Лікування шизофренії. Інформація для хворих та їхніх родичів

Лікування шизофренії: інформація для хворих та їхніх родичів

Лікування шизофренії – тривалий та нелегкий процес. На жаль, багато родичів, та й самі хворі на шизофренію помилково думають, що після проходження курсу терапії патологія зникне, подібно інфекційному захворюванню на фоні прийому антибіотиків. Однак, це не так. Хворі з таким захворюванням, як шизофренія, потребують не тільки в активної антипсихотичної терапії для того, щоб обірвати загострення, але і тривалого профілактичного або протирецидивного лікування.

Саме тому важливим є дотримання комплаєнсу (домовленості, взаєморозуміння) між хворим, його родичами, а також лікарем. Це допомагає в розумінні і прийнятті хворими на шизофренію необхідності тривалого прийому антипсихотичних препаратів, що дає можливість не тільки купірувати галюцинаторно-параноїдну симптоматику та мінімізувати шизофренічний дефект, але і попередити рецидив (повторне загострення) хвороби, а також отримати повну ремісію і ресоціалізувати хворого в суспільство. У даній статті ми розглянемо основні моменти, які необхідно знати хворому на шизофренію та його близьким про характер необхідної антипсихотичної фармакологічної корекції при шизофренії.

Історія питання лікування шизофренії

У 50-х роках минулого століття був синтезований перший нейролептик – хлорпромазин (аміназин). А до цього часу нейролептики були відсутні в арсеналі психіатрів, хворі з психічними розладами знаходилися в стаціонарах без застосування необхідної антипсихотичної терапії, яка є основною для лікування цього захворювання. Психічних хворих фіксували, обливали холодною водою, робили кровопускання, застосовували опій та інші седативні засоби, давали миш’як, ртуть. Одним з найбільш ефективних методів в лікуванні шизофренії в минулому була інсулінотерапія, яка в даний час не застосовується.

Лікування шизофренії: інформація для хворих та їхніх родичів

У той час здавалося, що відкриття нейролептиків стане панацеєю від психічних хвороб, подібно до антибіотиків, вперше синтезованих Флемінгом. Але оптимістичні очікування були не зовсім вірні. Адже класичні нейролептики мали багато побічних ефектів, які дуже утруднювали тривалий їх прийом і можливість нормально функціонувати. Це заважало проведенню необхідної тривалої протирецидивної терапії. Крім того, залишалися резистентні до терапії форми шизофренії.

Згодом на фармакологічному ринку з’явилися атипові нейролептики – препарати, які впливають не тільки на дофамінові рецептори, але і на серотонінові та мають значно менше виражений спектр побічних ефектів, як у класичних нейролептиків.

У практиці сучасного психіатра атипові нейролептики поступово витісняють типові, і це вірний шлях. Адже раніше перед лікарями ставилось чітке завдання – зняти маячення та галюцинації, щоб вони не впливали на поведінку хворого та вона була впорядкованою. Однак, разом з тим розвивалися побічні ефекти, які наносили значної шкоди здоров’ю пацієнта при тривалому лікуванні та унеможливлювали її застосування.

На сучасному етапі, цілі при лікуванні шизофренії – це не тільки купірування продуктивних симптомів (маячення та галюцинації), а й мінімізація ризику повторного загострення. І найголовнішим завданням є відновлення соціально-психологічних і виробничих функцій хворого на тому рівні, який був до хвороби, соціальна та професійна його реінтеграція. Атипові нейролептики дають можливість вирішити вищевказані цілі і завдання терапії шизофренії не тільки завдяки більш широкому спектру їх дії (нівелювання продуктивної та негативної симптоматики), але і тим, що при їх застосуванні спостерігається значно менша вираженість побічних дій, ніж у типових нейролептиків. Це дає можливість хворим на шизофренію тривало застосовувати необхідну проти-рецидивну терапію і відчувати себе задовільно.

Чому терапія шизофренії повинна бути тривалою

При лікуванні симптоми шизофренії можуть частково або навіть повністю нівелюватися. Але не слід помилятися і вважати, що після цього короткочасного поліпшення можна перестати приймати медикаменти. Це негативно позначиться на характері перебігу хвороби. І якщо самостійно, без консультації з психіатром, скасувати препарат або знизити його дозу, то це стане початком нового, ще більш важкого загострення і посилить шизофренічний дефект.

Існують певні рекомендації і стандарти, яких слід дотримуватися для успішності лікування і навіть одужання при такому захворюванні, як шизофренія.

Лікування шизофренії: інформація для хворих та їхніх родичів

Тривалість лікування первинного нападу (епізоду) шизофренії – 6-8 (12) тижнів, а у пацієнтів з хроніфікованим протвканням продуктивної симптоматики – до 12 міс. В останньому узгодженому міжнародному протоколі від 2017 року в лікуванні шизофренії після досягнення повного антипсихотичного ефекту мінімальний термін профілактичної терапії повинен становити від 2-х до 5-ти років.

Також серйозним фактором є розвиток апато-абулічного або апато-диссоціативного дефекту, який виникає у хворих на шизофренію. При розвитку дефекту при шизофренії у хворого знижуються спонукання, стають більш зниженими за виразністю та «випадають» емоції, він стає байдужим до оточуючих (апатія), його ніщо не цікавить, немає бажання займатися чим-небудь, минулі види діяльності не приносять задоволення, стає важко в комунікації з іншими людьми, та хворий поводить себе відокремлено. Сучасна тривала противорецидивная терапія антипсихотичними препаратами попереджає не тільки загострення – відновлення продуктивної симптоматики (марення, галюцинації), а й з плином часу частково нівелює розвиток шизофренічного дефекту.

Всі кроки, які стосуються медикаментозної терапії при шизофренії, необхідно обговорювати тільки з лікуючим лікарем психіатром.

Крім лікування антипсихотичними препаратами, хворого на шизофренію обов’язково потрібно підтримувати і допомагати в побуті. Нагадувати йому і навіть в якійсь мірі змушувати його виконувати обов’язки по дому, прибирання, приготування їжі та інші побутові та професійні види діяльності, а також допомагати відновити спілкування з колишніми знайомими і новими людьми. Оточення хворого на шизофренію відіграє колосальну роль, впливаючи на характер перебігу хвороби і ресоціалізацію людини. Не можна не врахувати цей фактор. Родичам потрібно все зробити, щоб хворий вийшов на роботу, хоч з неповним робочим днем, коли він повинен вставати вранці, збиратися, вмиватися і приводити себе в порядок, долаючи себе і перемагаючи свою апатію.

Дотримуючись цих простих правил, маючи довірливі стосунки з хворою людиною, допомагаючи йому в житті і контролюючи регулярний прийом нейролептиків, можна домогтися успіху навіть у лікуванні такої складної хвороби, як шизофренія та повернути хворого повністю або частково до життя.

Светлана Нетрусова
Светлана Нетрусова 170 Articles
Кандидат медицинских наук, доцент, врач психиатр высшей категории, психотерапевт.


Ваш комментарий

оставьте ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован .