішати. Вони постійно отримували від батьків послання, що він вже дорослий:

  • Ти дорослий вже і повинен розуміти мене.
  • Ти вже дорослий! А дорослі так себе не ведуть!
  • Великі дівчатка не вередують!

Як правило, виховання дуже суворе, головною цінністю людини вважаються її конкретні вчинки і досягнення. Просто бути вільним, веселитися – вважається неприйнятним. У дорослому житті така людина відчуває труднощі у вільному самовираженні, у неї можуть бути проблеми з гумором, розслабленням, відпочинком, творчістю. Все те, що дає нам наша дитяча частина.

Послання-заборона «Не роби!»

Як правило, формується, коли батьки занадто опікують дитину і застерігають від різних труднощів та небезпек. При цьому вони можуть багато чого робити за неї, не даючи можливості пробувати щось самостійно.

У дорослому житті людина з такою забороною може бути безвідповідальною, не здатною приймати рішення та пробувати щось нове. Вона може бути залежною від іншого, відчувати багато розгубленості та невизначеності.

Послання-заборона «Не будь близьким»

Така заборона може стосуватися як фізичної, так і емоційної близькості. У сім’ях, де формується така заборона, може бути неприйнятним висловлювати свої почуття, торкатися один до одного, обіймати, цілувати. Однією з варіантів такої заборони може бути також: «Нікому не можна довіряти». Вона формується, як реакція на смерть одного з батьків («Він мене кинув, залишив одного. Значить, нікому не можна довіряти, бо завжди може бути порушено обіцянку бути поруч!») Або постійного обману з боку батьків, приховування чогось («ти ще маленький лізти в справи дорослих!», «Не твого розуму справа!»).

Родительские сценарии: как «послания» программируют нашу жизнь

Як результат, у дорослому житті людина стає надмірно підозрілою. І навіть саме хороше ставлення з боку інших буде супроводжуватися пошуком «каверзи та підтвердження того, що її не приймають.

Це далеко не всі заборони, які діти отримують від батьків. Можливо, прояви описаних тут заборон ви знайдете і в своєму житті. Важливо пам’ятати, що вони були сформовані в силу певних причин, і мали певну під собою підставу та призначення.

Вони можуть бути міцною частиною вашого життя і здаватися чимось, незмінно вписаним в ваше існування. Але, важливо пам’ятати, що у нас завжди є вибір жити за створеними автоматизмами, даними колись приписами, керуючись сценарними рішеннями, які були необхідні тоді, давним-давно в дитинстві, щоб вижити. Але не зараз. Або обрати шлях автономії, відповідальності, свободи вибору та свободи самовираження.

Звичайно, це не відбувається моментально, за помахом чарівної палички! Для цього необхідна іноді навіть тривала робота над собою.

Але, повірте, результат вас приємно порадує та дозволить стати справжнім творцем свого життя, а не просто виконавцем п’єси, яку писали не зовсім ви і не завжди за власним бажанням!

Марія Величко
Марія Величко 160 Articles
Психолог - це фахівець, що допомагає подолати внутрішні конфлікти, впоратися з проблемами в сім'ї або на роботі і адаптуватися в соціумі.


Ваш коментар

Напишить повідомлення

Ваш email не буде оприлюднено