Афективні розлади – група психічних порушень, головним симптомом яких є патологічно змінений настрій як пригнічений (депресивний) чи піднесений (маніакальний).
У Міжнародній класифікації хвороб у десятій редакції вони кодуються у рубриці F30-F39. Основною ознакою афективного розладу є зміна емоційного стану, хоча це не є єдиним симптомом. Захворювання проявляється і порушення когнітивного функціонування, соматичними (тілесними) симптомами, погіршенням сну, зміною апетиту.
У нетипових випадках афективний розлад супроводжується й іншими порушеннями, наприклад, маяченням (переважно самозвинувачення та самознищення) та галюцинаціями. У старій класифікації ці випадки відносили до т.зв. циркулярної шизофренії, а в сучасних класифікаціях вони відносяться до афективного розладу з неспівзвучними (не конгруентними) симптомами.
У літературі існують і інші класифікації депресії, окрім МКБ 10, яка на сьогоднішній день знайшла застосування у практичній психіатрії. Слід зазначити, що жодна класифікація будь-коли не була універсальною.
До цього часу більш тривалий період, ніж МКБ 10, використовувалася класифікація психічних хвороб ДСМ-IV, яка залишила глибокий слід у практиці розпізнавання та розробки лікування депресії. Тому в цій статті запозичено багато понять із цієї класифікації.
Поняття «афект» має різне трактування в психіатрії, психології, кримінальному праві та на побутовому рівні. У психіатрії термін афект є синонімом терміну настрій. У кримінальному праві слово афект означає особливий емоційний стан людини, який він не в змозі контролювати, раптовий спалах люті, гніву, розпачу. У психології афект означає різко виражену, зазвичай, короткочасну зміну настрою. Приблизно у тому сенсі, зазвичай, слово афект вживають й у побутовій мові.
Афективні розлади – це емоційні порушення, які проявляються тривалими періодами вираженого смутку, меланхолії або надмірних веселощів, що доходить до рівня ейфорії, або їх комбінації.
Класифікація афективних розладів
Сум і радість – це звичайні почуття повсякденного життя. Сум є природною реакцією на невдачу, розчарування та інші життєві обставини, пов’язані із втратою; радість – звичайною емоційною відповіддю на успіх, досягнення та інші позитивні явища.
Встановлення діагнозу «афективний розлад» відбувається у тому випадку, коли сум чи ейфорія мають надмірний характер і спостерігаються стабільно протягом тривалого часу, супроводжуються іншими симптомами та значно впливають на здатність людини до нормального функціонування.
Основні найбільш широко визнані афективні розлади – це депресивний та біполярний. Також вважається, що існує і монополярний афективний розлад. Відмінності між цими розладами полягають у наявності чи відсутності епізодів стійко піднесеного настрою.
Афективні розлади депресивного спектру
Депресивний синдром – це комплекс симптомів, що виявляються депресивною тріадою:
– стабільно знижений, пригнічений настрій;
– уповільнення темпу мислення;
– рухова та вольова загальмованість.
За наявності депресивного симптомокомплексу спостерігається пригнічення інстинктивної поведінки та потягів – діяльності (стійке зниження апетиту аж до повної відмови від їжі або, навпаки, переїдання, зменшення сексуального потягу, поява думок про суїцид і, у крайньому випадку, вчинення відповідних дій).
Крім того, відзначаються труднощі у концентрації уваги та сприйнятті інформації, зосередженість на негативних емоціях, падіння самооцінки.
Великий депресивний розлад
Це захворювання – великий депресивний розлад – нерідко називають клінічною депресією. Для діагностики великої депресії (уніполярної, якщо не фіксується епізодів манії) необхідно, щоб не менше ніж п’ять ознак спостерігалися практично щодня протягом двотижневого або тривалішого періоду.
Це:
– пригнічений настрій протягом більшої частини доби;
– значне зниження інтересу та задоволення від тих занять, які зазвичай є привабливими для пацієнта;
– зміна апетиту і помітне зниження або набір ваги;
– проблеми із засипанням, нічні чи ранні пробудження чи надлишковий сон;
– психомоторна загальмованість;
– постійна втома, втрата енергії, безсилля;
– відчуття власної нікчемності, марності, ірраціональне почуття провини;
– нерішучість, складнощі з концентрацією уваги;
– роздуми про смерть чи самогубство, планування чи спроба здійснення суїциду.
Люди, які страждають на депресію, виглядають нещасними, можуть часто плакати, кути рота у них опущені, плечі – сутулі. При спілкуванні може бути помітна відсутність зорового контакту з співрозмовниками, мізерна міміка, недостатня жестикуляція, монотонна мова.
Від хворого на великий депресивний розлад будь-які дії вимагають значних зусиль, тому вони не можуть виконувати рутинні робочі обов’язки, нехтують особистою гігієною або прибиранням, не можуть піклуватися про членів своєї сім’ї.
При діагностиці великого депресивного розладу, залежно від клінічної картини та інших факторів, виділяють кілька різновидів захворювання.
Меланхолійна депресія
Меланхолійна депресія часто вважається біологічно обумовленою та особливо тяжкою формою. Цей афективний розлад характеризується вираженою втратою здатності отримувати задоволення (ангедонією) та відсутністю позитивної реакції на позитивні стимули. Пригніченість настрою, почуття туги та безвиході, а також почуття власної провини виражені значніше, ніж відчуття тривоги. Відзначається виражене почуття туги в ранковий час, ранні пробудження, психомоторна загальмованість. Погіршення стану спостерігається у першій половині дня після пробудження.
Тривожна депресія
При цій формі депресії однією з характерних рис стає постійна тривожність, не пов’язана з якимись конкретними обставинами. Тривожна депресія може протікати із стійким психомоторним збудженням, що доходить до рівня ажитації.
Інволюційна депресія
Це депресивний епізод з домінуванням тривоги без рухового гальмування (навпаки, рухова ажитація) та затяжним перебігом у людей похилого віку – важка форма клінічної депресії. Найчастіше при інволюційній депресії такий хворий не розмовляє, майже перебуває у стані ступору чи є нерухомим або здійснює безцільні рухи. Інволюційна депресія у деяких довідниках може називатися застигаючою.
Післяродова депресія
Цей термін відноситься до афективного розладу, який маніфестується у жінки в період до трьох місяців після народження дитини. Поширеність післяпологової депресії оцінюється у 10-15%. Має свої особливості перебігу та є особливо небезпечною, оскільки порушує емоційну взаємодію між матір’ю та малюком.
Атипова депресія
Виділяють також депресію з явно вираженою нестабільністю емоційної реакції, посиленням апетиту та підвищенням маси тіла – атипову депресію. При цьому різновиді афективного розладу спостерігається надмірна сонливість, відчуття свинцевої тяжкості в кінцівках та виражений дефіцит соціалізації через підвищену чутливість до передбачуваного соціального несприйняття, відкидання.
Також до варіантів атипової депресії відносять такі різновиди депресії, прояви яких не повністю відповідають типовим критеріям депресії щодо депресивної тріади: знижений настрій, уповільнення темпу мислення та рухове гальмування. Це такі різновиди атипової депресії, як гнівлива, істерична, іпохондрична, ажитована та інші.
Соматизована депресія
Іноді афективний розлад депресивного типу проявляється не так як у порушенні настрою, а у тілесних симптомах. Соматизована депресія може протікати з переважанням болю різної локалізації, почуттям утрудненості вдиху, що відчувається людиною гастроентерологічними, судинними або кардіологічними порушеннями. При цьому симптоматика не характерна для якоїсь соматичної патології, а призначене лікарем загальної практики лікування не дає вираженого результату.
Психотична депресія
Цим терміном позначають затяжний депресивний епізод, коли спостерігаються психотичні симптоми, які здебільшого відповідають зниженому настрою. При психотичній депресії частіш за все присутнє маячення самоприниження та самозвинувачення, значно рідше за інший характер, а також вкрай рідко – галюцинації.
Дистимія
Дистимія – варіант неглибоких депресій, коли замість туги, печалі спостерігається афект буркотливого невдоволення. Її прояви значно менш виражені, ніж при клінічній депресії. Часто дистимія не діагностується, оскільки сам хворий та його близькі відносять песимізм, пригніченість, млявість, замкнутість, відсутність почуття гумору, некомунікабельність та інші прояви афективного розладу до особливостей характеру.
Афективні розлади біполярного спектру
Ці захворювання характеризується присутністю як депресивних, так і маніакальних чи гипоманиакальных епізодів. Афективні розлади біполярного спектра діагностуються приблизно у 4% населення.
Маніакальний синдром характеризується стійким підвищенням настрою, прискоренням темпу мислення та мови, і навіть рухової активності, аж до збудження.
При манії може спостерігатися (хоч і не у всіх випадках) посилення інстинктивної поведінки та потягів (зміна харчової поведінки у бік підвищеного апетиту, виражений сексуальний потяг).
Людина, яка перебуває в маніакальному стані, часто переоцінює власну особистість, береться за найрізноманітнішу діяльність, при цьому часто відволікається, у неї знижується потреба уві сні, вона відчуває приплив сил і енергії. Стійкий оптимізм, захопленість різними часом найбезглуздішими ідеями, підвищена товариськість і неадекватна оцінка того, що відбувається з людиною, що переживає маніакальний стан, призводить до її десоціалізації та інших неприємних наслідків.
Гіпоманіакальний стан характеризується тими самими проявами, але вираженими в значно меншій мірі.
Біполярний афективний розлад
Це захворювання, яке раніше назвалося терміном «маніакально-депресивний психоз» проявляється у чергуванні депресивних та маніакальних (гіпоманіакальних) епізодів. Фази біполярного афективного розлади можуть йти один за одним, а можуть перемежовуватися періодами повного психічного здоров’я (ремісіями).
Тривалість кожного періоду захворювання може бути різною, але, як правило, депресивні стани тривають утричі довше, ніж маніакальні чи гіпоманіакальні.
Біполярний афективний розлад І типу
Віднесення біполярного афективного розладу до I типу базується на наявності фаз депресії, що повторюються, і не менше одного епізоду повноцінної манії. При цьому маніакальний синдром повинен був бути настільки виражений, що суттєво ускладнив би соціальне та професійне функціонування хворого.
Біполярний афективний розлад ІІ типу
Біполярний афективний розлад II типу характеризується повторюваними епізодами депресій вираженого ступеня тяжкості та наявністю хоча б одного гіпоманіакального епізоду, що не досягає рівня повноцінної манії.
Циклотімія
Цей афективний розлад проявляється у коливаннях настрою, недостатньо виражених для діагностики біполярного афективного розладу. Фази захворювання – субдепресія і гіпоманія – можуть чергуватись безперервно або перемежуватися інтермісіями, протягом яких людина, що хворіє на циклотімію, повністю контролює свій емоційний стан.
Перепади настрою, обумовлені циклотимічним розладом, пов’язані з будь-якими позитивними чи негативними обставинами, а мають ендогенну (внутрішню) природу.
Лікування афективних розладів
В даний час існує широкий спектр лікарських засобів, які показали високу ефективність лікування афективних розладів. Призначення терапії здійснюється після встановлення діагнозу. Медикаментозна допомога полягає у прийомі препаратів таких класів, як: антидепресанти, стабілізатори настрою, седативні, у тому числі протитривожні та снодійні засоби. Для усунення різних симптомів можуть застосовуватися антипсихотичні препарати. Нерідко при афективних розладах показана психотерапія.
Лікування афективних розладів – тривалий процес, і важливий чинник його ефективності – прихильність хворого на терапію та дотримання призначень лікаря психіатра.
Мы постоянно выявляем плагиат на наши материалы без указания кликабельной follow ссылки на них. В таком случае без предупреждения мы обращаемся в DMCA Google, что приводит к пессимизации плагиатора.
Наоборот, мы приветствуем популяризацию наших материалов, но с обязательной активной follow ссылкой на эту страницу psyhosoma.com/uk/afektivni-rozladi/.
Напишить повідомлення