Терміном «агорафобія» називається цілий комплекс різних страхів, що виникають в т.зв. громадських місцях: страх перебувати на відкритому просторі, у великому натовпі, на порожній вулиці та ін. Цей стан було відомо ще в Стародавній Греції, де і зародився термін, адже слово «агорафобія» складається з двох коренів: ἀγορά – «базар, ринок» і φόβος – «страх».
Агорафобія властива більшою мірою жителям великих мегаполісів, хоча від цього психічного розладу не застрахований ніхто.
Нетрусова Світлана Григорівна - кандидат медичних наук, доцент, лікар психіатр вищої категорії, психотерапевт. Інші відео цієї тематики Ви можете подивитися на нашому ютуб каналі.
Хворі з агорафобією найчастіше бояться таких ситуацій:
- перебування поза будинком або звичних місць,
- місця великого скупчення людей, в тому числі публічні збори, великі магазини, ринки, вокзали,
- місця, які неможливо залишити непомітно і швидко (салони краси, медичні установи, концертні зали),
- міський та міжміський громадський транспорт,
- відкриті порожні простори (сквер, поле, площа).
Підвищена тривожність, яка спостерігається у людей з агорафобією, викликається не тільки самою травмуючою ситуацією – вони панічно бояться того, що їх стан буде помічений оточуючими, і побоюються глузувань, ганьби, сорому і безпорадності. В результаті з плином часу хвороба посилюється, і пацієнт, який не вжив успішних спроб позбутися від агорафобії, все сильніше занурюється в свої страхи.
Симптоми агорафобії
Прояви захворювання можуть бути абсолютно різними для різних людей. Деякі з них відчувають страх тоді, коли, на їхню думку, не можуть контролювати навколишнє оточення (боязнь замерзнути, отримати тепловий удар, стати жертвою нападу) або знаходяться не в особистій зоні комфорту. Інші ж в результаті тривалої хвороби роками не покидають власної квартири, в той час, як інші успішно працюють і взаємодіють з соціумом, але при цьому скрупульозно контролюють себе, щоб не залишити безпечну зону, яка може бути дуже велика. 
Але при виході з комфортних умов таких хворих охоплює надзвичайно сильний напад паніки, абсолютно ірраціональної, але при цьому непереборної.
До стану агорафобії прийнято також відносити так звану превентивну поведінку, яка полягає в тому, що людина штучно уникає місць і ситуацій, що викликають у неї несвідому тривогу. Таким чином, боязнь потрапити в неконтрольовану або не комфортну ситуацію, з якої неможливо швидко вибратися, буває настільки сильна, що хворі поступово все кардинальніше обмежують свої пересування. Тому з часом вони можуть втрачати соціальну адаптацію. Більш того через хворих, які страждають агорафобією, обмежують себе в пересуванні їх близькі, так як повинні знаходитися поруч з ними в зв’язку з перебільшенням небезпеки того, що «зі мною може щось трапитися».
Агорафобія зустрічається як в чистому вигляді, так і в поєднанні з іншими психічними розладами: тривожним або панічним розладом, соціофобією, депресивним станом і ін.
Прояви агорафобії схожі з симптоматикою, характерною для генералізованого тривожного розладу. Базовими рисами цього стану можна назвати «тривогу, пов’язану з очікуванням» і прагнення уникнути місць і ситуацій, які провокують появу страху. Буває, що тривога охоплює пацієнта не тільки від усвідомлення необхідності вийти із зони комфорту, а й під час обговорення теоретичної можливості такої дії.
У момент нападу страху, який може супроводжуватися панікою і триває зазвичай від 10 до 15 хвилин, в організмі хворого відбувається раптовий викид адреналіну, що супроводжує яскраво виражені вегетативні та інші фізіологічні реакції:
- прискорюється пульс,
- дихання стає поверхневим і частим,
- кінцівки охоплює тремтіння,
- шкірні покриви червоніють або бліднуть, покриваються «холодним потом»,
- виникає відчуття задухи, запаморочення (так як гіпервентиляція призводить до перенасичення головного мозку киснем),
- втрачається відчуття контролю над тим, що відбувається, з’являється страх «серцевого нападу», «божевілля» або смерті.
Причини виникнення агорафобії
Дослідники розходяться в думках про первинні причини виникнення агорафобії. Американська медицина висуває в якості початкового імпульсу хвороби панічний напад, а по теорії, якої дотримуються європейські медики, навпаки, агорафобія може «запустити» панічний розлад. Ряд досліджень підтвердив зв’язок між розвитком агорафобії і порушеннями в роботі вестибулярного апарату.
Типовий вік початку розвитку агорафобії доводиться на 20-25 років на відміну від ізольованих фобій, «стартують» в дитинстві, і від соціальних фобій, які частіше маніфестують в пубертатному періоді. Агорафобія, як правило, протікає хронічно з частішаючими загостреннями. При відсутності психотерапевтичної, психологічної та медикаментозної підтримки стан хворого погіршується з часом, приводячи в більшості випадків до розвитку або поєднання (коморбідності) з депресивним або панічним розладом. Нерідко агорафобія призводить до інвалідизації, тому що хворий звужує коло пересування і стає соціально дезадаптованим. Прогноз перебігу захворювання без адекватного лікування несприятливий.
Діагностика і лікування агорафобії
Діагноз «Агорафобія» ставиться людині, яка звернулась до лікаря в тому випадку, коли
- почуття страху обмежена будь-якими двома ситуаціями: масове скупчення людей; громадські місця, пересування за межами будинку або подорож без супутників,
- хворий докладає зусиль до того, щоб уникнути попадання в ситуацію, де може виникнути страх,
- спостерігаються характерні психічні, поведінкові та фізіологічні симптоми.
У разі відсутності панічних атак у хворого з агорафобією допомогти пацієнтові може тривала психотерапія, можливо без застосування медикаментозних засобів, таких як антидепресанти або нейролептики. В якості допомоги хворому можуть бути виписані транквілізатори, які заспокоюють, знижують рівень тривоги і вирівнюють емоційний стан, доки не з’являться позитивні результати роботи з психологом, психотерапевтом.
У тому випадку, якщо у людини, спостерігається агорафобія і напади паніки, які обтяжують перебіг як одного, так і іншого захворювання, що буває в переважній кількості випадків звернення з цією проблемою до психіатра, спеціалізований медикаментозний супровід хворого необхідний. Залежно від проявів розладу і стану організму, кваліфікований психіатр індивідуально підбирає необхідну терапію (анксіолітики, антидепресанти і ін.). Після того, як прописані медикаменти знімають найбільш гострі прояви агорафобії, хворий отримує можливість «пропрацювати» свої страхи з психологом, психотерапевтом. Зазвичай для таких пацієнтів застосовуються методики когнітивно-поведінкової та експозиційної терапії, які ефективно знімають не тільки напади паніки, страху, а й інші субклінічні прояви.
Існують і інші методи психологічної та психотерапевтичної допомоги при агорафобії, які підбираються фахівцем індивідуально. Нерідко в якості полегшення даного стану і закріплення впевненості пацієнтові рекомендуються ефективні вправи по м’язовій релаксації або медитація.
У будь-якому випадку потрібно пам’ятати, що агорафобія не проходить самостійно. Для подолання цього розладу необхідна співпраця хворого з кваліфікованим психологом і професійним психіатром.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/agorafobiya-shho-ce-take-i-shho-robiti/.
Напишить повідомлення