Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Багато батьків сприймають брехню свого сина або дочки, як прояви його поганого характеру або проблеми з мораллю, але в реальності під брехнею найчастіше ховається психологічний дискомфорт дитини в суспільстві оточуючих його дорослих. Батьки не знають, як їм правильно реагувати на факт обману, але, ще гірше, вони не замислюються про те, щоб розібратися у причинах дитячої брехні і усунути їх.

Для того, щоб дитяча брехня не стала визначальним фактором у взаєминах батьків і дітей, ми зібрали найпоширеніші причини брехні і, відповідно, вірні варіанти, як на це реагувати дорослим.

Брехати діти починають приблизно у віці трьох років. Цей період, коли маленький чоловічок просто не відрізняє фантазії від реальності, триває приблизно до п’яти років. Малюк сам вірить в ті вигадки, які вам розповідає, і переконати його у зворотному не вдається ні за яких обставин. Панікувати не варто – малюк не росте брехунцем, він в своєму розвитку пройде цей етап і зможе розрізняти дійсний і вигаданий світ.

У брехні в більш старшому віці є більш вагомі причини, більшість з яких корениться в поведінці батьків.

Дитина копіює поведінку дорослих

Не всім вдається бути повністю чесним в дрібницях. Дитина постійно бачить, що його батьки обманюють інших: посилаються на невідкладні справи або нездужання, щоб відмовити у виконанні прохання, приятелюють з «потрібними людьми», невтішно відгукуючись про них «поза очі», не виконують свої обіцянки.

Дитина ще не здатна відрізнити звичайну брехню від так званої «брехні на спасіння», і нещира поведінка батьків стає для нього взірцем. У такій ситуації ніякі виховні заходи з розвитку чесності не можуть дати позитивного ефекту. Якщо мама і тато хочуть, щоб їхня дитина не брехала, їм доведеться і самим дотримуватися цього правила: бути чесними не тільки по відношенню до дитини, але і по відношенню до інших людей. Важливо визнати свою помилку і вибачитись, якщо якусь обіцянку не вдається виконати, – це буде для дитини знаком вашого усвідомлення, що ви вчинили нечесно і відчуваєте провину.

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Ті ж правила повинні діяти і по відношенню до дитини. Не імітуйте інтерес до її справ або захоплень. Якщо вам немає часу розглянути малюнки, якими він хоче з вами похвалитися, чесно скажіть йому про це. Домовтеся, що ви зробите це пізніше і обов’язково виконайте свою обіцянку. Будьте щирі, обґрунтовуючи свої дії і заборони – це піде на користь і іншим аспектам розвитку.

Дитина бреше зі страху

Таке часто трапляється в сім’ях, де дітей виховують занадто строго. Справа не тільки в фізичному покаранні – догани, позбавлення задоволень або обмеження волі змушують дитину відчувати себе приниженим. Діти нерідко обманюють батьків, коли зламали або втратили щось з речей, порвали або забруднили одяг або з’їли солодощі. Вони не можуть об’єктивно оцінювати маштаб того, що сталося, але, якщо батьки занадто серйозно ​​ставляться до матеріальних цінностей або надмірно суворі у виборі способу покарання, то у дитини не залишається іншого виходу, ніж спробувати обдурити їх.

Необхідність у брехні відпаде, якщо ви поясните дитині, що це нормально, якщо якась річ зламалася. Навчіть їх правильно поводитися з найбільш цінними для вас предметами, а найдорожчі з них приберете з вільного доступу. Аналогічні правила потрібно встановити і для одягу. Якщо діти дуже часто рвуть її або бруднять речі – підберіть для рухливих ігор відповідні предмети гардеробу, які ні вам, ні дитині буде не шкода. Перегляньте й свою поведінку – чи не занадто часто ви підкреслюєте матеріальні труднощі? Всі речі колись приходять в непридатність, а очікувати від дитини дбайливого ставлення не слід — його потреба в пізнанні світу набагато сильніша, ніж матеріальні резони. При кожному зручному випадку показуйте дітям, як можна виправити те, що трапилося – це не тільки зменшить ймовірність обману, але і навчить дітей шукати хороший вихід з важких ситуацій.

Часто дитина змушена брехати про свої шкільні успіхи – вона боїться покарання за низьку оцінку. Постарайтеся стримати своє невдоволення і допоможіть школяреві: разом визначте, через що це сталося, розберіться в предметі, подумайте, як виправити оцінку. Те ж саме стосується і будь-якого шкільного конфлікту – сварки з однолітками або педагогами. Якщо дитина вас обманює, значить, він упевнений, що замість підтримки і допомоги отримає покарання.

Заохочуйте відвертість, підкреслюйте, що ви цінуєте чесність. Не з’ясовуйте відносин зопалу, дайте всім заспокоїтися. У будь-якому випадку, покарання за провину має бути справедливим і відповідним. Якщо дитина зізнається в чомусь сам, покарання має бути набагато легше, ніж в разі обману.

Жага схвалення

Для маленької людини, яка росте, самою головною потребою є батьківська любов. Якщо мама і тато мало хвалять дитину, не цінують його досягнень, пред’являють завищені вимоги, він відчуває себе знехтуваним. Недолік любові, теплого емоційного контакту з батьками та страх не виправдати їхніх сподівань – це одна з найсерйозніших причин дитячої брехні. Дитина намагається перебільшити свої заслуги, щоб отримати схвалення та увагу близьких людей.

Аналогічні схеми діють і в спілкуванні з однолітками. Якщо дитина не впевнена в собі, то вона намагається компенсувати це в дитячій компанії, розповідаючи про вигадані відважні вчинки, дивовижні подорожі або про неіснуючих родичів-мільярдерів. За такою брехнею теж стоїть брак уваги і схвалення у власній родині, оскільки саме від поведінки батьків залежить дитяча самооцінка.

Якщо ви розумієте, що за обманом стоїть бажання самоствердитися і отримати схвалення, то ваше завдання – проаналізувати, в чому причина невпевненості дитини в собі. Не варто порівнювати своїх дітей з іншими, навіть в позитивному аспекті. Дитина повинна відчувати, знати і постійно чути про те, що ви любите його не через його досягнень. Дозволяйте малюкові робити помилки, разом виправляйте їх, вчіть його чомусь новому і заохочуйте об’єктивно – за реальні успіхи. Не приховуйте від дітей і свої провини та помилки – відчуття того, що батьки, на відміну від нього, ідеальні, погано впливає на самоповагу дитини. Чим краще психологічний клімат в родині, чим вище довіра, тим впевненіше дитина буде себе почувати і в дитячій компанії.

До речі, надмірна похвала теж може спричинити за собою брехню. Причини для цього дві: по-перше, дитина, отримуючи батьківську похвалу, яка не підкріплена іншими людьми, розуміє, що мама з татом його обманюють. По-друге, в цій ситуації малюкові здається, що люблять його тільки в разі успіхів, тому він починає прибріхувати, щоб не розчарувати батьків: наприклад, ховає шкільні зошити з невисокими оцінками.

Захист особистих інтересів і кордонів

Дорослішання людини супроводжується розширенням меж дозволеного і особистих інтересів. Якщо дитина живе в ситуації жорсткого контролю, якщо батьки не дають йому досить прав, не враховують його бажання і потреби, то йому неминуче доводиться їх обманювати.

Маленькі брехуни: як ми вчимо дітей брехати

Батькам в цьому випадку потрібно об’єктивно подивитися на те, що відбувається, розібратися, чи всі обмеження, які вони встановили, відповідають віку дитини. Доцільно відверто поговорити в спокійній обстановці і обговорити, на які послаблення обидві сторони готові піти. Особливо актуально це стає в підлітковому віці – природному періоді завоювання дитиною більшої свободи. Якщо ви хочете, щоб у вашій родині збереглися теплі і довірливі відносини, то потрібно перестати бути строгими наставниками, постаратися завоювати у дитини авторитет і подружитися з нею.

До речі, в цей період для тінейджера більш значущим стають відносини з однолітками, ніж сім’я. У критичній ситуації підліток може брехати для того, щоб вигородити когось зі своїх приятелів. Тому не варто змушувати дитину свідчити проти когось з інших дітей – він, швидше за все, буде брехати. Те ж саме стосується заборони на дружбу, яку не схвалюють батьки: тінейджер просто буде приховувати її, але не припинить.

Від батьків вимагається такт, терпіння і мудрість, щоб зберегти атмосферу довіри, яка краще, ніж будь-які заборони, допоможе вам уберегти дитину від тих небезпек, які загрожують йому в реальному дорослому світі.

Проблеми в родині

Занадто часті епізоди брехні, особливо, якщо вони супроводжуються агресією, злодійством або вандалізмом, говорять про серйозні проблеми в сім’ї. Таким чином дитина може підсвідомо намагатися привернути до себе увагу, боячись втрати батьківської любові з появою братика або сестрички чи змусити об’єднатися батьків, що подумують про розлучення.

Що робити, якщо дитина бреше?

У кожному разі дитячої брехні батькам потрібно, в першу чергу, розбиратися з його причинами, потім – з власними педагогічними прийомами. Без цього всі виховні заходи приведуть тільки до погіршення ситуації. Батькам не варто зловживати своїм домінуючим становищем, а потрібно розуміти і задовольняти потреби дитини відповідно до її віку. У будь-якому випадку, всі епізоди обману – це сигнал про те, що ставлення до заохочення і покарання, особистих кордонів та інтересів дитини потрібно переглянути. Якщо ж ви не можете самостійно розібратися з істинними причинами дитячої брехні, то необхідно звернутися до кваліфікованого психолога (психотерапевта). Фахівці допоможуть вам проаналізувати помилки і виробити такі стереотипи поведінки, які допоможуть зберегти мир і довіру в сім’ї.

Marya Velichko
Marya Velichko 179 Articles
Психолог - это специалист, помогающий преодолеть внутренние конфликты, справиться с проблемами в семье или на работе и адаптироваться в социуме.


Ваш комментарий

Напишите сообщение

Ваш email не будет опубликован